Чи були особливості в архітектурі козацької доби?

В архітектурі середини XVI ст. відбуваються суттєві зміни. Зникають оборонні риси, будівлі перетворюються на звичайні житлові палаци. Це характерно не лише для зовнішніх форм. Змінюється весь комплекс у цілому: замки у Бережанах, Острозі, Кам'янці-Подільському тощо. Збагачення феодалів дає їм можливість споруджувати палаци з просторими дворами для лицарських турнірів, розкішними залами для прийому гостей і проведення балів. Для цього запрошуються іноземні спеціалісти.

З прийняттям магдебурзького права в Україні почалася регулярна забудова міст за європейськими зразками: у центрі, на площі, зводиться ратуша, а вся міська територія розбивається на прямокутні квартали. Землі обмаль, тому будинки по фасаду вузькі, у два-три поверхи, тягнуться до середини кварталу, на першому поверсі розташовуються службові або торгові приміщення, на другому — житло.

Місцеві майстри виробили власний напрямок в архітектурі, який можна назвати українським відродженням. Цей період залишив по собі пам'ятники великої мистецької і культурної вартості (забудова Площі Ринок у Львові та ін.).

В Центральній Україні — свої особливості. Для Подніпров'я характерна нерегулярна забудова, раніше прокладені вулиці не переплановувались, а будинки зводилися на садибі за смаком господаря. Тому міста мали живописний вигляд. Житло заможного господаря будувалося традиційно — хата на дві половини. Яскравий приклад — будинок Лизогуба в Чернігові.

У культовій архітектурі розвиваються дві течії: продовжують будуватися дерев'яні церкви, що характерно для лісових районів Карпат та лісостепової зони, також розвивається кам'яне мурування. В містах храм тягнеться догори за браком місця (храми Львова, Ужгорода та інші). У сільській місцевості храми компактні, вони чудово вписуються в навколишнє середовище. Це церква Михайла в с.Білостоку, усипальниця Богдана Хмельницького у с.Суботові, де він був похований 1657 р., церква Миколи Притиска в Києві та ін.

Посилюється інтерес до минувшини. Відновлюються стародавні храми. Так, Петро Могила відбудував храм Спаса на Берестові. Спроба наблизити образи святих до своїх співвітчизників стає нормальним явищем.

Розвиток цивільного будівництва вводить до мистецького обігу скульптуру, почасти декоративну та надгробки, портретні риси в ній нівелювалися. У скульптурних студіях робиться спроба вивчити натуру і йти за законами анатомії. У релігійній скульптурі намічаються ознаки побутового жанру.

Ця епоха в українському мистецтві засвоїла гуманістичні ідеї як власне надбання. Людина стає основною темою мистецтва, а реалізм — головною якістю.

37Богдан Хмельницький-визначний діяч політичної

культури України

Богдан-Зиновій Хмельницький ~ ціла доба в історії України. Він відновив українську державність і був одним із найвизначніших політичних діячів України. Ця постать оточена цілою низкою легенд. Ми не маємо відомостей про місце і час його народження. Найбільш вірогідна гіпотеза, що рід Хмельницьких походить з м.Хмельника на Галичині. За другою гіпотезою його рід з Переяславщини, князь Заславський називав його "переяславським козаком".

Хмельницький народився у незаможній сім'ї. Початкову освіту здобув в українській, а вищу— у Львівській латинський школі. Певний час був військовим писарем, згодом — на службі у французького уряду, там його характеризували як людину освічену, розумну, що добре знала латинську мову. В 1646 р. став сотником, але свавілля його сусіда Чаплинського змусило Богдана вдатися до рішучих заходів. Із спокійного сотника він перетворився на бунтівника, месника спочдт* власні образи, а згодом за долю України.

На Запорожжі, куди Хмельницький приїхав зі своїм невеликим загоном, він здобув загальну пошану і невдовзі обраний гетьманом. Чутки про його рух і популярність непокоїли польськяйуряд, який прийняв рішення задушити повстання у самому зародку. Під проводом Стефана Потоць- кого 6-тисячне військо вирушило на Запорожжя. Реєстрові козаки польського війська збунтувалися і перейшли на бік Хмельницького. Біля балки Жовті Води військо Потоцького зазнало поразки, а поблизу Корсуня в 1648 р. повністю розбите. Повстали селяни на Київщині, Полтавщині та в інших регіонах. Хмельницький надіслав листа на ім'я короля з вимогами, які сейм змушений був прийняти.

Сам Хмельницький ще не повністю усвідомлював грандіозність народного руху. Селянські повстання його злякали, і він намагався їх пригасити. Але рух вже не можна було зупинити. До нього почали приєднуватися люди, які невдовзі стали вірними соратниками - Максим Кривоніс, Іван Виговський, С.Морозовський-Морозенко, брати Іван та Данило Нечаї, Іван Богун та ін. Більшість з них мали високий освітній рівень, вчились у закордонних університетах, мали державницький досвід, отже, зайняли належне місце у військовій адміністрації Хмельницького. Спілкування з київською елітою та патріархом відкрили йому очі на те, що сталося: не помста за свавілля та утиски українців польським урядом, а визвольна війна за незалежність України, за створення держави. І вже у лютому 1649 р. під час зустрічі з послами від Яна Казиміра Хмельницький виступав не як бунтар, а як володар України: "Виб'ю з лядської неволі руський народ весь! Перше я воював за свою шкоду і кривду воював. Тепер буду воювати за нашу православну віру...поможе мені в тому чернь уся..."

Цій програмі він був вірний до кінця днів своїх.

По укладенні Переяславського договору ("Березневих статей") з Москвою Україна зміцнила своє політичне становище, про що свідчить низка документів та ставлення до неї сусідніх країн. Як сучасники, так і наступники стверджували, що Україна за цим договором зберегла статус незалежної держави. Першими ці угоди почали порушувати московити. Так, Григорій Орлик писав: "Хмельницький прийняв опіку московського царя для краю і нації з усіма правами вільної нації. Але перфідія московського царя була причиною, що негайно після смерті Хмельницького права козацької нації почали порушуватися москалями..."

Значення діяльності Богдана Хмельницького для України як політичного, військового діяча, дипломата величезне. Він зробив дуже багато для утвердження Української держави серед європейських країн, умів віднаходити та використовувати кращі сили серед народних мас, які разом з ним будували державу, творили нові соціальні умови, поділивши людність на два стани — козаків та посполитих. В основі Української козацької держави була ідея великого князівства руського. Хоч вона проіснувала недовго, але дала поштовх формуванню національної свідомості українського народу, розвитку його культури. Традиції української державності міцно ввійшли в менталітет нації і були відновлені і збагачені вже у XX ст.

38Народні думи й пісні про події визвольної війни

Соціальні потрясіння активізують творчим процес. Історія культури знає багат: таких сплесків, один з них припадає на період визвольної війни 1648-1654 рр.

Особливо популярними у цей час стали лицарські пісні-думи, де оспівується звитяга козацьких ватажків та козаків-запорожців. Багато дум пов'язано із селянською тематикою, адже селяни були основним резервом поповнення козацтва.

Образ Хмельницького є центральним у багатьох думах: як він у захмелілого Барабаша забрав грамоту Владислава з правами на привілеї козаків, про походи і перемоги, про зрадливу вдачу турків, про смерть Богдана. По цих та інших думах можна з певною вірогідністю скласти уяву про настрій козацтва в часи найбільшої його активності. Більшість дум ведуть оповідь про конкретні події та історичних осіб. Іван Франко провів цікаве дослідження: порівняв тексти дум із свідченнями літописців — події викладені тотожно. Симптоматично, що немає жодної думи або пісні, які б зафіксували історичний факт укладення союзу України з Москвою. Напевно, ця політична акція не була популярна в народі, відчувалися її гіркі наслідки.

Боротьба з національними і релігійнгими утисками — провідна тема значної кількості народних дум і пісень. Вони в яскравих фарбах ведуть оповідь про грабунки польської шляхти та євреїв-орендарів, про зусилля козаків у боротьбі з цим лихом. Наприклад, з думи про корсунську битву ми дізнаємось як козаки полонили гетьмана Потоцького і продали в полон татарам, як від народного гніву втікали євреї-орендарі, як попа Якубу повісили на дубі і т.ін.

Справжньою перлиною народної поетичної творчості стали невольницькі думи й пісні. В них звучить туга за батьківщиною, мрія про волю, жадоба боротьби з поневолювачами.

У 60-70-і рр. XVII ст. кількість пісень зростає, але художній рівень їх рідко перевершує твори невольницького циклу. Щоправда, розширюється жанровий діапазон, з'являються іронічні та гумористичні пісні. Але гумор, як правило, то гіркий, то злий, бо в ньому проступає гіркота самого життя.

Із занепадом козацької єдності з'являється новий персонаж.—- козак-нетяга. Замість романтики й героїчних подвигів цей злидар віддає перевагу шинку, пропиває останні копійки. Про соціальне розмежування виразно розповідає дума про Ґанджу Андибера. Допоки на ньому була щапка-бирка, "вітром підбита", драні чоботи, "дуки-срібляники", Войтенко, Золотаренко та Довгополенко, представники аристократії, та господарка шинку не звертали на нього уваги. Коли ж після переодягання дуки збагнули, що під видом козака- нетяги перед ними Фесько Ганджа Андибер, гетьман Запорозький, їх ставлення до нього різко змінюється. Не має значення, чи історична особа Ганджа, важливо те, що у думі дістало відображення соціальне розмежування у козацькому середовищі.

Нові пісні створюються в нових історичних умовах, в іншому соціальному середовищі. Жанр думи майже зникає. Знищення гетьманщини в 1764 р. пройшло непомітним в усній народній творчості, але знищення Запорозької Січі у 1775 р. Катериною II викликало обурення й жаль і в народі і в його піснях. Життя козацької думи закінчилося з переходом козацької старшини на статус малоросійських дворян.

Дата добавления: 2015-05-09