Радянське кіно

У царській Росії, як і в інших капіталістичних країнах, кіномистецтво було насамперед засобом збагачення підприємців. Екран в основному заповнювали детективні (пригодницькі) картини, пошлі драми і романи.

Прогресивні прагнення передових майстрів дореволюційного кіномистецтва в Росії всіляко придушували кінопідприємці, цензура, реакційна преса.

Проте кращі представники російського кіномистецтва навіть у таких важких умовах зуміли внести значний вклад у розвиток світової кінематографії. Російське кіномистецтво вийшло на одне з перших місць у світі. Режисери Я. О. Протазанов, Б. М. Сушкевич, В. Р. Гардін, творчо використовуючи в своїх фільмах досвід передового російського театру, багато працювали з акторами, прагнули розвивати реалістичні традиції. Широко відомими в той час були талановиті актори І. І. Мозжухін, О. І. Рунич, В. Г. Орлова та інші.

Ще в 1907 р. Володимир Ілліч Ленін говорив, що кіномистецтво в руках капіталістів приносить більше зла, ніж користі. Могутнім засобом освіти воно стане тільки тоді, коли стане надбанням народу. Це блискуче підтвердилось після Великої Жовтневої революції, коли кінопромисловість була передана в руки трудящих.

Днем народження радянського кіномистецтва вважається 27 серпня 1919 р. У цей день В. І. Ленін підписав Декрет про націоналізацію кінопромисловості, тобто про перехід кінематографа з рук різних хазяйчиків до рук молодої Радянської держави.

Головна лінія радянського кіномистецтва 20-х рр. була визначена в резолюції XIII з'їзду партії, де зазначалось, що кіно повинне бути засобом комуністичної освіти і агітації.

Радянські кінопрацівники поставили перед собою такі завдання, яких не знала буржуазна кінематографія. У своїх творах вони хотіли відбити революційну боротьбу мас, великі події епохи, головним учасником і героєм яких був народ. Саме тому кращі фільми молодого радянського кіномистецтва набрали величезної, раніше не баченої сили художнього впливу. їх захоплено зустріли наші глядачі і глядачі тих зарубіжних країн, куди їм щастило проникнути через цензурні рогатки. Першими такими фільмами були "Броненосець Потьомкін" режисера С. М. Ейзенштейна і "Мати" режисера В. І. Пудовкіна.

У цих фільмах позначився вплив передових традицій російського революційного мистецтва, зокрема творчості Горького і Маяковського. З історичною достовірністю і революційним пафосом показано в них боротьбу російського народу з царським самодержавством. Кінокартини Ейзенштейна і Пудовкіна і в нашій країні, і за рубежем мали величезний успіх. Американська Академія кіномистецтва визна ла "Броненосець Потьомкін" кращим фільмом 1926 р., а на Паризькій виставці мистецтв він дістав золоту медаль. Американський критик Девід Платт писав в той час, що, починаючи з "Броненосця Потьомкіна", кінематограф перестав бути балаганом.

Свідченням розквіту культури народів СРСР стали такі твори національних кіностудій, як "Арсенал" (1929) і "Земля" (1931), поставлені 0. П. Довженком на Україні; "Намус" (1925) А. І. Бек-Назарова - у Вірменії; "Елісо" (1928) Н. М. Шенгелая і "Хабарда" (1931) М. Е. Чіаурелі - в Грузії.

Почався тріумфальний похід радянських фільмів по екранах усього світу. Твори радянського кіномистецтва стали зразками майстерності і ідейною школою для передових кінематографістів Заходу.

На початку 30-х рр. в результаті досягнень радянських і іноземних спеціалістів кіно стало звуковим. Живе слово, музика несказанно збагатили кінофільми. Виникла потреба тісної творчої співдружності кінорежисерів і авторів, які працюють для кіно. У ці роки для кіно почали писати такі відомі письменники, як О. М. Толстой, В. В. Вишневський, М.Ф. Погодін та інші.

Звукове кіно незмірно посилило вимоги до акторів. Якщо при німому кіно актор користувався тільки зовнішніми прийомами, мовою жестів і міміки, то слово поглибило завдання актора, збагатило його виражальні можливості, зробило доступним розкриття складного духовного життя персонажів фільму. Увійшла в кіномистецтво, утвердилась і стала його необхідною складовою частиною музика. З появою перших звукових фільмів багато композиторів міцно зв'язали своє творче життя з роботою для екрану.

У 1934 р. режисери Г.М. і С.Д. Васильєви створили чудовий фільм "Чапаєв" за однойменним романом письменника Д.А. Фурманова, колишнього комісара Чапаєвської дивізії. Фільм покоряє життєвою правдою, величезним революційним пафосом. Незабутній образ Чапаєва - революційного полководця часів громадянської війни - створений актором Борисом Бабочкіним. Достовірність сюжету, високий рівень акторського, режисерського і операторського мистецтва - все це зробило "Чапаєва" прапором кінопрацівників цілої епохи.

"Чапаєв" користувався великою популярністю за рубежем, особливо в Іспанії під час громадянської війни.

Відомо, що кожна нова військова частина іспанських республіканців, вирушаючи на фронт, вимагала показати "Чапаєва". І часто тут же, в залі кінотеатру, бійці республіканської Іспанії давали клятву захищати свободу своєї країни з такою ж мужністю й хоробрістю, як бійці-чапаєвці.

У середині 30-х рр. в радянському кіномистецтві намітилась деяка зміна тематики. Якщо раніше творці фільмів у першу чергу прагнули втілити на екрані боротьбу революційних мас з царизмом і контрреволюцією, то тепер у центрі уваги була нова людина - будівник соціалізму. У фільмах 30-х рр.- "Зустрічний" режисерів Ф. М. Ермлера і С. І. Юткевича, "Депутат Балтики" режисерів А. Г. Зархі і І. Е. Хейфіца, "Учитель" режисера С. А. Герасимова - у радості і горі, в самій гущі життя, у величному труді перших п'ятирічок показані прості радянські люди. У цих фільмах відбились найважливіші і найзначніші явища радянської дійсності: творча ініціатива

робітників, зростання нової, радянської інтелігенції, колективізація на селі.

Радянське кіномистецтво заговорило схвильованою мовою головних ідей сучасності, дорогих і зрозумілих всім трудящим. Розповісти про сучасника - це означало розкрити глибини людської психології, погляди і почуття нової людини, передати її основні риси.

Потокові розважальної пошлості кінематографії старого світу радянська кінематографія протиставила ідею краси праці, спрямованої на благо народу.

Постановники фільмів відрізнялись творчими почерками, різними творчими задумами, але всі вони однаково прагнули правдиво розкрити життя своїх героїв. Це й визначило успіх наших кращих кінофільмів 30-х рр., дало можливість акторам створити живі й цікаві образи. Такі чудові своєю силою реалізму, психологічною достовірністю і глибиною узагальнення образи створили видатні актори В. Р. Гардін, В. А. Бабочкін, Б. П. Чирков, М. К. Черкасов, М. М. Штраух, М. А. Крючков, О. П. Жаков, В. П. Марецька, Л. П. Орлова, Т. Ф. Макарова, М. А. Ладиніна та інші. У ці ж роки на екрани країни вийшли фільми, що розповідали про великі історичні події перших років існування Радянської влади. У фільмах "Ленін у Жовтні" (1937) і "Ленін у 1918 році" (1939), поставлених режисером М. І. Роммом, образ великого вождя революції у виконанні актора Б. В. Щукіна був яскравим досягненням акторської майстерності.

Будучи найулюбленішим мистецтвом народу, найважливішим, за словами В. І. Леніна мистецтвом сучасності, радянське кіномистецтво стало засобом виховання мас, пропагандистом передових ідей віку комунізму, засобом спілкування народів, чудовим помічником людства в його боротьбі за мир і творчу співдружність націй.

Як ви вже знаєте кінематограф має свої жанри,такі як:

-Документальне кіно

-Екшн:

-Фільми з бойовими мистецтвами

-Вестерн

-Гангстерський фільм

-Пригодницькі фільми

-Детективні фльми

-Фільм-драма:

-Трагедія

-Історичний фільм:

-Військовий фільм

-Кінокомедія:

-Комедія становищ

-Комедія характерів

-Пародія

- Фарс

-Мелодрама:

-Любовна історія

-Сімейний фільм

-Музичний фільм

-Еротичний фільм:

-Порнографія

-Трилер:

-Катастрофа

- Містичний трилер

-Фільм жахів

-Фантастичний фільм:

-Фентезі

-Фантасмагорія

-Зоряні війни

-Кіберпанк

Кожний має свій улюблений жанр,я,наприклад, дивлюся фільми і серіали усіх жанрів,але,як і кожна людина можу відокремити один з усіх,якому я надаю перевагу. Це фільм жахів і трилер. Дуже багато кінематографу я дивилася в цих жанрах.

Сучасна молодь полюбляє фільми жахів. Це завжди цікаво і на думку деяких людей ці фільми викликають «море вражень» і «адреналін». Хоча,як би людина не любила дивитися фільми жахів,вона обов*язково,з часом,перейде до більш популярних жанрів серед людей більш старшого віку-це драма і мелодрама.

Кожна країна світу має свою участь в створенні кінематографу.У кожній країні є кіна і серіали,які дивилася кожна людина і вони неодноразово отримували нагороду в цій сфері.Я хочу проаналізувати країни світу і їх кінематограф,який був і який є зараз і висловити свою думку. Так,як ми живемо в чудесній країні,як Україна,то почнемо з неї.

Дата добавления: 2015-05-09