Китайська писемність

В Іньську добу ХІV-ХI ст. до Р.Х. виникає писемність - прообраз сучасної ієрогліфічної китайської писемності. У найдавнішій піктографічній писемності окремі слова позначалися малюнками. Потім з’явилися більш складні знаки, що позначали абстрактні поняття. В іньських написах можна побачити вже розвинуту систему ієрогліфічного письма: кожний знак мав смислове значення і фонетичне звучання. У іньських написах використовувалось понад 3500 ієрогліфів; 2,5 тис. з них в іншому написанні збереглися до сучасного періоду. Ці ієрогліфи позначали слова, що входять до основного словарного фонду китайців. Це дає право вважати іньську писемність початком писемної культури китайського народу. Стародавній Китай дав людству чудові винаходи. Довголітній керівник післявоєнного Китаю Мао Цзедун у 1950-х рр. зазначав: "Китайський народ породив багатьох великих мислителів, письменників, художників і створив безліч пам’яток культури. Вже дуже давно в Китаї був винайдений компас, 1800 років тому був винайдений спосіб виробництва паперу, 1300 років тому - друкування з дошок, 800 років тому - розбірний шрифт. Раніше європейців китайці почали використовувати і порох. Таким чинои, Китай є однією з держав світу, що має найбільш давню культуру".

Розширення кордонів Китайської держави і чіткий адміністративний поділ країни викликали ранню появу і значний розвиток географії. Вже в добу Чжоу чиновники складали звіти про стан окремих провінцій головним чином з точки зору прибутковості земель. Один з таких перероблених звітів ввійшов в якості розділу в книгу "Щу цзин". В цьому розділі, складеному біля VIII ст. до Р.Х. поданий географічний опис Китаю, поділеного на дев’ять провінцій. Докладно описуються гори, ріки, землі, податки кожної провінції. Географічні описи Китаю збереглися і в інших письмових пам’ятках. Китайська культура сягає глибокої давнини. Унікальність її полягає в тому, що китайська писемність, що сягає витоків давньокитайської державності, зберегла безперервну нитку історичної традиції. Конфуціанство, китайський традиціоналізм наклали вагомий відбиток на всю китайську культуру і зберегли незмінними багато форм давньої культури на протязі тисячоліть. Культура Стародавнього Китаю, підсилена величезною масою її носіїв, справила глибокий, всепроникливий вплив на культурний розвиток багатьох сусідніх народів на території Монголії, Маньчжурії, Тібету, Індокитаю, Кореї і особливо Японії.

Давньокитайська література

У склад стародавньої класичної китайської літератури входять художні, історичні, релігійно-філософські літературні твори. До найвидатніших давніх пам’яток китайської літератури належать: "Ші цзин" "Книга пісень", "Шу цзин" "Книги історії"; історичні хро-ніки "Чуньцю", "Ші цзи", "Цзочжуань", "Чжаньгоце"; філософські та політико-економічні трактати "Іцзин", "Сюньцзи", "Гуаньцзи". Багатий матеріал по культурній історії Китаю міститься у класичній праці одного з найдавніших китайських Істориків Сима Цяня 145 - біля 86 рр. до Р.Х.”Ші цзи” "Історичні записки". Сима Цянь створив першу узагальнюючу історію Китаю з найдавніших часів до кінця II ст. до Р.Х. його праця поклала початок серії офіційних династійних історій, яких було створено в Китаї. Характерні зразки провової літератури у вигляді легенд, коротких художніх замальовок зустрічаються вже у текстах "Шу цзин", "Ші цзи", а також у чудовому за своїми художніми якостями творі блиэького до даосізму теоретика Чжуан Чжоу 328-286 рр. до Р.Х. -"Чжуанзи". З6ірник філософських міркувань Чжуан Чжоу, написаний езопівською мовою, що відстоює положення даосізму, містить багато байок, притч, повчань. Література Китаю наступної історичної і культурної доби розвивалася на основі принципів, традиційних сюжетів, мотивів, жанрів, притаманних давньокитайській класичній літературі.

Дата добавления: 2015-05-09