Системи опалення та вимоги до них. Повітряно-теплова завіса

Системи опалення являють собою комплекс елементів, необхідних для нагрівання приміщень в холодний період року. До основних елементів системи опалення належать джерела тепла, теплопроводи, нагрівальні прилади. Теплоно-сіями можуть бути нагріта вода, пара чи повітря. Метою опалення приміщень є – підтримання в них в холодну пору року заданої температури повітря, яка передбачена відповідними санітарними нормами (ДСН, СН 245-71). Система опалення повинна компенсувати втрати тепла через будівельні загородження, а також нагрівати холодне повітря, яке проникає в приміщення з матеріалами, які поступають в приміщення і при русі транспорту (в’їзд, виїзд). Всі втрати теплоти розраховуються. На основі даних розрахунку теплових втрат, складають баланс теплоти виробничого приміщення і визначають потужність опалювальної установки.Найбільшими втратами тепла є втрати через будівельні загородження будови. Їх можна визначити за формулою:, де К – коефіцієнт теплопередачі конструкції, Вт/(м²·К); А площа загороджень будови, м²; – температура повітря всередині приміщення, К; – розрахункова температура зовнішнього повітря, вибирається в залежності від місцезнаходження підприємства, К (береться за довідниковими даними). Кількість теплоти, яка йде на нагрівання холодного повітря, складає 20-30% втрати теплоти; нагрівання матеріалів, транспорту – ≈ 5-10%. В неробочий час, для підтримання в приміщенні температури 5-10°С, а також на випадок ремонтних робіт роблять чергове опалення. В залежності від теплоносія, системи опалення бувають: водяні, парові, повітряні і комбіновані. Системи водяного опалення є найбільш ефективні в санітарно-гігієнічному відношенні і є такі, які найбільш широко використовуються. Вони поділяються на системи з нагрівом води до 100°С і більше 100°С (перегріта вода). В якості збуджувача води використовують водяні насоси і елеватори → (ежектуючі пристрої). Вода в систему опалення подається від котельні (коли близько ТЕЦ). Системи парового опалення бувають низького тиску – до 70 кПа, і високого тиску – більше 70 кПа. Ці системи використовуються головним чином в тих приміщеннях, де пара використовується для промислових цілей (в технологічному процесі). Парове опалення високого тиску дозволяється використовувати у виробничих приміщеннях, де технологічні процеси не супроводжуються виділенням органічного типу або коли пил неорганічного походження є не вибухонебезпечним і неспалахуючим. В якості нагрівальних приладів використовують радіатори, ребристітруби і регістри з гладких труб. У виробничих приміщеннях із значними виділеннями пилу встановлюють нагрівальні прилади з гладкими поверхнями, які піддаються легко очистці. Тому ребристі труби в таких приміщеннях не використовуються, так як осівший пил на них внаслідок нагрівання буде пригорати і давати неприємний запах. Крім того, пил при великому і довготривалому нагріванні може бути небезпечний із-за можливості його загоряння. Повітряна система опалення характерна тим, що повітря, яке подається попередньо нагрівається в калориферах (водяних, парових і електрокалориферах). В залежності від розміщення генератора тепла і будови системи опалення, вона буває центральна і місцева. В центральних системах, які часто з’єднуються з припливними вентиляційними системами, нагріте повітря подається по системі повітроводів від калорифера, який розміщений поза приміщенням. В місцевих системах нагрів і подача повітря в певне місце приміщення здійснюється опалювальними агрегатами, які встановлюються на колонах чи стінах приміщення на висоті 3-4 м. До систем місцевого опалення належать: пічне, газове, електричне. Пічне опалення допускається в окремо розміщених одно і двоповерхових житлових і громадських будівлях, а також будівлях тимчасового призначення. Газове опалення допускається в південних районах країни з коротким опалювальним періодом з врахуванням економічної доцільності. Але газове опалення має значні недоліки: воно може забруднювати повітря газом і продуктами згоряння, бути пожежо- та вибухонебезпечне. Тому його застосування (використання) обов’язково погоджується з органами Держгірпромнагляду охорони праці. Електричне опалення здатне створювати комфортні умови, але його застосування обмежене відносно високою вартістю електричної енергії. В адміністративно-побутових приміщеннях знаходить використання панельне опалення, яке працює за рахунок віддачі тепла від будівельних конструкцій, в яких проложені труби з теплоносієм, який в них циркулює (можуть бути вмонтовані спіралі дроту, який нагрівається). Системи опалення повинні компенсувати втрати тепла через огороджуючи зовнішні будівельні конструкції та підігрівати холодне повітря, яке надходить ззовні через вікна, двері, ворота та ін. Для підприємств та організацій проектується, як правило, центральна водяна система опалення низького тиску або система повітряного опалення. При проектуванні системи опалення визначають: категорію вибухопожежної небезпеки виробництва; внутрішню температуру повітря в приміщенні, залежно від категорії роботи (легка, середньої важкості, важка); розрахункову зовнішню температуру повітря для даного кліматичного району; орієнтовні втрати тепла будинком; тепловиділення від: людей, електродвигунів, нагрітих поверхонь котлів, сушильних установок, світильників, розплавленого металу та ін.; необхідну систему опалення, вид теплоносія, тип опалювальних приладів; кількість тепла на опалення приміщень; поверхню нагрівальних приладів; кількість елементів секцій в одному нагрівальному приладі, загальну кількість секцій; годинні витрати води (повітря) на опалення; необхідну поверхню нагріву, тип та ККД котла.

Дата добавления: 2015-05-07