Розрізняють експозиційну, поглинуту та еквівалентну дозу іонізуючого випромінювання

Ступінь іонізації повітря оцінюється за експозиційною дозою рентгенівського або гамма-випромінювання.

Експозиційною дозою (X) називається повний заряд dQ іонів одного знака, що виникають у малому об'ємі повітря при повному гальмуванні всіх вторинних електронів, утворених фотонами до маси повітря dт в цьому об'ємі:

Одиницею вимірювання експозиційної дози є кулон на 1 кг (Кл/кг). Позасистемна одиниця - рентген (Р); 1 Р = 2,58-10^-4 Кл/кг.

Експозиційна доза характеризує потенційні можливості іонізу-ючого випромінювання.

Біологічна дія іонізуючих випромінювань на організм людини, в першу чергу, залежить від поглинутої енергії випромінювання.

Поглинута доза випромінювання (Д) - це фізична величина, яка дорівнює співвідношенню середньої енергії, переданої випро-мінюванням речовині в деякому елементарному об'ємі, до маси ре-човини в ньому:

де Е - енергія (Дж);

т - маса речовини (кг).

Одиниця вимірювання поглинутої зони - грей (Гр.); 1 Гр = ІДж/кг.

Застосовується також позасистемна одиниця - рад. 1 рад = 0,01 Гр.

Однак поглинута доза не враховує того, що вплив однієї і тієї са-мої дози різних видів випромінювань на окремі органи і тканини, як і на організм в цілому, неоднаковий. Наприклад, а-випромінювання спричиняє ефект іонізації майже у 20 разів більший, ніж (3- тау-випромінювання. Для порівняння біологічної дії різних видів випро-мінювань при вирішенні задач, пов'язаних із радіаційним захистом, НРБУ-97 введено поняття еквівалентної дози в органі або тканині (Н_Т), величина якої визначається як добуток поглинутої дози в окре-мому органі або тканині (Д_т) на радіаційний зважуючий фактор W_R, величина якого залежить від відносної біологічної ефективності іонізуючого випромінювання, тобто

Н_Т=Д_Т •W_R.

Одиниця еквівалентної дози в системі СІ - зіверт (Зв). Поза-системна одиниця еквівалентної дози - бер - біологічний еквіва-лент рада. 1 Зв = 100 бер.

Для оцінки можливих наслідків опромінення організму люди-ни з урахуванням радіаційної чутливості окремих органів і тканин тіла людини НРБУ-97 введено поняття ефективної дози (Е), яка визначається як сума добутків еквівалентних доз у тканинах і орга-нах (H_т) на відповідні тканинні зважуючі фактори W_T, тобто

Для органів тіла людини W_T знаходиться в межах від 0,20 (гона-ди) до 0,01 (шкіра).

Дія іонізуючого випромінювання на організм людини

У результаті дії іонізуючого випромінювання на організм люди-ни в тканинах можуть виникати складні фізичні, хімічні та біологічні процеси. При цьому порушується нормальне протікання біохімічних реакцій та обмін речовин в організмі.

В залежності від поглинутої дози випромінювання та індивідуаль-них особливостей організму викликані зміни можуть носити зворот-ний або незворотний характер. При незначних дозах опромінення ура-жені тканини відновлюються. Тривалий вплив доз, які перевищують гранично допустимі межі, може викликати незворотні зміни в окре-мих органах або у всьому організмі й виразитися в хронічній формі променевої хвороби. Віддаленими наслідками променевого уражен-ня можуть бути променеві катаракти, злоякісні пухлини.

При вивченні дії на організм людини іонізуючого випромінюван-ня були виявлені такі особливості:

висока руйнівна ефективність поглинутої енергії іонізуючо-го випромінювання, навіть дуже мала його кількість може спричи-нити глибокі біологічні зміни в організмі;

присутність прихованого періоду негативних змін в організ-мі, він може бути досить довгим при опроміненнях у малих дозах;

малі дози можуть підсумовуватися чи накопичуватися;

випромінювання може впливати не тільки на даний живий
організм, а й на його нащадків (генетичний ефект);

різні органи живого організму мають певну чутливість до опромінення. Найбільш чутливими є: кришталик ока, червоний кістковий мозок, щитовидна залоза, внутрішні (особливо крово-творні) органи, молочні залози, статеві органи;

- різні організми мають істотні відмінні особливості реакції на
дози опромінення;

-ефект опромінення залежить від частоти впливу іонізуючо-го випромінювання. Одноразове опромінення у великій дозі спри-чиняє більш важкі наслідки, ніж розподілене у часі.

Доза 60 Гр (6000 рад) призводить до того, що смерть, як прави-ло, настає протягом декількох годин або діб. Якщо доза опромі-нення перевищує 60 Гр, людина може загинути під час опромінен-ня ("смерть під променем").

Репродуктивні органи та очі мають особливо високу чутливість до опромінення. Одноразове опромінення сім'яників при дозі лише 0,1 Гр (10 рад) призводить до тимчасової стерильності чоловіків, доза понад 2 Гр (200 рад) може призвести до сталої стерильності (чи на довгі роки). Яєчники менш чутливі, але дози понад 3 Гр (300 рад) можуть призвести до безпліддя. Для цих органів сумарна доза,

отримана за кілька разів, більш небезпечна, ніж одноразова, на відміну від інших органів людини.

Очі людини уражаються при дозах 2...5 Гр (200...500 рад). Вста-новлено, що професійне опромінення із сумарною дозою 0,5...2 Гр (50...200 рад), отримане протягом 10-20 років, призводить до по-мутніння кришталика.

Небезпека радіоактивних елементів для людини визначається здатністю організму поглинати та накопичувати ці елементи. Тому при потраплянні радіоактивних речовин усередину організму ура-жаються ті органи та тканини, у яких відкладаються ті чи інші ізо-топи: йод - у щитовидній залозі; стронцій - у кістках; уран і плу-тоній - у нирках, товстому кишечнику, печінці; цезій - у м'язовій тканині; натрій поширюється по всьому організму. Ступінь небез-пеки залежить від швидкості виведення радіоактивних речовин з організму людини. Більша частина людських органів є мало чутли-вою до дії радіації. Так, нирки витримують сумарну дозу приблизно 23 Гр (2300 рад), отриману протягом п'яти тижнів, сечовий міхур -55 Гр (5500 рад) за один місяць, печінка - 40 Гр (4000 рад) за місяць.

Ймовірність захворіти на рак знаходиться в прямій залежності від дози опромінення. Перше місце серед онкологічних захворю-вань займають лейкози. їх дія, що веде до загибелі людей, вияв-ляється приблизно через 10 років після опромінення.

4. Норми радіаційної безпеки

Основними документами, якими регламентується радіаційна без-пека в Україні, є: Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97) та Основні санітарні правила України (ОСПУ).

У НРБУ-97 виділяють три категорії осіб щодо ризику іонізую-чого опромінення:

категорія А - персонал, який безпосередньо працює з радіо-
активними речовинами;

категорія Б - персонал, що безпосередньо не працює із радіо-
активними речовинами, але за умови розміщення їх на робочих місцях
або місцях проживання може потрапити під дію опромінення;

- категорія В - все населення країни.

Для осіб категорій А і Б НРБУ-97 встановлюють ліміти ефек-тивної й еквівалентної доз за календарний рік. Обмеження опромі-нення категорії В (населення) здійснюється введенням лімітів річної ефективної та еквівалентної доз для критичних груп осіб категорії Б. Остання означає, що значення річної дози опромінен-ня осіб, що входять до критичної групи, не повинно перевищувати ліміту дози, встановленого для категорії В (див. табл. 4.1).

Чисельні значення наведених в табл. 4.1 основних дозових лімітів НРБУ-97 встановлюють на рівнях, що виключають можли-вість виникнення детерміністичних ефектів опромінення і одно-часно гарантують настільки низьку ймовірність виникнення стохастичних ефектів опромінення, що вона є прийнятною як для окремих осіб, так і для суспільства в цілому.

Крім лімітів ефективної й еквівалентної річних доз, НРБУ-97 вста-новлюють допустимі рівні надходження радіонуклідів в організм людини за календарний рік, потужності еквівалентної дози, концен-трації радіонуклідів у повітрі, питній воді та раціоні, щільності пото-ку частинок, забруднення шкіри, спецодягу, робочих поверхонь тощо. Значення окремого допустимого рівня розраховується за умови, що створена ним річна доза не повинна перевищувати ліміту відповід-ної дози. При багатократному радіаційному опроміненні допустимі рівні визначаються за умови, щоб річна сумарна доза від усіх дже-рел випромінювання не перевищувала відповідного ліміту дози.

Дата добавления: 2015-05-07