Морально-психологічне забезпечення бойової готовності підрозділу – сутність, напрямки, основні завдання

Морально-психологічне забезпечення бойової готовності підрозділу – комплекс організаційних, виховних та соціально-психологічних заходів, спрямованих на підтримання постійної бойової готовності підрозділу, реалізацію духовного і професійного потенціалу особового складу під час виконання навчально-бойових завдань, бойового чергування, бойової підготовки.

Основні напрямки морально-психологічного забезпечення бойової готовності підрозділу – моральна та психологічна підготовка особового складу під час якої розвиваються моральні та психологічні якості військовослужбовця.

Основні завдання морально-психологічного забезпечення бойової готовності підрозділу:

1. Забезпечення моральної та психологічної готовності та здатності особового складу виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Батьківщини, створення таких умов, які б забезпечили успішну діяль­ність особового складу.

2. Формування необхідних морально-психологічних та бойових якостей у військовослужбовців, їх особистої відповідальності за виконання покладених на Збройні Сили України завдання у мирний та воєнний час.

3. Своєчасна переорієнтація свідомості військовослужбовців із мирного на воєнний час під час зростання воєнної загрози, досягнення морально-психологічної переваги над противником і підтримання психологічної рівноваги.

4. Створення та забезпечення реалізації соціальних гарантій військовослужбовців, членів їх сімей, згуртування військових колективів, підтримка військової дисципліни та профілактика правопорушень, задоволення духовних, релігійних і культурних потреб.

6. Морально-психологічне забезпечення бойової готовності підрозділу – моральні якості та психологічна підготовка (її склад та завдання).

До моральних якостей можна віднести такі:

§ любов до рідної землі, свого народу, до держави в якій живеш;

§ відданість національним ідеалам, повага до духовних і матеріальних цінностей свого народу;

§ свідоме виконання законів, встановлених правил та порядку;

§ вірність історичним традиціям свого народу, патріотизм;

§ свідоме ставлення до виконання свого військового обов’язку;

§ вірність військовим традиціям;

§ повага до товаришів по службі;

§ готовність надати допомогу товаришам;

§ мужність, готовність до самопожертви заради перемоги над ворогом;

§ гуманізм.

Психологічна підготовка – комплексний, тісно пов’язаний з бойовою і моральною підготовкою, навчально-виховний процес спрямований на формування здібності військовослужбовців діяти в екстре­мальних умовах навчально-бойової обстановки.

Вона складається з:

§ загальної психологічної підготовки;

§ спеціальної психологічної підготовки;

§ цільової психологічної підготовки.

Завдання психологічної підготовки.

Формування психологічної стійкості військовослужбовців до психотравмуючих факторів.

Прищеплення військовим навичок психічного саморегулювання та вольової мобілізації.

Оптимізація показників професійної дієздатності психічних функцій військовослужбовців (сприйняття, увага, пам’ять тощо)

Створення передумов для реалізації особовим складом воєнних знань, умінь, навичок і сформованих моделей бойової поведінки, колективних дій.

7. Сутність, мета та завдання бойової підготовки. Головний предмет та основні види.

Бойова підготовка – це система заходів щодо навчання і виховання військовослужбовців, які проводяться з метою оволодіння військовослужбовцями загальними та військово-професійними знаннями, навичками і вміннями, формування у них морально-психічних та бойових якостей, які необхідні для забезпечення високої бойової готовності військ до надійного виконання завдань щодо захисту Батьківщини; бойового злагодження військових підрозділів, частин і з’єднань та їх органів управління для виконання бойових задач і забезпечення бойових дій відповідно з їх призначенням.

Бойова підготовка у Збройних силах проводиться безперервно, послідовно, систематично, планомірно і цілеспрямовано як у мирний, так і воєнний час. Її основою є польовий вишкіл військ. Зміст бойової підготовки відображений у бойових статутах і настановах, програмах бойової підготовки, інших керівних і нормативних документах.

Основна мета бойової підготовки – забезпечення постійної бойової готовності військ (сил) і органів управління на основі озброєння військовослужбовців військово-професійними знаннями, формування у них стійких навичок й умінь ефективного застосування бойової техніки й зброї, розвитку уміння майстерно діяти у різноманітних бойових і навчально-бойових тактичних ситуаціях.

Найголовніше у бойовій підготовці – вивчення і глибоке освоєння військовослужбовцями теоретичних знань та практичних навичок і умінь вимог бойових статутів і настанов, опанування зброєю і бойовою технікою, способами підготовки і введення бойових дій. Головним принципом бойової підготовки є вчити війська тому, що необхідно на війні.

Головним предметом бойової підготовки є тактична підготовка, а основними видами – вогнева, технічна, спеціальна, стройова і фізична підготовка. Всі вони висувають високі вимоги до духовних, психічних і фізичних якостей особового складу і передбачають всебічно організоване та змістовне МПЗ.

8. Морально-психологічне забезпечення бойової підготовки (на прикладі тактичної підготовки). Робота командирів.

Тактична підготовка включає:

§ вивчення теорії бою,

§ організації, озброєння, бойових можливостей, прийомів і способів дій в бою власних військ і військ ймовірного противника;

§ вдосконалення навичок і умінь командирів, штабів та інших органів управління в організації забезпеченні бойових дій;

§ опрацювання питань бойової готовності та рішення задач із бойового призначення;

§ навчання особового складу індивідуальному та груповому застосуванню зброї, бойової техніки у бойовій обстановці;

§ злагодженість підрозділів, частин і з’єднань різних видів Збройних сил і родів військ тощо.

У підготовчий період основна увага командирів та їх заступників зосереджується на роз’ясненні особовому складу отриманої навчально-бойової задачі, формуванні у воїнів психічної готовності до виконання завдань навчань у складній обстановці. Особлива увага звертається на молодих воїнів, на тих, хто раніше не був учасником навчань, а також на тих, які мають нервово-психічну нестійкість. З ними проводяться додаткові заняття, бесіди, організовується шефство досвідчених солдат і сержантів над молодими воїнами. Особовому складу роз’яснюється положення міжнародного гуманітарного права в умовах воєнного часу, вимоги щодо дотримання заходів безпеки, правил взаємовідношень з місцевим населенням в районі навчань. Воїни попереджаються про недопущення руйнування доріг, мостів, пошкодження сільськогосподарських угідь тощо. Готується до роботи у польових умовах база гуманітарної підготовки та інформування.

Під час навчань МПЗ спрямовується на оперативне доведення і роз’яснення особовому складу навчально-бойової обстановки і нових задач, його мобілізацію на активні та рішучі дії, подальший розвиток у воїнів психічної стійкості, недопущення під час навчань послаблень і спрощень, збереження і правильну експлуатацію бойової техніки та зброї, забезпечення організованості, дисципліни, пильності, дотримання заходів безпеки, своєчасне задоволення матеріально-побутових і культурних потреб, підтримання духу колективізму та взаємної допомоги.

Важливою задачею командира підрозділу і психолога роти на навчаннях є підтримання у особового складу бадьорості, використання будь-якої можливості для організації відпочинку, забезпечення зігрівання воїнів у холодний період року, просушування їх одягу і взуття у дощову погоду, турбота про доставку на бойові позиції гарячої їжі. Для подолання фізичної втоми, зняття морально-психічної напруги, відновлення бойового духу і працездатності важливо вміло слід використовувати всі наявні можливості – від індивідуальних і групових бесід до прослуховування по радіо розважальних програм, показу кінофільмів, організації тренінгів психічного розвантаження.

Робота з особовим складом не повинна припинятися на завершальному етапі та після закінчення навчання. В цей час виховна робота спрямовується на приведення в належний стан зброї і бойової техніки. Як показує досвід, цей період завжди пов’язаний із зниженням емоційної напруги особового складу, зниженням уваги, накопиченням фізичної втоми, що в умовах відсутності необхідного контролю і психологічного впливу на воїнів може привести до порушення військової дисципліни, вимог безпеки, послабленню пильності, спричинення аварії бойової та іншої техніки, травмування військовослужбовців. Тому, головна задача офіцерів полягає в тому, щоб у результаті вмілого використання всіх методів, форм і засобів впливу на свідомість, підсвідомість, емоційно-почуттєву, мотиваційну і вольову сфери та поведінку воїнів, не допустити зниження їх МПС-у і на цій основі забезпечити підтримання високої активності у вирішенні поставлених завдань.

9. Військова дисципліна – визначення, вимоги, чим досягається.

Військова дисципліна – це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні кожним військово­службовцем військового обов`язку та особистої відповідальності за захист народу України, його свободи й незалежності.

Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця:

§ дотримуватися Конституції та законів України, Військової присяги неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів;

§ бути пильним, зберігати державну та військову таємницю;

§ додержуватись визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;

§ виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватись військового етикету;

§ поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Військова дисципліна досягається шляхом:

§ вихованням високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку вірності Військовій присязі;

§ особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов’язків, вимог військових статутів;

§ формування правової культури військовослужбовців;

§ умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників до підлеглих без приниження їх особистої гідності з дотримання прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу;

§ зразковим виконанням командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих;

§ підтримання у військових об’єднаннях, з’єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов статутного порядку;

§ своєчасного і повного забезпечення військовослужбовців всім необхідним;

§ чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.

10. Морально-психологічного забезпечення військової дисципліни та профілактики правопорушень – визначення та що передбачає.

Морально-психологічне забезпечення дисципліни та профілактика правопорушень – це система організаційних, соціально правових та виховних заходів, спрямованих на формування і розвиток у військовослужбовців особистої відповідальності за свідоме виконання військової присяги, функціональних та службових обов`язків, вимог Конституції, військових статутів, наказів командирів і начальників, досягнення необхідного рівня морально-психологічного стану (МПС) особового складу.

Система роботи із зміцнення дисципліни та правопорядку в підрозділі (частині) – це комплекс заходів і основних напрямків роботи командирів (начальників) щодо досягнення у підпорядкованих військових підрозділах (частинах) позитивного МПС-у особового складу, свідомої дисциплінованості військовослужбовців, бездоганного та неухильного дотримання ними порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Ця система передбачає:

1 глибоке вивчення, осмислення й усвідомлення командирами (начальниками) основних вимог статутів, військового законодавства України, наказів Міністра оборони щодо зміцнення військової дисципліни.

2 регулярну роботу посадових осіб у підпорядкованих їм підрозділах із всебічного вивчення стану служби військ, військової дисципліни та правопорядку, виконання особовим складом у повсякденній життєдіяльності вимог законів, статутів, наказів і директив Міністра оборони та інших керівних документів;

3 заслуховування звітів командирів підрозділів та інших посадових осіб про стан військової дисципліни, їх особистий внесок у її зміцнення, формування і розвиток дисциплінованості у кожного воїна.

4 підведення підсумків роботи із зміцнення військової дисципліни та правопорядку відділеннях (екіпажах, обслугах), взводах, ротах (батареях), батальйонах (дивізіонах), полках (на кораблях) згідно вимог Міністра оборони.

5 вивчення, аналіз, узагальнення і впровадження передового досвіду роботи по зміцненню військової дисципліни та правопорядку.

6 чітку організацію методичної роботи, яка передбачає навчання підлеглих командирів (начальників) практиці МПЗ військової дисципліни та профілактики правопорушень.

7 постійну турботу про покращення якісної характеристики та рівня підготовленості суб’єктів МПЗ військової дисципліни, правопорядку і профілактики правопорушень.

8 систематичний аналіз, корегування і затвердження планів роботи підлеглих посадових осіб щодо зміцнення військової дисципліни та правопорядку згідно вимог Міністра оборони та інших старших начальників.

11. Морально-психологічного забезпечення військової дисципліни та профілактики правопорушень – методи, форми та напрямки.

Методи МПЗ військової дисципліни – це способи та прийоми впливу на свідомість, підсвідомість, мотиваційну, емоційно-почуттєву і вольову сферу психіки військовослужбовця, його поведінку й військово-професійну діяльність з метою досягнення бездоганного ставлення до виконання службових обов’язків.

До них належать:

§ методи довір’я, поваги до особистості військовослужбовця та її гідності;

§ методи формування свідомості особистості воїна (переконання, заохочення, примус);

§ метод особистого прикладу командира (начальника);

§ метод доручення підлеглому;

§ метод вправи;

§ метод створення ситуацій, що виховують;

§ метод осуду негідної поведінки військовослужбовця;

§ психодіагностичні, психокорекційні, психореабілітаційні методи тощо.

Форми МПЗ військової дисципліни – це організаційні заходи, які цілеспрямовано плануються, ретельно готуються і якісно проводяться з метою усвідомлення військовослужбовцями вимог законів, статутів, моральних норм поведінки та їх свідомого неухильного дотримання.

Форми залежать від:

§ стану військової дисципліни та правопорядку в підрозділі (частині);

§ рівня МПС-у особового складу;

§ поставлених завдань та інших чинників.

Найчастіше застосовуються індивідуальні і групові форми МПЗ військової дисципліни.

Основні напрямки морально-психологічного забезпечення військової дисципліни:

§ роз’яснення суті військової дисципліни, законів, статутів, наказів командирів і начальників;

§ підтримання в підрозділах нормального морально-психологічного клімату;

§ виховання високих морально-бойових якостей, свідомого ставлення до виконання військового обов’язку;

§ формування розуміння необхідності підтримання статутного порядку;

§ забезпечення взірцевості офіцерів, прапорщиків, молодших командирів;

§ вивчення та корегування соціально-психологічного клімату;

§ вивчення та прогнозування соціально-психологічних процесів, профілактика негативних проявів у поведінці особового складу, зняття психологічних навантажень;

§ оцінка соціальних умов служби, побуту та їх вплив на стан військової дисципліни;

§ забезпечення соціально-психологічної адаптації молодого поповнення та соціально-психологічне супроводження військово-професійної діяльності особового складу;

§ організація і проведення правової підготовки;

§ розробка методик та участь у проведенні професійного добору та комплектуванні підрозділів;

§ вивчення, аналіз морально-психологічного стану та військової дисципліни в підрозділах;

§ систематичне проведення заходів спрямованих на успішне виконання завдань гарнізонної, вартової та внутрішньої служб;

§ навчання офіцерів, прапорщиків і сержантів системному підходу, використання форм і методів роботи щодо зміцнення військової дисципліни та правопорядку.

Дата добавления: 2015-05-07