Дівчина з Поділля 1804—1807 роки

У боротьбі за національну самобутність вітчизняного мистецтва початку XIX ст. одним з найголовніших факторів було звернення до народного життя. Важливу роль у цьому відіграв Василь Тропінін, якого доля кріпака на цілих сімнадцять років, починаючи від 1804-го, закинула в село Кукавку неподалік від Могилева-Подільського. Волею кріпосника-графа відірваний від навчання у Петербурзькій Академії мистецтв, Тропінін багато писав українських селян. Про це на схилі літ згадував: «Я мало вчився в Академії, але навчився в Малоросії: я там без перепочинку писав з натури... і ці мої роботи, здається, найкращі з усіх, які я досі написав». Саме до таких належить «Дівчина з Поділля». Твір вражає не лише своєю май-стерністю, але насамперед тим теплим почуттям у ставленні до моделі, що загалом не властиве тогочасному мистецтву, в якому пануючою була ес-тетика класицизму. Художник уважно змальовує типову подільську сорочку, корали на шиї, дівочий головний убір,— пастозно покладені фарби добре відтворюють фактуру зображеного. Але увага його далека від захоплення етнографічною екзотикою вбрання, він бачить у ньому високохудожні атрибути народного побуту, водночас віддаючи перевагу людям. Гарний овал молодого смаглявого обличчя прорисований з великою майстерністю, як і малюнок проникливих карих очей і усміхнених губ. Обличчя відзначається гармонійною красою і національною типовістю. Одухотво-реність образу, певна його ідеалізованість споріднюють полотно з творами сентименталізму, але водночас відбивають демократизм поглядів художника. Стримано поданий пейзаж збагачує мотив, а золотаво-оливковий колорит у поєднанні з людяною теплотою трактування надають творові в цілому поетичного забарвлення.

Дата добавления: 2015-05-09