Приєднання українських земель ( 1939-1940 ) та його значення

Карпатська Україна на міжнародній арені у повоєнний період

Вважалося, що єдиним уникнути утворення Карпатської України це її поділ між Польщею та Угорщиною. Радянська ж влада робила все для того, щоб позбавити Захід адекватної інформації про становище на Україні. Згодом почалася зневага до Карп.У., коли без її згоди президент Чехословаччини Е.Гаха 16 січня призначиш чеського генерала Л.Прхалу міністром внутрішніх справ крайового уряду. Волошин запротестував, проте Німеччина заявила про невтручання. Німці не погодилися на візит Волошина до Берліна

Варто сказати, що навіть фюрер кинув оком на КУ. Але не маючи сил на війну з Рад. Союзом, німці хотіли мати ресурси України екон. шляхом і почали торгівельні угоди з Москвою. Але нічого доброго не вийшло.

6 березня Празький уряд реорганізував владу КУ: замінив Ревая на посаді міністра Клочурака і збільшив повноваження генерала Прхали.

12 березня німці дали дозвіл на окупацію КУ Угорщиною за умови, що керівники переслідуватися не будуть. За цих обставин 14 березня Волошин оголосив по радіо про незалежність КУ 15 березня було проведено 6 засідань і ухвалив Конституційний закон про створення республіки на чолі з президентом, якого обирає парламент. До того ж, було затверджено державний статус укр. мови, гімн, прапор, герб.

Голова уряду телеграфував міністрові з.с. Німеччини прохав про захист, до угорці наступали, але німці сказали, що ми не чинили опору. В Хусті Прхала не хотів дати зброю українцям і наказав чеський воякам атакувати їхній штаб. Карпатський уряд оголосив мобілізацію.

За п’ять днів запеклих боїв із стрільцями КСічі угорське військо окупувало Україну. Це були перші жертви ІІ світової.

Знищення КУ задовольняло Сталіна. Третій рейх використовував Україну як пішака на шахівниці агресії й без вагань жертвував нею, щоб привернути на свій бік Угорщину та заспокоїти Кремль. Захід напередодні війни був байдужим до України, а Німеччина та Рад. Союз вбачали в ній тільки джерело ресурсів.

З середини 1939 р. західноукраїнські землі стали епіцентром європейської політики. Багато істориків вважають, що підписання радянсько-німецької угоди про ненапад 23 серпня 1939 р. відкрило шлях до початку Другої світової війни.

22 жовтня 1939 р. відбулися вибори до Народних зборів Західної України, робота яких розпочалася через кілька днів у Львові. Збори ухвалили рішення про встановлення на західноукраїнських землях радянської влади і декларацію про прийняття краю до складу СРСР з включенням його до УРСР. Були конфісковані поміщицькі землі та націоналізовані банки та велика промисловість. У листопаді 1939 р. позачергові сесії Верховної Ради СРСР та УРСР ухвалили остаточне рішення про включення до складу Радянської України шести нових областей з населенням 8 млн і територією 88 тис. кв. км.. Отже, вересень 1939 р. став моментом реального возз'єднання українських етнічних земель, формально розпочатого 22 січня 1919 р. Актом злуки між УНР і ЗУНР.

Наступним актом історичної справедливості було повернення анексованих Румунією ще у 1918 р. Бесарабії та Північної Буковини. Воно відбулося мирним шляхом. У червні 1940 р уряд СРСР зажадав від Румунії очищення від її військ Бесарабії, а також тієї частини Північної Буковини, де проживало переважно українське населення. 28 червня Червона Армія перейшла р.Дністер і незабаром вийшла на нові кордони з Румунією.

У серпні 1940 р. сесія Верховної Ради СРСР прийняла закон про включення до складу УРСР нових територій. Північна Буковина разом з Хотинським повітом утворила Чернівецьку область у складі УРСР. З Акерманського та Ізмаїльського повітів була утворена нова Ізмаїльська область (до 1941 р. Акерманська). З шести повітів Бесарабії та українських земель Придністров'я у 1940 р. була утворена Молдавська РСР.

Після возз'єднання у 1939-1940 рр. у складі УРСР українських етнічних земель населення республіки збільшилося на 8,8 млн і на середину 1941 р. становило 41,6 млн, а територія розширилася до 565 тис. кв. км. На західноукраїнських землях почалися соціально-економічні перетворення, властиві радянській системі. Було націоналізовано понад 2,2 тис. підприємств; селянство одержало у безплатне користування 2 млн гектарів землі; 42 тис. безробітних одержали роботу вже до початку 1940 р. Освіту, охорону здоров'я та культурно-мистецькі заклади було реорганізовано відповідно до діючої в СРСР системи.

30. Пакт Молотова – Ріббентропа та його оцінка

Власне, сам пакт загадки ніколи не становив. Його було опубліковано негайно після укладення. Таємницею залишався додатковий протокол, підписаний разом із пактом. Світова громадськість вперше дізналася про існування протоколу у січні 1948 р., після публікації державним департаментом США збірки трофейних документів з архівів міністерства закордонних справ гітлерівської Німеччини.

Укладення пакту “Молотова-Ріббентропа” відбувалося таким чином: 2 серпня 1939 р. сам Ріббентроп запросив Астахова, щоб запевнити: “Ми дуже прихильно ставимося до Москви…”

12 серпня Молотов повідомив Берлін, що радянський уряд готовий розпочати переговори з Німеччиною. 15 серпня посол Шуленбург з’явився до Молотова з текстом довжелезного звернення Ріббентропа до радянського уряду. У тексті Ріббентроп без зайвих слів визнав, що раніше відносини двох країн були ворожими, а далі він розказував про те, що не існує ніяких загроз загарбання Радянського Союзу Німеччиною.

Деякий час Молотов висловлювався проти поспіху. Ріббентроп наполягав на своєму приїзді до Москви 20-21 серпня. Берлін наполягав на терміновому завершенні переговорів, тому що наближалася запланована дата нападу на Польщу, і Гітлеру потрібно було домогтися нейтралітету з СРСР. 20 серпня Гітлер звернувся до Сталіна з особистим посланням, у якому він висловлював бажання підписати мирний договір найближчим часом.

23 серпня у Москві відбулися переговори Ріббентропа з Сталіним і Молотовим. Того ж дня, пізно вночі, було підписано пакт про ненапад. Пакт укладався на 10 років із автоматичним продовженням на п’ять років, якщо жодна із сторін завчасно його не денонсує. Та й Сталіну потрібно було визначитися, кого підтримувати - західні демократії, які він люто ненавидів, або Гітлера, якого і ненавидів, і боявся. Вождь народів вибрав останній варіант Секретним додатковим протоколом визначались сфери взаємних інтересів обох держав у Східній Європі. Протокол складався з короткої преамбули і наступних чотирьох пунктів:

1. У випадку територіально-політичної перебудови областей, які входять у склад Прибалтійських держав (Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва), північний кордон Литви одночасно є границею сфер інтересів Німеччини і СРСР. При цьому інтереси Литви щодо Віленської області визнаються обома сторонами.

2. У випадку територіально-політичної перебудови областей, які входять у склад Польської держави, границя сфер інтересів Німеччини і СРСР буде приблизно проходити по лінії рік Нарви, Вісли і Сяну. Питання, чи є у взаємних інтересах бажаним збереження незалежної Польської держави і якими будуть кордони цієї держави, може бути остаточно вияснене лише протягом дальшого політичного розвитку...

3. Стосовно південно-східної Європи з радянської сторони підкреслюється зацікавленість СРСР до Бесарабії. З німецької сторони заявляється про її повну політичну незацікавленість у цих областях.

4. Цей протокол буде зберігатися обома сторонами в суворій таємниці.

Сталінська “дружба” з Гітлером завдала величезної шкоди радянському народові в умовах, коли початок війни в Європі означав наближення фашистського нападу на СРСР.

Дата добавления: 2015-05-07