Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Питання Криму, Севастополя та Чорноморського флоту у укр..-рос. відносинах




Основні етапи укр.-рос. відносин (1990-2004) та їх характеристика

Після проголошених суверенітетів виникла проблема укр..-рос. відносин, здійснюваних поза загально союз.центром. Делегації країн довго обговорювали договір, який би иіг відобразити нові реалії у відносинах між ними. Найбільша проблема виникла щодо кордів. Росія казала, що між республіками існують адміністративні, а не державні кордони, Україна це спростовувала.

19 листопада 1990 р. договір був підписаний у Києві і відігравав позитивну роль у боротьбі обох республік із загальносоюзним компартійно-рад. центром. Однак після розпаду союзу проблема кордонів між Україною та Росією знову виявилася неузгодженою.

Але це не була єдина проблема,бо тепер ідеї СРСР відкидалися Україною. Особлива проблема кружляла навколо Чорноморського флоту. Росія хотіла перетворити Крим, на свою автономію.

Настурний етап розпочався після приходу на президентський стіл Кучми, який вважався «другом Росії». 1995 р. булв підписаний договір про дружбу, співробітництво та партнерство. Зрушення на краще відбувалося на всіх сферах., а 27 січня 1995 р. було укладено угоду про співробітництво прикордонних областей двох держав. 31 травня 1997 р. відбулося підписання договору про дружбу, співробітництво та партнерство між Україною та Росією.

Щодо Чорноморського флоту, то його матеріальна база та інфраструктура розподілялася порівну. Частину кораблів Україна продавала Росії.

Взагалі було підписано понад 260 міждержавних, міжурядових та міжвідомчих документів у різних галузях, понад 100 з них діють і по нині.

Протягом 2000р. відбулося кілька зустрічей між президентами через президентські вибори. Низка двосторонніх угод була підписана 11-12 лютого у Дніпропетровську.

Днями інформагенції повідомили, що командування Чорноморського флоту Росії вчергове відмовилося виконувати рішення українського суду про повернення Міністерству транспорту України гідрографічно-навігаційних об’єктів, розташованих на українській території.

Представники Чорноморського флоту Росії заявили, що рішення Господарського суду Херсонської області про вилучення гідрографічного обладнання “суперечить базовим угодам щодо Чорноморського флоту і не може бути виконаним”.

Як відомо, за згодою про перебування ЧФ Росії на території України, підписаному наприкінці травня 1997 року, у місячний термін мали розробити додаткову угоду щодо засобів навігаційно-гідрографічного забезпечення, однак досі її немає. У 1998 році маяк "Сарич" і ще близько 10 маяків і 70 інших навігаційно-гідрографічних об’єктів були передано Міністерству транспорту України. Однак командування Чорноморського флоту відмовилося виконати цю постанову.

Командування ЧФ Росії пригрозило застосувати “усі необхідні для захисту військових об’єктів засоби і сили”.

Після проголошення незалежності і підтвердження її на референдумі, а точніш – з 3 січня 1992 року Україна розпочала формування власних Збройних Сил. До 20 січня усі військовислужбовці військ і сил, дислокованих на території України мали присягнути на вірність українському народу. В усіх округах так і сталося, але лише не на ЧФ, командування якого виступило проти. Але згодом вони таки також присягнули на вірність.

23 січня 1992 року - парламент Росії й Міністерство закордонних справ засудили передачу Криму від Росії до України 1954 року.

1 квітня 1992 року - до Севастополя прибув Главком ВМФ Росії адмірал Володимир Чернавін, який закликав моряків не присягати Україні. До 1 квітня усі військовослужбовці, які присягнули Україні, були усунуті з посад.

7 квітня 1992 року - Президент Росії Борис Єльцин підписав указ про перехід під юрисдикцію Росії Чорноморського флоту.

На Ялтинській зустрічі у серпні 1992 р. Кравчук і Єльцин домовилися як поділити флот до 1995 року.

8 червня 1993 року - Міністерство оборони України заявило, що не може навіть бути мови про здачу Севастополя в оренду Росії.

17 червня 1993 року - Кравчук і Єльцин зустрілися під Москвою і підписали угоду про розподіл Чорноморського флоту порівну, хоча потім і були протести проти цього розподілу.

9 липня 1993 року - Російський парламент прийняв резолюцію, яка проголошувала Севастополь частиною Росії і головною базою єдиного російського Чорноморського флоту. А 14 липня 1993 р. Парламент України засудив резолюцію від 9 липня про приналежність Севастополя до Росії, схвалену російськими колегами, як акт політичної агресії проти України. Рада Безпеки ООН оголосила резолюцію парламенту Росії несумісною зі Статутом ООН і такою, що суперечить україно-російській угоді, підписаній в листопаді 1990 року, згідно якої обидві країни зобов'язувалися поважати територіальну цілісність одна одної. Парламенту Росії відхилив пропозицію про перегляд резолюції стосовно Севастополя.

3 вересня 1993 року – Л.Кравчук і Б.Єльцин зустрілися в Массандрі. Єльцин запропонував продати українську частину флоту, а Кравчук повідомив, що він вже збирається продати гроші для одержання державного прибутку.

Отже, підписання у 1997 році міждержавної угоди не призвело до розв’язання проблеми флоту, а лише її законсервувало. В розвиток цієї базової угоди досі не підписано жодного міжурядового документу.

64. ГУУАМ: утворення та напрямки діяльності Перейти до: навігація, пошук

Заснування політико-консультативного форуму ГУАМ у складі 4 країн відбулося 10 жовтня 1997 року в Страсбурзі під час Саміту Ради Європи, під час якого було схвалено Спільне Комюніке глав України, Грузії, Азербайджану й Молдови. У цьому документі було зафіксовано рівень політичного зближення й практичного співробітництва між країнами цієї групи, спільність позицій з ключових міжнародних проблем й процесів у пострадянському просторі. 24 квітня 1999 року під час Вашингтонського саміту президентів країн-членів до ГУАМ приєднався Узбекистан. Розширене таким чином об'єднання держав отримало назву ГУУАМ.

В основі утворення цієї форми співробітництва лежить єдність позицій країн із подібними політичними й економічними зовнішніми орієнтаціями. Організація була створена для протистояння впливу Росії в регіоні й отримала підтримку Сполучених Штатів.

Спільні економічні інтереси держав ГУАМ найбільше сконцентровані навколо питань транспортування прикаспійських енергоносіїв та прокладання нових транзитних маршрутів через Кавказький регіон. Ефективним напрямком економічного співтовариства є розвиток інвестиційної діяльності між державами ГУАМ, створення спільних підприємств з переробки сільськогосподарської продукції, в галузі машинобудування, енергетики і транспорту. Іншим важливим напрямком співпраці в межах ГУАМ - є проблеми безпеки й стабільності в регіоні. Учасники об'єднання зацікавлені у всебічному розвитку співробітництва з третіми країнами та міжнародними організаціями, які виявляють інтерес до діяльності ГУАМ та можуть сприяти досягненню цілей та принципів. З цією метою в рамках об'єднання за ініціативою України створюється інститут спостерігачів.

Структура: найвищим органом об'єднання ГУАМ є щорічна зустріч глав держав країн-учасниць ГУАМ. Виконавчий орган ГУАМ - Рада міністрів закордонних справ країн ГУУАМ. Робочий орган ГУАМ - Комітет національних координаторів (КНК ГУУАМ). Виконання функцій інформаційного центру ГУАМ покладено на Інформаційний офіс ГУАМ у Києві.

Міжнародні договора: Ялтинська Хартія ГУУАМ (7.06.2001 р.); тимчасове положення про Інформаційний офіс ГУАМ в Києві; угода про співробітництво між Урядами держав-учасниць ГУАМ у сфері боротьби з тероризмом, організованою злочинністю і іншими небезпечними видами злочинів; документи про співробітництво в окремих галузях.

Існують відомчі органи: робоча група з торговельно-економічних питань, з питань енергетики, з питань боротьби з тероризмом, організованою злочинністю та розповсюдженням наркотиків.

Варто наголосити, що ГУУАМ довгий час нічого не робила. Свою активну діяльність вона розвинула після Помаранчевої революції в Україні.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-07; Просмотров: 697; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.008 сек.