Питання та відповіді по темам 4-5, 2 семестру по предмету “Тилове забезпечення військових частин”. 1 страница

СЕМЕСТР.

КОНТРОЛЬНА

1.Які заходи виконуються у батальйоні при підготовці до оборони, на основі прийнятих рішень?

При підготовці до оборони в батальйоні на основі прийнятих рішень з питань тилового забезпечення ставляться завдання ротам, батареям і тилу; здійснюється підготовка особового складу і техніки, висування і розміщення тилу у призначених районах, поповнюються запаси матеріальних засобів до установлених норм; організовуються всі види тилового забезпечення і взаємодія тилу, захист, оборона і охорона тилу та управління ним; здійснюється контроль готовності у тиловому відношенні рот і батарей до оборони, а тилу – до виконання завдань в бою; за необхідності проводяться і інші заходи.

2.Від чого залежить обсяг заходів щодо підготовки тилу?

Підготовка тилу проводиться одночасно з підготовкою бойових підрозділів. Обсяг заходів щодо підготовки тилу, строки і порядок їх виконання у кожному конкретному випадку залежать від: бойового завдання батальйону, стану тилових підрозділів, ступеню забезпеченості матеріальними засобами рот (батарей), характеру місцевості, можливої наявності зон зараження та зруйнувань, наявності часу на підготовку, пори року, погоди та інших факторів конкретної обстановки.

3.Які заходи виконуються при підготовці тилу у обороні?

При цьому особлива увага приділяється підготовці особового складу тилу, поповненню запасів матеріальних засобів, особливо боєприпасів, пального, засобів захисту та інженерного озброєння до установлених норм. Здійснюється підготовка транспортних засобів і техніки тилу до роботи в складних умовах бойової обстановки. Проводиться раціональне укладання вантажів на автомобілі, їх кріплення і укривання. Несправна техніка тилу, яка не може бути відремонтована, евакуюється в ремонтну роту чи на відповідні склади бригади (полку).

За необхідністю підрозділи тилу доукомплектовуються особовим складом, озброєнням, технікою, засобами захисту та іншим майном.

Під час підготовки батальйону до виконання бойового завдання підрозділи тилу при розміщенні у призначених районах надійно укриваються і ретельно маскуються, організовується їх захист, оборона і охорона.

До особового складу тилу у межах необхідного доводяться завдання та при наявності часу проводяться заняття щодо виконання завдань у наступному бою.

4.Яка мета матеріального забезпечення підрозділів батальйону?

Матеріальне забезпечення підрозділів батальйону в бою організується з метою- своєчасного і повного задоволення їх потреби в озброєнні, техніці, боєприпасах, пальному, продовольстві, засобах захисту, а також в різному технічному, речовому, медичному і іншому майні та воді.

5.Від чого залежить успіх матеріального забезпечення підрозділів батальйону?

Успіх матеріального забезпечення підрозділів батальйону в бою- досягається завчасним створенням і правильним ешелонуванням необхідних запасів матеріальних засобів, безперебійним поповненням їх витрат і втрат.

6.Від чого залежить потреба підрозділів у матеріальних засобах?

Потреба підрозділів у матеріальних засобах залежить- від витрат, які плануються на день бою, установлених запасів до початку бою і запасів матеріальних засобів, які необхідні для продовження бойових дій на наступний день бою (вночі).

7.Як визначається потреба батальйону у речовому майні у обороні?

Потреба батальйону у речовому майні буде визначатись як- сума потреб всіх його підрозділів на поповнення витрат і втрат майна. При веденні бою із застосуванням звичайних засобів ураження витрати майна за природним зносом і бойовими втратами можуть бути прийняті 2 – 3% від облікової чисельності особового складу. Плануючи вихід майна в ремонт, необхідно користуватись середніми величинами, характерними для комплекту обмундирування та взуття в цілому, які складають 1 – 1,5% облікової чисельності особового складу. Загальна потреба у речовому майні для підрозділу може досягати 3 – 4,5% облікової чисельності особового складу. Для батальйону характерно визначення потреби на витрати і втрати за донесеннями (доповідями) командирів рот. Отримані донесення узагальнюються заступником командира батальйону з тилу (начальником штабу) і передаються на ТПУ бригади (полку) (начальнику речової служби). Подальше забезпечення організовується речовою службою бригади (полку).

8.Періодичність попвнення матеріальних засобов в ході бою при обороні?

Витрачені або знищені противником при підготовці і в ході бою запаси матеріальних засобів повинні поповнюватись кожного дня, а по можливості – негайно.

9.Яка посадова особа розгортуе батальйонний заправний пункт (БЗП), та здійснює заправлення у батальйоні?

Батальйонний заправний пункт (БЗП) розгортається силами і засобами автомобільного відділення для приймання і зберігання батальйонних запасів пального, доставки його в підрозділи, здійснення заправлення машин. Начальником батальйонного заправного пункту, як правило, призначається командир автомобільного відділення.

10.Яким чином, де здійснюється заправлення техніки батальону? За яких умов техніка заправляється повністю?

Заправлення бойових машин батальйону здійснюється безпосередньо в бойових порядках у перервах між боями, вночі або за умов обмеженої видимості. Перед початком відходу підрозділів їх техніка повинна бути повністю заправлена. З виникненням загрози оточення також проводиться повне заправлення всіх машин. Крім того, при кожній машині створюються додаткові запаси в тарі. Можуть збільшуватись запаси і на БЗП шляхом підсилення його транспортними засобами з пальним бригади (полку). Якщо вимагає обстановка, додаткові запаси пального на БЗП можуть викладатись також на ґрунт в бочках і каністрах.

11. За що відповідає заступник командира бригади (полку) з тилу та начальник продовольчої служби при забезпеченні батальону при розташуванні на місці?

Забезпечення батальйону продовольством, кухнями, інвентарем, столовим посудом, вагомірними приладами і продовольчою тарою організовує заступник командира бригади (полку) з тилу через начальника продовольчої служби. Вони контролюють наявність в батальйоні продовольства, технічних засобів і майна, правильність їх обліку, зберігання і використання, забезпечують своєчасну доставку доброякісного продовольства у батальйон, ремонт похідних кухонь, інвентарю і вагомірних приладів, а також надають допомогу командуванню батальйону в організації харчування його особового складу.

12.Хто розгортає батальйонний продовольчий пункт (БПП) в бою? Завдання, які покладаються на БПП.

Батальйонний продовольчий пункт (БПП) в бою розгортається силами і засобами господарчого відділення взводу забезпечення (взводу матеріального забезпечення) батальйону для приймання і зберігання батальйонних запасів продовольства, доставки і видавання його підрозділам та приготування гарячої їжі. Його очолює командир господарчого відділення, який організовує роботу БПП згідно з вказівками командира взводу забезпечення (взводу матеріального забезпечення).

13.Де розгортається БПП, вимоги до місця розгортання БПП?

Розгортання матеріальної частини БПП на місцевості здійснюється у межах батальйонного району оборони за другим ешелоном (резервом) батальйону з урахуванням тактичної обстановки, характеру місцевості, дій підрозділів, які забезпечуються, можливості максимального забезпечення захисту елементів БПП від вогню противника, надійного маскування від повітряного і наземного противника, наявності джерел води, санітарно-гігієнічних умов розміщення та інших факторів.

14.Обладнання майданчика БПП.

На майданчику розміром не менше 80 х 100 м обладнуються укриття для особового складу, кухонь, автомобілів з запасами продовольства та майном. Кухні розміщуються не ближче 30 м одна від іншої, поблизу кухонь (на відстані 10 – 15 м) розміщуються автомобілі, що їх буксирують, із запасами продовольства. Не ближче 15 м від кухонь обладнуються місця для чищення овочів, а на відстані 50 – 60 м - ями для відходів та залишків їжі. В окремих випадках на відстані 20 – 25 м від кухонь обладнуються місця (з підручних матеріалів) для приймання їжі та місця для миття казанків. Для кухонь та автомобілів обладнуються укриття у вигляді відкритих котлованів з апарелями для в’їзду і виїзду. В укритті обладнується водозбірний колодязь.

15.Порядок забезпечення гарячою їжею у обороні.

В обороні гаряча їжа повинна готуватись три рази на добу, як правило, із свіжих продуктів. Якщо за умовами обстановки неможливо приготувати і доставити гарячу їжу три рази на добу, її готують двічі, а між прийомами гарячої їжі особовому складу видають частину добової норми продуктів, які не потребують кулінарної обробки, у сухому виді. Розподіл продуктів для окремих прийомів їжі встановлюється начальником продовольчої служби відповідно до рішення командира бригади (полку).

Якість продовольства, яке використовується для приготування їжі, а також якість їжі, приготовленої особовому складу, повинен перевіряти фельдшер батальйону. Він же здійснює постійний контроль за санітарним станом кухонь, обладнання і приладдя, за дотриманням кухарями санітарно-гігієнічних і кулінарних правил приготування їжі. Видача особовому складу перевіреної фельдшером готової їжі проводиться з дозволу командира (начальника штабу) батальйону. Часто, особливо для забезпечення підрозділів першого батальйону, кухні БПП будуть висуватись на ротні пункти видавання їжі. Ці пункти призначаються командирами рот у найближчих до бойових порядків підрозділів укриттях. Якщо маршрути руху кухонь і місця видавання їжі кухарям невідомі, старшини підрозділів організовують зустріч і супроводження кухонь, для чого висилають провідників (рис. 3).

Їжа видається представником підрозділів в термоси. Термос ТВН-12 вміщає 17 порцій першої, або 26 порцій другої страви.

Підрозділи другого ешелону можуть отримувати їжу безпосередньо на БПП в казанки. Якщо обстановка дозволяє максимально наблизити ротний пункт для видавання їжі до переднього краю, то при наявності прихованих підходів від взводів, їжа також може видаватись безпосередньо в казанки.

Хліб (сухарі) і цукор видаються особовому складу на добу. Ці продукти, а також продукти проміжного харчування доставляються одночасно з гарячою їжею і видаються представникам взводів. Тютюнові вироби і додаткові пайки офіцерам можуть видаватись на кілька днів наперед.

Придані батальйону роти і батареї забезпечуються харчуванням, як правило, через продовольчі пункти своїх підрозділів (частин), а більш мілкі (до взводу включно) підрозділи – через БПП батальйону.

16.Порядок забезпечення підрозділів батальйону водою.

Завдання забезпечення підрозділів батальйону водою має важливе значення не тільки в районах з обмеженою кількість водних ресурсів, але і у районах, багатих водою, за умови зараження відкритих водоймищ та інших джерел води.

Забезпечення водою здійснюється для господарчих, питних, санітарно-побутових потреб, миття особового складу, для задоволення технічних та інших потреб. Відповідальність за забезпечення підрозділів доброякісною водою несуть їх командири, штаби та старші начальники.

Забезпечення підрозділів батальйону водою для питних, господарчих і санітарно-побутових потреб здійснюється з пунктів водопостачання, які обладнуються на джерелах води, та з водорозбірних пунктів, що створюються для роздавання підвезених запасів води. Використання для цих потреб води з інших джерел забороняється.

Пункти водопостачання обладнуються, як правило, в кожному батальйоні (дивізіоні) поблизу розміщення БПП. В обороні їх доцільно обладнувати також і в ротах (батареях). При відсутності можливості мати в батальйонах пункти водопостачання (що характерно для дій в районах з обмеженою кількістю водних ресурсів та за умов масового зараження поверхневих джерел води) підрозділи забезпечуються водою для питних, господарчих і санітарно-побутових потреб з водорозбірних пунктів. Ці пункти організовуються для роздавання створених (підвезених) запасів води у районі дій бригади (полку) чи поблизу нього. Інколи водозбірний пункт може створюватись і в батальйоні.

Розвідка джерел, добування і очищення води, обладнання пунктів водопостачання, забезпечення підрозділів м'якою тарою для зберігання і підвезення води, а також засобами для її очищення організовуються начальником інженерної служби бригади (полку). У розвідці джерел води приймає участь, крім того, особовий склад служби РХБ захисту та медичної служби.

Охорона пунктів водопостачання (водорозбірних пунктів) і підтримання їх у відповідному санітарному стані здійснюється силами і засобами тих підрозділів, які ними користуються.

На пунктах водопостачання і водорозбірних пунктах ведеться постійний дозиметричний, хімічний і біологічний контроль за якістю води, що видається. Це завдання покладається на начальників служб РХБ захисту і медичної, фельдшера батальйону і санітарних інструкторів рот.

Для питних, господарчих і санітарно-побутових потреб використовується вода, яка не містить хвороботворних мікробів. Вміст у ній радіоактивних, отруйних речовин і токсинів не повинен перевищувати допустимих величин, які установлюються медичною службою.

17.Як зберігається вода у бойових умовах?

Зберіганню на водорозбірних пунктах підлягають запаси води, які призначені передусім для питних, господарчих і санітарно-побутових потреб. З цією метою використовуються табельні резервуари з прогумованої тканини інженерно-саперних підрозділів (РДВ – 5000, РДВ – 3000, РДВ –1500, РДВ –100 та РДВ - 12) а також автомобільні, причіпні та переносні цистерни

Резервуари РДВ - 5000 і РДВ - 3000 закриваються наявними у їх комплектах кришками, у резервуарів РДВ - 1500, РДВ - 100, РДВ - 12 зав’язуються горловини. Для місцевої тари також повинні бути передбачені кришки.

При довгому зберіганні вода періодично підлягає хлоруванню з такого розрахунку, щоб кількість активного хлору в ній була 0,8 - 1,2 мг/л. Кип’ячена вода зберігається до однієї доби, після чого її необхідно повторно кип’ятити або хлорувати. При цьому необхідно враховувати, що надмірне хлорування шкодить шлунково-кишковій флорі і може призвести до виходу з ладу особового складу.

18. Норми споживання води для особового складу.

При організації забезпечення підрозділів водою виходять, як правило, із мінімальних норм споживання води.

-на господарчо-питні потреби, наприклад, для механізованих і танкових підрозділів передбачена норма споживання води 10 л на людину за добу (2,5 л на чай і запас води у флягах, 3,5 л для приготування їжі і миття кухонного інвентарю, 1 л для миття індивідуального посуду та 3 л на вмивання).

-при діях в умовах жаркого клімату кількість води збільшується до 15 л на людину за добу (4 л на чай і запас води у флягах, 3,8 л на приготування їжі і миття кухонного інвентарю, 1,2 л на миття індивідуального посуду і 6 л на вмивання).

-у виключних випадках, особливо при зараженні джерел води та при діях на місцевості з обмеженою кількістю водних ресурсів, вода може видаватись особовому складу за мінімально допустимою нормою тільки для пиття у кількості:

- в умовах помірного клімату-2,5 л на людину (не більше п’яти діб)

- в умовах жаркого клімату - 4 л (не більше трьох діб).

19. Норми споживання води для медичних, технічних потреб та дезактивацію і санітарну обробку.

Для забезпечення роботи медичного пункту батальйону під час бою при масовому надходженні поранених і хворих добова потреба його у воді складає 0,3 – 0,5 м³.

Потреба у воді на санітарну обробку та миття особового складу- 45 л на одну людину. Для прання 1 кг білизни (обмундирування)

-механізованим способом потрібно 60 л.;

- прання ручним способом – 35 л води;

На дезактивацію озброєння, техніки і матеріальних засобів витрати води передбачені: при обробці з брансбойтів з щітками

-для однієї колісної машини – 70 л;

- гусеничної машини – 100 л;

- артилерійської гармати (міномета) – 40 - 60 л;

- при протиранні тканиною (ганчіркою) змоченою розчинами, для одного автомата – 0,5 л;

- для 1 т продовольства в тарі – 60 л;

- 1 т боєприпасів і технічного майна в тарі – 10 л;

-для прання у спеціальному розчині 1 кг обмундирування – 50 л.

Для технічних потреб необхідно:

-для миття однієї колісної машини – 75 л;

- гусеничної машини – 150 л;

- артилерійської гармати (міномета) – 40 л;

- для дозаправлення системи охолодження однієї колісної машини – в середньому 1,5 л і гусеничної машини – 8 л води на добу.

20.Які вимоги до розміщення тилу батальйону у обороні?

Господарче відділення розгортає батальйонний продовольчий пункт, тому його необхідно розміщувати поблизу джерел води, придатної для приготування їжі, і палива. При виборі місць розміщення кожного підрозділу тилу особлива увага приділяється наявності природних укриттів і доріг.

21.Відстань розміщення тилу батальйону від передного краю, чім це обумовлено?

Взвод матеріального забезпечення механізованого (танкового) батальйону розміщується в межах батальйонного району оборони, як правило, за другим ешелоном (резервом) батальйону на відстані до 2,5 км від переднього краю.

Таке розміщення зумовлене тим, що відповідно до вимог бойового статуту батальйонний район оборони на глибину 2 – 2,5 км обладнується трьома – чотирма траншеями і складається з опорних пунктів рот, позицій штатних і приданих вогневих засобів, зв’язаних між собою єдиною системою вогню, загороджень і сполучень у межах району оборони. У цьому випадку підрозділи батальйонного тилу виконують завдання щодо тилового забезпечення під прикриттям бойових підрозділів перших і других ешелонів, не заважаючи маневру підрозділів бригади (полку) при контратаках. Крім того, таке розміщення дає можливість визначений час діяти без переміщення при вклиненні противника в оборону, а при необхідності, здійснювати маневр.

22.Вимоги до розташування бригади (полку) в районі зосередження.

При розташуванні бригади (полку) в районі зосередження (вихідному районі, районі відпочинку та інших) її підрозділам тилу призначаються основні і запасні райони розміщення в середині основного та запасного районів розташування; підрозділи батальйонного тилу і тилу дивізіонів розміщуються в районах розташування відповідних батальйонів (дивізіонів). Призначені підрозділам тилу райони повинні забезпечувати: розосереджене і приховане їх розміщення, можливість швидкого збору за тривогою та висування в потрібних напрямках; зручність роботи і відпочинку особового складу; сприятливі умови в санітарно-епідемічному відношенні; наявність достатньої кількості джерел води, а також доріг та під`їзних шляхів, призначених для руху техніки тилу. Розміри районів розміщення бригадного (полкового) тилу залежить від характеру місцевості, розміру районів розташування бригади (полку), складу підрозділів тилу, ступеня впливу противника та інших умов обстановки.

23.На що звертається увага при виборі (уточненні) районів розміщення бригадного (полкового) тилу?

Вибір (уточнення) районів розміщення бригадного (полкового) тилу і під`їзних шляхів до них здійснюється офіцерами служб та представниками підрозділів тилу, призначеними заступником командира з тилу до складу групи, яка проводить рекогносцировку районів бригади (полку). На території, яку раніше займав противник, особлива увага приділяється виявленню заражених, замінованих ділянок місцевості і джерел води, а також визначенню придатності води до вживання.

24.Вимоги до розосередженя тилу.

Підрозділи тилу розміщуються розосереджено, на відстанях, які забезпечують зниження ступеня ураження їх високоточною зброєю, ударами авіації та вогнем противника, з урахуванням швидкого виходу на маршрути для переміщення за своєю бригадою (полком) в готовності до виконання завдань щодо забезпечення її наступних дій.

25.Особливості розташування тилу бригади (полку) в зимку.

Зимою для розташування підрозділів тилу вибираються райони, які мають запаси палива та захищені від вітру. Цим вимогам найкраще відповідають райони з лісовими масивами, гаями, перелісками. Особлива увага приділяється підтриманню у проїжджому стані доріг, працездатності техніки за умов низьких температур, а також проведенню заходів щодо запобігання переохолодження та обмороження особового складу, отруєння його відпрацьованими газами. При наявності в районі розташування населених пунктів утеплені приміщення відводяться передусім для медичних пунктів, а також для почергового обігріву особового складу.

26. Особливості розташування тилу бригади (полку) в лісі.

В лісі підрозділи тилу розташовуються вздовж доріг і просік, що сприяє швидкому виходу із району. На випадок виникнення лісової пожежі готується можливо більша кількість шляхів, просік та визначається кілька варіантів використання їх підрозділами при виході у запасні райони. Рятівні роботи і тушіння пожеж здійснюються спеціально виділеними підрозділами, які забезпечені засобами тушіння пожеж та технікою, а за необхідності – всім особовим складом.

27. Особливості розташування тилу бригади (полку) в горах.

При розташуванні підрозділів тилу в горах доцільно вибирати для них райони, характер місцевості та дорожня мережа яких забезпечують укрите і розосереджене їх розміщення, швидке висування на необхідні напрямки. Для укриття підрозділів використовують складки гірської місцевості, тунелі, гірські виробки та печери. Не допускається розташування підрозділів у місцях, де можливі обвали, снігові лавини та паводки.

28. Особливості розташування тилу бригади (полку) в степовій місцевості.

При розташуванні бригади (полку) в степовій місцевості підрозділи тилу розміщуються, використовуючи для укриття та маскування зниження між грядами, пагорби, чагарники та інші природні укриття. На місцевості, яка не має природних масок, широко застосовуються табельні маскувальні засоби, а також маски, які виготовляються із місцевих матеріалів. Крім того, техніка фарбується під колір місцевості.

29.Матеріальне та технічне забезпечення по службах тилу при розташуванні на місці.

При організації матеріального забезпечення бригади (полку) військові запаси матеріальних засобів у всіх ланках повинні підтримуватись у межах встановлених норм утримання.

При розташуванні бригади (полку) на місці у найбільшій кількості витрачається пальне та продовольство. Витрати пального визначаються напруженістю роботи автомобільних підрозділів, які виконують завдання щодо підвезення матеріальних засобів та інтенсивністю занять з бойової підготовки.

Боєприпаси витрачаються при відбитті нападу авіації противника, боротьбі з його повітряними десантами та диверсійно-розвідувальними групами, а також під час проведення занять з бойової підготовки.

Підвезення матеріальних засобів для поповнення їх витрат і втрат здійснюється, як правило, бригадними (полковими) транспортними засобами із корпусного полку МТЗ, стаціонарних складів армійського корпусу, оперативного командування та вивантажувальних станцій транспортними засобами підрозділів.

Техніка підрозділів бригади (полку) заправляється, як правило, на батальйонних та бригадному (полковому) заправних пунктах.

Забезпечення особового складу гарячою їжею здійснюється, як правило тричі на добу.

Миття проводиться кожного тижня із заміною натільної білизни, онуч і рушників. У зимовий час додатково один раз на два тижні міняються також тепла білизна і теплі онучі. Миття проводиться в бригадній (полковій) польовій лазні, в лазнях населених пунктів та в лазнях, обладнаних силами підрозділів.

Технічне обслуговування техніки тилу при розташуванні бригади (полку) на місці проводиться, як правило, в повному обсязі з урахуванням особливостей наступних дій. Вживаються заходи до відновлення максимальної кількості несправної техніки. Техніка, яка не може бути відновлена на місці, евакуюється за призначенням.

30.Розміщення ТПУ, та управління тилом.

Тиловий пункт управління бригади (полку) при розташуванні на місці розгортається в районі розміщення бригадного (полкового) тилу з таким розрахунком, щоб забезпечувалось безперервне управління підрозділами тилу як під час знаходження в районах, які вони займають, так і в ході висування з них. Планування тилового забезпечення доцільно здійснювати на весь період знаходження бригади (полку) в районі розташування з подальшою деталізацією на кожну добу. Для управління тилом, як правило, використовуються рухомі та проводові засоби зв`язку. Робота радіозасобів на передачу дозволяється тільки для сповіщення. Великого значення набуває особисте спілкування начальників з підлеглими.

31.В які строки здійснюється підготовка тилу?

Підготовка тилу – складова частина організації тилового забезпечення в з’єднаннях і частинах.

Підготовка тилу здійснюється одночасно з підготовкою військ. Її організує заступник командира з’єднання (частини) з тилу через начальників служб і командирів частин (підрозділів) тилу.

32.Коли проводиться та що включає завчасна підготовка військового тилу?

Завчасна підготовка військового тилу проводиться у мирний час і включає: розвиток тилу і принципів тилового забезпечення військ; прийняття рішень на тилове забезпечення з’єднань, частин, підрозділів з початком бойових дій та його планування; накопичення і постійне утримання установлених запасів матеріальних засобів; всебічну підготовку і підтримання частин (підрозділів) тилу у високому ступені бойової та мобілізаційної готовності, спроможності до організованого переводу з мирного на воєнний стан; виховну роботу в тилу; виконання заходів з організації забезпечення частин (підрозділів) з початком бойових дій; організацію управління тилом.

33. Коли проводиться та що включає безпосередня підготовка військового тилу?

Безпосередня підготовка тилу здійснюється, як правило, перед початком воєнного конфлікту та в ході бойових дій і включає: переведення його з мирного на воєнний стан, уточнення планів та завершення підготовки бойових дій у тиловому відношенні.Безпосередня підготовка тилу з’єднань (частин) з визначеними строками готовності починається з моменту отримання завдання щодо переведення його з мирного на воєнний стан, а у з’єднаннях (частинах) постійної готовності - з моменту отримання (уточнення) бойового завдання і завершується до строку готовності військ до бою (пересування).

34. Що передбачають заходи безпосередньої підготовки частин і підрозділів тилу?

Заходи безпосередньої підготовки частин і підрозділів тилу, як правило, передбачають: доукомплектування їх особовим складом, транспортними засобами та іншою технікою тилу, передбаченими штатами і табелями до них, а також запасними частинами і приладдям; забезпечення боєприпасами, пальним та іншими матеріальними засобами до установлених норм; проведення занять з особовим складом з урахуванням виконання наступних завдань в конкретній обстановці; технічне обслуговування і ремонт техніки тилу; укладання вантажів на автомобілі, їх надійне укриття і зберігання; укомплектування автомобілів світломаскувальними і світлосигнальними пристроями, засобами підвищення прохідності та іншим.

35. Що таке- шляхи підвезення та евакуації?

Шляхи підвезення та евакуації - це дороги, які призначаються, готуються і утримуються в смузі (районі, ділянці) дій з’єднання (частини) з метою забезпечення підвезення матеріальних засобів, евакуації поранених та хворих, зайвого, несправного і непотрібного для бою озброєння, техніки, майна, а також для переміщення частин і підрозділів тилу. Вони, як правило, включають основні і запасні шляхи, рокадні дороги, під’їзди до автомобільних підрозділів та складів, медичних пунктів і частин (підрозділів) технічного забезпечення, обходи (об’їзди) важкопрохідних, зруйнованих або заражених ділянок доріг чи штучних споруд на них.

36.Що включає підготовка і утримання шляхів підвезення та евакуації?

Підготовка і утримання шляхів підвезення та евакуації включає: розвідку, ремонт доріг, мостів та інших дорожніх споруд; обладнання доріг дорожніми знаками, покажчиками і підтримання їх у проїжджому стані у будь-яку пору року. Заходи щодо підготовки шляхів підвезення та евакуації, підтримання їх у проїжджому стані розробляються заступником командира з’єднання (частини) з тилу спільно з начальником інженерної служби. Необхідні сили та засоби для проведення цих заходів виділяються розпорядженням командира з’єднання (частини).

37.Схема матеріального забезпечення військ у мирний час?

Матеріальне забезпечення військ у мирний час організується і здійснюється, як правило, за схемою: центр – оперативне командування – армійський корпус – з’єднання – частина – підрозділ – військовослужбовець.

38. Основні завдання служби пального і мастильних матеріалів військової ланки?

Основними завданнями служби пального і мастильних матеріалів військової ланки з матеріального забезпечення є: визначення потреби, витребування і створення в з`єднаннях, частинах і підрозділах установлених запасів пального, техніки і майна служби; своєчасне поповнення їх витрат і втрат; заправлення техніки пальним.

39. Основні завдання продовольчої служби військової ланки?

Основними завданнями продовольчої служби військової ланки з матеріального забезпечення є: визначення потреби, витребування і створення в з`єднаннях, частинах і підрозділах установлених запасів продовольства, техніки і майна служби; своєчасне поповнення їх витрати і втрат; організація харчування особового складу; випікання хлібу і доставка його частинам, а в окремих випадках - також заготівля продовольства і фуражу із місцевих ресурсів.

Дата добавления: 2015-05-07