Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Сучасні підходи до класифікації порушень мовлення. Загальна характеристика форм




В даний час в логопедії існують дві класифікації мовленнєвих порушень - клініко-педагогічної та психолого-педагогічна (педагогічна).Ці класифікації розроблені переважно по відношенню до первинного порушення мовлення у дітей, тобто по відношенню до дітей, у яких немає порушень слуху та інтелекту.

Всі види мовних порушень, розглянутих у клініко-педагогічній класифікації, можна розділити на дві великі групи: порушення усного мовлення та порушення писемного мовлення.

Порушення усного мовлення, у свою чергу, можуть бути поділені на два типи: 1) порушення фонаційного (зовнішнього) оформлення вимови і 2) структурно-семантичного (внутрішнього) системного або поліморфного порушення мовлення.

Фонаційні мовні розлади диференціюються залежно від ураження тієї чи іншої ланки: а) голосоутворення, б) темпоритмічної організації висловлювання, в) інтонаційно-мелодичного, г) звуковимовного. Ці розлади можуть спостерігатися ізольовано і в різних поєднаннях. Залежно від цього виділяються наступні види порушень, для позначення яких використовуються традиційно закріпилися терміни:

Афонія (дисфоння) - відсутність або розлад фонації внаслідок патологічних змін голосового апарату. Проявляється або у відсутності фонації (афонія), або в порушенні сили, висоти і тембру голосу (дисфонія). Може бути зумовлена органічними або функціональними розладами голосоутворючого механізму центрального або периферичного характеру і виникати на будь-якому етапі розвитку дитини.

Брадилалия - патологічно уповільнений темп мови. Проявляється в сповільненій артикуляції, викликаної порушеннями мовних центрів у корі мозку. Може бути органічною або функціональною по своїй природі.

Тахилалия - патологічно прискорений темп мовлення. Проявляється у прискореній артикуляції. Є центрально обумовленим, органічної або функціональної по своїй природі.

Заїкання - порушення темпо-ритмичної організації мовлення, зумовлене судомним станом м'язів мовленєвого апарату. (Синонім-логоневроз.) Причиною порушення темпо-ритмічної сторони мовлення при заїканні є судоми різних частин периферичного мовленєвого апарату - дихального, голосового, артикуляційного.

Дислалія - порушення звуковимови при нормальному слуху і збереженій іннервації мовного апарату.Виявляється у неправильному звуковому оформленні мови: спотворене вимовляння звуків, заміна звуків або їх змішання. Дефект може бути зумовлений тим, що у дитини не повністю або неправильно сформувалася артикуляційна база.

Ринолалія - порушення тембру голосу і звуковимови, обумовлені анатомо-фізіологічними дефектами мовного апарату.. Проявляється в патологічному зміні тембру голосу і спотвореному звуковимові внаслідок порушення нормального участі носової порожнини в голосообразовании.

Дизартрія - порушення произносительной сторони мови, зумовлене органічною недостатністю іннервації мовного апарату.. При дизартрії спостерігається не сформованість усіх ланок механізму звуковимови, наслідком чого є голосові та артикуляційно-фонетичні дефекти. При важкому ступені дизартрії повністю відсутня звуковимова.

Алалія - відсутність або недорозвинення мовлення внаслідок органічного ураження мовних зон кори головного мозку у внутрішньоутробному або ранньому періоді розвитку дитини. Один з найбільш складних дефектів мовлення, при якому порушені операції відбору і програмування на всіх етапах сприйняття й відтворення мовленнєвого висловлювання. Система мовних засобів (фонематичних, граматичних, лексичних) не формується. Порушено управління мовленнєвими рухами, що відображається на відтворенні звукового та складового складу слів.

Афазія - повна або часткова втрата раніше сформованої мови, пов'язана з локальними ураженнями головного мозку: судинними порушеннями, запальними процесами, черепно-мозковими травмами.

Порушення письмової мови поділяються на дві групи в залежності від того, який вид її порушений-продуктивний (порушення самого акту письма) або рецептивний (розлад читання).

1. Дислексія-порушення читання, пов'язане з ураженням або недорозвиненням деяких ділянок кори головного мозку. Виявляється в утрудненні при розпізнаванні і впізнавання букв, при злитті букв у склади і складів в слова, що призводить до уповільненого, часто відгадуавльному характеру читання, до неправильного відтворення звукової форми слова, неправильного розуміння навіть найпростішого тексту.

2. Дисграфія - часткове специфічне розлад процесу письма. Проявляється в нестійких оптико-просторових образах букв, спотворення звуко-складового складу слова і структури речення.

Психолого-педагогічна класифікація виникла у зв'язку з необхідністю логопедичного впливу в умовах роботи з колективом дітей (групою, класом). Для цього потрібно було знайти загальні прояви мовного дефекту при різних формах аномального розвитку мови у дітей. Мовні порушення у даній класифікації поділяються на дві групи.

Перша група - порушення засобів спілкування (фонетико-фонематичні недорозвинення і загальне недорозвинення мовлення).

Фонетико-фонематичні недорозвинення мови - порушення процесів формування произносительной системи рідної мови у дітей з різними мовними розладами внаслідок дефектів сприйняття й вимови фонем.

Загальне недорозвинення мовлення (ЗНМ) - різні складні мовні розлади, при яких порушено формування всіх компонентів мовленнєвої системи, що відносяться до звукової і смислової стороні. В якості загальних ознак зазначаються: пізній початок розвитку мовлення, убогий словниковий запас, аграмматизмы, дефекти вимови.

Друга група - порушення в застосуванні засобів спілкування, куди відноситься заїкання, яке розглядається як порушення комунікативної функції мови при правильно сформованих засобах спілкування. Можливий і комбінований дефект, при якому заїкання поєднується із загальним недорозвиненням промови.

Недоліками цих класифікацій є:

1. відсутність мультидисциплінарного підходу до розгляду мовленнєвих розладів;

2. неточність, а іноді й суперечливість у використанні термінології.

Отже, проблема класифікації порушень мовленнєвого розвитку залишається актуальною та потребує подальшої розробки.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-09; Просмотров: 5214; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.012 сек.