МВтаПО. Діаграми послідовностей

МВтаПО. Що таке клієнт? Що таке сервер?

МВтаПО. Як зображають повідомлення на діаграмах?

Моделі, які відображають часову упорядкованість повідомлень між об’єктами, називають діаграмами послідовностей (sequence diagram), а моделі, які відображають структурну організацію об’єктів, що обмінюються повідомленнями, – діаграмами кооперації (collaboration diagram). Ці види діаграм є ізоморфними, тобто можуть вільно трансформуватися одна в одну.

Об’єкти, що посилають повідомлення, називають клієнтами, а об’єкти, що їх обробляють – серверами. У найпростішому випадку повідомлення можна розглядати як виклик методу деякого класу, у складніших випадках сервер опрацьовує черги повідомлень.

Об’єкти, що посилають повідомлення, називають клієнтами, а об’єкти, що їх обробляють – серверами. У найпростішому випадку повідомлення можна розглядати як виклик методу деякого класу, у складніших випадках сервер опрацьовує черги повідомлень.

Діаграма послідовностей (Sequence Dіagram) призначена для відображення часових залежностей, що виникають у процесі взаємодії об’єктів. На верхньому краю діаграми горизонтально розміщують об’єкти (прямокутники із назвами об’єктів). З кожного

об’єкта виходить вертикальна штрих-пунктирна лінія (лінія життя об’єкта), на якій умовно відкладено час.

Крайнім зліва на діаграмі зображають актора (або об’єкт), який є ініціатором взаємодії. Правіше зображають інший об’єкт, який безпосередньо взаємодіє з актором чи першим об’єктом і т.д.

Отже, порядок розміщення об’єктів на діаграмі визначається міркуванням зручності візуалізації їхньої взаємодії один з одним.

Лінія життя об’єкта використовується для позначення періоду, протягом якого об’єкт існує в системі та може брати участь в усіх взаємодіях з іншими об’єктами.

Окремі об’єкти, виконавши свою роль у системі, можуть знищуватися, щоб звільнити ресурси, які вони займають. Для позначення моменту знищення об’єкта (виклик деструктора об’єкта) використовують спеціальну позначку у формі латинської літери “Х”.

У системі не обов’язково створювати усі об’єкти у початковий момент часу. Окремі об’єкти створюють у момент, коли виникає необхідність їхнього використання. Прямокутник такого об’єкта вертикально розміщується у тому місці діаграми, яке за віссю часу збігається з моментом його виникнення в системі.

Процес взаємодії об’єктів реалізується через повідомлення, які посилаються одними об’єктами іншим. Повідомлення, розташовано на діаграмі послідовності вище, передаються раніше за ті, які розташовано нижче. Щодо цього масштаб на осі часу не зазаначають, оскільки діаграма послідовності моделює лише часову впорядкованість взаємодій типу “раніше-пізніше”.

Окрім об’єктів та ліній життя об’єктів, на діаграмі послідовностей ще можуть міститися такі елементи:

• фокус керування (або активація) – тонкий вертикальний прямокутник, розташований уздовж лінії життя об’єкта (або прямо виходить з об’єкта), який позначає період активного життя об’єкта (тобто час, протягом якого об’єкт має фокус);

• повідомлення – позначається стрілкою з назвою дії, яка розміщується між лініями життя об’єктів (або між активаціями об’єктів); напрям стрілки задає напрям передачі даних;

• текстові позначки (оцінки часу, опис дій тощо).

Необхідність зображення зв’язків між окремими об’єктами може виникнути з різних причин. Найважливішою з них є зображення реалізації окремого прецеденту моделі. У ранніх версіях UML для цієї мети слугувала діаграма об’єктів, яку згодом замінили канонічною діаграмою кооперації.

Головними елементами, з яких утворюються діаграми взаємодії, є об’єкти – окремі екземпляри класів, які створюються на етапі реалізації моделі (виконання програми). Об’єкт може мати назву вигляду назва_об’єкта:назва_класу і конкретні значення атрибутів.

У багатьох випадках назва_об’єкта є відсутньою. Такий об’єкт називають анонімним, при цьому обов’язково записується двокрапка перед назвою відповідного класу. Може бути відсутньою і:назва_класу (двокрапка відсутня також) – такий об’єкт називають сиротою.

У процесі функціонування системи об’єкт може перебувати в активному стані, виконуючи певні дії, або в стані пасивного очікування повідомлень від інших об’єктів. Для позначення станів активності об’єкта на діаграмах послідовностей застосовують спеціальну позначку – фокус керування (focus of control).

Найуживаніші типи повідомлень: Procedure Call (виклик процедур, виконання операцій або перехід на вкладені потоки керування); Object Message (виклик методів об’єкта); Return Message (повернення з виклику процедури/методу; у процедурних потоках ке-

рування може не вказуватися, оскільки неявно передбачається наприкінці активізації об’єкта); Asynchronous Message (позначення простого асинхронного повідомлення, яке передається в довільний момент і не супроводжується отриманням фокуса керування об’єктом-приймачем).

Інколи об’єкт посилає повідомлення самому собі, ініціюючи рефлексивні повідомлення (Message to Self). Приклади: опрацювання натискання клавіш, набір цифр номера телефону тощо.

Лінії, що позначають передачу повідомлень (виклики методів), позначаються назвою виконуваної дії чи переданим повідомленням. Можуть бути відображені фактичні параметри, передані у точку виклику, чи результат, що повертається після виклику.

Дата добавления: 2015-05-07