Реалізм

Важливою обставиною соціально-культурного життя XVII ст., яка відкарбувалася і на складі мистецтва цієї епохи, було само­ствердження «третього стану» — буржуазії.

Вона почала формуватися в епоху зрілого середньовіччя. Саме слово «буржуа» — «бюргери» —позначало мешканців середньовіч­них європейських міст. З кінця XV ст., коли розвиток ремесел, то­варного виробництва і торгівлі привели до розшарування міського населення, це слово стало означати міську верхівку — купців, бан­кірів, власників промислових підприємств і т. п. На рубежі XVI — XVII ст. буржуазія була найбільш динамічним соціальним шаром, на нього спиралася національна аристократія в боротьбі за створен­ня і зміцнення централізованих держав.

З розширенням виробництва і торгівлі «третій стан» стає основним платником державних податків. Поступово буржуазія починає усві­домлювати себе головною суспільною силою, що знаходилася у гли­бокому протиріччі зі станом буржуазії у соціальній ієрархії феодаль­ного суспільства. Протиріччя це породжує нідерландську буржуазну революцію XVI ст. і англійську буржуазну революцію XVII ст.

Крім важливих економічних і політичних наслідків перемога цих революцій мала і велике значення для культурного життя Європи. «Третій стан» знаходить самосвідомість і самовизначеність. Складаються зразки властивого йому способу життя.

їхнє формування сприяє складанню в художній культурі Європи ще одного напрямку, який, на відміну від нормативних естетичних систем бароко і класицизму, орієнтованих, головним чином, на клерикально-аристократичні кола суспільства, має принципово анормативний характер, що заперечує і ту, і іншу системи. Цей на­прямок одержав назву реалізму¹.

Його ідеологія виникає саме в XVII ст. і виражає критику бур­жуазією феодально-клерикальних цінностей способу життя вищих станів і їхнє відображення в мистецтві бароко і класицизму саме як «неправдивих» — і «несправедливих».

Відповідно до нових завдань мистецтва вироблялися й удоско­налювалися послідовно реалістичні принципи художньої майстер­ності. Одночасно твори мистецтва ставали предметом оживленої торгівлі. Художник став цілком залежати від ринку, а не від при­вілейованих меценатів, двору або церкви. Характерною стала вузь­ка спеціалізація митців, що працювали здебільшого в якому-небудь одному жанрі. У першій половині XVII ст. реалістичне мистецтво розвивалося головним чином за підтримкою і заступництвом з боку буржуазії.

' Термін «реалізм» (лат. realis — речовинний) в історії мистецтва отри­мав двоїсте тлумачення. З одного боку, так називають метод художнього пізнання дійсності, пов'язаний з відтворенням її суттєвих і закономірних явищ у творах мистецтва в художніх образах. В цьому смислі мистецтво в своїх кращих проявах реалістичне завжди. Це — розширене тлумачення терміна. З другого боку, у вузькому смислі, так називається художній на­прямок, який ставить своїм завданням «найбільш повне, правдиве відтво­рення дійсності».

У XVII ст. центром розвитку реалізму була Голландія — перша держава перемігшої буржуазії, — але реалізм одержав поширення у всіх країнах Європи, де тією чи іншою мірою складався «третій стан». У XVII ст. буржуазія ще не усвідомила себе повною мірою суспільною силою. Це вона зробить у XVIII ст., що істотно вплине на загальну ситуацію в європейській культурі цього нового періоду.

Дата добавления: 2015-05-09