Особливості розвитку духовного життя в Західній Україні

Складні процеси відбуваються і в Західній Україні. Центром національного відродження стає Галичина. У збереженні національ­ної культури велику роль відігравало духовенство. Воно виступало проти польського впливу, підтримувало відродження староукраїн­ських звичаїв, зверталося до влади з проханням упровадити укра­їнську або церковнослов'янську мову в народних школах замість латинської чи польської.

Важливу роль у формуванні національної самосвідомості укра­їнців в Галичині відігравала інтелігенція, яка сприйняла роман­тичні ідеї та ліберально-демократичні доктрини із Заходу і намага­лася їх реалізувати не тільки у сфері культури, а й суспільному житті в цілому. Про це свідчить діяльність гуртка «Руська трійця», організованого М. Шашкевичем, Я. Головацьким та І. Вагилевичем 1833 р. Саме «Руська трійця» надала поштовх руху за національне відродження, яке потім продовжила політична організація «Головна Руська рада», створена галицькою інтелігенцією.

У другій половині XIX ст. українським культурним центром стає Львів, де 1870 р. засновано політичну організацію для захисту прав русинів — Руську раду. Органами Руської ради були журнал «Слово», газети «РуськаРада» і «Наука».

Після того, як Руська рада програла вибори 1879 р., на політич­ній арені утверджується українське «народознавство», активними діячами якого були Ю. Лаврівський, Ю. Романчук, брати Барвінські, Огоновські та ін. Першим політичним актом «народовства» було видання газети для селян «Батьківщина» 1879 p., а 1885 р. «народов­ці» засновують свою політичну організацію — Народну Раду, на ґрунті якої згодом постала галицька націонал-демократія.

У Львові 1873 р. організовується Наукове товариство імені Шев­ченка. Воно стало тим вогнищем, навколо якого згуртувалися як західні, так і східні кращі українські сили. Ініціатором створення товариства був колишній кирило-мефодіївець Д. Пильчиков, діяч полтавської громади, який після відвідування Львова захоплюєть­ся ідеєю про співробітництво з галицькими культурно-політични­ми силами, яке відкривало українському рухові нові перспективи. За участю М. Драгоманова було вироблено статут товариства, за­сновниками якого стали С. Качала, Ом. Огоновський, Ю. Романчук, О. Кониський, Д. Пильчиков, Є. Милорадович та ін. Було органі­зовано друкарню, на базі якої видавалися кращі твори українсько-

го письменства і публікувалися матеріали до української наукової термінології, що активно розбудовувалася у той час науковцями (В. Левицьким, М. Левченком, І. Верхратським та ін.).

Дата добавления: 2015-05-09