Сучасна політико-правова ідеологія незалежної України

Політико-правові погляди слов'янофілів і західників

Сходячись в критиці російської дійсності, західники і слов'янофіли розходилися в пошуках шляхів розвитку країни. Були демократами, прихильниками духовної свободи, скасування кріпацтва.

Слов'янофіли,негативно ставились як до сучасної їм Росії, так і Європи. Відстоювали історичну самобутність Росії,яка протистоїть Заходу особливостями рос історії, релігії. Найбільшою цінністю вважали православну релігію, що протистоїть раціоналістичному католицизму. Селянство несе в собі основи високої моральності, воно не зіпсоване цивілізацією. Петро І «прорубав вікно в Європу» і порушив ці закони.

Західники рос самобутність оцінювали як відсталість. Заслуга Петра I - прискорив процес переходу до цивілізації. Засуджували насильство, яким супроводжувалися петровські реформи. Росія повинна запозичити досвід Європи.

Після розпаду СРСР і проголошення незал Укр відбувається перехід від тоталітарного режиму до демократичного. Україна проголосила незалежність і перейшла до етапу розвитку демократичних процесів, політичного та економічного облаштування.

За умови плюралізму ідеологій, що гарантується Конституцією, правова ідеологія має поставати як моністична в її змістовному та функціональному підпорядкуванні торжеству норми права, зорієнтованості на мету та завдання процесу соціальних змін, засобів їх правового забезпечення тощо.

Несформованість вітчизняної правової ідеології породжує слабкість правової системи, ділить єдину правову культуру на «східну» та «західну», призводить до втрати чітких політичних і духовних орієнтирів і, як наслідок, до політичної нестабільності, протистояння.

Західний досвід свідчить: дії влади, держави загалом мають доповнюватися й розвиватись на рівні суспільства. Це дає змогу суспільству, його складовим постати впорядкованою, стабільною соціальною системою, кожний елемент якої реалізує свою функцію. Таке суспільство «працює» на досягнення ціннісної згоди різних соціальних груп – носіїв нової моралі, утверджує громадянську злагоду, солідарність і співпрацю як основу суспільства, визначає його соціальні функції та орієнтири розвитку, формує коректну та безпечну для соціального оточення модель поведінки.

В Україні держава поки що не справляється з даною місією. Більше того, суспільство переросло владу, яка гальмує процес соціальних змін.

Однією з причин політичного протистояння, ігнорування державою проблем розвитку суспільства називають те, що в Конституції визначено лише статус держави (ст. 1), тоді як поняття «країна» і «суспільство», «державне управління» взагалі відсутні. Українська держава, як уявляється, має поставати в єдності із суспільством і позиціонуватись як країна. На жаль, конституційний механізм цього динамічного й багато в чому визначального процесу також не прописаний.

Дата добавления: 2015-05-09