Культурне життя в Гал.-Вол. князівстві

Тематика самостоятельных письменных работ

1. Роль психоанализа в исследовании национального характера.

2. Концепции национальной «картины мира».

3. Этногенез в концепции Л. Гумилева.

4. Проблема национальной идентичности.

5. Восток – Запад: противостояние или диалог культур?

6. Формы, каналы, способы межкультурной коммуникации.

7. Психологические, экзистенциальные, гносеологические проблемы межкультурной коммуникации.

8. Стихийные и целенаправленные заимствования как результат межкультурного взаимодействия.

9. Этническая и кросс-культурная психология.

10. Личность в этнокультурной целостности. Концепция базовой и модальной личности.

11. Психология аккультурации. Адаптация к инокультурной среде.

12. Пространственно-временной континуум в национальной картине мира.

13. Межкультурная коммуникация в советскую и постсоветскую эпохи.

14. Диалог «Россия – Запад»: история и перспективы.

15. Россия и восточные культуры: традиции и современность.

16. Образ Запада в российском сознании.

17. Этнические особенности способа художественного самовыражения.

18. «Культурный шок» и пути выхода из него в концепции американского культурантрополога Филипа Бока.

Наука і освіта:

Розвивається математика, космологічні науки; розширюються географічний кругозір людей (Афанасій Нікітін "Хождение за три моря" про подорож Волгою і Каспієм до Персії та Індії); відкриваються початкові школи; державною мовою (за Литовське правління) була українська; культурне піднесення у кінці 15 ст. ідеї гуманізму, вплив Реформації, поглядів Яна Гуса.

Книжкова справа і література:

Гал.Вол. князівство стає центром книгописання; знали декілька видів письма ("устав" - друкарський шрифт, "напівустав" - з легких нахилом, "скоропис"); книги переважно були церковні, писалися для богослужіння; у кормчих книгах дістала своє вираження робота з кодифікації права, яка прибула з Сербії; Ведення літописання з 1238 р "Гал.Вол. літопис"; 1397р протодиякон Спиридон підготував великоформатний збірник афоризмів, правил поведінки "Київський псалтир"; З'являється ораторська, побутова, паломницька проза; поява друкарського станку; 1483р - в Краківській друкарні Швайпольта Фіоля виходить перша друк. книга укр. автора Ю. Дрогобича "Прогностика"; 1490их - виходять друком "Тріодь пісна", "Тріодь цвітна", Осьмигласник".

Крім цього на Заході дуже великого розвитку набув іконопис. В образотворчому каноні іконописьменства проглядається гуманізація.Крім цього в живописі стає популярним графіті. В архітектурі набуває популярності фортифікаційна архітектура.

У Гал.Вол. літописі видніються зародки антропоцентризму ("Євшан-зілля", самоідентифікація)

8. Мистецтво київських та галицько-волинських земель ХІV- ХV ст.: світська та сакральна архітектура, малярство, музика, декоративне мистецтво, книгопи...

1) Із поширенням маґдебурзького права в плануванні українських міст з’являються нові риси, що були типовими для міст Західної Європи. У містах формувалася прямокутна сітка вулиць, головні з яких ішли до ринкової площі. Поряд із площею були розташовані головні храми. Насамперед тут виділяється Львів, де в цей час зводиться щонайменше два мурованих храми східної традиції — монастирська церква св. Георгія та вірмерменський кафедральний собор Успіння Богородиці.

Упродовж ХІV—ХV ст. на українських землях активно продовжується будівництво оборонних споруд. Так, будуються дерев’яні замки в Києві, Житомирі, Вінниці, Черкасах тощо. Зростала кількість мурованих оборонних замків і фортець. Це одна з провідних рис розвитку культури цього періоду. Вогнепальна зброя й нові способи ведення воєнних дій спричинили необхідність будувати укріплення з каменю або цегли. Від початку ХV ст. внаслідок постійних татарських нападів оборонне будівництво стає провідним. Найгустіша мережа замків постає на Поділлі та Волині.

2) Малярство цієї доби продовжувало розвиватися на традиціях Київської Русі та Галицько- Волинського князівства. Але малярі стали відходити від традиційних візантійських канонів іконографії, намагаючись передати реальні почуття людини.

Загальна тенденція — глибше передати душевний стан людини, надати позам й обличчям виразності та індивідуальності. Було помітно вплив західноєвропейського гуманізму. Малярство було широко представлене фресками та іконописом. Значною популярністю користувався образ Богородиці, що втілював ідею заступництва та спасіння.

3) Історичні пісні прославляли боротьбу героїв із татарами й турками. Новим оригінальним жанром усної народної творчості стали думи. Вони виникли в козацькому середовищі. До найстаріших творів цього жанру належать «Плач невільників», «Маруся Богуславка», «Втеча трьох братів з міста Азова» та ін. Головна ідея дум — любов до Батьківщини, необхідність її захисту від ворогів. Думи виконувалися під музичний супровід на кобзі чи бандурі. Вони мають своєрідну поетичну мову. Речитативна мелодія завжди підпорядковується тексту. Думи є важливим історичним джерелом історії та культури України, адже з точністю й конкретністю відображують події нашого минулого.

4) Починаючи з другої половини XIV ст. у нових історичних умовах зберігає значення церковне замовлення й зростає роль міського цехового ремесла, що найвиразніше простежується на західноукраїнських землях. Найкраще воно відоме у золотарстві.

5) Центрами книжкової культури були Галич при Левові Даниловичі, Холм, Перемишль, Полоцьк, Волинь. При дворі князя Володимира Васильковича — книжника і філософа — існувала величезна майстерня для створення книг. Шкіряна оправа вважалася найбільш дорогою. Все це створювалося місцевими ремісниками. Переписування книг було дуже тривалим, за день писали 2-4 аркуші. Серед рукописів переважали книги, необхідні для здійснення церковного богослужіння.

З середини 15 століття в європейському книговиданні настають радикальні зміни, пов'язані виникненням книгодрукарства. Виникнення книгодрукування в Україні донедавна пов'язувалося з ім'ям Івана Федорова. Сьогодні ряд вчених схиляються до думки, що друкарня у Львові існувала, принаймні, у 1460 р.

9. Ренесанс як культурна епоха. Особливості (характерні риси) Відродження в українських землях (ХVІ ст. – початок ХVІІ ст.)

Ренесанс — назва стилю, що прийшов на зміну готиці, в Україні - на початку XVI — пол. XVII ст., за доби розвитку міст і зростання міщанського стану.

АРХІТЕКТУРА

-Свідоцтвом раннього Ренесансу є кам'яниця Орсеттіх у Ярославі, синагога в Сатанові й ін. Львів після пожежі 1527, яка знищила будови візантійської і готичної доби, відбудувався у стилі Ренесансу: «Чорна кам'яниця» (1577), ансамбль Братсько-Успенської церкви з каплицею Трьох Святителів і вежею, синагога Золотої Рози (Ренесанс у поєднанні з готикою, 1582), каплиці Боїмів і Кампіянів — початок 17 ст.,

-Зразком пізнього Ренесансу, що переходить у бароко, є Іллінська (Богданова) церква в Суботові (1653). Деякі елементи Ренесансу мали також перебудовані церкви старокняжої доби в Києві, Чернігові та ін. Поряд з мурованим будівництвом і з певною аналогією до нього розвинулося дерев'яне церковне будівництво (церква св. Духа в Потеличі, святого Юра і Воздвиженська в Дрогобичі й ін.).

-Прикладом містобудування доби Ренесансу за принципами регулярного плану можуть бути Жовква і Броди (архітектор Дель'Аква, інженер Боплан).

У СКУЛЬПТУРІ ренесанс дав спроби реалізму у лежачих або напівлежачих постатях на саркофагах (князя К. Острозького у Києві (1579), дітей Даниловичів у Жиравці(1580) та ін.), у рельєфах на кам'яних плитах і погруддях.

ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

-Декоративна різьба почала розвиватися у Львові

-Шедевром архітектурно-декоративного різьблення доби Ренесансу є портал каплиці Трьох Святителів. У добу Ренесансу збагатилася дерев'яна різьба — вівтарна й іконостасна

- Ренесанс спричинився до емансипації портрета (К. Корнякта, В. Лянґиш), а ще більше помітний у графіці й мініатюрі (Пересопницьке євангеліє — 1550 — 61), а також у друкарстві.

-У декоративно-ужитковому мистецтві впливи Ренесансу позначилися у декорі золотарських виробів — посуду, предметів церковного призначення (оправа євангелія так званого Горностаєвого — 1542), зброї (церемоніальний меч львівських війтів), ювелірних прикрас тощо

–стиль Ренесансу відомий у мебльовому мистецтві, кераміці, гаптуванні й вишиванні шовком.

-Для доби Ренесансу як на заході, так і у слов'янських країнах, зокрема в Україні, характеристичний синкретизм — сполучення теоретичних думок з галузі філософії, теології, політики і конкретних наук з гарною літературною формою (поетичною або реторичною).

ЛІТЕРАТУРА ТА НАУКА

-поруч з тенденцією відродити культуру античності йшли намагання культивувати людську індивідуальність, що мусить бути звільнена від авторитетів традиції, переживати й думати незалежно від них.

-При сильних ще традиціях середньовіччя в 16 ст., знання латинської мови, яка в навчанні стала поруч із грецькою, спричинилося до знайомства з новою латинською літературою, яка завдяки діяльності гуманістів-чужинців (Конрад Цельтес, Каллімах та ін.) почала розповсюджуватися в Польщі й Литві та на західноукраїнських землях, у Львові, де якийсь час перебував Каллімах, прибулий з Константинополя.

-учені і письменники українського роду: Павло Русин із Кросна, Шимон Шимонович зі Львова (1557 — 1629) та ін.

10. Освіта в ХVІ – на початку ХVІІ ст. Братські школи та культурно-освітній осередок в Острозі.

Розвиток української культури проходив в складних суперечливих умовах, коли Україна знаходилась під владою іноземних держав і до середини XVII ст. не мала власної державності. Але І в цей час українська культура мала тісні взаємозв'язки з культурою Польщі. Росії. Чехії, зазнала активних впливів європейських культурних процесів, пов'язаних з добою Відродження, але оберігала власну самобутність та неперервність у розвитку з давньоруською культурою.

В 1546 р у м. Львові виникає перша приватна школа, а в 1578 р. в м. Острог була заснована перша вища школа, відома під назвою Острозька академія (греко-слов'янська школа). Ця школа існувала на кошт князя Констянтина Острозького. Першим ректором цієї школи - учений і просвітитель Герасим Смотрицький.

Навчання тут здійснювалося за поширеною в Європі системою "семи вільних мистецтв", яка поділялася на граматику, риторику, діалектику, арифметику, геометрію, музику, астрономію. Особлива увага приділялася вивченню слов'янської мови.

В кінці XVІ - на початку XVII ст. в Україні православними братствами засновується велика кількість братських шкіл, в яких навчаються діти не тільки шляхти, а й діти міщан та козаків. Найбільш відомими були братські школи у Львові (1586) та у Києві (1615).

У1632 р. за ініціативою архімадрида Києво-Печерської Лаври Петра Могили при монастирі було відкрито школу, котра після об'єднання з київською братською школою була перетворена на Київський колегіум, що згодом отримав назву Києво-Могилянської академіЇ, впродовж десятиліть залишався єдиним вищим закладом в східнослов'янських землях.

Острозька школа.

Київський колегіум, братські школи були й центрами боротьби проти наступу/ католицизму та уніатства. Православні школи відстоювали право українського народу на свою власну мову, культуру, духовне життя. В Україні засновувались католицькі та уніатські школи з метою поширення серед населення католицизму й уніатства. Зокрема, єзуїтські колегіуми існували у Львові. Луцьку. Вінниці, Києві та інших містах. Вони сприяли не лише поширенню освіти, а й ополяченню насамперед української шляхти й магнатів.

Найважливішою подією XVI ст. був початок книгодрукування в Україні. Першодрукарем був Швайпольт Фйоль. В 1491 р. надрукував перші видання кирилівського шрифту – релігійні книги "Октоих" і "Часослов". У 1573 р. тікаючи від переслідувань, в Україну прибуває з Москви до Львова книгодрукар Іван Федоров і його помічник Петро Мстиславець, де за допомогою братства засновує книгодрукарню і вже наступного 1574 р. видає перші в Україні друковані книги "Апостол", "Буквар". Книгодрукування почало поширюватись в Україні: книгодрукарні виникають в Острозі при Києво-Печерській Лаврі. Саме в м. Острог було вперше видано слов'янською мовою "Біблію".

11. Книжна справа та книгодрук в Україні (ХVІ-ХVIІ ст.). Полемічна література. Гуманістично-реформаційні ідеї у духовній культурі …………… Передумови розвитку книжної справи у 15 ст: вплив ідеології Відродження і Реформації, винахід Йоганна Гуттенберга, перехід від папірусу і пергаменту до паперу Більшість книг латиною.

У кінці XV —поч XVI ст - перші книги церковнослов'янською мовою, Прага. В Україні поштовх для розвитку книгодрукарства дав Іван Федорович. Він відновив занедбане книгодрукарство. У 1573 році створив у Львові друкарню, надрукував «Апостол» (збірник описів життя святих). Пізніше розорився, заклав друкарню і на запрошення князя К. Острозького переїхав до нього. В цей час тут готувалося до друку перше у слов'янському світі повне видання Біблії церковнослов'янською мовою. У 1581 р - «Острозька Біблія».

найбільша в Києво-Печерській лаврі. Створювалися на кошти меценатів, Війська Запорозького. Були й пересувні друкарні.

До середини XVII століття нараховувалося вже близько 40 різних друкарень, найбільша в Києво-Печерській лаврі. Створювалися на кошти меценатів, Війська Запорозького. Були й пересувні друкарні. Найважливішими були релігійні книги, але видавалися також наукові трактати, довідники, календарі, підручники. Розвивалася л-ра: формувалася національна мова, нові стилі і жанри, нові теми. Поширюються переклади Святого письма. Найцінніше - «Пересопницьке Євангеліє», 1561. З'являються оригінальні твори: думи, балади, історичні пісні(«Маруся Богуславка», "Іван Богун" та ін.) Твори присвячені визвольній тематиці, лицарству і героїзму, вірності православ'ю.

Полемічна література

В кінці XVI—на початку XVII ст. в Україні поширилась полемічна література. Українські письменники-полемісти боролись з католицькою церквою, наступ якої на народ, його релігію, права й мову посилився після Люблінської унії 1569 р., а в часи підготовки і підписання Брестської унії 1596 р. досяг кульмінації.

Письменники-полемісти (Герасим і Мелетій Смотрицькі. Іван Вишенськнй тощо) відстоювали право українського народу на свою віру, звичаї, мову, засуджували вище православне духовенство за моральний занепад. Одночасно в полемічній літературі значна увага приділялася питанням розвитку освіти, книгодрукування.

Першим визначним полемістом був Герасим Смотрицький («Ключ царства небесного»), в якій критикував твір П. Скарги «Про єдність Церкви Божої».

Брестська унія 1596 р. поглибила релігійні суперечки між укр православними і католиками. Греко-католиків підтримував П. Скарга. Найсильнішого удару по творцях унії завдав твір М.Броневського «Апокрисис». Він засуджує політику польського уряду, спрямовану проти укр народу. З боку греко-католиків виступив Іпатій Потій. У 1599 р. він опублікував українською мовою «Антиапокрисис» —відповідь на виступ М. Броневського.Найяскравішим укр письменником даного періоду був Іван Вишенський: обороняв православні традиції. Критикує і православних, і греко-католиків. Вважав єдиним шляхом — повернення до давньої православної віри.

Твори полемістів сприяли піднесенню національної свідомості українців. Більшість української шляхти прийняла католицизм і полонізувалась, так українці втратили шляхту поділилися на православних і греко-католиків.

12. Феномен українського козацтва як культуротворчої сили. Культура козаччини.

Духовна культура українського народу досягла високого рівня в період існування козацької держави (1648—1781 pp.). Високорозвинута самобутня культура Січі домінувала тут у XVI —XVIII ст. і мала величезний вплив на національну самосвідомість українського народу.
 В основі культури Запорозької Січі містилися глибокі традиції українського народу. Запорозька Січ формувалась із втікачів від кріпацтва, національних та релігійних. Кожен, хто приходив на Січ, вносив у культурне середовище щось своє, певні риси, особливості культури і мистецтва свого народу. Внаслідок переплетення цих культур сформувалась оригінальна та самобутня культура, яка справила величезний вплив на розвиток культури всієї України.
Козацька культура — унікальне і неповторне явище. Її феномен має барокове забарвлення. "Химерний" стиль був породжений непростими соціально-історичними обставинами. Його особливістю було сприйняття світу, людського життя як швидкоплинного і скороминущого явища своєрідної гри, сповненої ілюзій, химер і вигадок. Глибока релігійність та духовність разом із нестримним потягом до волі та свободи, бурхливим, запальним темпераментом дають підставу характеризувати козацьке середовище як типово барокове.
 Релігійність і духовність були вагомими критеріями відбору в козацьке середовище. Запорожці стежили за "чистотою" віри у своїх рядах. Козаки за власний кошт утримували лікарні, шпиталі, різні інституції при монастирях, а також цілі церковні парафії. Найшанованішими церковними святами були Різдво, Великдень, Покрова. Чітко окреслювались традиції індивідуальної релігійності — кожен козак мав носити при собі "тілесний" хрест. Запорозький уряд на чолі з кошовим отаманом постійно виявляв піклування про створення розгалуженої системи освіти. Загалом у системі шкільництва на Запоріжжі можемо виділити три типи шкіл: січові, монастирські та церковнопарафіяльні. У січовій школі навчалися діти, які за певних обставин опинилися на Січі — приходили самі або ж були звідкись вивезені й усиновлені козаками. Монастирська школа на Січі існувала при Самарсько-Миколаївському монастирі ще із 70-х років XVI ст. Церковнопарафіяльні школи діяли при всіх січових парафіяльних церквах. Школи Запорозької Січі продовжували традиції братських шкіл. Діяльність козацьких шкіл становить важливий етап в історії освіти в Україні. Вагоме значення мали духові й ударні інструменти: труби, сурми, литаври, барабани, бубни. В духовній культурі козацької держави високого розвитку досягло хорове мистецтво. Кобзарство — це своєрідне явище української народної культури, визначне мистецьке досягнення запорозького козацтва. Кобзарям належить славне місце в історії духовної культури українського народу. Особливою популярністю в козацькому середовищі користувалися танці. Найулюбленішим з них був гопак. Його виконували лише чоловіки. У січовій музичній школі були створені спеціальні групи виконавців — лицедіїв, котрі ставили народні лялькові видовища під назвою "Вертеп" у супроводі троїстих музик. Козацтво було носієм нового художнього вподобання. Відомо чимало мистецьких пам'яток, створених на замовлення козацької старшини. Козацький собор — п'ятиверхий хрещатий храм — типове явище у традиційному народному будівництві. Він не мав чітко вираженого фасаду (однаковий з усіх чотирьох боків). Козацький собор — фактично ірраціональний образ світу, втіленого у камені. Зразки таких архітектурних пам'яток — церкви у Ніжині, Видубицькому монастирі в Києві.

Отже, З плином часу культура Запорозької Січі увійшла як складова частина в духовне життя сучасної української нації. Художні вподобання, демократичні настрої козацького середовища визначили колорит козацького розвитку української духовної культури.

13. Європейське бароко та формування українського (козацького) бароко як власне…… -Як і європейське, українське бароко характеризувалося поєднанням світських мотивів і релігійних образів, тяжіло до контрастів і гіпербол, складних метафор, алегоризму і метафоричності, прагнуло вразити уяву глядача, читача, слухача, вдаючись до пишних барвистих форм.

-Характерний світоглядний песимізм і метафізична тривога.

Основа - сум за втраченою ренесансною ілюзією гармонії та внутрішньої досконалості —В Україні ця внутрішня двоїстість барокового світовідчуття пов'язана також з історичними чинниками — Визвольною війною 1648—1654 рр. за незалежність, пафосом цієї війни та перемоги.

-Українське бароко XVII ст. часто називають "козацьким", оскільки в культурі потужно виявилися козацький дух, козацький характер, козацькі смаки. Крім того, чимало шедеврів архітектури і живопису були створені на замовлення козацької старшини.

- Героями літературних і живописних творів ставали вже не ченці, а політичні і культурні діячі —- гетьмани, козацькі вожді, братчики, герої походів, меценати. Козацькими в той час були такі жанри мистецтва, як історичні пісні і думи, козацькі літописи, плачі, тощо.

-Провідним жанром у музиці став хоровий, так званий партесний концерт. Творцями барокової церковної музики були А. Ведель, М. Березовський, М. Ділецький

-Стиль бароко в Європі був переважно дворянським, а в Україні він мав демократичну орієнтацію, що виявилася у властивих українському бароко любові до прикрас, декоративності, потягу до святковості, поетичності.

-Розвиток репрезентативного портрета різних типів: шляхетського (магнатського), ктиторсько-епітафіального.

-У бароковій архітектурі втілено найвищі мистецькі досягнення доби.

-Характерні дерев'яні церкви, представлені різними школами — волинською, галицькою, буковинською, закарпатською, придніпровською та ін.

- Пам'ятками козацького бароко стали кам'яні церкви

-Бароко — це стиль архітектурних ансамблів. Його переваги у Придніпров'ї та східних областях України потужно виявилися саме в унікальних архітектурно-ландшафтних ансамблях. Центри- відновлені у ХVII ст. на кошти козацької старшини Софійський собор, Михайлівський Золотоверхий монастир, Кирилівська церква — у Києві, Спаський собор і собор Єлецького монастиря — у Чернігові, Успенський собор.

14. Києво-Могилянській колегіум як нова освітня модель. Становлення професійних науки, філософії та розвиток мистецтв у стінах Академії.

Києво-Могилянський колегіум виник у вересні 1632 р., у результаті об’єднання Лаврської та Київської братських шкіл. Ії керівником, проректором й опікуном став архімандрит Києво-Печерської лаври – Петро Могила. Він забезпечив колегію професорами високої кваліфікації, турбувався про помешкання викладачів і гуртожиток для учнів, про їх матеріальне утримання. Йому вдалося перетворити Колегію на заклад європейського типу. За змістом навчальних програм і рівнем підготовки вона повністю відповідала вимогам європейської вищої освіти. Тут викладалися «сім вільних мистецтв», студенти діставали ґрунтовну підготовку з класичної літератури, історії, географії, математики, медицини і філософії. Значна увага приділялася вивченню мов, зокрема старослов’янської, грецької, латинської, польської, а згодом французької і староєврейської. Після загальноосвітньої підготовки починалося вивчення богослов’я та юридичних наук. Повний курс навчання тривав 12 років. За Гадяцьким трактатом (1658 р.) КМК надавався статус Академії.

Києво-Могилянська академія була першим вищим навчальним закладом, що відповідав запитам і потребам духовного життя українського народу в період радикальних світоглядних і суспільно-політичних змін, народно-визвольної боротьбі, формування національної церкви і держави. Вона відіграла значну роль у розвитку освіти, науки і культури в Україні XVII-XVIII ст. Так, в академії зародився і став професійним театр; неабиякого розвитку досягло музичне мистецтво; склалася одна з найбільших художніх та граверних шкіл України; започаткувалися природничі науки – астрономія, біологія, мінералогія, зоологія тощо. КМА була центром філософської думки в Україні. Особливе місце серед філософів КМА належало І. Гізелю, С. Яворському, Ф. Прокоповичу. Поширення Академією освіти, ідей гуманізму і просвітництва сприяло загальному суспільному прогресові, вихованню в народі почуття людяності, національної гідності, духовності й поваги до інших народів, їх культури, історії.

15. Розвиток барокової літератури та поезії. Шкільний….. та вертепний театр.

У XVII-XVIII ст. українська література розвивалася в контексті європейського бароко, набула своєрідності та оригінальності. Насамперед це виявилось у різномовності літературних творів. Поряд із староукраїнською літературною або церковно слов´янською мовою застосовувалась латина та польська мови. Література цього періоду була різножанровою і різноманітною за тематикою.

У XVII-XVIII ст. продовжує розвиватись полемічна література. Роль полемічної літератури в розвитку духовної культури велика, вона активізувала національно-культурне життя, стимулювала нові художні пошуки.

Особливих успіхів у літературному бароковому процесі досягла українська віршована поезія, народні думи та пісні про "козацьку славу". Досить популярними для тієї доби були вірші і пісні на громадсько-політичні теми, що відображали найголовніші події того часу. У другій половині XVII ст. з´явилися думи й історичні пісні про участь козаків у війні 1648-1657 pp., про Б. Хмельницького та його сподвижників.

Значного поширення набула, популярна в західно-європейській літературі, громадянська та любовна лірика: романси та сентиментальні пісні. Образи героїв були запозичені з народної поезії. Багато таких пісень і поезій приписують Марусі Чурай

Шкільний театр - розвиток його припадає на 70-ті роки XVII — першу половину XVIII ст. і пов'язаний з іменами викладачів Києво-Могилянської колегії (академії) М. Довгалевського, Г. Кониського, М. Козачинського та ін. Він пов'язаний з єзуїтськими шкільними театрами, де ставилися драми польською мовою. Декламації і діалоги, писані українською мовою, призначалися для братських шкіл.

Шкільна драма спочатку розвивалася у католицько-християнському та антично-класичному напрямках.

Вертеп-з’явися у 17 ст. Вертеп являв собою поєднання релігійної християнської різдвяної драми й світської гри, елементів усної народно-поетичної творчості.

Ляльки світської, побутової частини мають національне забарвлення. Різноманітний склад цих персонажів по-своєму відтворював структуру тогочасного українського суспільства, його звичаї, симпатії та антипатії. Друга частина була насичена народною музикою.

Персонажі інтермедій змагалися в дотепах, співали, танцювали тощо, кожен діяв згідно зі своїми соціальними, становими, національними, віковими ознаками та інтересами. Це створювало повчальне і веселе динамічне видовище.

16. Розвиток друкарства, гравіювання, різьбарства у 17 – початку 18 століть.

Значного поширення набуває різьблення іконостасів. Живопис, що раніше майже виключно був присвячений релігійній тематиці, тепер значною мірою набуває світського характеру. Розвивається книжкова мініатюра, гравюра, особливо по дереву.

Скульптура на цьому етапі наповнилась новим змістом, а відтак і набула іншої структури. Так, наприклад, визначне місце в монументальній скульптурі Львова займає скульптурна група «Бій архангела Михаїла з сатаною». Група призначалася для польського королівського арсеналу як його емблема за прикладом арсеналів Західної Європи.

У другій половині 17 та у 18 ст. широкого розвитку набуває високорельєфна й ажурна різьба іконостасів. Основними її мотивами були рослинні орнаменти. Майже вся ця різьба відзначалася багатством і вишуканістю форм і виконувалася під впливом стилів ренесансу, барокко і рококо. Різьба часто покривалася яскравою полірованою позолотою, листя винограду деколи підмальовувалося зеленою, а грона — коричневою фарбами. У виготовленні іконостасів на Україні велику роль відіграли столярно-різьбярські майстерні Києва, Чернігова, Львова, Жовкви та ін.

Плоскою, а часом і рельєфною різьбою в ті часи прикрашувалися далекі архітектурні частини дерев'яних будинків, наприклад одвірки та сволоки.

Книгодрукування: Друкарська справа на Україні була широко розвинута. Наприклад, Львівська друкарня лише за 1591 — 1622 рр. видрукувала 13 книжок, Острозька за 1574 — 95 рр. — 18 книг, Київська — за перших 15 років свого існування 40 книг, серед яких значна частина були монументальні видання в 500 — 1500 сторінок … Заснування перших друкарень у Львові і Острозі припадає на час піднесення суспільно-політичного руху. Водночас це була доба, коли і освіченому духовенству, і причетним до освіти мирянам стала зрозумілою потреба забезпечити всі храми церковно-літургічними книгами і добитися такої уніфікації тексту цих книг, якої не можна було досягти рукописним способом. Необхідною вона стала в цей час і для шкіл, і для полеміки.

Дата добавления: 2015-05-09