Го курсу магістратури

Лубківської Аліни Сергіївни

студентки 17 групи

Проблема - складне питання, завдання, що потребує розв’язання, вивчення, дослідження.[1]

Проблема – ситуація, що потребує активних дій і є пробуджуючим чинником для діяльності людини (досліджень), щоб ліквідувати наслідки чи запобігти їх виникнення.[2]

Проблема – це необхідність нового напрямку у визначеній області теоретичного знання, а також вимога аналізу основних понять і принципів наукової теорії, і як конкретна задача теоретичного і методологічного дослідження.[3]

Наукова проблема — чітко окреслене коло питань (чому? яким чином? за яких умов?..), яке охоплює основну ідею та загальне спрямування дослідження.

Ознаки поняття «проблема»:

1) Це питання, певна аксіома, ситуація на що немає однозначного вирішення і регламентування.

2) Це певний стимулюючий чинник, який пробуджує до активних дій.

3) Специфічна мета – ліквідувати наслідки можливого прояву поняття.

4) Для ліквідації, вирішення проблеми інколи недостатньо власних сил, знань, тому є необхідним застосування інших ресурсів.

Бібліографічна довідка на тему: «Проблеми доцільності використання оціночних понять в трудовому праві»

1. Бакалінська О. Застосування оціночних понять у цивільному праві України // Підприємництво, господарство і право: науково-практичний, господарсько-правовий журнал / Наук.-дослід. ін-т приватного права і підприємництва НАПрН України; ТОВ "Гарантія". – Київ, 2012. – № 10 (202). – С. 8-11.

2. Берестова І. Індивідуальне піднормативне регулювання оціночних понять у цивільному законодавстві / І. Берестова, О. Веренкіотова // Юридична Україна: правовий часопис / Київський регіональний центр Ак. правових наук України; СП "Юрінком Інтер". – Київ, 2008. – № 10. – С. 38-42.

3. Близнюк О. Оціночне поняття "поважні причини" у трудовому праві // Вісник Львівського університету ім. Івана Франка: збірник наукових праць / Львівський університет ім. Івана Франка. – Львів, 2001. – С.374-377. Вип. 36.

5. Василяка Д.К. Розвиток наукових знань про оціночні поняття й терміни в кримінально-процесуальному праві // Держава та регіони: науково-виробничий журнал / Класичний приватний університет. – Запоріжжя, 2011. – С. 118-122. – (Право; № 3).

6. Веренкіотова О. Використання оціночних понять у вітчизняній правовій науці// Підприємництво, господарство і право.-2008.-№5.-С.14-20.

7. Гетьманцева Н.Д. Оціночні поняття трудового права// Науковий вісник Чернівецького університету імені Ю. Федьковича.-2009 р. Випуск 522. Правознавство. С.50-53.

8. Капліна О. Оціночні поняття в кримінальному судочинстві// Вісник академії правових наук України.-2004.-№2.-С.160-167.

9. Кашанина Т.В. Оценочные понятия в советском праве: Автореф.дис…канд.юрид.наук.-Свердловск.1974.

10. Коломоєць Т.О. Оціночні поняття в адміністративно-деліктному праві: деякі аспекти їх функціонального призначення// Вісник Запорізького національного університету. Юридичні науки.-2010.-№4.-С.81-85.

11. Корчак Н.М. Застосування та значення оціночниих понять в інституті антимонопольного регулювання // Науковий вісник Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича: Збірник наукових праць / Чернівецький національний університет ім. Ю.Федьковича. – Чернівці, 2002. – С.47-51. – (Правознавство; Вип. 161).

12. Косович В.М. Оціночні поняття як засіб юридичної техніки: монографія / В.М. Косович. – Львів: Тріада-плюс, 2010. – 212 с.

13. Костенко О.І. Проблеми тлумачення оціночних понять в адміністративному законодавстві// Вісник Запорізького національного університету.-2011 р. №1. С.187-193.

14. Левина Д. Теоретические проблемы толкования и применения оценочных понятий: дис….канд.юрид.наук:12.00.01/Д.Левина.-М.,2007.-216 с.

15. Лавріненко О.В. Оціночні поняття у системі спеціального законодавства України про працю: їх зміст, значення і проблеми тлумачення у судовій практиці // Економіка, фінанси, право.-2005.-№9.-С.25-30.

16. Лановенко К. Субєктивний момент при застосуванні оціночних понять у кримінальному законодавстві. // Підприємництво, господарство і право.- 2010 р.-№9.-С 152-155.

17. Малярчук Т.В. До питання про доцільність використання оціночних понять і термінів у кримінально процесуальному законі України // Держава і право: збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки / Інститут держави і права ім. Корецького В.М. НАН України. – Київ, 2008. – Вип. 42. – С. 597-602.

18. Огородник А. Оціночні поняття в структурі норм кримінального права// Право України.-2000.-№1.

19. Павшук К. Оціночні поняття в нормах Конституції України//Студентський юридичний журнал.-2011 р. №3.С.63-67.

20. Рєзанов С.А. Оціночні поняття як нормативне закріплення адміністративного розсуду. // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Харків. 2004 р.- Вип 28.- С.163-169.

21. Тітко І.А. Оціночні поняття у кримінальному-процесуальтномуц праві України: монографія/І.А.Тітко.- Харків: Право. 2010.-345 с.

22. Турчин-Какаріна І. Генезис оціночних понять права в контексті цивільного судочинства// Підприємництво, господарство і право.-2010 р.- №10(118).-С.94-98.

23. Турчин-Кукаріна Визначення змісту та обсягу цивільно-процесуального оціночного поняття "розумний строк" // Право України: юридичний журнал. Науково-практичне фахове видання / Міністерство юстиції України; Конституційний Суд України. – Київ, 2012. – № 7. – С. 294-301.

24. Черноус С.М. Місце оціночних понять у понятійному апараті трудового права//Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка.-2005 р. №67-69. Юридичні науки.С.26-28.

25. С.М.Черноус Нормотворчі та нормореалізаційні гарантії правильного застосування оціночних понять трудового права України//Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка.-2010 р. №85. Юридичні науки. С.46-51.

26. Черноус С.М. Про критерії поділу оціночних понять у трудовому праві / С.М. Черноус // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. – № 7. – С. 121 – 126.

Суспільство як і будь-яка інша соціальна система знаходиться в постійному розвитку. У процесі соціального розвитку виникає безліч ситуацій, які мають бути включені законодавцем у предмет правового регулювання. Проте закон не зможе випередити час. Ефективність законодавства залежить від того, наскільки чітко на законодавчому рівні сформовані норми права, які засоби використані для їх побудови, як практично реалізуються юридичні норми в діяльності правозастосовних органів. Тож у таких випадках якраз і застосовуються оціночні поняття, які допомагають відобразити всю багатоманітність соціальних явищ в їх динаміці.[4]

Використання оціночних понять у трудовому праві, які будучи спеціальним засобом юридичної техніки, виконують специфічні, властиві тільки їм функції, одночасно породжує певні труднощі в процесі реалізації норм, що їх містять, і створює умови для виникнення трудових спорів. Ці складнощі обумовлені специфічними логіко-юридичними властивостями оціночних понять права і полягають у проблемах їх конкретизації, тлумачення, створення і застосування норм, що їх містять.

Аналіз законодавства про працю України та трьох проектів Трудового кодексу України свідчить про те, що кількість оціночних понять у трудовому законодавстві надзвичайно велика, при цьому жодної тенденції на їх зменшення, аналізуючи дані нормативно-правові акти, ми прослідкувати не можемо. Замість тих оціночних понять, від яких нормотворець відмовляється або щодо якого ним здійснена конкретизація, вводяться нові оціночні поняття.[5]

Оціночні поняття в силу своїх логічних особливостей повно й остаточно не конкретизовані в жодному нормативному акті як самим нормотворцем, так і уповноваженими ним суб’єктами. Остаточна конкретизація оціночного поняття здійснюється в результаті застосування норми права у конкретному випадку, що його містить, уповноваженим суб’єктом.

Існування оціночних понять у праві неминуче. Це реальний факт правової дійсності, який має свої об’єктивні причини. Оскільки суспільні відносини як об’єктивне явище соціальної дійсності невпинно змінюються і розвиваються, проявляються у різноманітних формах, то законодавець при створенні правових норм повинен застосовувати таку засоби, які забезпечували б їх стабільність та враховували б можливість розвитку та змін відповідних суспільних відносин на період дії цих норм. Включаючи в норми права оціночні поняття, законодавець усвідомлює, що цей спосіб вираження його волі не може повністю вирішити суперечності між інтелектуальним і вольовими моментами права. Однак він однак кращий,ніж наявність у праві прогалин. [6]

Варто сказати, що оціночні поняття виконують і позитивну функцію –індивідуальної піднормативної регламентації суспільних відносин. Оціночні поняття мають низку специфічних властивостей, зокрема вони: [7]

1) фіксують лише найзагальніші ознаки відображених у них явищ;

2) не конкретизуються і не роз’яснюються у правовій нормі законодавцем;

3) конкретизуються у процесі правозастосування у кожному конкретному випадку;

4) створюють можливість індивідуального підходу до кожного суспільного відношення;

Деякі науковці говорять про таку властивість оціночних понять, а саме їх здібність надавати нормам права гнучкого характеру, що посилює еластичність та мобільність практики правового регулювання. Особливо доцільним є використання у законодавстві таких оціночних понять, які мають моральний зміст, а тому взагалі можуть розглядатись як норми моралі. Тому використання у нормативно-правових актах оціночних понять не можна розглядати як «неврегульованість суспільних відносин, хоча побудова правової системи за континентальною схемою зумовлює надання переваги чітко визначеним поняттям перед оціночними. Звідси можна зробити висновок, що використовуючи в законі оціночні поняття і не уповноважуючи при його прийнятті будь-який орган виконавчої влади розкрити його зміст, законодавець побічно визнає виняткове повноваження судів тлумачити зміст оціночного поняття.[8]

Труднощі у застосуванні оціночних понять і термінів викликає їх недостатня визначеність, багатозначність, неконкретизованість їхнього змісту. Усе це спонукає суб’єкта правозастосування до тлумачення таких положень за власним розсудом, наділення їх певним змістом, що відповідає його власним знанням і уявленням.

З приводу доцільності використання оціночних понять і термінів у праві висловлюються різні думки. З погляду ефективності правового регулювання й забезпечення законності деякі вчені вважають, що чим менше оціночних понять, тим краще, оскільки індивідуальна(суб’єктивна) оцінка фактів може не співпадати, а іноді виходити за межі такої оцінки, котру мав на увазі законодавець, встановлюючи норму, що містить оціночне поняття Така свобода може призвести до суб’єктивізму та до сваволі посадових осіб. Але все ж таки використання оціночних понять і термінів забезпечує динамізм права та його варіативність відносно суспільних відносин.[9]

Трудове право як галузь права характеризується широким спектром договірного(локального) регулювання, що в свою чергу знаходить відображення в створенні та функціонуванні локальних норм з оціночними поняттями. Разом з тим норма, що містить оціночне поняття може бути сформульована як імперативно так і диспозитивно, однак завжди являє собою багатогранну множинність комбінацій і надає свободу вибору і можливість різної інтерпретації.

Оціночні поняття конкретизуються в процесі правозастосування, їх зміст розкривається завдяки обдуманим вольовим діям суб’єкта правозастосування в поєднанні з практичною реальністю. Зміст оціночного поняття залежить від конкретної обставини. Правові норми з оціночними поняттями набувають визначеного змісту лише в конкретній ситуації. Об’єктивною умовою закріплення оціночних понять в трудовому законодавстві є необхідність відображення явищ морального, етичного характеру. Моральні аспекти життя суспільства дуже важко, а іноді неможливо врегулювати, тому законодавець вимушений звертатися до оціночних понять. Тому яким би не було досконалим право, повністю виключити масив оціночних понять з права неможливо.[10]

Трудове право регулює соціально-трудові, виробничі відносини, що розвиваються швидше права. На відміну від кримінального права, адміністративного права оціночні поняття трудового права застосовуються у більшості випадків не у зв’язку з правопорушенням, а на стадії реалізації трудових прав і виконання обов’язків.[11]

Оціночні поняття є важливими, так як вони можуть регулювати –

1) суспільні відносини, соціальна значущість яких швидко змінюється з плином часу;

2) факти, що можуть набути «заданого» у законі значення, зокрема в разі набуття певними явищами «узаконеної» соціальної значущості лише у сукупності з індивідуальними особливостями кожного конкретного відношення;

3) відносини та факти, які мають ідентичну соціальну значущість, проте формальні ознаки яких є різними у кожній конкретній ситуації та відносини з яскраво вираженим морально-етичним змістом, що можуть мати різноманітні варіанти, «відтінки» соціальної значущості і які неможливо обмежити наперед встановленими формальними рамками, показниками.

Необхідність використання оціночних понять у актах, які регулюють трудові відносини, обумовлено функціями, які виконують ці поняття у трудовому прав. [12]

Виділяють: І) загальні функції оціночних понять - функції, які виконують усі поняття права; ІІ) міжгалузеві – функції, які притаманні всім оціночним поняттям права України, незалежно від галузі права: 1) аксіологічна функція; 2) функція індивідуального піднормативного регулювання; 3) функція нормативної економії; 4) функція узагальнення; 5) прогностична функція; 6) функція заміщення; ІІІ) галузеві функції оціночних понять – функції, які зумовлені специфікою певної галузі права. У трудовому праві України оціночні поняття виконують: 1) функцію оціночних ознак складів дисциплінарних і матеріальних правопорушень; 2) підстави для здійснення локальної та індивідуальної нормотворчості; 3) засобу оціночного методу регулювання трудових відносин.[13]

Оціночні поняття також виконують загальні функції всіх понять права: відображення, фіксації та передачі правової інформації.

Отже, в науковій літературі сформовано визначення оціночного поняття, яке являє собою абстрактну думку про властивості, якість і цінність явищ, дій, осіб тощо, яка у формі слів загального вжитку або словосполучень використана в текстах норм трудового права, характеризує будь-який елемент трудових та тісно пов’язаних з ними відносин, і в силу своїх логічних особливостей повно і остаточно не конкретизована в жодному нормативному акті як самим нормотворцем, так і уповноваженими ним суб’єктами, остаточна конкретизація якого здійснюється суб’єктом у процесі застосування норми, що містить його в кожному конкретному випадку, обумовлена об’єктивними і суб’єктивними чинниками, внаслідок чого здійснюється індивідуальне піднормативне регулювання трудових відносин.

Варто зазначити, що для правильного застосування оціночних понять необхідне існування гарантій правильного застосування оціночних понять трудового права України, систему яких утворюють нормотворчі та нормореалізаційні гарантії.

Нормотворчими гарантіямиправильного застосування оціночних понять трудового права слід вважати сукупність засобів, способів, умов та правил, що використовуються на стадії створення норми права і направлені на забезпечення правильного застосування оціночних понять, що використані в нормах, які регулюють трудові та тісно пов’язані з ними відносини. Нормотворчі гарантії утворюють техніко-юридичні та процедурні гарантії. Під нормореалізаційними гарантіями правильного застосування оціночних понять слід розуміти сукупність засобів, що забезпечують правильне застосування оціночних понять, які містяться в актах, що регулюють трудові та тісно пов’язані з ними відносини, у процесі їх реалізації суб’єктами трудового права України. Нормореалізаційні гарантії поділяються на юридичні та організаційні.[14]

Отже, підсумовуючи варто зазначити, що оціночні поняття характерні не лише для трудового права, а для всіх інших галузей права України. Кількість оціночних понять у трудовому законодавстві не має тенденцій до зменшення. Вони не конкретизовані в жодному нормативному акті. Остаточна конкретизація здійснюється в результаті застосування норми уповноваженим суб’єктом. За своєю суттю лише оціночні поняття можуть регулювати певні групи відносин. Оціночні поняття виконують загальні, міжгалузеві та галузеві функції. Забезпечують правильність застосування оціночних понять нормотворчі та нормо реалізаційні гарантії. На мою думку, основною негативною властивістю оціночних понять є можливість надання суб’єкту правозастосуванню під час їх використання відносної свободи дій, можливості керування власним розсудом при прийнятті рішень.

Але існування оціночних понять в праві – явище неминуче, повність їх не використовувати, на мою думку, буде неможливо, та і не потрібно. Так як вони дають можливість врегульовувати відносини, які змінюються з плином часу і законодавець просто не встигає за змінами в суспільстві. Оціночні поняття досить повно можуть врегульовувати норми моралі, етичні принципи.

Список використаних джерел:

1. Павшук К. Оціночні поняття в нормах Конституції України//Студентський юридичний журнал.-2011 р. №3.С.64.

2. Черноус С.М. Про критерії поділу оціночних понять у трудовому праві / С.М. Черноус // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. – № 7. – С. 123.

3. Шапченко С.Д. Про причини існування оціночних понять у кримінальному праві // Вісник Київського університету / Київський університет ім. Т.Г. Шевченка. – Київ, 1982. – С. 82. – (Юридичні науки; Вип. 23)

4. Черноус С.М. Місце оціночних понять у понятійному апараті трудового права//Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка.-2005 р. №67-69. Юридичні науки.С.27.

5. Малярчук Т.В. До питання про доцільність використання оціночних понять і термінів у кримінально процесуальному законі України // Держава і право: збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки / Інститут держави і права ім. Корецького В.М. НАН України. – Київ, 2008. – Вип. 42. – С. 598.

6. Веренкіотова О. Застосування оціночних понять права в українському законодавстві: окремі аспекти // Підприємництво, господарство і право: науково-практичний, господарсько-правовий журнал / Наук.-дослід. ін-т приватного права і підприємництва НАПрН України; ТОВ "Гарантія". – Київ, 2012. – № 12 (204). – С. 24.

7. В.Косович. Оціночні поняття як джерело і форма права// Вісник Львівського університету.-2004 р. Вип.40. Серія юридична. С.54.

8. Василяка Д.К. Розвиток наукових знань про оціночні поняття й терміни в кримінально-процесуальному праві // Держава та регіони: науково-виробничий журнал / Класичний приватний університет. – Запоріжжя, 2011. – С. 119. – (Право; № 3).

9. Гетьманцева Н.Д. Оціночні поняття трудового права// Науковий вісник Чернівецького університету імені Ю. Федьковича.-2009 р. Випуск 522. Правознавство. С.52.

10. Черноус С.М. Про критерії поділу оціночних понять у трудовому праві / С.М. Черноус // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. – № 7. – С. 124.

11. С.М.Черноус Нормотворчі та нормореалізаційні гарантії правильного застосування оціночних понять трудового права України//Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка.-2010 р. №85. Юридичні науки. С.48.

[1] <a href="http://slovopedia.org.ua/32/53407/31960.html">ПРОБЛЕМА

[2] http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B5%D0%BC%D0%B0

[3] http://radnuk.info/pidrychnuku/logika/499-logica/10351--10----------101---1011---.html

[4] Павшук К. Оціночні поняття в нормах Конституції України//Студентський юридичний журнал.-2011 р. №3.С.64.

[5] Черноус С.М. Про критерії поділу оціночних понять у трудовому праві / С.М. Черноус // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. – № 7. – С. 123.

[6] Шапченко С.Д. Про причини існування оціночних понять у кримінальному праві // Вісник Київського університету / Київський університет ім. Т.Г. Шевченка. – Київ, 1982. – С. 82. – (Юридичні науки; Вип. 23)

[7] Черноус С.М. Місце оціночних понять у понятійному апараті трудового права//Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка.-2005 р. №67-69. Юридичні науки.С.27.

[8] Малярчук Т.В. До питання про доцільність використання оціночних понять і термінів у кримінально процесуальному законі України // Держава і право: збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки / Інститут держави і права ім. Корецького В.М. НАН України. – Київ, 2008. – Вип. 42. – С. 598.

[9] Веренкіотова О. Застосування оціночних понять права в українському законодавстві: окремі аспекти // Підприємництво, господарство і право: науково-практичний, господарсько-правовий журнал / Наук.-дослід. ін-т приватного права і підприємництва НАПрН України; ТОВ "Гарантія". – Київ, 2012. – № 12 (204). – С. 24.

[10] В.Косович. Оціночні поняття як джерело і форма права// Вісник Львівського університету.-2004 р. Вип.40. Серія юридична. С.54.

[11] Василяка Д.К. Розвиток наукових знань про оціночні поняття й терміни в кримінально-процесуальному праві // Держава та регіони: науково-виробничий журнал / Класичний приватний університет. – Запоріжжя, 2011. – С. 119. – (Право; № 3).

[12] Гетьманцева Н.Д. Оціночні поняття трудового права// Науковий вісник Чернівецького університету імені Ю. Федьковича.-2009 р. Випуск 522. Правознавство. С.52.

[13] Черноус С.М. Про критерії поділу оціночних понять у трудовому праві / С.М. Черноус // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. – № 7. – С. 124.

[14] С.М.Черноус Нормотворчі та нормореалізаційні гарантії правильного застосування оціночних понять трудового права України//Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка.-2010 р. №85. Юридичні науки. С.48.

Дата добавления: 2015-05-10