Хуліганство (ст. 296)

Проголошення публічних закли­ків до вчинення дій, що загрожують громадському порядку, якщо при цьому масові заворушення були фактично вчинені, не утворює сукупності злочинів і повністю охоплюється ст. 294 КК. Це пов’язано з тим, що дії передбачені ст. 295 КК є фактично замахом на злочин передбачений ст. 294 КК, і лише при настанні наслідків (погроми, підпали, знищення майна, захоплення будівель або споруд, насильницьке виселення громадян), передбачених ч.1 ст. 294 КК, скоєне є закінченим злочином „масові заворушення”. Лише при публічних закликах до насильства над особами або опору представникам влади із застосуванням зброї (враховуючи відсутність таких дій у ст. 295 КК) скоєне слід кваліфікувати як замах на злочин передбачений ст. 294 КК.

Вчинення організації масових заворушень у формі підбурювання до вчинення дій, які являють собою масові заворушення, без настання вказаних наслідків (ч.1 ст. 294 КК) слід кваліфікувати за ст. 295 КК.

При вчиненні службовою особою дій передбачених ст. 295 КК, що є перевищенням влади або службових повноважень (тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень) скоєне слід лише кваліфікувати за ст. 295 КК, а при настанні істотної шкоди(43) вчинене підлягає кваліфікації за ст. 295 КК та ч.1 ст. 365 КК.

Суб’єктом злочину є осудна фізична особа, яка досягла 16 років.

Зберігання зазначених у диспозиції ст. 295 предметів – це вчинення будь–яких умисних дій, пов’язаних з фактичним володінням такими матеріалами, незалежно від місця їх знаходження: тримання при собі (в одязі, валізі тощо), поміщення у сховище, будь–яке приміщення чи будь–яке інше вибране і відоме особі місце.

Суб’єктивна сторона злочину включає наявність прямого умислу і двох спеціальних цілей, в залежності від форми вчинення злочину – 1) вчинення погромів, підпалів, знищення майна, захоплення будівель чи споруд, насильницьке виселення громадян, що загрожує громадському порядку; 2) розповсюдження матеріалів в яких міститься інформація про заклик до дій передбачених ст. 295 КК. Особа усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій та бажає їх вчинення, переслідуючи при цьому згадані вище цілі. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій, спрямованих на досягнення таких цілей. Мотиви вчинення вказаного злочину на кваліфікацію злочину не впливають, але враховуються при встановленні мети злочинців, а також при призначенні покарання. Такими мотивами можуть бути: незадоволеність існуючим громадським порядком або діями представників влади, кар’єризм, помста, корисливість.

Дата добавления: 2015-05-10