Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, якій на момент вчинення злочину виповнилося 14 років, згідно ч. 2 ст. 22 КК

Тобто, хуліганський мотив – це усвідомлене прагнення, що породжує у винного прямий намір на вчинення хуліганства, сприяє його подальшому формуванню та розвитку і, як результат цього процесу, – спонукає до активних, навмисних дій, які характеризуються явною неповагою до суспільства та грубим порушенням громадського порядку(65). Хуліганський мотив – це не тільки прагнення, бажання суб’єкта негайно скоїти хуліганські дії, а й процес, в результаті якого у винного виникає намір на їх вчинення.

Неповага до сус­пільства – це прагнення показати свою зневагу до існуючих пра­вил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, су­спільству, державі. Вказана неповага має бути явною. Це означає, що неповага до суспільства є очевидною, безсумнівною як для ху­лігана, так і для очевидців його дій.

В теорії кримінального права вже на початку XX ст. відзначалось, що хуліганство є особливий, специфічний мотив антигромадської пове­дінки, що «воно є не дія, а лише властивість дії»(61).

Суб’єктивна сторона злочину характеризується наявністю прямого умислу, а також обов’язкової ознаки хуліганства – мотиву явної неповаги до суспільства, тобто очевидна, демонстративна зневага винного до встановлених у суспільстві правил поведінки.

Дії, що супроводжувались погрозами вбивством, нанесенням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені в сім’ї, квартирі, відносно родичів, знайомих і викликані особистими неприязними відносинами, неправильними діями потерпілих та інше, повинні кваліфікуватись за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти життя та здоров’я особи. Такі дії можуть кваліфікуватись як хуліганство лише в тих випадках, коли вони одночасно були поєднані з грубим порушенням громадського порядку і виражали явну неповагу до суспільства (п. 4 ППВСУ «Про судову практику у справах про хуліганство» від 22 грудня 2006 р. № 10).

Судово–слідча практика виробила певні критерії відмежування хуліганства від інших злочинів. При цьому потрібно враховувати спрямованість умислу винного, мотиви злочину, цілі та обставини вчинених ним дій.

Вчиненими з винятковим цинізмом можуть бути визнані хуліганські дії, що супроводжуються демонстративною неповагою до загальноприйнятих норм моралі, наприклад проявом безсоромності (непристойні рухи тіла, публічне оголення і демонстрування статевих органів, публічне вчинення добровільного статевого акту тощо), знущанням над хворими, старими, особами, які знаходяться в безпорадному стані.

Квітня 2005 року близько 12.00 год. Г. та М., знаходячись у приміщенні КП „Старий Бульвар”, який знадиться за адресою: м. Житомир, вул. Бердичівська, 28, грубо порушуючи громадський порядок вчинили бійку і опір громадянам, що намагалися припинити хуліганські дії. в результаті таких дій було зірвано роботу вказаного підприємства на період часу з 12.00 до 14.00 години, чим завдано матеріальні збитки на суму 400 грн(60).

Характерним прикладом хуліганства, що виявилося у тимчасовому припиненні нормальної діяльності підприємства є справа по обвинуваченню Г. та М. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК.

Якщо особа в нічний час, із двадцять другої до восьмої години в квартирі буде гучно співати або кричати, користуватися звуковідтворювальною апаратурою та іншими джерелами побутового шуму, проводити салюти, феєрверки, використовувати інші піротехнічні засоби – вона буде притягнута за ст. 182 КУпАП. (Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту населення від впливу шуму” від 3 червня 2004 р.)(58).

Кримінальне караним є саме грубе порушення громадського порядку. Грубість порушення громадського порядку визначається з урахуванням місця вчинення хуліганських дій, їх тривалості, кількості і характеристики потерпілих, ступеня порушення їхніх прав та законних інтересів тощо. Таким чином, грубе порушення громадського порядку має місце тоді, коли йому заподіюється істотна шкода, коли хуліганство пов’язане з посяганням на інші суспільні відносини, задля збереження яких підтримується громадський порядок, коли це зачіпає важливі інтереси чи інтереси багатьох осіб, коли відновлення порядку вимагає значних, тривалих зусиль(57).

Таким чином, громадський порядок може бути по­рушений і за відсутності сторонніх осіб чи у присутності лише по­терпілого (вночі, у безлюдному місці, в квартирі). Однак вчинення хуліганських дій у присутності інших людей, в обстановці прове­дення публічного заходу (покладення квітів до пам'ятника, концерт тощо) є однією із ознак, яка вказує на грубість порушення громад­ського порядку.

Можна погодитися з позицією В. Навроцького, який вважає таку думку „пережитком”, і пов’язує її існування з такою минулою ознакою хуліганства, як вчинення його „на підприємствах, в установах і в громадських місцях” за КК УРСР 1927 р(55). Ми схиляємося до слушної думки Г. Є. Болдарь та І. М. Копотуна, що «громадське місце та публічність не є обов’язковими ознаками хуліганства»(56).

Об’єктивна сторона хуліганства полягає у грубому порушенні громадського порядку, тобто у вчиненні активних дій. КК не пов'язує наявність хуліганства з його вчиненням у гро­мадських місцях. Хоча у практичних співробітників існує домінуюча думка, ніби відповідальність за хуліганство настає лише при вчиненні посягання саме в громадських місцях (так за даними МВС у 2004 р. 75 % зареєстрованих випадків хуліганства припадають якраз на громадські місця).

Родовий та основний безпосередній об’єкт злочину – громадський порядок.

В теорії кримінального права громадський порядок як об’єкт хуліганства розглядається на трьох рівнях: а) як безпосередній об'єкт хуліганства; б) у вузькому розумінні, тобто як об'єкт посягання хуліганських дій, що включає у себе і безпосередній об'єкт хуліганства; в) в широкому розумінні, який може бути порушений не тільки хуліганськими діями, а й іншими злочинами або подіями (стихійними лихами)(54).

Його обов’язковими чи факультативними безпосередніми об’єктами, в залежності від форми вчинення злочину та кваліфікуючих ознак, можуть висту­пати життя та здоров'я особи, відносини власності, авторитет органів державної влади, громадсь­ка безпека та ін.

За змістом ч. 1 ст. 296 КК, під грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства слід визнавати таке порушення, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Це поняття вироблене судовою практикою і містить особливі ознаки хуліганства, які дозволяють відмежувати його від дрібного хуліганства (ст. 173 КпАП).

Так, зокрема, вчиненим з особливою зухвалістю може бути визнане злочинне порушення громадського порядку: 1) що виявляє явну неповагу до суспільства і супроводжується, наприклад, насильством із заподіянням тілесних ушкоджень або знущанням над особою, нанесенням їй побоїв або мордуванням, катуванням особи; 2) діє тривалий час і вперто не припиняється; 3) пов’язане зі знищенням чи пошкодженням чужого майна, зривом масового заходу (концерту, зборів, виборів, випускного вечора тощо), порушенням нічного відпочинку людей, тимчасовим припиненням нормальної діяльності підприємства, установи, організації чи громадського транспорту тощо (п. 5 ППВСУ «Про судову практику у справах про хуліганство» від 22 грудня 2006 р. № 10).

Так Ж. 10.11.03 р. о 23 год. 30 хв., знаходячись в торговому залі магазину в м. Ковель, перебуваючи в стані алкогольного сп¢яніння, безпричинно, з хуліганських мотивів, в присутності громадян, почав шарпати за одяг гр. О., в ході чого вдарив його кулаком в голову, спричинивши останньому фізичний біль, чим грубо порушив громадський порядок. Продовжуючи свої хуліганські дії, він витягнув О. з приміщення магазину на тротуар, де безпричинно, з хуліганських мотивів, наніс йому два удари кулаком в голову, спричинивши О. фізичний біль. Внаслідок нанесення ударів О. впав на землю, тоді він, продовжуючи свої хуліганські дії, наніс потерпілому ще кілька ударів ногою в живіт, чим спричинив О. знову фізичний біль. Своїми умисними діями Ж. вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, а саме скоїв злочин, передбачений ч.1 ст. 296 КК(59).

В зв’язку з цим і, враховуючи наявність в законодавстві оціночних ознак, за думкою багатьох науковців, в чинному кримінальному законодавстві, фактично, існує інститут аналогії, хоча офі­ційно законодавець і відмовився від нього (ч.4 ст. 3 КК). Зокрема, частина 1 статті 296, що містить такі цілком не визначені, неоднозначні по­няття як “грубе порушення громадського порядку”, “явна неповага до суспільства”, “винятковий цинізм”, “особлива зухвалість” нерідко змушують правозастосовчу практику на порушення закону кваліфіку­вати за цією статтею діяння, що прямо нею не передбачені(62). Тим ча­сом в окремі роки на Україні майже третина з числа засуджених при­тягалася до відповідальності за хуліганство. Тому автори проекту КК України, підготовле­ному за завданням Комісії (тепер Комітету) Верховної Ради України з питань правопорядку та боротьби зі злочинністю взагалі відмовилися від криміналізації хуліганства(63). На нашу думку, такий крок відповідає і сучасним вимогам кримінально–правової політики держави.

В кримінально–правовій науці хуліганський мотив визначають як прагнення до самоствер­дження, самовиразу особи, людини низької культури, невихованої, з нестримним і вкрай розбещеним егоїз­мом; це спосіб самовиразу хама, варвара, дикуна. В ос­нові хуліганських спонукань лежить розгнузданий его­їзм, злобність і незадоволеність, що сягають до беззвіт­ної люті і тупого відчаю, викликаного розбіжністю між рівнем домагань особи та наявними можливостями їх здійснення(64).

Саме мотив є відмінною рисою хуліганства. Крім того, останнє відрізняється від інших злочинів тим, що: 1) вчиняється за явно несуттєвим приводом; 2) безпосеред­ня причина злочинного конфлікту при хуліганстві у більшості випадків є внутрішньою, тобто в самому діючому суб’єкті і не викликана необхідністю ззовні (конкрет­ною ситуацією); 3) дії хулігана не завжди логічно обґрунтовані і обумовлені певними обставинами; 4) спрямованість і предмет посягання хуліганських дій часто не визначені(66).

Дата добавления: 2015-05-10