Чергування /о/, /е/ знулем фонеми

План

Чергування в українській літературній мові.

Тема. Поняття про чергування, його різновиди.

1. Фонетичні чергування голосних.

2. Історичні чергування голосних.

3. Найдавніші чергування голосних фонем:

а) чергування /о/, /е/ з нулем фонем;

б) чергування /о/, /є/ з /і/;

в) /є/, /о/ після шиплячих та /й/.

Література

1. Сучасна українська літературна мова: в 5т. (За ред. акад. І.К.Білодіда). -К., 1969-1973.

2. Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови. Морфологія. -К., 1993.

3. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис. -К., 1993.

4. Волох О.Т. Сучасна українська літературна мова. - К., 1986.

5. Волох О.Т., Чемерисов Т.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова.-К., 1989.

6. Головащук СІ. Словник-довідник з правопису та слововживання (За ред. В.М. Русанівського). -К., 1989.

7. Грищенко А.П., Мацько Л.І. та ін. Сучасна українська літературна мова. - К., 1997.

8. Доленко М.Т., Пацюк 1.1., Кащук А.Г. Сучасна українська мова. - К., 1987.

9. Жовтобрюх М.А. Українська літературна мова. - К., 1984.

10. Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова. - К.,2000.

11. Плющ М.Я., Леута О.І., Гальона Н.П. Сучасна українська літературна мова: 36. вправ. -К., 1995.

12. Сікорська З.С. Українсько-російський словотворчий словник. - К.,1985.

13. Словник української мови: вііт. -К., 1971-1981.

14. Тоцька Н.І. Сучасна українська літературна мова. - К.,1981.

15. Український правопис. - К., 1993.

Чергування -це закономірна зміна одного звука іншим (чи однієї фонеми іншою) у тій самій морфемі, напр.: гора -гірка, на гірці - чергуються звуки [г] — [г] і фонеми /о/—/і/ укорені слів, /кі — /ц'/ усуфіксі; [ведена] — [ве'се^ин] — у корені чергуються звуки [е] — [е^и] та фонема /е/ знулем фонеми; на батьківському — батьківськім (подвір 'ї) —у закінченні чергуються фонеми /о/ з /і/ та звуки [к] з [к'] у суфіксі. Отже, у словах чергуються звуки і фонема, відповідно розрізняють чергування фонетичні та історичні.

Фонетичні чергування - це чергування, що відбуваються в усному літературному мовленні й зумовлені його закономірностями. Це чергування звуків, що реалізують одну фонему - інваріанта і позиційного чи комбінаторного варіантів: гречка — [гре^и]чаний, берег — при[бе^и]режний -[е] [е];мести - [м 'і]тла - [м] -[м']

До фонетичних чергувань належать також звукові зміни, пов'язані з асиміляцією приголосних (напр., чергування звуків [с] - [с'] у словах чесний -честь, щасливий - щастя).

Історичними називаються чергування, які виникли у давні періоди розвитку мови і зумовлені тими закономірностями, що діяли у той час. Історичні чергування — це чергування фонем, вони супроводжують словозміну і словотвір: сніп — снопа, школа — шкіл, вітер — вітру, вікно — вікон, книга — у книзі, ріка — на ріці, козак — козаче, друг — друже (при словозміні) і гора — гірський, піч — пекар, мести — вимітати, друг — дружба, просити — запрошення (при словотворі).

У сучасній українській літературній мові є чергування, які виникли у найдавніші періоди розвитку мови — в часи індоєвропейської чи спільнослов'янської мовної єдності. Такими є чергування голосних фонем, вони відображають давні чергування давніх наголошених і ненаголошених чи довгих і коротких голосних. З мови найдавніших періодів вони були, успадковані мовою пізнішого часу й увійшли в мову українську. На сучасному етапі ці чергування в українській мові відбуваються, як правило, в основі дієслів і є засобом розмежування довготривалої та короткочасної дії. Найпоширенішими серед найдавніших чергувань голосних фонем є такі:

/е/ - /о/: н е сти — н о сити, бр е сти — бр о дити, молю — молоти (дієслова з /е/ називають протяжну, неповторювану дію, з /о/ - тривалу, багаторазову);

/і/ - /а/: с і дати - с а дити, л і зти - л а зити, р і зати - вр а зити;

/о/ - /а/: л о мити - л а мати, г о нити - г а няти, ск о чити — ск а кати (на рівні сучасної мови /а/вживається перед наголошеним суфіксальним /о/: ганяти, перемагати);

/е/—/і/: м е сти — зам і тати, л е тіти — л і тати, п е кти —вип і кати, нар е кти — нар і кати (/і/ вживається перед наголошеним суфіксом -а-, заплітати, витікати, літати);

/у/— /я/: тр у сити — тр я сти, гр у знути — гр я зь;

/у/— /и/—/о/— нуль фонеми: с у хий — вис и хати — вис о хлий, висохлий, д у х — д и хати — д о хлий- — тхнути, натхнення;

/е/— /и /— нуль фонеми: д е руни — зд и рати — драти, т е рти — вит и рати — витру;

/и /— нуль фонеми: дож и дати — ждати, зас и нати — заснути;

/о/— /и / - нуль фонеми: пос о л — пос и лати — слати;

/і/—/и/: л і пити — л и пнути, в і нок — в и ти.

Названі чергування зберігаються також в іменниках, утворених від дієслів: злом, зломщик — зламування; допомога — помагач; сушка — висихання; пекар — випічка.

Це, чергування властиве усім східнослов'янським мовам. Виникнення його припадає на період давньоруської мови і пов'язане із занепадом зредукованих:

Чергування відбувається у корені слів (с о н — с н у, д е нь — д н я, в е сь — в сього, в се); в іменникових суфіксах (він о к - ві нк а, лік о ть - лі кт я, садоч о к — садо чк а, хлоп е ць - хло пц я).

Таке саме чергування відбувається у словах на зразок вог о нь — во гн ю, со сн а — сос о н, вуз о л — ву зл а, сес тр а — сест е р, пі сн я — піс е нь.

Фонеми /о/, /є/, що чергуються з нулем фонеми, є новими.

Примітка. Серед нових фонем /о/, /є/ розрізняють випадні - вони розвинулись із зредукованих ъ, ь у сильній позиції — і вставні, ті, що розвинулись після шумних приголосних перед сонорними /р/, /л/, /м/, /н.: ставок, сніжок, пес, кінець і капель, вікон, сестер.

Чергування поширене при словозміні, при словотворі. Приклади останнього: сто — сотня, тьма — темний, день — дніти, днювати, сон — заснути, правда — справедливий, праведний.

ЧЕРГУВАННЯ /о/, /е/ з /і/

Це чергування властиве лише українській мові, досить поширене в ній. Супроводжує воно як словозміну, так і словотвір і відбувається убудь-якій морфемі, хоча найбільше поширене у корені:

ст і л — ст о ловий, ст о ли, ос і нь — ос е ні, вос е ни, пр о ривати — пр і рва, батьк о ва (книга) — батьк і в (зошит), Віталієва (внучка) - Віталіїв (онук), у вишневому — у вишневім садку, у твоєму - у твоїм (вислові).

Фонетичною умовою чергування є вживання фонем /о/, /е/ у відкритому складі й зміна їх на /і / в закритому.

Від фонетичної закономірності чергування фонем /о/, /е/ з /і/ є ряд відхилень, тобто фонеми /о/, /е/ вживаються у закритому складі, /і/ - у відкритому. Такі відхилення наявні:

1) у звукосполученнях /оро/, [оло], [ере], [еле]: мороз, молот, берег, шелест;

2) у звукосполученнях [ор], [ов], [ер] між приголосними у корені слова: морква, вовк, верхній;

3) у словах, при зміні яких /о/, /е/випадають: палець (пальця), ставок (Ставка), день (дня), відер (відро);

4) у словотвірних наголошених частинах слова воз, вод, нос. роб, ход: медоносний, хлібороб, водовоз,

5) у префіксі воз- та суфіксі -тель, що походять із старослов'янської мови: возвеличити, мислитель;

6) у суфіксах -ок, -еньк-, -есеньк-: вершок, маленький, гарнесенький, так само і в суфіксі -оньк-: голубонька, дівчинонька;

7) у родовому відмінку множини іменників жіночого роду першої відміни (підлог, будов, стель, але борід, доріг) та віддієслівним іменників середнього роду (значень, пояснень, тверджень);

8) в особових формах дієслів дійсного та наказового способів; винось, виходь, привозьте;

9) у словах іншомовного походження: чек, портфель, пілот, організатор;

10) у відкритому складі вживається /і/ за аналогією до закритого складу в
інших формах цього самого слова чи в споріднених слова: щічка, ніготь,
кілок (як і в словах щік, нігтик, кіпка) голівонька, ніженька (які в голівка,
ніжка).

/є/, /о / після шиплячих та /й/

У сучасній українській літературній мові після шиплячих /ж/, /ч/, /ш/, /дж/ та /й/ у корінних українських словах вживаються і голосна фонема переднього ряду /е/,і голосна заднього ряду /о/, причому серед слів із названими фонемами після шиплячих та /й/ можна виділити три групи:

1) слова, які постійно вживаються з /е/: честь, челядь, щетина, щедрий, шелюга, шелест, джерело, ліжечко, Марієчка:

2) слова, які завжди вживаються з /о/: чоловік, човгати, шолудивий, шовковиця, жовтий, бджола, його, гайок;

3) слова, в яких відбувається чергування /е/—/о/після шиплячих, через що вони вживаються і з / е/, і з /о/: шестеро — шостий, женити — жонатий, вечеря, — звечора, вечори, пшениця — пшоно.

Голосні /е/, /о/, що вживаються після шиплячих та /й/ у сучасній українській мові, походять із давньоруського /е/ — шиплячі в той час були м'якими, отже, голосні середнього, заднього ряду після них не могли вживатись. Вживання голосного заднього ряду /о/ після шиплячих стало можливим після того, як вони стверділи. На збереження /е/ після шиплячих та /й/ чи його зміну на голосний заднього ряду /о/ впливав наступний приголосний: якщо він був м'яким, голосний /е/зберігався, якщо твердим—після шиплячих та /й/ вживався голосний /о/. І в сучасній мові /е/вживається після шиплячих та /й/ перед наступним м'яким приголосним (честь, челюсті, щеня, шеляг), перед складом з голосними /е/ (щеміти, женіть), /е/ (шестеро, через, очерет, джерело), перед, складом з голосним /и/, якому в російській мові відповідає /и/ (пшениця, женити, єдиний (/йе/диний)—рос. пшеница, женить, единственный), перед складом з іншими голосними за традицією (черговий, кочерга, щезнути, чепурний).

Голосний /о/після шиплячих та /й /вживається перед твердим приголосним (жом, жовч, шов, шовк), перед складом з голосними /а/, /о/, /у/ (щока, звечора, чоло, чого, чому, його, йому, нічого, жолудь), а також перед складом з /и/, якому у російській мові відповідає /ы/ (чотири —рос. четыре).

Дата добавления: 2015-05-10