Межотраслевые принципы в уголовном процессе

Міжгалузеві принципи — основні правові положення, характерні для деяких галузей права (наприклад, властиві як цивільному, так і кримінальному процесові принципи змагальності, гласності судового процесу, об'єктивної істини, незалежності суддів, публічності і диспозитивності судочинства).

Здійснення правосуддя лише судом. Конституція України у ст. 124 встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається. Принцип здійснення правосуддя виключно судами відображається у ст. 15 КПК, в якій зазначено, що правосуддя в кримінальних справах здійснюється тільки судом.

Правосуддя в кримінальних справах здійснюється судами загальної юрисдикції, у системі яких згідно з ч. 2 ст. 125 Конституції У країни найвищим органом є Верховний Суд України. Конституція України забороняє створення замість судів або поряд з ними будь-яких органів, які виконують судові функції. У ч. 5 ст. 125 Конституції України вказано, що не допускається створення надзвичайних та особливих судів. Тільки суд має право визнати особу винною у скоєнні злочину піддати її кримінальному покаранню або звільнити особу, а також вирішувати інші питання, які пов'язані зі сферою застосування кримінального та кримінально-процесуального законодавства.

Принцип здійснення правосуддя характеризує всі судові стадії процесу, в кожних з яких правосуддя здійснюється в тих формах, які відповідають завданням, що вирішуються на цій стадії. Згідно з данин принципом змінити або скасувати судові рішення може лише вищестоящий суд у порядку відправлення правосуддя в кримінальних справах.

Незалежність суду. Незалежність та недоторканність суддів гарантовано Конституцією України (ст.ст. 126, 129) та законами України. КПК України закріплює положення, що судді вирішують кримінальні справи на основі закону, в умовах, що виключають сторонній вплив на суддів (ст. 18). У Законі України «Про статус суддів» у ст. 11 зазначається, що незалежність суддів забезпечується також передбаченою законом процедурою здійснення правосуддя; відповідальністю за неповагу до суду чи судді; недоторканністю суддів. Аналогічні положення містяться у Законі України «Про судоустрій України» (п. 7 ст. 14). Суть цього принципу полягає в тому, що суддя при здійсненні правосуддя та прийнятті рішення у кримінальній справі повинен керуватися лише законом, приймати рішення за своїм внутрішнім переконанням без стороннього впливу. Ніхто не може вказувати суддям, як вони повинні вирішувати справу, яке прийняти рішення, кого засуджувати та яке покарання призначити. Суддя не зобов'язаний давати будь-які пояснення щодо суті розглянутих справ або справ, які знаходяться в його провадженні, а також давати їх будь- кому для ознайомлення, інакше як у випадках і порядку, передбачених законом (ч. 2 ст. 12 Закону України «Про статус суддів»). Розгляд і вирішення конкретної справи відбувається виключно на основі закону. Судді незалежні від впливу та ідей різних органів державної влади та управління, посадових осіб, громадських організацій, партій, рухів, колективів та угруповань, засобів масової інформації, окремих громадян. Принцип незалежності суддів та підкорення їх тільки закону визначає також взаємини судів різних ланок. Так, скасовуючи вирок і направляючи справу на новий судовий розгляд, вищестоящий суд не вправі вирішити наперед висновки суддів і зв'язувати своїм рішенням їх незалежність (ст.ст. 376, 395 КПК). При повторному розгляді справи суд першої інстанції незалежний у висновках від вищестоящого суду й самостійний не тільки в частині оцінки доказів та встановлення фактів, але й відносно застосування кримінального закону та призначення покарання.

Також цей принцип проявляється у незалежності суддів від висновків органів досудового слідства і прокурора, а також від висновків і поглядів учасників судового засідання.

Суд (суддя) оцінює докази засвоїм внутрішнім переконанням; ніякі докази для них не мають наперед встановленої сили (ст. 67 КПК). Усі рішення повинні бути мотивовані і базуватися на аналізі всіх доказів у сукупності. Таким чином, незалежність суду від поглядів інших посадових осіб має відповідним чином оформлюватись у вигляді обґрунтування прийнятих рішень.

Незалежність суддів у середині колегії забезпечується, зокрема, тим, що вони мають рівні права, головуючий голосує останнім (ст. 325 КПК).

Під гарантіями принципу незалежності суддів розуміється система умов і засобів, які спрямовані на реальну практичну реалізацію даного принципу, його вдосконалення, а в необхідних випадках — його ефективний захист від будь-яких протиправних посягань.

Принцип обґрунтованості процесуальних рішень. Кримінально- процесуальне рішення — це правовий акт особи, яка на законних підставах бере участь у кримінальному судочинстві, що закріплений в певному процесуальному документі, спрямованого на виконання завдань кримінального судочинства, охорону прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Обґрунтованість як властивість правового акта означає, що висновки і рішення по ньому мають ґрунтуватися на сукупності фактів, що встановлені достатніми доказами, які б в обов'язковому порядку охоплювали всі істотні обставини справи і відбивали реальну дійсність.

Обґрунтування як особливий вид інтелектуально-практичної діяльності суб'єктів, які вирішують кримінально-процесуальні рішення, проявляється у наведенні в описово-мотивувальному розділі про-цесуального акта посилань на конкретні правові норми, сукупність доказів і заснованих на законах логіки доводів, які підтверджують правильність прийнятого рішення.

У законі відсутня загальна норма, у якій би говорилося як про те, що потрібно обґрунтувати в будь-якому кримінально-процесуальному рішенні (тобто предмет обґрунтування), так і про те, як глибоко (чи широко) потрібно обґрунтовувати те чи інше твердження, що міститься в конкретному акті (тобто межі обґрунтування). Однак це не дозволяє дійти висновку про те, що закон узагалі не регулює названі питання. Для деяких рішень (наприклад, для вироку суду першої інстанції (ст. 324 КПК) і рішень апеляційного суду (ст. 378 КПК) у конкретній нормі вказується перелік питань, що підлягають вирішенню у відповідному акті.

Дата добавления: 2015-05-10