Історія українського ринку акцій

Історія українського ринку акцій веде свій відлік з 1992 р.. коли в країні було розпочато програму масової приватизації, подібно до тих. які паралельно проводилася в Чехії та Росії. На кожного громадянина України було видушено приватизаційний ваучер. який надавав його власнику право брати участь з приватизаційних аукціонах (безпосередньо або через приватизаційні фонди). Ваучерна приватизація не лише сприяла швидкому процесу роздержавлення власності, але й дала змогу українцям брати участь з процесі інвестування і. таким чином, отримати уявлення про поняття ризиків та доходності. Протягом 1992-1998 рр. в Україні було приватизовано понад 6.5 тис. великих підприємств (59% від загальної кількості, виставленої на продаж) і біля 45 тис. малих та середніх підприємств (92% від загального числа). Частка власності, приватизованої за ваучери, склала 62% у сегменті великих підприємств і 42% у сегменті малих та середніх підприємств. На другій стадії приватизації, в ході якої продаж здійснювався за грошові кошти (1999-2002 рр.), через аукціони і тендери стратегічними і фінансовими інвесторами було приватизовано понад 220 великих підприємств (34% віл загальної кількості, запропонованої до продажу) і 18 тис. малих і середніх компаній (98% від загальної кількості). Під час другої стадії приватизації було отримано 9 млрд. грн.. причому 77% цієї суми склали грошові кошти. тоді як у 1992-1998 рр. від приватизації було отримано лише 1,4 млрд. грн.. з них 9% - грошима.

У той же час держава зберегла контроль у мінімум половині стратегічних підприємств країни (в таких галузях, як зв'язок, нафта і газ, енергетика і машинобудування) і блокуючі пакети акцій (мінімум 25%) багатьох інших підприємств (зокрема, в хімічній і металургійній галузях). Часткова приватизація них підприємств плюс акції повністю приватизованих компаній і створили фундамент для появи вторинного ринку акцій в Україні. Першим місцем організованої торгівлі акціями в Україні стала заснована в 1991 р. Українська фондова біржа. Поступово в країні з'явилися брокерські компанії, реєстратори, інші учасники ринку акцій, а також було сформовано позабіржовий ринок.

На додачу до Української фондової біржі та нерегульованої торгівлі цінними паперами, кола укладання угод та розрахунки здійснюються з приватному порядку, у грудні 1995 р. низка українських брокерських компаній створили позабіржову фондову торговельну систему ПФТС. ПФТС є "електронною біржею" цінних паперів України, що працює в режимі реального часу і є аналогом російської торговельної системи РТС. Останню, в свою чергу, було створено за моделлю система American Portal. До першого лістингу ПФТС ввійшла 64 компанії, а першу угоду в системі було зафіксовано 5 липня 1997 р. Перший приватизаційний аукціон в ПФТС було проведено в 1997 р., а перше первинне розміщення акцій (виробником соків Вінніфрут) - у травні 2000 р. У 2001 р. кількість членів асоціації ПФТС збільшилася до 197 учасників.

Акції, що входять в лістинг ПФТС, розподіляються на три рівні залежно від ліквідності. У 2002 р. до першого рівня лістингу входили вісім найліквідніших акцій на ринку, до другого - 140, до третього - 127. Компанії першого рівня мали найбільшу сукупну капіталізацію, яка минулого року склала 14% загальної капіталізації ринку.

Компанії, акції яких визначаються найкращою ліквідністю і активно торгуються, називають "блакитними фішками". В Україні до групи "блакитних фішок" входять теплові енергогенеруючі компанії (Центренерго, Дніпроенерго, Донбасенерго і Західенерго), вертикально інтегрована енергокомпанія Київенерго, нафтогазова компанія Укрнафта. виробник хімічної продукції Стирол, телекомунікаційна компанія Укртелеком і виробник труб Нижньодніпровський трубопрокатний завод. Укртелеком і Укрнафта мають найбільшу ринкову капіталізацію - 1236 млн. дол. США і 258 млн. дол. США відповідно станом на жовтень 2003 р. Динаміка "блакитних фішок" мас важливе значення не лише тону, що ці акції найбільш активно торгуються, але й тому, що вони с головним компонентом фондових індексів, які. в свою чергу, є основним індикатором стану ринку акцій.

На ринку акцій України домінують інституційні інвестори. У 2002 р. акціями в країні торгували понад 50 компаній, більшість з яких склали місцеві брокерські контори, а також фінансові та інвестиційні компанії. Українські комерційні банки, зарубіжні інвестиційні фонди та інші компанії відзначаються меншою активністю на місцевому ринку акцій. На відміну від розвинених ринків, приватні інвестори на українському ринку акцій практично відсутні. Як місцеві, так і зарубіжні інвестори проводять торгівлю в організованій торговельній системі, користуючись послугами ліцензованого брокера.

На ринок акцій також можуть виходити стратегічні інвестори в разі можливості акумулювати значний пакет акцій, зібравши папери в вільному обігу. Після купівлі бажаного пакету (як правило, блокуючі 25% або контрольні 50%) такі інвестори ринок полишають. В Україні стратегічні інвестори головним чином скуповували акції енергокомпаній.

Діюча в Україна система розрахунків і виконання угод регулюється нормативними документами ДКЦПФР і має трирівневу структуру. На найнижчому рівні знаходяться реєстратори. Кожен емітент повинен зареєструвати емітовані акції у реєстратора, який починає вести реєстр акціонерів вказаного емітента. Зберігачі, у яких знаходяться акції інвесторів і які часто діють від їх імені, репрезентують другий рівень. Зберігачі повинні бути зареєстровані реєстраторами як номінальні власники акцій. На вершині знаходиться центральний депозитарій. Міжрегіональний фондовий союз (МФС). який виступає реєстратором зберігачів.

Після того, як інвестор купує акції компанії, він стає її акціонером і має бути зареєстрований реєстратором цього підприємства. Якщо покупець і продавець акти представлені одним і тим же зберігачем, який зареєстрований як номінальний акціонер, перехід власності відбувається лише на рівні зберігача. В іншому випадку, зберігач (чи зберігачі) має повідомити про трансакцію депозитарій (МФС) і реєстратора, який вносить заповідні зміни в реєстр. Іноземні інвестори також можуть тримати свої акції в місцевих брокерських конторах, які в цьому випадку виконують роль зберігача.

В Україні торгівля цінними паперами не обкладається ПДВ. Основними податками, які мають бути сплачені з торговельних операцій, с податки на приріст капіталу і дивідендний дохід. Ставки цих податків зараз дорівнюють 30%, однак будуть знижені до 25% з наступного року (у відповідності з законом "Про оподаткування прибутку підприємств", № 349-IV від 24 грудня 2002 p.. ст. 1.9, 7.6, 7.8,10.1,13.1).

Дата добавления: 2015-05-10