Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Загальні відомості про комп’ютерні мережі




Принципи побудови і призначенння комп’ютерних мереж.

Рецепт снижения высокого сахара в крови.

Понадобится:

Корень хрена длиной 20 см, толщиной 1,5-2 см, 9 зубчиков чеснока, свежее качественное пиво, стеклянная бутылка (банка) емкостью 1л.

 

* Корень хрена тщательно вымыть, но не чистить.

* Мелко измельчить и засыпать в бутылку.

* Очистить и вымыть чеснок, измельчить и засыпать в бутылку с хреном.

* Всю массу залить свежим пивом по " плечики" бутылки и поставить в тёмное место на 10 дней.

* После этого - процедить.

 

Принимать первые 2 дня по 1 ч. ложке 2-3 раза в день, в последующие дни - по 1 ст. ложке 3 раза в день до еды. Этой смесью можно "сбить" высокий сахар в течение месяца.

 

 

 

1. Загальні відомості про комп’ютерні мережі

2. Мережне обладнання, програмне забезпечення й протоколи

 

 

Комп’ютерна мережа – це сукупність комп’ютерів, об’єднаних між собою засобами передачі даних.

Ви, мабуть, чули про комп'ютерні мережі. Це з'єднані між собою комп'ютери, які оснащені від­повідним програмним забезпеченням. Найпростішу мережу можна створити вдома, з'єднавши два комп'ютери. Сьогодні на великих підприємствах, у банках, навчальних закладах та інших установах встановлено десятки, а то й сотні комп'ю­терів. Кожний комп'ютер має доступ до своїх власних ресур­сів: оперативної пам'яті, файлової системи на дисках і зов­нішніх пристроїв - додаткових дисководів, принтерів, модемів тощо. Для оптимального використання цих ресурсів і, зокрема, для обміну інформацією комп'ютери об'єднують у локальні ме­режі.Декілька з'єднаних між собою локальних мереж утворюють глобальну мережу. Власне Інтернет є найбільш популярною загальнодоступною глобальною мережею, яку справедливо вважа­ють (і це відображає її назва) мережею мереж. Об'єднання ком­п'ютерів у мережу має великі переваги, ще до кінця непізна­ні можливості.

Кожна людина має власні потреби у спілкуванні і до­ступі до джерел інформації, а також уявлення про шляхи і перспективи використання Інтернет. Для когось Інтернет асо­ціюється із захоплюючою мандрівкою кольоровими web-сторінками хокейної, баскетбольної, футбольної ліг чи у вірту­альний світ. Для багатьох - це засіб зв'язку для пересилання повідомлень, копій ділових документів, обміну думками із цікавих питань. Для декого — це можливість придбати авто­мобіль чи замовити авіаквитки, не виходячи з дому. Для про­фесіоналів - це засіб пізнання, освоєння та застосування нових технологій у навчанні, техніці, бізнесі чи побуті.

Інтернет - це країна комп'ютерів, яка постійно зміню­ється і розвивається. Інтернетом ніхто не керує. У цій країні немає ні президента, ні короля. Країна Інтернет має свої

правила, які називають протоколами. У протоколах записані основні закони, за якими живе країна, згідно з якими ком­п'ютери можуть порозумітися і жити у злагоді. Окремо взя­тий комп'ютер не є громадянином країни Інтернет. Для на­дання комп'ютеру громадянства його необхідно приєднати до Інтернет, встановивши відповідне програмне забезпечення та обладнання. Відтоді його інформаційні можливості стають практично необмежені. В інформаційному суспільстві вважа­ється, якщо деякої інформації немає в Інтернет, то її не знайти вже ніде.

Як виник Інтернет? Ідея глобальної мережі зародилась під час "холодної війни" у 60-х роках минулого століття. У 1957 році у СІЛА було створено Агентство перспективних розробок (АКРА). Кількість і потужність комп'ютерних сис­тем військового комплексу швидко зростала. Саме тоді ви­никла необхідність об'єднати територіальне віддалені системи в одну мережу з метою раціонального й узгодженого викорис­тання їхніх спільних ресурсів. Зробити це треба було так, щоб у разі воєнних конфліктів чи природних катастроф вихід з ладу частини мережі не впливав на її функціонування у цілому. Така мережа була створена у 1969 році, її назвали Arpanet. Мережа швидко розвивалась і поступово вийшла за рамки суто військового проекту. У 1980 році Arpanet розді­лили на декілька незалежних мереж. Одна з таких мереж -NSFNet - розвивалася найбільш вдало. Власне на її основі було створено Інтернет.

Поступово користувачів мережі ставало дедалі більше, військовим це, звичайно, не подобалось - складніше ставало зберегти секретність обміну інформацією. Тож військові за­брали для себе частину мережі, яку назвали MILNet, а решту віддали цивільним користувачам: студентам, ученим і бізнес­менам. Вважається, що саме з цього моменту почав функціо­нувати Інтернет. Однак це ще не був Інтернет у такому вигляді, як сьогодні. Спочатку комп'ютери вміли обмінюватись лише текстовими повідомленнями і лише значно пізніше (у 1991 р.) їх навчили передавати графічні зображення, звук тощо, що викликало масове зацікавлення мережею.

Локальні мережі. Комп'ютерна мережа - це комп'ю­тери, зв'язані між собою системою пересилання інформації.

Таку систему утворюють програмне забезпечення і технічні пристрої відповідного призначення.

Мережі поділяють за зонами обслуговування на локаль­ні та глобальні.

У локальні мережі об'єднують комп'ютери, розташова­ні в одному будинку чи одній організації, наприклад, у шко­лі, університеті, універмазі, банку, на заводі тощо. Короткі лінії зв'язку дали змогу використати для пересилання інфор­мації дорогі коаксіальні (подібні до телевізійних) кабелі чи оптичні світловоди з великою швидкістю - 20 Мбіт/с і біль­ше. Сьогодні для об'єднання комп'ютерів у локальні мережі застосовують економну технологію, що називається „вита пара".

Найпростіший приклад локальної мережі - два з'єднані спеціальним кабелем через послідовні чи паралельні порти комп'ютери. Такий спосіб з'єднання називають прямим.

Окремий комп'ютер мережі називають робочою станцією. Користувачів локальної мережі називають робочою групою.

Якщо всі комп'ютери мережі рівноправні, то така ло­кальна мережа є одноранговою. Члени робочої групи мають доступ до незахищеної інформації на кожному комп'ютері.

Якщо в мережі є комп'ютер, з якого черпають інформа­цію робочі станції, то такий комп'ютер називають сервером, робочі станції - клієнтами, а з'єднання - мережею типу клієнт-сервер. На таких комп'ютерах встановлюють спе­ціальне програмне забезпечення: програму-сервер для серверу і програму-клієнт для кожної робочої станції.

Робочі станції можуть знаходитись на значній відстані від серверу. Якщо комп'ютер-клієнт з'єднаний із сервером за допомогою телефонної чи іншої лінії зв'язку, то таке з'єднан­ня називають віддаленим доступом до мережі. Апаратну підтримку з'єднання здійснює пристрій, що називається мо­демом. Комп'ютер з віддаленим зв'язком до серверу інакше називають абонентським пунктом.

За способами об'єднання абонентів мережі поділяють на зіркоподібні (вузлові), кільцеві й одноканальні.

Зіркоподібний спосіб використовують, наприклад, у банківських мережах. Усі комп'ютери, наприклад, деякої фі­лії банку районного масштабу, з'єднані з центральним ком­п'ютером (сервером). Центральні комп'ютери філій з'єднані з

обласними серверами у Львові, Донецьку тощо, а обласні сер­вери, відповідно, - з головним сервером у Києві. Так утворю­ється багатозіркова мережа.

У кільцевих мережах абоненти з'єднані за допомогою спеціального обладнання безпосередньо між собою, а не з центральним комп'ютером. Обладнання та експлуатація кіль­цевих мереж коштує дешевше. Такий спосіб об'єднання або­нентів мережі використовують, наприклад, у однорангових мережах на підприємствах і в навчальних закладах.

Одноканальний (магістральний) спосіб об'єднання або­нентів використовують з метою економії витрат на дорогі лі­нії зв'язку, зокрема, у навчальних закладах, наукових інсти­тутах тощо. Усі абоненти приєднані до одного каналу зв'яз­ку, який називають магістраллю (шиною, каналом).

Локальні мережі можуть взаємодіяти між собою, якщо вони під'єднані до деякої глобальної мережі.

Глобальні мережі. Глобальні мережі об'єднують або­нентів у межах міста, країни, планети. Мережі для замовлен­ня авіаквитків, мережі, що об'єднують наукові осередки краї­ни, банківські мережі тощо - глобальні.

Глобальну мережу, що об'єднує мережі в деякому регіо­ні, називають регіональною. Окрім регіональних, розрізня­ють міжнародні та міжконтинентальні мережі, що обслугову­ють, наприклад, авіакомпанії, банки та ін. Інформація в та­ких мережах пересилається за допомогою космічних засобів зв'язку через супутники. Можливо, у майбутньому вам, сьогоднішнім студентам, пощастить будувати міжпланетні комп'ютерні мережі.

Функціонування мереж підтримують спеціальні комп'юте­ри, які використовують тільки для адміністративних потреб. Во­ни перевіряють стан комп'ютерів, розширюють або звужують мережу, ведуть облік, надають користувачам інформацію щодо ресурсів мережі.

Для об'єднання локальних мереж використовують комп'ю­тери і програми, які називаються шлюзами для мереж з різни­ми протоколами і мостами для мереж з однаковими протоко­лами. Для захисту корпоративної інформації чи для відсікання потоків непотрібних даних використовують пристрій, що ви­конує захисні функції і називається брандмауером.

Користувач (абонент) спілкується з іншими абонентами мережі через свій власний комп'ютер за допомогою спеціаль­ного програмного забезпечення - „Телекомунікації".

Глобальна мережа Інтернет. Найважливіша мережа на нашій планеті сьогодні - Інтернет. Це всесвітня мережа, до якої може бути під'єднана будь-яка локальна мережа чи персональний комп'ютер.

До мережі Інтернет під'єднані мільйони комп'ютерів і з кожною годиною їхня кількість збільшується. Інтернет став невіддільною частиною життя багатьох людей. Користувачі Інтернет можуть за лічені секунди знайти і прочитати необхідну інформацію, що зберігається на серверах у Нью-Йорку чи Токіо, переслати повідомлення з одного комп'ютера на інший чи на мобільний телефон, пейджер, поспілкуватись з друзями в режимі реального часу, відшукати партнера і зіграти з ним у шахмати і навіть заробити гроші, клацаючи на певних рекламних оголошеннях. Можна проводити на­ради, відеоконференції, стежити за курсами акцій на валют­них біржах, робити покупки в Інтернет-магазинах та ще багато чого корисного і цікавого.

Передбачається, що незабаром мережу Інтернет замі­нить мережа Інтернет-2, модель якої успішно функціонує в СІЛА уже декілька років, її характерною рисою є велика швидкість пересилання інформації, чого традиційними деше­вими засобами добитися не можливо.

Як пересилається інформація між комп'ютерами в мере­жі Інтернет? Комп'ютери оснащують спеціальним обладнан­ням і програмами, об'єднують між собою за допомогою ліній зв'язку, якими пересилається інформація. Під час переси­лання інформація автоматично розбивається на частини, які називаються пакетами. Усі пакети нумеруються. У заголо­вок пакета автоматично записується його номер, інформація про відправника й одержувача. Пакети пересилаються від одного комп'ютера до іншого, доки не дійдуть до адресата. Проміжні комп'ютери, через які проходять пакети, називають маршрутизаторами. Маршрутизатор визначає, які на даний момент з'єднання існують і які найліпше підходять (менше завантажені) для транспортування пакета. Тому пакети не завжди пересилаються єдиним шляхом. Вони можуть пересилатися різними маршрутами. Коли всі пакети дійдуть до місця призначення, спеціальна програма аналізує їхні заголовки, об'єднує пакети й інформація набуває первинного вигляду. Такий спосіб пересилання інформації дуже зручний. По-перше, він прискорює пересилання файлів, оскільки малі за обсягом частини інформації (пакети) надходять швидко. По-друге, якщо на лінії десь виявляться неполадки, то немає потреби заново передавати всю інформацію, автоматично пере­силаються лише ті пакети, які не дійшли до адресата.

Отже, Інтернет - це глобальна комп'ютерна мережа, яка об'єднує велику кількість мереж, а водночас - мільйони комп'ютерів на планеті з метою обміну даними і доступу до спільних інформаційних ресурсів.

За допомогою зв’язку один ПК дістає можливість доступу до ресурсів іншого, а саме: даних, периферійних пристроїв (принтера, модему, сканера тощо). Ця властивість називається прозорістю мережі.

У залежності від розташування комп’ютерів мережі поділяють на локальні та глобальні.

Глобальна мережа може включати інші мережі, локальні мережі, окремі віддалені комп’ютери. В свою чергу глобальні мережі можуть бути міськими, регіональними, національними чи транснаціональними (навести приклад регіональної мережі фірми Біттернет – Местная интрасеть). Елементи таких мереж можуть розташовуватися на значних відстанях один від одного.

Локальні мережі (локальні обчислювальні мережі – ЛОМ) об’єднують ПК, розташовані на відстані не більше кількох кілометрів. Їх з’єднують між собою за допомогою швидкісних ліній зв’язку і спільно використовують програмні та апаратні ресурси. Як правило, ЛОМ створюється в межах одної організації. Такі мережі інколи ще називають корпоративними системами.

Найпростішим прикладом ЛОМ є два ПК, що мають мережі плати і з’єднані між собою кабелем. Приклад більш складної ЛОМ – це декілька ПК (робочих станцій), що з’єднані з більш потужним ПК (сервером). У таких ЛОМ можна здійснювати доступ з одного ПК до інформації як на сервері, так і на інших робочих станціях. Основними компонентами комп’ютерної мережі є робочі станції, сервери, інтерфейсні плати, з’єднувальні кабелі. Робочі станції призначені для роботи на них користувачів, а сервери – для обслуговування робочих станцій. Всі елементи комп’ютерної мережі, які з’єднані між собою, називають її вузлами (окрема фізична одиниця мережі). Сервер використовується для об’єднання і розподілу ресурсів комп’ютерної мережі між клієнтами. В якості сервера може бути лише один досить потужний ПК або декілька, один з яких головний, а решта – резервні. Сукупність сервера і підключених до нього ПК називають доменом.

Сервери є файлові (для роботи з файлами комп’ютерної мережі), принт-сервери, сервери зв’язку (для розширення можливостей факсу чи модему) тощо. Оскільки файловий сервер обслуговує всю комп’ютерну мережу, то він повинен досить високі якісні характеристики, а його накопичувачі – велику ємність (об’єм).

Потужний ПК з великими ємностями оперативної пам’яті та жорсткого диска виділяють під прокси-сервер, який виконує декілька функцій:

1) функція кешування, яка полягає в тому, що сервер зберігає на жорсткому диску Web-сторінку і при наступному запиті не звертається до глобальної мережіInternet, а відображає її зі своєї пам’яті;

2) функція обмеження доступу користувачів мережі до певних Web-сторінок (функція фільтрації);

3) ведення журналу реєстрації, де зберігаються дата виклику Web-сторінки та її ім’я, ім’я користувача, який її активізував тощо.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-10; Просмотров: 2318; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.033 сек.