Дидактичні погляди М.І. Пирогова

Педагогічні погляди М. Драгоманова

М. П. Драгоманов (1841—1895) — відомий діяч культури, який уболівав за Україну, освіту, співчував долі вчителів (нарис "Два учителі"). Він був наставником І. Франка, В. Стефаника, О. Пчілки, Лесі Українки. Широка культурна діяльність цього вченого уславила його ім'я. У 1991 р. воно було присвоєно Київському педінституту (нині університет).

Драгоманов обстоював введення української мови в народних школах, бо "мова, що відбиває життя та побут народів, сама по собі слугує засобом освіти". Він вважав, що обмеження рідної мови веде до непоправних явищ — винародовлення, морального та інтелектуального занепаду нації.

Визначив основні завдання розбудови національної школи:

• наповнення української школи європейськими, гуманістичними ідеями з пріоритетом загальнолюдських цінностей над національними;

• орієнтація школи на національну самобутність;

• обов'язкова українська мова для початкового навчання українських дітей;

• деполітизація освіти;

• підготовка народних учителів тощо.

Микола Іванович Пирогов (1810-1881) – видатний вчений, хірург, анатом, основоположник військово-польової хірургії, залишив помітний слід у розвитку педагогічної думки в Росії. Народився в Москві, закінчив Московський університет (медичний факультет); в 26 років став професором хірургії спочатку в Дерптському (м.Тарту) університеті, потім в Медично-хірургічній академії в Петербурзі. Зробив декілька тисяч операцій. Йому належить підготовка відкриття університету в Одесі; в Києві він поліпшував роботу шкіл, рекомендував учителям відвідувати уроки один в одного, методично збагачував свої знання; ввів у практику гімназій позакласні літературні бесіди; сприяв відкриттю у Києві однієї з перших недільних шкіл для дорослих.

Свої педагогічні погляди він виклав у статтях та офіційних документах “Питання життя”, “Про публічні лекції з педагогіки”, “Про методи викладання” та ін. У статті “Питання життя” виступав проти станової системи освіти в Росії, вузькопрофесійної підготовки молоді, яка звужує їх кругозір і тормозить моральний розвиток, зниження загальноосвітнього рівня навчання учнів початкової і середньої школи і студентів університетів, тим самим відстоював ідею загальнолюдської освіти.

Запропонував новий проект шкільної системи: вважав, що основою має бути 2-річна початкова школа; свою шкільну систему будував за принципом єдиної школи, яка складалася з декількох ступенів:

· початкова 2-річна школа;

· прогімназія - неповна середня школа 2-х типів (класична прогімназія і реальна прогімназія) з 4-річним курсом;

· гімназія 2-х типів (класична і реальна) – з 3-х і 5-річним терміном навчання;

· вища школа (університет і спеціальні навчальні заклади).

В системі середньої школи Пирогов головне місце відводить латині, грецькій мові, російській мові і літературі, математиці й історії.

Щоб полегшити отримання вищої освіти для малозабезпечених пропонував зменшити плату за навчання. Щодо вищої школи, пропонував залучати видатних вчених, рекомендував посилити бесіди професорів зі студентами, проводити семінари, практичні заняття, розвивати в студентів навички поглибленої самостійної роботи.

Обстоюючи ідею людяності у вихованні, сформулював прогресивну ідею виховуючого навчання, при цьому велику увагу приділяв моральному вихованню, вихованню чесної, правдивої, щирої людини. Він вимагав, щоб усе негативне, що є в житті й побуті, було усунуто із системи засобів виховання молодого покоління; щоб своєю поведінкою вчителі наполегливо й систематично впливали на дітей і молодь. Найважливішим чинником морального виховання, на його думку, є наука, яка дає змогу людині зрозуміти природу, розвиває її свідомість, допомагає пізнати себе й інших. Важливим аспектом морального виховання він вважав формування свідомої дисципліни, рішуче боровся проти використання у дисциплінуванні учнів тілесних покарань, які негативно впливають на нервову систему та психіку дитини, принижують людську гідність. У своїй статті “Чи потрібно шмагати різками дітей, і бити в присутності інших дітей?” (1858) – засуджував тілесні покарання дітей і доводив, що застосування різок антипедагогічне.

Вимагав застосовувати активні методи навчання, які сприяли б розвиткові думки учнів, розвивали б їх здібності та інтереси, прищеплювали б уміння самостійно працювати. Рекомендував широко використовувати наочність у всіх навчальних закладах. З метою активізації учнів варто організовувати навчальні ігри, оскільки вони сприяють розвиткові мислення, почуттів, фантазії.

Негативно ставився до перевідних і випускних екзаменів (формалізм), переводити з класу в клас пропонував за результатами річної успішності учнів. За правильної організації екзаменів, вони потрібні при вступі молодих людей до вищих навчальних закладів, проте слід зважати не лише на бали, а й на їх загальний розвиток, на прагнення здобути наукові знання, оволодіти методами наукових досліджень.

Великого значення у навчанні й вихованні М.Пирогов надавав добре підготовленим учителям-вихователям, які повинні дбати про підвищення свого методичного рівня, обмінюватися досвідом з іншими, бути прикладом для молоді. Проте головне для вчителя – його освіта, грунтовне знання свого предмета і методики навчання та виховання учнів.

М.Пирогов наголошував, що завдяки належній освіті жінка може досягти того ж рівня, що й чоловік. Однак, виступаючи за рівноправність чоловіка і жінки в освіті, він не був прихильником їх рівноправності загалом

Дата добавления: 2015-05-07