Логіка та мова

Перед цим вже йшлося про нерозривність зв’язку мислення з мовою. Мова - одне з найцінніших надбань людства, що виступає водночас і чинником і показником його розвитку. В процесі колективної трудової діяльності виникла потреба у спілкуванні та передачі своїх думок. Проте, якщо спочатку мова була, за словами Маркса, “вплетеною” в безпосередню практичну діяльність людей, то надалі, розвиваючись, мова почала виконувати й інші функції. Завдяки мові ми виражаємо свої думки, спілкуємося між собою як у побуті, так і в процесі наукової та практич­ної діяльності. Завдяки їй здійснюється передача наступним поколінням накопичених знань, умінь, життєвого досвіду; мова є засобом вираження емоцій, бере активну участь у процесі пізнання. Оскільки мова є за­собом вираження думок, поєднання їх у міркування, то дослідження міркувань можливе завдяки дослідженню мови. На підставі природної мови логіка розробляє штучну (формальну) мову, за допомогою якої описуються схеми міркувань і яка є, по суті, інструментом виявлення специфічного змісту тексту, його логічної структури.

За своєю структурою мова є знакового інформаційною системою. Знак - це матеріальний предмет, який виступає в якості представника деякого іншого предмета, ознаки чи відношення, що використовується для збереження, переробки та передачі інформації.

Свого часу Мішель Фуко поділяв усі знаки на природні (відображення у дзеркалі), умовні (слово), штучні (наприклад, символи у математиці). В ХХ ст. остаточно сформувалась наука під назвою семіотика, що вивчає знаки та знакові процеси. Семіотика - це міждисциплінарна наука, в якої відсутній чітко окреслений предмет дослідження. Бона дає ключ до розуміння аналізу і побудови різних мов. Будь-яке явище чи процес, розглянуті з точки зору їх знакового втілення можуть стати предметом аналізу цієї науки. Тому семіотика взаємодіє з широким колом інших наук - логікою, філософією, лінгвістикою, психологією та ін.

3 одного боку ці науки виявляють інтерес до проблем, пов’язаних зі знаками і знаковими процесами, з іншого - семіотика сама пропонує їм для розгляду деякі поняття і проблеми теорії знаків.

За характером відношення до позначуваних об'єктів виділяють три види знаків: знаки-копії, знаки-ознаки, знаки-символи.

Перші грунтуються на принципі подібності предмета та його позначення (дзеркальне відображення, фотографії, відбитки пальців тощо).

Другі є ознакою або показником певного об’єкта чи його відношення до іншого об’єкта (дим - показник вогню, підвищена температура - ознака хвороби).

Треті, фізично не пов’язані з об’єктами, які вони позначають, мають свій власний зміст, відображаючи предмети та їх властивості узагальнено, абстрактно.

Значения знаків - символів встановлюється переважно за умовною згодою. Знаками-символами є герб, прапор, гімн тієї чи іншої держави; в українській культурі знаками - символами є червона калина, писанка тощо; різні науки мають свої знаки-символи.

Різновидами знаків є мовні знаки, що можуть бути як знаками-симво­лами, так і знаками-ознаками.

Мовний знак - це одиниця мови, яка позначає предмети, їх ознаки, відношення з іншими предметами. Для їх вираження служать імена. Кожне ім’я має два основних значення - предметне та смислове. Під першим розуміють певні предмети, класи предметів, явища, процеси, властивості та відношення, що позначаються даним ім’ям. Смислове значення імені - це його зміст, спосіб, яким ім’я позначає предмет. Зміст виражає сукупність ознак та властивостей даного пред­мета, інформацію про нього. Так, наприклад, для імені “Т.Г.Шевченко” предметним значениям виступає сама людина, яку звали Т.Г.Шевченко, а смисловим значениям у різних ситуаціях виступатимуть властивості цієї людини, як от: “Основоположник української літературної мо­ви", “автор поеми «Катерина»“, “Великий Кобзар” та ін. Смислове зна­чения є у кожного імені, тоді як предметне лише у тих, які позначають реально існуючі предмети (наприклад, у імені “вічний двигун” предмет­ного значения немає).

У логіці розрізняють висловлювания двох типів - іменні та пропозиційні функції. В іменній функції “столиця y ” поставити замість “у” ім’я Франція, то отримаємо висловлення “столиця Франції” - ім’я пред­мета (в даному випадку - Париж). При підстановці змінних у пропозиційній функції висловлювання набирає значения істинності або хибності. Так, якщо у пропозиційшй функції “у - парне число” “у” замінити числом “5”, то висловлювания “5 - парне число “ є хибним, а підставивши число “8” отримаємо істинне висловлювання - “8 - парне число.

Мовні знаки, які мають однотипне значення називаються в логіці семантичними категоріями. До семантичних категорій належать:

- Речення: розповідні, питальні та спонукальні;

- Висловлювання, які відіграють певну роль у складі речень: дескриптивні та логічні терміни.

Дескриптивні терміни складають:

- імена предметів - слова або словосполучення, що позначають окремі предмети (“перший космонавт України”, “Леся Українка”, “Європа”) або множини однорідних предметів (“поет”, "материк”, "число”, "рослина”);

- предикатори - слова та словосполучення, що виражають властивості предметів або відношення між ними. Предикатори, які позначають властивості предметів називаються одномісними (“добросовісний”, "красивий”, “електропровідний”), а предикатори, які позна­чають відношення між предметами, називаються багатомісними (“батько”, “рівний”, вищий”, "кращий”);

- функціональні знаки - знаки, що служать для позначення іменних функцій

(“sin £”, “+”, “√” та ін.).

Логічні терміни - це логічні сталі або константи, яким відповідають слова природної мови: “і”, “або”, “якщо… то”, "тоді і тільки тоді, коли...”, “ні... ні”, “всі”, “деякі” та інші. У символічній логіці такими константами є кон’юнкція, диз’юнкція, імплікація, еквіваленція, заперечення, квантори загальності та існування і деякі інші. Вони позначаються такими символами: Λ, v,→ ,↔, (≡),-. Логічним сталим буде присвячено окрему увагу у темі “Судження”. Різновидності семантичних категорій можна зобразити за допомогою такої схеми:

Дата добавления: 2015-05-10