Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Принцип детермінізму




Принцип відображуваності

Принципи логопсихології

Найбільш загальним є принцип відображуваності. Сутність його полягає в тому, що всі психічні явища у своїх виявах, незважаючи на проблеми в розвитку, є вищою формою відображення навколишнього у вигляді образів, понять, переживань. Фундаментальними властивостями психічного відображення є суб'єктивність, активність, вибірковість, цілеспрямованість. З огляду на це, процес розвитку психіки дитини з мовленнєвою патологією є не що інше, як удосконалення здатності до відображення. І жодні, навіть грубі патологічні порушення психічної діяльності не здатні змінити її відображувальну сутність. Може йтися про зменшення ступеня адекватності, перетворення адекватного відображення у викривлене, при цьому відображення може страждати з погляду повноти, точності, глибини, воно завжди залишається принципово адекватним, правильним загалом (якщо не йдеться про психічні хвороби). Психіка завжди є суб'єктивним відображенням об'єктивної дійсності.

Другим пояснювальним принципом є принцип детермінізму, з позицій якого всі психічні явища розглядаються як причинно зумовлені, такі, що виникли внаслідок зовнішнього впливу, який і відображається на психіці. У логопсихології принцип детермінізму полягає в тому, що не буває і не може бути безпричинних порушень розвитку, в тому числі й мовленнєвого. Причина може бути відомою або невідомою, але вона обов'язково об'єктивно існує. Варто пам'ятати, що характер причинності в умовах порушеного розвитку є набагато складнішим, ніж за умов нормального розвитку. У мовленнєвому онтогенезі між причиною мовленнєвого відхилення і власне відхиленням є складний і неоднозначний зв'язок. Один і той самий патогенний фактор може спричинити різні варіанти мовленнєвих порушень, так само як і різні причини можуть призвести до однієї вади мовлення, адже зовнішній вплив патогенного чинника завжди переломлюється у зв'язку з внутрішніми умовами (вік, стать, особливості вищої нервової діяльності, актуальний психоемоційний стан тощо).

Логопеду слід знати, що закон рівноваги у природі разом із негативними детермінантами у розвитку (тобто причинами, що перешкоджають нормальному перебігові психогенезу) обов'язково передбачає наявність позитивних детермінант. За Л.С. Виготським, до позитивних детермінант розвитку аномальної дитини належать корекційне навчання і виховання, враховуючи зону актуального і найближчого розвитку такої дитини.

Отже, розвиток дитини з первинно зумовленими вадами мовлення можна розглядати як боротьбу протидіючих сил, або негативних (основне порушення) і позитивних (корекційне навчання і виховання) детермінант. Власне, за співвідношенням сили детермінант і визначається велика кількість різних варіантів у межах одного типу дизонтогенезу. Цими пропорціями пояснюються різні темпи розвитку за умови однакового первинного порушення. Така відмінність зумовлюється і своєчасністю, і характером корскційної психолого-педагогічної допомоги, що може нейтралізувати, гальмувати або блокувати вплив патогенного фактора.

Принцип розвитку надзвичайно важливий як для спеціальної психології, так і для логопсихології. Сутність його полягає в тому, що всі психічні явища потрібно розглядати виключно в динаміці, тобто у процесі розвитку і становлення. Саме розвиток є універсальною формою існування психічних явищ і процесів, у тому числі й процесів мовлення.

Для логопсихології принцип розвитку є центральним, основним у зв'язку із предметним змістом логопсихології. Вже зазначалося, що для ушкодженого розвитку властиві ті самі ознаки, що і для розвитку нормального: постійне формування кількісних та якісних новоутворень, безповоротність (з погляду безповоротної плинності часу), ієрархічність і певна послідовність формування психічних функцій та процесів тощо.

Не менш важливим для логопсихології залишається принцип єдності свідомості й діяльності. Як зазначав В.М. Сорокін (2004), чим точніше і глибше свідомість відображає навколишній світ, тим ефективнішою буде діяльність і гнучкішою поведінка. І навпаки, чим активніше діє людина, тим точнішим є характер відображення.

Психічні явища, будучи суб'єктивними та ідеальними, не сприймаються безпосередньо, а це означає, що їх вивчення має не прямий, а опосередкований характер. Об'єктом нашого сприймання є не власне психіка, а лише її зовнішні вияви, вивчаючи які, ми намагаємося зрозуміти внутрішні процеси, що відбуваються.

Так само й відхилення в розвитку не можна спостерігати безпосередньо, "поклавши їх на терези", і сприймати їх лише як зовнішні вияви. За одним і тим самим розладом можуть бути різноманітні й численні порушення внутрішніх психологічних механізмів. З огляду на це зрозуміло, що зазначені пояснювальні принципи лише вказують на напрями наукових пошуків, але з їх допомогою не вирішуються конкретні психологічні завдання, які ставить перед нами практика роботи з дитиною-логопатом.

Тому можна сказати, що зазначені вище пояснювальні принципи належать до загально методологічних принципів логопсихології. А оскільки логопсихологія — наука прикладна, вона обов'язково керується принципами конкретно-методичними.

Конкретно-методичними принципами ми користуємося, якщо виникає проблема визначення методів, прийомів і можливостей навчання і виховання осіб з вадами мовлення на основі виявлення у них відхилень від норми в особистісній, інтелектуальній, регуляторній сферах.

Тобто йдеться про принципи власне діагностики психічного розвитку дитини з порушеннями мовлення.

Насамперед, увага звертається на принцип комплексного (від лат. complexus — поєднання, зв'язок) підходу до вивчення людини, тобто систематичне, цілісне вивчення індивідуально-психологічного становлення людини на всіх етапах її життя. Цей принцип реалізується шляхом обстеження особливостей розвитку трьох основних сфер психіки: особистості, інтелекту та діяльності. Психологічне обстеження супроводжується оцінюванням стану органів чуття, рухової сфери, нервової системи дитини. Таке обстеження є важливою складовою загальної діагностичної системи. Психологічну діагностику слід розглядати як важливий етап надання допомоги в межах комплексу клініко-психолого-педагогічного впливу, ефективність якого, передусім, залежить від результату оцінювання клінічних і педагогічних факторів у розвитку дитини з вадами мовлення.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-10; Просмотров: 1119; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.01 сек.