Публічна сфера та громадянське суспільство

Юрген Габермас

«Публічна сфера»

Згідно з Габермасом, публічна сфера є формою, яку приймає життєсвіт в розвинутих, високораціоналізованих і високоіндивідуалізованих суспільствах; «публічна сфера» є невід’ємним складовим елементом тоталізуючої концепції суспільства модерну вченого. Без зазначених двох пунктів проект модерну Габермаса не може бути розкритий.

Розглядаючи поняття публічної сфери, а також її місце і роль в концепції суспільства модерну Габермаса, нагадаємо, що вчений концептуалізував капіталістичне господарство і сучасну державу як субсистеми цілераціональної дії, які є диференційованими від структурних компонентів життєсвіту і які, внаслідок такої диференціації, вторгаються в останній, спричинюючи ефекти уречевлення і, відповідно, аномії. Життєсвіт, стверджує Габермас, реагує на це характерним чином: в Західних суспільствах модерну на противагу тим сферам дії, які системно інтегровані в господарство і державу, соціально інтегровані сфери дії приймають форму публічної сфери. Якщо організаційними ядрами субсистем цілераціональної дії є приватне капіталістичне підприємство і державна установа, то організаційним ядром публічної сфери є, згідно з Габермасом, комунікативні мережі, розширені мас медіа, через які здійснюється вільна, неурізана комунікація. Таким чином, для Габермаса публічна сфера є перш за все укорінена в життєсвіті комунікативна структура, що функціонує і відтворюється на основі комунікативної дії. При цьому неправильним є розглядати публічну сферу як інститут чи організацію. Так само це не є деяка система. Згідно з Габермасом, це є мережа для комунікативної інформації, що віднесена не до функцій і не до змісту повсякденної комунікації, але до простору, в якому та здійснюється. Взагалі-то, Габермас виділяє два підвиди публічної сфери: культурну та політичну. Під культурною публічною сферою вчений розуміє комунікативні мережі, які дають можливість публіці приватних осіб, що розуміються на мистецтві, брати участь у відтворенні культури (мистецтва і літератури); під політичною ж публічною сферою вчений розуміє комунікативні мережі, які дають можливість громадянам держави брати участь в процесах соціальної інтеграції, опосередкованої громадською думкою. Габермаса в контексті його проекту модерну перш за все цікавить саме політична публічна сфера, адже в ній відбуваються процеси соціальної інтеграції. У своїх працях він часто називає її просто «публічна сфера».

Історія утворення публічної сфери детально розкрита у відомій праці Габермаса «Структурні перетворення у сфері відкритости». В ній вчений показав, що вона формувалася досить довгий час зусиллями приватних осіб – бюргерів – які зазвичай проводили свій вільний час у кав’ярнях, салонах, чоловічих клубах тощо. В таких закладах бюргери обговорювали резонансні для суспільства події – закони парламенту, укази короля тощо – займаючи по відношенню до них критичну позицію. Вони тим самим формували публіку громадян держави, яка шляхом вільного обговорення, тобто шляхом комунікації, здатна була виробляти громадську думку щодо тих чи інших подій і через неї впливати на них. При цьому приватні особи спілкувалися як рівні, незалежно від того, хто який соціальний статус займав в повсякденному діловому житті. Це знайшло своє втілення в тому, що в утопічному горизонті суспільства модерну з часів Просвітництва формально розділені bourgeois або приватна особа, homme або сім’янин і citoyen або громадянин держави. Термін «bourgeois» описує акторів, що займають різні соціальні статуси, діють цілераціонально в межах капіталістичного господарства і сучасної держави, переслідуючи власні користні інтереси; «homme» описує людину як члена сім’ї; і, нарешті, термін «citoyen» описує рівних по відношенню один до одного громадян держави, які в межах публічної сфери на основі комунікативної дії приймають участь в обговоренні важливих для суспільства питань і сприяють виробленню громадської думки. Саме людина як «citoyen» була і залишається до сьогодні важливим елементом для існування публічної сфери. Натомість в сучасних суспільствах модерну значно зросла її складність. Публічна сфера, як показує Габермас, диференціювалася на декілька рівнів у відповідності з густиною комунікації, розмахом та організаційною комплексністю – від епізодичної публіки, яку можна зустріти в тавернах та кав’ярнях, через публіку, що збирається час від часу на різного роду громадських заходах (концерти, церковні збори, мистецькі виставки тощо), до абстрактної публіки ізольованих читачів, глядачів, слухачів, які розкидані вздовж великих географічних площ аж до земної кулі і які об’єднані між собою лише засобами мас медіа.

Дата добавления: 2015-05-10