Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Дидактика як галузь педагогіки вищої школи. Основні категорії дидактики




Дидактика (від грецького "dida cticos" - навчальний) - галузь педагогіки, яка розробляє теорію освіти, навчання і виховання у процесі навчання. Термін "дидактика" запровадив у науковий обіг німецький педагог В. Ратке (1571-1635), який надав своєму курсу лекцій назву "Короткий звіт з дидактики або мистецтво навчання Ратихія". Чеський педагог і мислитель Я.А. Коменський, автор "Великої дидактики", визначав зміст дидактики як мистецтво навчання усіх усьому.

Об'єктом дидактики як науки є процес навчання у всьому його об'ємі і у всіх аспектах, а предметом дидактики визначається система відповідних відносин "учитель - учень", "учень - навчальний предмет", "учень - інші учні", відповідно ж до системи вищої освіти це - "викладач - студент", "студент - навчальний матеріал", "студент - інші студенти".

Завдання дидактики полягає у тому, щоб науково обґрунтовувати зміст освіти, досліджувати і пояснювати закономірності процесу навчання і умови його оптимальної організації, розробляти і упроваджувати в педагогічну практику більш досконалі моделі навчального процесу, новітні технології, методики та методи навчання. Дидактика, як наука, аналізує залежності, що обумовлюють хід і результати процесу навчання, визначає методи, організаційні форми і засоби, що забезпечують результативність запланованих цілей і завдань. Дидактика охоплює систему навчання всіх предметів та на всіх рівнях навчальної діяльності.

За широтою охоплення педагогічної діяльності виокремлюють загальну дидактику і конкретні (прикладні) дидактики, які називають методиками викладання. Прикладні дидактики (методики) вивчають особливості перебігу навчального процесу, зміст, форми і методи викладання конкретних навчальних предметів. Кожен навчальний предмет має свою специфіку і відповідно свою методику викладання.

Головні завдання методик викладання:

1) На основі вивчення специфіки процесу навчання конкретної дисципліни розкрити закономірні властивості її викладання.

2) Визначити вимоги до викладання предмету і навчально-пізнавальної діяльності учня (студента).

3) Розробити методи, прийоми, засоби, організаційні форми навчання з урахуванням специфіки конкретного навчального предмету.

Дидактика вищої школи - галузь педагогічних знань, одна з "гілок" загальної дидактики. Сучасна дидактика вищої школи - це розділ педагогіки вищої школи, який вивчає закономірності і принципи навчання, досліджує проблеми змісту, методів, форм і технологій професійної підготовки майбутнього фахівця в умовах вищого навчального закладу.

. До категоріального апарату дидактики вищої школи належать: - викладання - діяльність викладача, яка полягає в постановці перед студентами пізнавальних завдань, повідомленні нових знань,

організації навчально-пізнавальної діяльності студентів та керівництво нею, перевірці якості набутих ними знань, умінь і навичок;

- учіння - цілеспрямований процес засвоєння студентами знань, оволодіння уміннями і навичками, у широкому розумінні -оволодіння соціальним досвідом у його узагальненому вигляді;

- навчання - цілеспрямований процес взаємодії викладача зі студентами з метою засвоєння студентами знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини. Навчання - двосторонній процес, який поєднує у собі учіння і викладання;

- освіта - процес і результат удосконалення здібностей і поведінки особистості, при якому вона досягає соціальної зрілості (визначення, прийняте XX сесією Генеральної конференції ЮНЕСКО). Найважливіше завдання дидактики вищої школи – розкриття педагогічних закономірностей, що діють у межах навчання й освіти, їх використання для побудови процесу навчання з метою збагачення майбутніх фахівців - студентів ВНЗ сучасними науковими знаннями,

45. Закономірності та принципи процесу навчання у вищому навчальному закладі

Специфіка дидактичних закономірностей полягає в тому, що вони відображають стійкі залежності між усіма елементами навчання - діяльністю педагога, діяльністю студента та об'єктом засвоєння, тобто змістом навчання. Закономірності навчання є об'єктивними, властивими процесу навчання за його суттю, та суб'єктивними, залежними від особистісних рис учасників педагогічного процесу і їх діяльності.

До об'єктивних закономірностей процесу навчання відносять наступні:

- Зумовленість навчання суспільними потребами відображає стан розвитку держави, економіки та культури, матеріалізується у тій частині національного доходу, який спрямовує держава на розвиток освіти. Ця закономірність передбачає, що в сучасній Україні високоосвічена, висококваліфікована, професійно компетентна особистість буде спроможною забезпечити свої матеріальні та духовні потреби, в повній мірі реалізувати свій творчий потенціал, сприяти розвитку суспільства.

- Залежність між метою навчання, змістом і методами навчання зумовлює ефективність досягнення мети навчального процесу.

- Виховний і розвивальний характер навчання матеріалізується через уміння педагога організовувати навчальний процес на засадах гуманізму (справедливості, вимогливої доброти, толерантності, поваги до особистості) з урахуванням відповідальності і свідомої дисципліни студента, формування його позитивних якостей словом, авторитетом і власним прикладом викладача. Реалізуючи цю закономірність слід здійснювати індивідуальний підхід до кожного студента на підґрунті урахування його інтересів, особливостей його особистості, мотивів навчально-пізнавальної діяльності, зацікавле­ності в отриманні знань, розвитку творчих здібностей.

- Ефективність навчального процесу залежить від умов, у яких він протікає, якості навчально-матеріальної бази вищого навчального закладу.

До суб'єктивних закономірностей процесу навчання можна віднести наступні:

- Процес навчання залежить від вікових, психологічних і реальних навчальних можливостей студентів.

- Ефективність процесу навчання залежить від рівня активності та відповідальності студента за якість навчальних досягнень. Сутність цієї закономірності полягає у тому, що результати навчання студента залежать від характеру навчально-пізнавальної діяльності та рівня розвитку мотиваційної сфери особистості молодої людини.

- Характер взаємодії педагога і студента повинен мати цілеспрямований характер і забезпечувати єдність педагогічного керівництва і самодіяльності студентів.

- Знання можуть бути глибоко засвоєні лише тоді, коли оптимально і цілеспрямовано організована пізнавальна діяльність студентів. Міцнішому засвоєнню змісту навчального матеріалу сприяє систематично організоване безпосереднє й відстрочене повторення та введення вивченого матеріалу в систему вже засвоєного раніше змісту.

- Рівень і якість засвоєння знань за рівних умов (пам'ять, здібності, рівень підготовки студентів) залежать від урахування педагогом значущості для студентів засвоюваного змісту, ефективного поєднання теорії і практики.

Результативність навчального процесу залежить від рівня психолого- педагогічної та методичної підготовки викладача.

Із закономірностей навчання, як відображення закономірного і характерного в навчальному процесі, випливає система дидактичних принципів (принципів навчання).

Закономірності навчання. Закономірності на-

вчання (дидактичні закономірності) – об’єктивні,

стійкі й суттєві зв’язки в навчальному процесі, що зумовлю- ють його ефективність: спрямованість навчання на розв’язання взаємопов’язаних завдань всебічного і гармоній- ного розвитку особистості студента (С. У. Гончаренко). Зако- номірність відображає об’єктивні, суттєві, необхідні, загальні, стійкі взаємозв’язки, які повторюються за певних умов.

Специфіка дидактичних закономірностей полягає в то- му, що вони відображають стійкі залежності між усіма елеме- нтами навчання – діяльністю педагога, діяльністю студента та об’єктом засвоєння, тобто змістом навчання.

Проблему класифікації закономірностей навчання ви- вчали різні педагоги. Зокрема, М. М. Фіцула розрізняє дві великі групи: об’єктивні та суб’єктивні.

Об’єктивні закономірності процесу навчання: ƒ виховний і розвивальний характер навчання. У процесі навчання студенти засвоюють знання, на цій основі у них формуються науковий світогляд, мора- льні, трудові, естетичні та фізичні якості, відповідне ставлення до процесу навчання. Водночас відбува- ється процес розвитку особистості, її пізнавальних сил ⎯ мислення, пам’яті, уваги, уяви, мовлення та ін. ƒ ефективність реалізації закономірності виховногоі розвивального характеру навчання зростає за умови, що педагог знає і враховує у процесі навчан- ня переконання студентів, їхнє ставлення до знань,глибину усвідомленості, світоглядні ідеї та риси ха- рактеру, які формуються в результаті навчання. ƒ зумовленість навчання суспільними потребами. Кожен етап розвитку людської цивілізації потребує певного рівня вихованості й освіченості членів сус- пільства, чого досягають завдяки навчанню. Станов- лення і розвиток Української держави потребують високоосвічених, усебічно розвинутих громадян, на- ціонально свідомих, із почуттям причетності до державотворення. ƒ ефективність навчального процесу залежить відумов, у яких він відбувається, навчально- матеріальної бази (навчальні кабінети, майстерні, їх оснащення технічними засобами навчання, прила- дами, інструментами, комп’ютерною технікою, ди- дактичними матеріалами тощо) ƒ процес навчання залежить від реальних навчаль-них можливостей студентів. Його зміст і методи вибирають передусім з огляду на реальні навчальні можливості студентів, зумовлені рівнем розвитку ін- телектуальної, емоційної та вольової сфер, знань і вмінь, навичок до навчання, ставленням до навчан- ня, фізичним станом і працездатністю. ƒ ефективність процесу навчання залежить від рів-ня активності студента. Суть цієї закономірності полягає в тому, що результати навчання студента залежать від характеру навчально-пізнавальної дія- льності й рівня розвитку його мотиваційної сфери. Процес навчання передбачає цілеспрямовану взаємодію педагога та студентів. Навіть якщо студент опановує предмет самостійно, педагог спрямовує його пізнавальну діяльність і контролює її. Навчальний процес ефективний лише за умови актив- ності студентів. Що більша різноманітність діяльності студен- тів на навчальному занятті, що більша інтенсивність їхньої праці, яку організував педагог, то результативніший процес навчання.Суб’єктивні закономірності процесу навчання: ƒ поняття студенти можуть засвоїти лише тоді, коли організовано пізнавальну діяльність щодо співвід- ношення понять, відокремлення одних понять від інших; ƒ навички сформуються лише за умови організаціївідтворення операцій і дій, покладених в їх основу; ƒ міцнішому засвоєнню змісту навчального матеріалусприяє більш систематично організоване пряме й відтерміноване повторення цього змісту та його вве- дення в систему вже засвоєного раніше змісту; ƒ опанування складними способами діяльності зале-жить від успішного оволодіння попередніми прос- тими видами діяльності, що входять до складного способу, і від готовності студентів визначати ситуа- цію, у якій ці дії можна використати; ƒ рівень і якість засвоєння за рівних умов (пам’ять,здібності) залежить від урахування педагогом ступе- ня значущості для студентів засвоюваного змісту; ƒ використання педагогом варіативних завдань, щопередбачають застосування засвоєних знань в істот- них для студентів ситуаціях, сприяє формуванню го- товності до перенесення засвоєних знань і пов’язаних з ними дій у нову ситуацію. Загальними закономірностями процесу навчання є: ƒ закономірності мети навчання, які залежать від рівня й темпу розвитку суспільства, його можливос- тей і потреб, від того, наскільки розвинута педагогі- чна теорія і практика; ƒ закономірності змісту навчання, що випливають іззагальної мети й цілей навчання, темпів соціального та науково-технічного прогресу, вікових та індивіду- альних можливостей студента, матеріально- технічної бази навчальних закладів; ƒ закономірності управління процесом навчанням визначаються інтенсивністю й зв’язками у системі навчання, обґрунтованістю корекційних впливів;ƒ закономірності методів навчання залежать відзнань і навичок педагогів у застосуванні методів, ме- ти і змісту навчання, віку й можливостей студентів, організації навчального процесу; ƒ закономірності стимулювання навчання залежатьвід внутрішніх і зовнішніх стимулів (мотивів) на- вчання; ƒ закономірності якості навчання пов’язані з попе-редньо досягнутими результатами, характером і об- сягом навчального матеріалу, організаційно- педагогічною взаємодією між педагогом та студен- тами.

Поділ конкретних закономірностей навчання на: дидактичні, гносеологічні, психологічні, соціологічні, організаційні.

1. Дидактичні закономірності охоплюють результати навчання, продуктивність засвоєння обсягу знань, умінь, на- вичок, складність навчального матеріалу тощо: ƒ результати навчання (у відомих межах) прямо про- порційні усвідомленню цілей навчання студентом; ƒрезультати навчання залежать від способу участістудентів у навчальній діяльності; ƒрезультати навчання залежать від методів, що їх за-стосовують; ƒрезультати навчання залежать від засобів, які засто-совують; ƒнавчання через «дії» у 6 – 7 разів продуктивніше,аніж через «слухання».

2. Гносеологічні закономірності визначають вплив ро- зумового розвитку на здобування навчальної інформації, про- дуктивність творчого мислення, проблемність та інтенсив- ність навчання: ƒ продуктивність засвоєння знань, умінь прямо про- порційна потребі вчитися; ƒрезультати навчання (у певних межах) прямо про-порційні вмінню студентів організовувати власну навчально-пізнавальну діяльність;ƒ продуктивність засвоєння знань, умінь (у певнихмежах) прямо пропорційна обсягу практичного за- стосування знань, умінь; ƒ продуктивність засвоєння залежить від рівня про-блемності навчання, інтенсивності участі студентів у розв’язання посильних і значущих для них навчаль- них проблем. 3. Психологічні закономірності характеризують індиві- дуальні психічні властивості, процеси, які впливають на про- дуктивність навчання: ƒ продуктивність навчання (у певних межах) прямо пропорційна інтересу студентів до навчальної діяль- ності; ƒ результати засвоєння конкретного навчального ма-теріалу залежать від здібностей студентів до оволо- діння конкретними знаннями, уміннями, від індиві- дуальних уподобань студентів; ƒ продуктивність навчання зумовлена рівнем, силою,інтенсивністю й особливостями мислення студентів; ƒ продуктивність навчання (у певних межах) залежитьвід рівня розвитку пам’яті; ƒ продуктивність діяльності зумовлена рівнем сфор-мованості навичок і вмінь; ƒ кількість повторень значно впливає на продуктив-ність навчання.

4. Соціологічні закономірності визначають вплив роз- витку учасників навчального процесу на продуктивність і ре- зультативність навчання, а також рейтинг, престиж кожного педагога, його взаємодію з педагогом: ƒ розвиток індивіда зумовлений розвитком усіх інших індивідів, з якими він перебуває в прямому або не- прямому спілкуванні; ƒпрестиж студента в академічній групі залежить:ƒ1) від позиції, яку він займає; 2) від ролі, яку він ви-конує; 3) від академічних успіхів і досягнень; 4) від індивідуальних якостей; ƒефективність навчання залежить від якості спілку-вання педагога зі студентами; ƒдидактогенія (грубе ставлення педагога до студента)веде до зниження ефективності навчання академіч- ної групи загалом і кожного зокрема.

5. Організаційні закономірності встановлюють опти- мальні активні форми і види організації навчання, за допомо- гою яких формується мотивація, інтерес до навчання тощо: ƒ ефективність навчання залежить від організації, лише та організація навчання заслуговує на увагу, яка розвиває в студентів потребу вчитися, формує пізнавальні інтереси, приносить задоволення, сти- мулює пізнавальну активність; ƒрезультати навчання (у певних межах) прямо про-порційні ставленню студентів до навчальної праці, своїх навчальних обов’язків; ƒрозумова працездатність залежить від стану здо-ров’я, режиму розумової діяльності, статі, віку і пори року, дня тижня, часу доби; ƒпродуктивність навчання зумовлена рівнем органі-зації педагогічної праці.

У дидактичній теорії закономірності навчання поділя- ють на зовнішні та внутрішні. Для зовнішніх закономірностей характерні: ƒ соціальна зумовленість мети, змісту і методів на- вчання; ƒ виховний і розвивальний характер навчальногопроцесу; ƒ вербально-діяльнісний характер навчання;ƒ залежність результатів навчання від особливостейвзаємодії студента з навколишнім середовищем. Внутрішні закономірності процесу навчання пе- редбачають: ƒ залежність розвитку навчання від пізнавальних і практичних завдань, рівня сформованості знань, на- вичок і вмінь;

взаємодію педагога та студента;ƒ активність студента та її вплив на результативністьнавчання; ƒ структура й послідовність навчальних завдань.

46. Зміст освіти у вищій школі. Призначення нормативної і вибіркової частин змісту освіти (спецсемінари та спецкурси)

Зміст освіти – спеціально відібрана й визнана суспільством система елементів об'єктивного досвіду людства, засвоєння якого необхідно для успішної діяльності в певній сфері. Це той кінцевий результат, до якого прагне навчальний заклад, той рівень і ті досягнення, які виражаються в категоріях знань, умінь, навичок, особистісних якостей.

Професійна освіта будь-якого рівня спрямована на одержання молодими людьми професії й відповідної кваліфікації.

Зміст професійної освіти включає:

· суму понять, положень, алгоритмів і сучасних теорій, що пояснюють явища, які відбуваються в природі, суспільстві, культурі й техніці;

· суму знань про предмети, знаряддя праці й механізми, які застосовуються у процесі праці;

· навчання способам діяльності, що гарантує формування професійних умінь і навичок.

Зміст підготовки будь-якого фахівця є основною частиною педагогічної системи.

Зміст навчання виконує різноманітні функції: інформативну, методологічну, навчальну, розвиваючу, виховну.

Поряд із загальнодидактичними виділяють специфічні принципи, пов'язані із професійною освітою:

· відповідності змісту освіти й навчання цілям підготовки фахівця;

· діяльнісного підходу до визначення змісту навчання;

· випереджального (прогностичного) характеру формування змісту;

· обліку закономірностей професійного становлення й розвитку особистості.

Зміст освіти – це науково обґрунтована система дидактичного й методично оформленого навчального матеріалу для різних освітніх і освітньо-кваліфікаційних рівнів.

Зміст освіти визначається освітньо-професійною програмою підготовки, структурно-логічною схемою підготовки, навчальними програмами дисциплін, іншими нормативними актами органів державного керування освітою і вищим навчальним закладом і відбивається у відповідних підручниках, навчальних посібниках, методичних матеріалах, дидактичних засобах.

Зміст освіти включає:

· нормативний компонент (визначається відповідним державним стандартом освіти);

· вибіркові компоненти (визначаються вищим навчальним закладом).

Нормативна частина змісту освіти є гарантованим мінімумом вимог до відповідного освітнього (освітньо-кваліфікаційного) рівня. Вона визначається державним стандартом освіти і є обов'язковим компонентом реалізації освітньої (освітньо-професійної) програми.

Відповідно до діючих нормативних актів вищим установам освіти четвертого рівня акредитації надається автономне право з визначення змісту освіти, але він не повинен бути нижче нормативного.

Нормативні навчальні дисципліни визначаються державним стандартом освіти (освітньо-професійною програмою підготовки). Дотримання їхніх назв є обов'язковим для вищих навчальних закладів, а обсяг не може бути менше обсягу, установленого державним стандартом освіти.

Вибіркові навчальні дисципліни вводяться вищим навчальним закладом для більш повного задоволення освітніх і кваліфікаційних запитів особистості й потреб суспільства, ефективного використання можливостей установи освіти, урахування регіональних потреб і т.д. Вони можуть бути як обов'язкові для всіх студентів, так і ті, які обираються студентами індивідуально.

47. Навчальний план і робочі навчальні програми дисциплін як нормативні документи ВНЗ. Вимоги до навчальних програм.

Зміст професійної підготовки фахівців відбито в наступних програмних документах:

· Державному освітньому стандарті вищої професійного освіти;

· освітньому стандарті вузівського компонента;

· навчальних планах із конкретних спеціальностей;

· навчальних програмах окремих дисциплін.

Державний стандарт освіти – це сукупність норм, що визначають вимоги до освітнього, освітньо-кваліфікаційного рівня.

Державні стандарти розробляються для кожного освітнього (освітньо-кваліфікаційного) рівня й напрямку підготовки (спеціальності) і затверджуються Кабінетом Міністрів України. Вони підлягають перегляду й повторному затвердженню не рідше одного разу в десять років.

Складовими державного стандарту освіти є: освітня (освітньо-кваліфікаційна) характеристика; нормативна частина змісту освіти й тести.

Освітньо-професійна програма підготовки (ОПП) – це перелік нормативних навчальних дисциплін із вказівкою загального обсягу часу (у годинах), відведеного для їхнього вивчення й форми підсумкового контролю по кожній навчальній дисципліні.

Загальної обсяг часу для вивчення навчальної дисципліни включає час для аудиторних форм навчання й самостійної роботи студента.

Співвідношення між обсягами аудиторних занять і самостійною роботою студентів, форми й періодичність проміжного контролю визначаються навчальним планом вищого навчального закладу.

Навчальний план – це нормативний документ, що складається вищим навчальним закладом на підставі освітньо-професійної програми й структурно-логічної схеми підготовки й визначає перелік і обсяг нормативних і вибіркових навчальних дисциплін, послідовність їхнього вивчення, конкретні форми проведення навчальних занять (лекції, лабораторні, практичні, семінарські, індивідуальні заняття, консультації, навчальні й виробничі практики) і їхній обсяг, графік навчального процесу, форми й засоби проведення поточного й підсумкового контролю. У навчальному плані відбивається також обсяг часу, передбачений на самостійну роботу.

Навчальний план розробляється на весь період реалізації відповідної освітньо-професійної програми підготовки й затверджується керівником вищого навчального закладу.

Робочий навчальний план – це також нормативний документ, що складається вищим навчальним закладом на поточний навчальний рік і конкретизує форми проведення навчальних занять, їхній обсяг, форми й засоби проведення поточного й підсумкового контролю за семестр.
Робочий навчальний план затверджується деканом факультету (завідувачем відділення).

Навчальна програма – це нормативний документ, що визначає місце й значення навчальної дисципліни в реалізації освітньо-професійної програми підготовки, її зміст, порядок і організаційні форми вивчення навчальної дисципліни, вимоги до знань і вмінь студентів. Навчальна програма включає пояснювальну записку, тематичний виклад змісту навчальної дисципліни й список літератури.

Навчальні програми нормативних дисциплін входять у комплекс документів державного стандарту освіти, розробляються й затверджуються як його складові.

Навчальні програми вибіркових дисциплін розробляються й затверджуються вищим навчальним закладом.

Робоча навчальна програма є нормативним документом вищого навчального закладу й розробляється для кожної навчальної дисципліни на основі навчальної програми дисципліни відповідно до навчального плану. У робочій навчальній програмі відбивається конкретний зміст навчальної дисципліни, послідовність і організаційно-методичні форми її вивчення, обсяг часу на різні види навчальної роботи, засоби й форми поточного й підсумкового контролю.

У робочу програму входять: тематичний план, пакет методичних матеріалів для проведення поточного й підсумкового контролю, перелік учбово-методичної літератури, перелік засобів наочності, технічних засобів навчання й т.д.

Робочі навчальні програми нормативних і вибіркових навчальних дисциплін розробляються відповідними кафедрами (предметними або циклової комісії) і, як правило, затверджуються:

· зі соціально-гуманітарних, психолого-педагогічних і загальноосвітніх дисциплін – проректором з навчальної роботі;

· зі спеціалізованих навчальних дисциплін і дисциплін спеціалізацій – деканом факультету.

Навчальні програми, робочі навчальні програми разом із планами є основними документами, якими керуються факультети (відділення) і кафедри вищих навчальних закладів в організації навчального процесу.

Індивідуальний навчальний план студента – це нормативний документ, за яким здійснюється навчання студента, виходячи з вимог освітньо-професійної програми відповідного рівня підготовки й з обліком його особистих освітньо-професійних інтересів і потреб.

Стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів містять наступні нормативні документи:

1. Спеціалізації за спеціальностями, за якими здійснюється підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційним рівням молодшого фахівця, фахівця й магістра (визначаються вищим навчальним закладом).

2. Варіативні частини ОКХ випускників вищих навчальних закладів, ОПП і засобів діагностики якості вищої освіти.

3. Навчальні плани визначають графік навчального процесу, перелік, послідовність і час вивчення навчальних дисциплін, форми навчальних занять і терміни їхнього проведення, а також форми проведення підсумкового контролю.

4. Програми навчальних дисциплін визначають їхній інформаційний обсяг, рівень сформованості вмінь і знань, перелік рекомендованих підручників, методичних і дидактичних матеріалів, критерії успішності навчання й засоби діагностики успішності навчання.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-07; Просмотров: 2420; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.012 сек.