Тема: „Соціологія політики і культури”

Мир равных возможностей».

Цель проекта – обеспечение полноценной жизнедеятельности и интеграции в общество лиц с функциональными отличиями.

Задачи проекта:

1.Развитие социально-значимых качеств, необходимых для адаптации и интеграции инвалидов в социум.

2.Создание позитивного образа лиц с ограниченными возможностями в сознании современного человека через вовлечение их в сферу социальной активности.

3.Взаимодействие с организациями и учреждениями по вопросам оказания помощи лицам с функциональными отличиями.

4.Повышение социального статуса инвалидов, создание дополнительных стимулов для саморазвития и самосовершенствования.

Начало проекта: сентябрь 2011 года.

Конец проекта: бессрочный

Проект реализуется по нескольким блокам

1.«Информационный блок» - подразумевает информирование лиц с ограниченными возможностями и членов их семей.

2.«Образовательный блок» - обучение молодых инвалидов компьютерной грамотности.

3.«Психологический блок» - организация встреч с профессиональными психологами, психотерапевтами для решения психологических проблем.

4.«Блок «Сотрудничество» - взаимодействие с различными организациями и учреждениями города для решения проблем людей с ограниченными физическими возможностями.

5.«Общественный блок» - формирование позитивного отношения в обществе к лицам с функциональными отличиями.

1. Соціологія політики як наука: об’єкт. предмет та наукові категорії (політична сфера, політичні відносини, політична культура, політичне життя).

2. Функції політичної соціології. Структура соціології політики.

3. Політика як соціальне явище.

4. Предмет соціології культури. Структура та функції культури.

5. Основні форми, види культури у сучасному суспільстві.

Соціологія політики – це галузева соціологічна теорія, предметом якої є соціально-політичні відносини, що виникають між індивідами, групами, спільнотами. організаціями, партіями, інститутами з приводу завоювання. розподілу та збереження влади.

Соціологія політики вивчає політичне життя суспільства та його складові в соціальному контексті. Водночас соціологія політики є галуззю політології, оскільки пов’язана з вивченням проблем політичної влади.

Об’єктом соціології політики є політичне життя у суспільстві в усьому розмаїтті його проявів.

Предметом соціології політики є соціальний механізм влади та її вплив у суспільстві на різних етапах його розвитку й функціонування. Саме вивчення механізму перетворення соціального у політичне відрізняє соціологію політики від ін. політичних дисциплін.

Є такі наукові категорії соціології політики:

- „ політична сфера ”, що об’єднує фактично всі явища політичного характеру. Це політичний простір, у якому відбуваються всі політичні процеси. Політична сфера структурована, що відображається у поняттях „політичні відносини”, „норми”, „організації”, „установи”, „свідомість”;

- „політичне життя” – об’єднує елементи і процеси політичної діяльності;

- „демократія” – відображає способи участі народу у політиці, у соціальному управлінні суспільством;

- „ політична культура” – знання і вміння використовувати політику як засіб освоєння та перетворення світу;

- „політична система” – цілісна сукупність взаємопов’язаних елементів політичної сфери, що функціонально взаємодіють.

Зазначимо, що до політологічних понять „ політика”, держава”, „влада” соціологія привнесла такі поняття, як політичні статус, роль, позиція, очікування, орієнтація, соціалізація, інституалізація, цінність та ін. Центральною, об’єднуючою категорією є влада..

2. Функції політичної соціології:

- визначення рівня політичної стабільності суспільства у той чи інший момент, виявлення умов, що спричиняють „функціональні розлади” політичної системи;

- розроблення шляхів забезпечення політичної злагоди різних соціальних груп, рухів, сил;

- прогнозування політичних змін, виявлення зон політичної напруженості та запобігання можливим конфліктам;

- пошук шляхів виходу із соціально-політичних конфліктів.

Структура соціології політики (спеціалізовані розділи):

Ø соціологія соціальних рухів. політичних партій, громадських об’єднань і рухів;

Ø соціологія держави та її окремих інститутів;

Ø соціологія політичної свідомості, в тому числі громадської думки і політичної ідеології;

Ø соціологія політичної поведінки;

Ø соціологія міжнародних політичних відносин.

3. Політика є сферою діяльності, що пов’язана з відносинами між класами. націями та ін. соціальними групами з приводу державної влади – її завоювання, утримання і використання у власних цілях.

Поняття „політика” багатогранне. Воно, по-перше, охоплює політичну систему суспільства, роль і співвідношення в цій системі держави, партій і громадських організацій, зміст політичної влади, способи розроблення і впровадження в життя державної політики. По-друге, характеризує участь різних соціальних верств у політичному житті, політичну культуру та її виховання, регулювання суспільно-політичних відносин, становище особистості, питання демократії. По-третє, охоплює зовнішньополітичну активність держав, діяльність різних міжнародних рухів і об’єднань, міжнародні відносини.

У політиці найповніше й найглибше відбиваються корінні економічні інтереси класів. Тому економічна політика виступає однією з важливих галузей політики держави. У той же час неприпустимим є диктат політики над економічною сферою, намагання підкорити розвиток виробництва, економіки політичним цілям.

Розрізняють внутрішню політику і зовнішню політику, які тісно пов’язані між собою. Згідно сфер суспільного життя розрізняють політику економічну, соціальну, національну, військову, культурну та ін.

Структура політики:

- політичні відносини між державами, націями, класами, соціальними групами(політичні форми боротьби, форми класового і національного насильства, мир і війна, компроміс, консенсус тощо);

- діяльність суб’єктів політики (політична діяльність особистості, політичних партій, груп, організацій, держав у цілому та ін.;

- політична свідомість (погляди, концепції, ідеї та теорії, якими керуються люди в суспільно-політичній діяльності).

Отже, соціологія політики – дисципліна, яка вивчає взаємовідносини між суспільством і державою, соціальним ладом і політичними інститутами.

4. Соціологія культури – це галузь соціологічного знання, що вивчає закономірності функціонування та розвитку культури як суспільного явища, а також форми виявлення цих закономірностей у людській діяльності.

Зазначимо, що феномен культури настільки складний і багатогранний, що кожна наука – філософія, історія, мистецтвознавство, етнографія, культурологія й соціологія - знаходить свою специфічну предметну нішу при дослідженні цього суспільного явища. Соціологію цікавить насамперед роль культури у функціонуванні і розвитку суспільства. Культура як суспільний феномен чутливо реагує на всі зміни, що відбуваються у соціумі. Вона також здійснює певний вплив на нього, формуючи і визначаючи переважну більшість соціальних процесів (наприклад, групоутворення, соціальна мобільність тощо).

Предметом соціології культури є соціальні аспекти функціонування культури у суспільстві.

Об’єктом соціології культури є діяльність людей, що пов’язана з виробництвом, поширенням і споживанням культурних цінностей як матеріальних, так і духовних.

Культура – це матеріальні і духовні цінності, а також жива людська діяльність, пов’язана з їх створенням, поширенням і збереженням.

Структура культури: цінності, норми, звичаї, етикет, традиції, мова, обряди,ритуали, церемонії, уподобання, мода, закони, табу тощо.

До основних функцій культури (тобто сукупності її ролей) як суспільного явища належать такі:

- гуманістична - полягає у розвитку творчого потенціалу людини;

- гносеологічна, або пізнавальна – полягає у тому, що культура є основним засобом пізнання і самопізнання суспільства, соціальної спільноти, окремої людини;

- кумулятивна – спрямована на накопичення і збереження соціального досвіду;

- інформаційна – полягає у трансляції соціального досвіду;

- комунікативна – це функція соціального спілкування;

- нормативно-регулююча або управлінська функція – полягає в тому, що культура є важливим інструментом соціального управління поведінкою людини у суспільстві;

- ціннісно-орієнтаційна - культура задає певну систему цінностей на які орієнтується людина у процесі життєдіяльності;

- інтегруюча – забезпечує цілісність самої культури, усвідомлення цієї цілісності індивідами.

5. Види культури:

- за суб’єктом виділяють культуру суспільства, культуру нації, класу, інших соціальних груп, особистості;

- за функціональною роллю культуру можна поділити на загальну, необхідну кожному членові того чи іншого суспільства, і спеціальн у (професійну), необхідну людям тієї чи іншої професії;

- за походженням є народна культура, що виникає певною мірою стихійно, створюють її непрофесійні автори (казки, билини, пісні, міфи тощо);

елітарна культура, яка створюється інтелігенцією, професіоналами, сприйняття творів мистецтва вимагає високого рівня освіти (академічна музика, література, образотворче мистецтво). Добутки елітарної культури створюються привілейованою частиною суспільства або за її замовленням.;

масова культура - доступна для всіх верств населення. Як явище масова культура виникла у ХХ ст. внаслідок розвитку засобів масової інформації. Головна її функція – розважально-компенсаторна.

Виокремлюють також такі види культури, як домінуюча культура, субкультура та контркультура.

Домінуюча – це культура, яку поділяють більшість членів того чи ін. суспільства і яка є антонімом контркультури.

Дата добавления: 2015-05-10