Відмежування трудового права від суміжних галузей права: конституційного, цивільного, адміністративного

Місце трудового права в системі права України.

Система трудового права України.

Суспільні відносини, що регулюються трудовим правом.

Поняття трудового права як галузі права.

ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ МЕТОД ТА СИСТЕМА ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Трудове право України / За ред. Пилипенка П. Д. – К: Видавничий дім, 2003.

2. Прокопенко В. І. трудове право України – Харків, 2002.

3. Процевский А. И. Предмет советского трудового права – М., 1979.

4. Гетьманцева Н. Д. Поняття та особливості локального правового регулювання // Ерліхівський збірник. – 1994. – Вип. 1. – С. 47-51.

1. Поняття трудового права як галузі права.

Правове регулювання праці виникло з розвитком капіталістичного способу виробництва. Це було обумовлено тим, що попередні формації не потребували правового регулювання трудових відносин. Лише з появою найманої праці держава змушена була піти на уступки і приступити до регулювання окремих питань трудових відносин.

Боротьба працівників за свої права створила 2 тенденції правового регулювання праці:

¨ тенденція поступок, яка була проведена під тиском трудящих, а саме їх вимог щодо проведення часткових реформ. Тому правові норми, що відображають цю тенденцію, створили соціальне законодавство, що регулює питання праці підлітків та жінок.

¨ тенденція насильства, яка відобразилась в тому, що держава відмовилась від будь-яких реформ. Норми, що відображають дану тенденцію, одержали назву “антиробітниче законодавство”.

Соціальне та антиробітниче законодавство стали двома методами правового регулювання праці.

Наприкінці XVIII ст. у Франції в результаті буржуазної революції було проголошено свободу праці, чим було забезпечено свободу попиту і продажу робочої сили. При цьому формально права і обов’язки визначались угодою сторін, тому державу трудові відносини не цікавили. Трудові відносини регулювались лише за допомогою цивільного права. Договір найму розглядався як звичайна цивільно-правова угода, предметом якої виступав особливий товар – робоча сила.

З впровадженням машинного виробництва, робоча сила, яка була прирівняна до товару, не знаходила попиту. З’явились перші безробітні. Виникали страйки, які були спрямовані проти проти машин, а не проти підприємців. У цих умовах держава змушена була зробити деякі поступки робітничому руху. Приймається низка норм, що були спрямовані на регулювання трудових відносин.

Система норм, прийнятих державою для регулювання трудових відносин спрямовувалась на регулювання праці фабричних робітників, у першу чергу жінок і дітей. Норми одержали назву “фабричне законодавство”.

У 20-х роках ХХ ст. Джорджем Шеллом був застосований термін “робітниче право”. Це поняття було ширше порівняно із “фабричним законодавством”, оскільки охоплювало працю не тільки робітників, а й людей розумової праці.

На даний час найбільш повно сутність даної галузі права відображає термін “трудове право”, оскільки регулює використання особою своєї здатності до праці, незалежно від того, в якій галузі господарства ця особа погодилась виконувати роботу і яку саме роботу: службовця чи робітника.

На сьогоднішній день трудове законодавство поширюється на всі сфери трудової діяльності.

2. Суспільні відносини, що регулюються трудовим правом.

В науці трудового права прийнято вважати, що суспільні відносини по безпосередньому застосуванню праці називаються трудовими. Трудові відносини, що виникають на основі укладення трудового договору складають основу предмету трудового права. До предмету трудового права входять також відносини по працевлаштуванню (зайнятості); по підготовці кадрів і підвищенню кваліфікації; по контролю за дотриманням законодавства про працю; по матеріальній відповідальності; по вирішенню трудових спорів.

Для трудового права характерними є і відносини з приводу встановлення умов праці, тобто прийняття локальних правових норм, які з врахуванням специфіки конкретного підприємства визначають умови робочого часу, часу відпочинку, оплати праці та інше. Ці відносини теж є предметом трудового права.

Суспільні відносини по працевлаштуванню (зайнятості) передують виникненню власне трудових відносин і в своїй основі поділяються на три групи взаємопов’язаних відносин: 1) між громадянином і органом по працевлаштуванню; 2) між органом по працевлаштуванню і підприємством з приводу направлення на роботу; 3) між підприємством і громадянином з приводу укладення трудового договору.

Суспільні відносини по підготовці кадрів і підвищенню кваліфікації або перекваліфікації певною мірою пов’язані з відносинами по працевлаштуванню і одночасно можуть виникати, як в період існування трудових відносин, так і тоді, коли останні припиняються і особа набуває статусу безробітного. Так, під час існування трудових відносин, що виникли на підставі укладення трудового договору, працівник може тимчасово не виконувати свою трудову функцію, а навчатися безпосередньо на виробництві, або ж підвищувати власну кваліфікацію в інших спеціалізованих установах. Такого виду відносини виникають на основі розпорядження або наказу адміністрації і підлягають правовій регламентації.

У тому випадку, коли відносини по перепідготовці кадрів і перекваліфікації виникають у період тимчасового припинення трудових відносин, підставою їх виникнення є відповідне розпорядження (за згодою громадянина) органу по працевлаштуванню. Оскільки ж такі відносини входять до складу відносин по працевлаштуванню, то можемо констатувати, що в цілому відносини по підготовці кадрів і підвищенню кваліфікації, незалежно в який період і на підставі чого вони виникають, є предметом трудового права.

Суспільні відносини по контролю за дотриманням законодавства про працю

Основною функцією трудового права є захист трудових прав працівників, які працюють за наймом. З цією метою трудове законодавство встановлює цілу систему правових гарантій трудових прав та охорони праці працівників.

Для контролю за дотримання норм трудового права створюються спеціальні державні та недержавні органи. Це спеціалізовані державні інспекції праці Міністерства праці України, громадські органи профспілок, трудових колективів, які виступають суб’єктами відносин по нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства.

Суспільні відносини по матеріальній відповідальності

Трудове право відзначається наявністю власної юридичної відповідальності: дисциплінарної та матеріальної. Але, якщо відносини по дисципліні праці та дисциплінарній відповідальності є елементом власне трудового правовідношення, то відносини по матеріальній відповідальності складають самостійну групу відносин. Вони виникають з приводу завдання шкоди одному з суб’єктів трудових відносин, в результаті чого виникає комплекс прав та обов’язків по відшкодуванню завданих збитків.

Відносини по розгляду трудових спорів (процесуальні відносини) складають предмет трудового права. Особливістю цих відносин, яка відрізняє їх від цивільно-правових процесуальних відносин є те, що для вирішення трудових спорів передбачений законом спеціальний порядок їх досудового розгляду.Для цього на підприємствах створюються уповноважені органи по розгляду трудових спорів (КТС).

Таким чином, предметом трудового права є трудові відносини, що виникають на підставі укладення трудового договору, а також відносини, що тісно пов’язані з трудовими: по працевлаштуванню, по підготовці кадрів і підвищенню кваліфікації, по контролю за дотриманням законодавства про працю, по матеріальній відповідальності і по вирішенню трудових спорів, а також по встановленню умов праці на підприємствах.

Дата добавления: 2015-05-10