Фінансування культурно-мистецької галузі в Україні

Тема: ФІНАНСУВАННЯ КУЛЬТУРИ, СПОРТУ ТА ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

План

1. Фінансування культурно-мистецької галузі в Україні.

2. Порядок фінансування фізичної культури та спорту.

3. Фінансове забезпечення засобів масової інформації.

Культура — це галузь, це сфера діяльності людей, де:

- відбувається духовне життя людей;

- утверджуються норми моралі та гуманістичні ідеї, моральні засади в суспільному житті;

- виховуються глибокі і тверді переконання людей, їхня гідність, віра у своє високе призначення;

- вирощується і наснажується особистість, вдосконалюються погляди на істину;

- формуються стосунки людей в умовах оновлення суспільного життя.

У відповідності з функціональною структурою видатків на культуру та мистецтво до них відносяться витрати на:

- державні архівні установи;

- школи естетичного виховання дітей;

- бібліотеки, музеї і виставки;

- палаци та будинки культури, клуби та інші заклади клубного характеру у містах, селах та селищах;

- театри, філармонії, музичні колективи і ансамблі та інші заклади по мистецтву;

- телебачення та радіомовлення;

- періодична преса і видавництва;

- творчі спілки та інші культурноосвітні заклади та заходи. Установи культури, крім коштів, які вони одержують з місцевих бюджетів або Державного бюджету на своє утримання, використовують на свої потреби спеціальні (позабюджетні) кошти, які надходять від реалізації квитків до музеїв, на виставки та різні культурні заходи.

Установи культури можуть здійснювати свою фінансову діяльність як на основі кошторисного фінансування, так і комерційного розрахунку.

У кошторисному порядку фінансуються ті з них, які не мають реальних можливостей самостійно заробляти гроші і послуги яких повинні мати доступний характер, — бібліотеки, музеї, заповідники.

Клуби, палаци і будинки культури на даний час фінансуються на мінімальному рівні.

Комерційний розрахунок може бути повним або частковим. Повний розрахунок передбачає повну самоокупність і отримання прибутку, частковий характеризується покриттям витрат як за рахунок бюджетних асигнувань, так і за рахунок надання платних послуг.

Такий метод фінансової діяльності встановлюється, наприклад, стосовно театрів загальнонаціонального значення.

Фінансування бібліотек ґрунтується на показнику бібліотечних фондів. Фонд заробітної плати бібліотекарів визначається множенням кількості посад, розрахованої за встановленими нормативами бібліотечного фонду на одну посаду, на середню ставку заробітної плати. Фонд заробітної плати обслуговуючого персоналу встановлюється за типовими штатними розписами.

В аналогічному порядку фінансуються музеї. Чисельність штатних працівників-спеціалістів визначається за нормативами музейних фондів на одного працівника, посади обслуговуючого персоналу — за типовими штатними розписами. Частина витрат на утримання музею здійснюється за рахунок встановленої вхідної плати.

Клуби, палаци і будинки культури фінансуються в змішаному порядку, тобто за рахунок бюджету і отримання доходів від платних послуг. За рахунок бюджету фінансується заробітна плата. Штатний розпис розробляється окремо для кожного закладу залежно від того, які гуртки, секції в ньому функціонують.

Фінансування культури здійснюється на нормативній основі за рахунок державного і місцевих бюджетів, а також коштів підприємств, організацій, громадських об’єднань та з інших джерел.

Держава гарантує необхідні асигнування на розвиток культури в розмірі не менше 8% від національного доходу України.

Для фінансової підтримки закладів, підприємств і організацій культури в умовах ринкової економіки, цільового використання коштів, що відраховуються на потреби культури, можуть створюватися державні та місцеві фонди розвитку культури.

Громадські об’єднання (творчі спілки, товариства, фонди, асоціації), заклади, підприємства, організації мають право самостійно та на договірній основі створювати добродійні фонди для фінансування культурних програм, програм розвитку літератури та мистецтва, підтримки талантів і творчих починань у галузі культури, розв’язання соціальних і побутових проблем творчих працівників.

Валютні надходження від використання культурних цінностей і об’єктів національного культурного надбання, гастрольної, виставкової, видавничої та іншої творчої діяльності спрямовуються на забезпечення: збереження і відновлення національного культурного надбання України, зміцнення матеріальної бази культури і не підлягають оподаткуванню.

Кожна культурна освітня установа має самостійний кошторис, який затверджує вища організація. Витрати плануються у кошторисі в загальновстановленому порядку. Так, заробітна плата планується виходячи з типових штатів, установлених для кожного виду установ залежно від обсягу їхньої діяльності (наприклад, по бібліотеках — від розміру книжкового фонду та ставок заробітної плати).

Ставки заробітної плати бібліотекарів залежать від освіти та стажу роботи, а працівників інших культурно-освітніх установ — від групи установи. Витрати по інших статтях плануються так само, як і в інших бюджетних організаціях.

По невеликих культурно-освітніх установах складаються загальні кошториси в межах району чи міста. Зведене планування здійснюється за видами установ на основі середньої кількості установ кожного типу та середньої норми витрат з виділенням витрат на заробітну плату.

Щодо матеріально-технічного забезпечення культури, то держава: гарантує створення виробничої бази з випуску спеціального обладнання для закладів, підприємств, організацій і установ культури, музичних інструментів, атракціонної техніки, допоміжних матеріалів і засобів для здійснення індивідуальної художньої творчості; стимулює виробництво цієї продукції відповідно до суспільних потреб; розвиває мережу спеціалізованих з цією метою виробництв, у тому числі і спільних з іншими країнами.

Заклади, підприємства, організації та установи культури повинні у пріоритетному порядку забезпечуватися: відео-, теле-, радіо-, кіноапаратурою, технічними засобами, музичними інструментами, меблями, спеціальним обладнанням, папером, іншими матеріалами, необхідними для здійснення професійної та культурно-освітньої діяльності.

Кожне окреме підприємство, організація або заклад культури отримує асигнування лише з одного бюджету. Розподіл установ культури на ті, що фінансуються з державного бюджету і ті, що отримують асигнування з місцевих бюджетів здійснюється в залежності від їх значимості та підпорядкування.

Видатки на культуру і мистецтво, що здійснюються з Державного бюджету України:

а) державні культурно-освітні програми (національні та державні бібліотеки, музеї і виставки нац. значення, заповідники нац. значення, міжнародні культурні зв'язки, державні культурно-освітні заходи);

б) державні театрально-видовищні програми (національні театри, національні філармонії, національні та державні музичні колективи і ансамблі та інші заклади і заходи мистецтва згідно з переліком, затвердженим КМУ);

в) державну підтримку громадських організацій культури і мистецтва, що мають статус національних;

г ) державні програми розвитку кінематографії;

ґ) державну архівну справу;

Видатки на культуру та мистецтво, що здійснюються з бюджетів сіл, їх об’єднань, селищ, міст районного значення і враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів включають:

а) сільські, селищні та міські палаци і будинки культури, клуби, центри дозвілля, інші клубні заклади та бібліотеки.

Дата добавления: 2015-05-10