Держава і культура

У юридичній літературі відзначається, що держава знаходиться у складній та неоднозначній взаємодії з культурою.

Поняття "культура" охоплює всі матеріальні і духовні досягнення суспільства. Одним з найбільших культурних досягнень виступає сама держава — політична організація суспільства — та її нормативна система - право.

Держава і право - культурні цінності вищого порядку. В еволюції людства виникнення держави ознаменувало якісний стрибок у розвитку культури — перехід від варварства до цивілізації. Аналогічну роль зіграло і право, яке прийшло на зміну застарілим і неспроможним родоплемінним, звичаєвим нормам.

Держава справляла і справляла вагомий вплив на культуру, її розвиток, підтримку і відтворення. Представники марксизму, анархізму і деякі релігійні філософи відмовляються визнати державу культурною цінністю.

Ф. Енгельс розглядав державу як соціальний інститут, якій зарезервоване місце в музеї поруч із прялкою і бронзовою сокирою (Маркс К., Энгельс Ф. Избранные сочинения в 3-х томах. - Т. 3. - М, 1983. - С. 366).

Анархісти (М.И.Бакунін, П.А.Кропоткін) бачили в державі соціальне зло, що підлягає безумовному знищенню (див.: Кропоткин П.А. Современная наука и анархия. - П.-М., 1920). Н.А.Бердяєв вважав державу диявольським породженням, стверджуючи, що в жертву державі приноситься людська особистість (Бердяєв Н.А. Государство // Власть и право: Из истории русской правовой мысли. - Л., 1990. - С. 282).

Оскільки держава володіє засобами та інструментами примусу і виконує каральну функцію, її порівнювали з чудовиськом Левіафаном і Молохом, що пожирає людей. Але такий однобічний і тенденційний підхід полишає в тіні, фактично недооцінює і навіть ігнорує творчі, організуючі, консолідуючі та охоронні функції держави. Бо ці функції хоч і забезпечуються примусовими засобами, але їх не можна зводити тільки до методів примусового забезпечення.

Сучасні розвинені громадянські суспільства прийшли до усвідомлення держави як явища культури, яке має неперехідну цінність. Уявити собі функціонування суспільства без його державної організації просто неможливо.

За справедливим твердженням перважної частини вітчизняних і зарубіжних правознавців, держава все більше й більше стає фактором становлення і захисту матеріальної і духовної культури суспільства. Найбільший вплив держава робить на політичну культуру. Розвиток політичної культури у свою чергу сприяє цивілізованому функціонуванню політичної системи суспільства. За допомогою права держава формує особливий шар культури - правову культуру суспільства в цілому, державних органів і посадових осіб. Для України, де тривалий час панував правовий нігілізм, розвиток правової культури - одна з актуальних проблем, і справитися з її розв’язанням покликана держава, у першу чергу, прикладом власного функціонування.

[1] Мілтон Фрідман народився 31 липня 1912 р. в нью-йоркскому районі Бруклін у сімї єврейських емігрантів з Берегова Австро-Угорської імперії. В 1950 р. він був консулатнтом стратегії реалізації «плана Маршалла», разробленої Дж. Маршаллом, виступив на захист ідеї плаваючих валютних курсів. Прогнозував, що фіксовані валютні куоси, введені домовленостями Бреттон-Вудскої угоди, в кінцевому рахунку зазнають краху, що і відбулося в економіці Європи на початку 1970-х рр. Мілтон Фрідман в 1976 р. удостоений Нобелевскої премії з економіки «за досягнення в галузі аналізу споживання, історії грошового обігу, розробки монетарної теорії та практичний показ складності політики економічної стабілізації»

Дата добавления: 2015-05-10