Пізнання та використання економічних законів. Економічна теорія, економічна політика та господарська практика

Економічна теорія, пізнаючи об’єктивну економічну реальність, відкриває і формулює економічні категорії, закони і принципи.

Економічні категорії — це абстрактні, логічні, теоре­тичні поняття, які в узагальненому вигляді виражають суттєві властивості економічних явищ і процесів (товар, власність, капітал, прибуток, ринок, попит, заро­бітна плата).

Економічні закони відбивають найсуттєвіші, стійкі, такі, що постійно повторюються, причинно-наслідкові взаємо­зв'язки і взаємозалежності економічних процесів і явищ. Закони виражають сутність економічних відносин.

Економічні закони у своїй сукупності створюють си­стему економічних законів, яка включає в себе всезагальні, загальні, специфічні і стадійні закони.

Всезагальні – функціонують в усіх економічних системах (закон зростання потреб, відтворення, нагромадження). Їх вважають законами соціально-економічного прогресу, оскільки вони виражають фундаментальні основи та послідовність розвитку людського суспільства на всіх етапах.

Загальні – функціонують у кількох економічних системах, де для них існують відповідні економічні умови (закон ринкової економіки).

Специфічні – функціонують лише у межах однієї економічної системи.

Економічні принципи – теоретичні узагальнення, що містять певні допущення, усереднення, які відображають загальні тенденції розвитку економічної системи. Як і економічні закони вони також віддзеркалюють взаємозв’язки економічних явищ, але менш стійкі і мають менш обов’язків характер.

Пізнання економічних законів та закономірностей може відбуватися у двох формах: Емпірична – не знаючи сутності економічних законів, люди використовують їх несвідомо, інтуїтивно у своїй практичній діяльності. Наукова – свідоме використання пізнаної сутності економічних законів.

Рівні використання економічних законів:

Науково-теоретичний – на основі результатів наукового аналізу економічних процесів та явищ відкриваються і формулюються економічні закони, дається тлумачення їх і створюються концепції розвитку економіки

Державно-управлінський – державна влада спираючись на закони економічної теорії і провідні концепції, розробляє відповідні правові закони та положення, визначає програми економічного розвитку та форми і засоби їх виконання.

Господарсько-практичний – використання економічних законів у практиці господарювання економічних суб’єктів.

Між економічною теорією та господарською практикою через економічну політику існує тісний взаємозв’язок. Економічна політика – це цілісна система заходів держави, спрямованих на розвиток національної економіки в інтересах усіх соціальних груп суспільства. Будь-яка теорія без зворотного зв’язку із практикою втрачає сенс і цінність. Практика формує замовлення на теоретичні дослідження, дає матеріал для наукового аналізу та виносить остаточну оцінку життєвості будь-якої теорії. Практика – критерій істинності економічних знань. Вона веде до знання, знання – до передбачення, передбачення – до раціональних дій, дія – до вдосконалення практики.

Дата добавления: 2015-05-10