Культура повоєнного часу

Відбудова у всіх сферах життя країни. У перші роки після війни в Україні панує так звана «жданівщина» (за ім’ям А.Жданова – секретаря ЦК ВКП(б) в Україні). У цей час тривають репресії. Відомих культурних діячів звинувачують у буржуазно-націоналістичних поглядах (М.Рильського – за «Київські октави» і доповідь «Київ в історії України», В.Сосюру – за вірш «Любіть Україну»), в науці – напади на генетику тощо.

Водночас відновлюється те, що руйнувалося у воєнні роки. Архітектурні будівлі є типовими, що знижує їх виразність.

«Відлига» розпочинається після смерті Сталіна (1953 р.). Поняття «відлига» пов’язують з ім’ям М.Хрущова та його промовою про культ особистості. У цей період розвиваються різні сфери культурного життя.

Освіта. З 1953 р. впроваджено обов’язкову семирічну освіту; з 1959 р. – восьмирічну (закон Верховної Ради УРСР про реформу шкільної освіти), за цим же законом батьки самі обирали дітям мову навчання. З кінця 50-тих років з’являються школи-інтернати для сиріт, інвалідів тощо. На цей час припадає діяльність визначного педагога В.О.Сухомлинського. Реорганізовано вищу школу: скоротили кількість вузів, утворено заочні та вечірні відділення.

Наука. Створюються нові НДІ (науково-дослідницькі інститути), утворено сільськогосподарську академію, створено Інститут Мистецтвознавства, фольклору та етнографії. Розвиваються нові науки: кібернетика, ракето будівництво. Видано «Українську радянську енциклопедію» у 17 томах, «Радянську енциклопедію історії України» у 4 томах, «Історію міст і сіл Української РСР» у 26 томах.

Література. «Офіційна» література: творчість О.Гончара, М.Стельмаха, О.Довженка, А.Малишка, П.Загребельного тощо.

«Неофіційна» - «шістдесятники»:

v поети (Д. Павличко, Л. Костенко, В. Симоненко, І. Драч, М. Вінграновський, Б. Олійник, В. Стус, І. Калинець тощо);

v прозаїки (Г. Тютюнник, Є. Гуцало, В. Дрозд, В. Шевчук, Р. Іваничук, Р. Федорів, Н. Бічуя);

v майстри художнього перекладу (М. Лукаш, Г. Кочур, А. Перепадя, А. Содомора);

v літературні критики (І. Світличний, І. Дзюба, Є. Сверстюк, М. Коцюбинська);

v малярі та графіки (О. Заливаха, А. Горська, В. Зарецький, Г. Севрук, Л. Семикіна, В. Кушнір, І. Марчук);

v кіномитці й театральні діячі (С. Параджанов, Ю. Іллєнко, Л. Осика, Л. Танюк, І. Миколайчук);

v композитори (В. Сильвестров, Л. Грабовський, Л. Дичко, М. Скорик, В. Івасюк);

v публіцисти та правозахисники (В. Чорновіл, Л. Лук’яненко, В. Марченко, В. Мороз, О. Тихий, М. Осадчий).

Їх твори не друкувалися, тому їх поширювали шляхом самвидаву.

Образотворче мистецтво. Основні теми: війна і подвиги солдат, партизанів; трудові подвиги тощо. Художники: В.Костецький («Повернення»), С.Бесєдін («Визволення Києва»). З’являється так званий фольклорний стиль – Т.Яблонська («Хліб»).

Музика, як і література, розвивається двома шляхами:

ü «офіційна» з принципами «естетики тотожності», штампу;

ü «шістдесятники» - В.Годзяцький, А.Грабовський, В.Загорцев.

Створюються нові опери, симфонії, пісні. З’являються нові імена (співаки): Є.Мірошниченко, Д.Гнатюк, А.Солов’яненко, Діана Петриненко. Популярні пісні на слова українських поетів: «Пісня про рушник» А.Малишка, «Два кольори» Д.Павличка, «Чорнобривці» М.Сингаївського тощо.

Найвідоміші українські театри: ім. І.Франка у Києві, ім. Лесі Українки у Києві, Київський театр опери і балету ім. Т.Шевченка у Харкові, ім. М.Заньковецької у Львові.

Актори: О.Кусенко, А.Гашинський, Б.Ступка, А.Роговцева тощо.

Драматурги: О.Коломієць, М.Зарудний, В.Минко.

Режисери: В.Василько, Г.Юра, М.Крушельницький, В.Скляренко та ін.

Кіномистецтво. Найвідоміша кіностудія –Київська, яка випускала близько 20 фільмів на рік, тоді як на поч. 50-тих – по 1-2 фільми. Фільми «Подвиг розвідника» Б.Барнета, «Тарас Шевченко» І.Савченко, «Тіні забутих предків» С.Параджанова.

З’являється телебачення: перша передача Республіканського телебачення – 5 листопада 1951 р.

Дата добавления: 2015-05-10