Вірування та міфологія східнослов’янських племен

Основні етапи розвитку культури східних слов’ян

До слов’янських культур вчені відносять зарубинецьку (ІІІ ст. до н. е.), черняхівську (ІІ – V ст. н.е.) і пшеворську (ІІІ – VI ст. н.е.), які безпосередньо вплинули на формування самобутньої культури Київської Русі.

Перші писемні відомості про етнічні назви племен подають «Влесова книга» та «Повість минулих літ». Цікаву легенду про походження слов’янських назв подає «Влесова книга». В ІХ ст. до н.е. жив прабатько слов’ян Богумир, котрий мав двох синів (Сиву і Руса) і трьох дочок (Древу, Скреву, Полеву). Від Сиви пішли сіверяни, від Руса – руси, від Древи – древляни, від Скреви – кривичі, від Полеви – поляни.

Нестор у літописі «Повість минулих літ» подав не тільки назви племен, але і особливості їхнього характеру, побуту, місця локалізації, а також зазначив, що їхнім найбільш загальним іменем були слов’яни (словъни). Методологія Нестора (пояснення імені народу за місцем його проживання: поляни – в полі (навколо Києва (Середнє Подніпров’є)), на захід від полян – древляне, бужани – по Бугові, сіверяне – по Десні, радимичі – на р. Сожі, в’ятичі – на р. Ока тощо) була успадкована пізнішими дослідниками. Форма суспільного устрою – племенні княжіння, які очолювали князі з дружинами.

Арабський письменник VІІІ ст. описав три східнослов’янські державні союзи: Куявія (зі столицею - Києвом), Славія (Новгород), Артанія (Крим).

Вiрування слов’ян називаються язичництвом.

Старослов’янська легенда розповідає нам, що першоджерелом є Вирiй, в якому росло першодерево світу - Прадуб з молодильними яблуками, що дають безсмертя. Вiчним мешканцем Вирiю є першоптах i водночас першобог Сокiл (або Род), який завжди перебуває на вершечку Прадуба. Саме з Бiлої та Чорної Сльози Сокола виникли Бiлий Лебiдь та Чорний Лебiдь, яких Сокiл перетворив у Бiлобога та Чорнобога. У Вирiю знаходиться озеро Живої Води.

Важливо знати Пантеон схiднослов’янських богiв:

Даждьбог (Сонце-бог) - бог Сонця, свiтла i добра, навчив людей сiяти пшеницю, вирощувати хлiб.

Сварог – бог Неба, навчив людей варити, кувати мiдь та залiзо, будувати ковальнi, домницi, викував перший плуг та першу шлюбну золоту обручку.

Дана – богиня води - породила на світ Любов, Землю із лісами, травами, струмками та ріками.

Жива – богиня життя - принесла перше зерно жита людям.

Коляда – богиняНеба, мати Сонця, дружина Даждьбога. Щозими в найдовшу нiч вона народжує нове Сонце - Божича, новий рік. Народження Божича відбувається не у Вирiї, а на Землi. Перед пологами перетворюється в козу, щоб її не впiзнала Мара, що вiчно переслiдує її.

Купайло - бог врожайностi, родючостi - вiдкрив людям таємницю сили лікарських рослин.

Лель - бог кохання та бджолярства, постає в образi "вiчного парубка", що дає юнакам та дiвчатам найвищу радiсть кохання, є опiкуном дiтей.

Мара – богиня зла, темної ночi, привидiв, хвороб, cмертi, вона блукає вночi з головою пiд пахвою попiд людськими оселями й вигукує iменa господарiв; хто вiдгукнеться, той вмирає.

Макоша - богиня родючостi, жiночого рукодiлля, мистецтва й води. Кожну п’ятницю давнi українцi вважали днем Макошi.

Перун - бог блискавки i грому. Днем поклонiння Перуновi був четвер, “Перуновим числом”- 9. Biн зображувався срiбночубим, золотовусим зi срiбними вогненними стрiлами, золотим луком та важким молотом у руках. За повiр’ям, гроза - це двобiй Перуна з чорними злими силами.

Стрибог - бог, вiтрiв – нерiвноважений лiтун з бородою та батагом, яким він поганяє свої вiтри. Вітер - це його подих.

Носiями релiгiйних уявлень слов’ян були жерцi - волхви. Вони володiли також астрономічними, медичними, математичними знаннями. Язичницьким Богам молилися просто неба або у капищах – мiсцях вшанування богiв, жертвоприношень. Тут стояли дерев’янi чи кам’янi iдоли (зображення Богiв), яким приносили жертви (Збруцький iдол).

У давнiх слов’ян iснувало прикладне мистецтво, жанровими стилями якого були «звiриний» та «геометричний» (орнаменти з трикутниками, чотирикутниками тощо). Зображення на знаряддях працi, зброї, прикрасах, предметах побуту вiдтворювали картини давньослов’янського життя, їхню працю, боротьбу з ворогами. Побутувало також музичне мистецтво.

Отже, давнi слов’яни створили високу духовну культуру, що стала першоосновою культурного розвитку українцiв.

Дата добавления: 2015-05-10