Ознаки держави. 3 страница

До того ж, держава, особливо демократична правова, здійснюючи політичні функції, надає можливість і заохочує об'єднання громадян, трудові колективи і окремих громадян приймати участь у справах держави, вирішувати найважливіші проблеми. Враховуючи викладене, треба визнати, що держава є своєрідним центром тяжіння всіх політичних сил і організацій, що є виразниками їх інтересів.

Розглядаючи місце і роль держави у політичній системі, слід зупинитися на проблемі співвідношення держави з громадянським суспільством. Визначальними при співвідношенні держави і громадянського суспільства у більшості країн світу є такі засади:

а) держава сприяє створенню громадянського суспільства і підпорядковує свою діяльність його служінню;

б) вона забезпечує рівні для всіх можливості у сферах життєдіяльності людей, базуючись на принципі соціальної справедливості;

в) чітко окреслює межі свого втручання у справи людини і суспільства. Регулювання суспільних відносин здійснюється за допомогою права, яке диференціюється на публічне і приватне, а виявлення влади обмежене її поділом на виконавчу і судову.

Влада громадянина у державі грунтується на політичних правах і свободах, які вважаються природними і невідчужеиими. Найважливіша проблема полягає у тому, щоб зробити норми щодо цих прав і свобод максимально конкретними, а також забезпечити їх ефективним механізмом реалізації.

Однією з найбільш фундаментальних проблем правової\ та політичної науки є проблема суверенітету. Його витоки сягають глибини століть. На думку більшості учених, суверенітет є однією з ознак, притаманних тільки державі, інші говорять про суверенітет, притаманний усім суб'єктам політичної системи. Отже, під державним суверенітетом розуміють політика-правову властивість державної влади, яка відображується у верховенстві її у межах території країни і незалежності у зовнішніх відносинах.

Основні ознаки суверенітету зазначені у Декларації про державний суверенітет України:

а) верховенство;

б) самостійність;

в) повнота;

г) неподільність влади у межах території країни;

д) незалежність;

ж) рівноправність влади у зовнішніх відносинах.

Існують три види суверенітету: суверенітет народу, суверенітет нації; суверенітет держави. Суверенітет народу означає, що вся влада в країні належить народові, тобто громадянам усіх національностей, які проживають на території даної кааїни і являють собою єдине джерело державної влади. Тому суверенітет держави не абсолютний, а обмежений суверенітетом народу, якому і належить право визначати економічну, політичну, правову і соціальну система країни.

Сутність національного суверенітету полягає у тому, що кожна націо етнічна група має право вільно задовольняти свої національні потреби, розвивати культуру, мову, родити свій внесок у загальну скарбницю всієї культури людства.

33.Політична система суспільства та її елементи.

Політична система суспільства — це система політичних явищ, які існують у соціально неоднорідному суспільстві. Це цілісна, впорядкована сукупність політичних інститутів, політичних відносин, процесів, принципів політичної організації суспільства, підпорядкованих певним політичним, соціальним, правовим, ідеологічним, культурним нормам, історичним традиціям і засадам політичного режиму даного конкретного суспільства.

Політична система включає у себе організацію політичної влади, відносини між суспільством і державою, характеризує протікання політичних процесів, включаючи інституалізацію влади, стан політичної діяльності, рівень політичної творчості у суспільстві, характер участі у політичному житті.

Розрізняють чотири основних групи елементів: політичні інститути, політичні відносини, політичні норми, політичну свідомість і політичну культуру.

-Політи́чні інститу́ти — сукупність суб'єктів, які беруть участь у політичному житті суспільства (органи державного правління, законодавчі, судові органи, політичні партії, рухи, фронти тощо).

- Політичні норми - основні правила і принципи, що регулюють політичні відносини між народами, націями, політичними партіями та іншими суб'єктами політики. До складу політичних норм включають норми права, норми політичних партій і громадських організацій, політичні звичаї і традиції, політичні принципи, моральні норми політичного життя.

Політичні відносини - практичні відносини, взаємозв'язки соціальних суб'єктів, у яких виражаються їхні інтереси та здійснюється політична діяльність. Формою політичних відносин можуть бути: вибори, референдуми, мітинги, зібрання, пікети, страйки, політичні перемовини тощо.

- Політична свідомість і політична культура - виступають необхідними елементами будь-якої політичної системи суспільства. Сукупність соціально-психологічних настанов, цінностей і зразків поведінки соціальних верств, окремих громадян, які стосуються їх взаємодії з політичною владою. Політична культура охоплює рівень знань та уявлень про політику, емоційне ставлення до неї, що мотивує політичну поведінку громадян.

34.Орган держави: поняття та види.

Орган держави -це колективна чи індивідуальна структурна ланка апарату держави, що має нормативне закріплені владні повноваження, приймає загальнообов'язкові рішення, забезпечуючи їх виконання, у тому числі і примусовими засобами.

Кожен орган держави створюється певним чином і характеризується наявністю особливих повноважень. Основними критеріями класифікації органів держави є наступні.

I. За соціальною природою розрізняють:

а) первинні органи - формуються безпосередньо народом як джерелом влади і мають представницький характер (парламент, президент, що обираються);

б) вторинні - мають похідний характер, формуються первинними і підзвітні їм (уряд).

II. За способом утворення державні органи поділяють на:

а) виборні - обираються населенням чи представницькими органами;

б) призначувані - призначаються главою держави чи вищестоящими органами (уряд);

в) успадковані, які передаються у спадок (монарх).

III. За способом прийняття рішень органи держави класифікують на:

а) колегіальні - приймають рішення після обговорення шляхом голосування (парламент, уряд);

б) одноособові - рішення приймає керівник і несе за нього відповідальність (президент).

IV. За територіальними межами розрізняють:

а) центральні - рішення поширюються на всю державу та все населення (парламент, уряд);

б) федеральні - характерні для федеративної держави і поширюють рішення на її суб'єктів;

в) місцеві - поширюють рішення на певну адміністративну одиницю (місцеві адміністрації).

V. За часом дії органи функціонують як:

а) постійні - виконують основні завдання держави і функціонують протягом значного етапу її історичного розвитку;

б) тимчасові - створюються для вирішення невідкладних завдань, викликаних надзвичайними обставинами.

VI. За функціональним призначенням:

а) законодавчі органи - мають представницький характер та правотворчі функції;

б) виконавчі органи - здійснюють виконавчо-розпорядчі функції;

в) судові органи - мають незалежний характер, підкоряються лише закону і здійснюють функції правосуддя.

VII. За обсягом повноважень розрізняють:

а) органи загальної компетенції - правомочні вирішувати широке коло питань (парламент, уряд);

б) органи спеціальної компетенції- спеціалізуються на виконанні одного виду діяльності чи певної функції (міністерства, відомства).

35.Соціальна, правова держава: загальна характеристика.

Соціальна держава визнає людину як найвищу соціальну цінність, надає соціальну допомогу індивідам, які потребують її відповідно до принципу соціальної справедливості, і своє призначення вбачає в забезпеченні громадянського миру і злагоди в суспільстві. Важливою ознакою соціальної держави є не лише врахування, а й сприяння з її боку задоволенню інтересів усіх соціальних груп і прошарків населення, зміцнення на цій основі соціальної злагоди і єдності народу.

Мета соціальної держави за допомогою соціальної політики забезпечити рівність та умови політичної співучасті населення у стабілізації соціальної та економічну системи, забезпечити їх прогресивну еволюцію.

Основними ознаками соціальної держави є:

1. принцип людської гідності;

2. принцип соціальної справедливості;

3. принцип автономії суспільних відносин і процесів;

4. принцип субсидіальності;

5. принцип соціального партнерства або солідарності;

6. трудові і соціальні суди, які розглядають конфлікти у відповідних сферах;

7. добре розвинене соціальне законодавство і право.

Правова держава - це суверенна, політико-територіальна організація публічної влади, яка базується на принципах поваги до особи й недоторканості її прав і свобод, верховенства права, дотримання закону.

Правова держава ґрунтується на розвиненому громадянському суспільстві, в якій юридично визнаються і рівно гарантуються усі природні права і свободи людини, реалізація яких збалансована з їх обов»язками та правами інших людей.

Утвердження верховенства права можливе в результаті втілення таких вимог:

- сформованість громадянського суспільства;

- реальність народного суверенітету, наявність демократії;

- реальність основоположних прав і свобод людини;

- обмеження державної влади правом;

- взаємна відповідальність держави і особи;

- дієвість принципу верховенства Конституції;

- чітке закріплення норм права у відповідних юридичних джерелах;

- дієвість принципу поділу державної влади;

- реалізація принципу справедливого суду;

- додержання принципу правової законності і забезпечення правового порядку. Верховенство права і правова держава гарантують ефективність дії правової систеим.

36.Поняття та ознаки громадянського суспільства.

Громадянське суспільство - це спільність вільних, незалежних, рівноправних людей, кожному з яких держава забезпечує юридичні можливості бути власником, користуватися економічною свободою та надійним соціальним захистом, іншими правами та свободами, брати активну участь у політичному житті та в інших сферах життєдіяльності людини і громадянина.

Ознаками громадянського суспільства є:

а) приватна власність, вільна праця, підприємництво;

б) існування вільних політичних партій, громадських організацій, трудових колективів та інших об'єднань громадян на добровільній основі;

в) різноманітність виховання, освіти, науки, культури;

г) наявність незалежної системи засобів масової інформації;

ґ) вільний розвиток сім'ї як первинної основи співжиття людей;

д) переважне регулювання поведінки людини з допомогою етичних норм і здійснення людиною своїх потреб та інтересів у решті сфер приватного та суспільного життя на засадах свободи, незалежності й недоторканності.

- визнання окремої особи своїм головним суб»єктом, а її прав, свобод, честі і гідності – вищими соціальними цінностями;

- самореалізація права вільних рівноправних громадян через сім»ю, церкву, різні об»єднання

- задоволення матеріальних і духовних потреб та інтересів людини завдяки громадській співпраці поза безпосереднім втручанням держави;

- діяльність окремих осіб та їх об»єднань у межах різних соціальних норм та принципів: моральних, релігійних, звичаєвих, правових;

- виступає носієм принципу верховенства права;

- забезпечує самоорганізацію населення в народ.

37.Ознаки правової держави.

Правова держава — це держава, в якій панує право. Слід звернути увагу, що мова йде про панування в державі саме права, а не закону. Це обумовлено тим, що можуть бути ситуації, в яких закон, тобто акт законодавчого органу держави, не відповідає, а то й протирічить її Конституції, а тому — є протиправним.

Основні ознаки правової держави:

1) панування права в усіх сферах державного й суспільного життя, які підлягають правовому врегулюванню.

Це означає, що, за наявності норм права, які врегульовують певні суспільні відносини, саме вони безперечно визначають поведінку учасників цих відносин і ні про яку конкуренцію з іншими соціальними нормами (наприклад, нормами моралі, звичаями тощо) не може бути й мови;

2) зв'язаність правом держави, її органів та посадових осіб. Відповідно до цього положення вказані суб'єкти можуть здійснювати будь-яку діяльність виключно у напрямках і в межах, визначених у правових нормах;

3) непорушність законних прав і свобод громадян. Відповідно до цього положення будь-яке непередбачене законом обмеження або порушення вказаних прав і свобод є правопорушенням, а ті, що його здійснили, повинні притягатись до відповідного виду юридичної відповідальності;

4) взаємна відповідальність держави і громадянина. Ця ознака вимагає не тільки притягнення громадян до відповідальності у випадку невиконання ними юридичних обов'язків перед державою (наприклад, ухилення від обов'язку служити у Збройних Силах або порушення приписів Конституції), але й відповідальність держави перед своїми громадянами за невиконання чи несумлінне виконання покладених на неї у законі обов'язків (наприклад, забезпечувати необхідний рівень соціального та медичного обслуговування населення тощо);

5) організація і здійснення державної влади відповідно до принципу розподілу влади.

6) наявність ефективних форм контролю і нагляду за додержанням законності у країні,

Існують різні форми контролю за законністю: прокурорський нагляд, функціонування різних державних та громадських інспекцій тощо. Але світовий досвід свідчить, що найефективнішою формою контролю за законністю є судовий контроль, а тому однією з необхідних умов побудови правової держави є удосконалення діяльності й підвищення авторитету органів правосуддя;

7) забезпечення функціонування держави, її органів і посадових осіб за принципом: "Забороняється все, крім того, що прямо дозволяється законом";

8) забезпечення участі громадян у всіх сферах державного й суспільного життя за принципом: "Дозволяється все, крім того, що прямо забороняється законом".

Дата добавления: 2015-05-07