Тематичний план

№ з/п	Тема	Кількість годин
Загальний обсяг	Лекції	Практичні заняття	Самостійна робота
	Розділ 1. Загальна мікробіологія
	Вступ до мікробіології. Морфологія і фізіологія мікроорганізмів
	Мікроби і навколишнє середовище. Генетика і мінливість мікроорганізмів. Бактеріофаги. Антибіотики.
	Вчення про інфекцію			—
	Вчення про імунітет
	Розділ 2. Спеціальна мікробіологія, мікологія та вірусологія
	Патогенні коки
	Збудники кишкових інфекцій. Умовно-патогенні бактерії
	Збудники особливо небезпечних інфекцій (ОНІ)
	Збудники повітряно-краплинних бактеріальних інфекцій
	Патогенні клостридії. Неклостридіальні анаероби. Патогенні спірохети
	Рикетсії. Хламідії.Мікоплазми. Патогенні гриби
	Віруси
	Самостійна робота
	Усього

Лекція № 1 «Вступ до мікробіології. Морфологія і фізіологія мікроорганізмів.»

Мікробіологія як наука. Мікробіологія (від грец. mikros— малий, bios— життя, logos— наука) — це наука про дуже дрібні, не видимі неозброєним оком живі істоти, названі мікроорганізмами, або мікробами, їх систематику, морфологію та фізіологію, екологію та взаємовідносини з іншими живими організмами. Мікроби дуже різняться між собою. Сефред них є неклітинні та клітинні організми, за структурою і хімічним складом одні належать до рослинних, інші — до тваринних організмів, одні живляться неорганічними сполуками, інші потребують готових органічних речовин, одні розмножуються тільки вегетативно, для інших характерний вегетативний і статевий шлях розмноження, одні легко ростуть на поживних середовищах, у інших життєвий цикл відбувається всередині живої клітини.

Медична мікробіологія, її завдання в боротьбі з інфекційними хворобами. Медична мікробіологія — це наука, що виконує такі завдання:

а) вивчає хвороботворні (патогенні) мікроорганізми;

б) досліджує процеси, що виникають у макроорганізмі після

проникнення в нього патогенних мікроорганізмів;

в) розробляє методи діагностики;

г) створює препарати для специфічної профілактики та лікуван

ня інфекційних хвороб.

У медичній мікробіології виділяють такі розділи:

— бактеріологія — наука про бактерії;

— мікологія — наука про гриби;

— протозоологія — наука про найпростіші;

— вірусологія — наука про віруси;

— санітарна мікробіологія — наука про санітарний стан навколишнього середовища;

— генна інженерія;

— імунологія — наука, яка вивчає процеси, що відбуваються в макроорганізмі в разі проникнення в нього мікробів та інших чужорідних агентів.

Значення вивчення мікробіології в підготовці медичних сестер.

Щоб досягти успіхів у вирішенні проблем щодо боротьби з інфекціями, потрібно добре знати морфологію, біологічні властивості збудників, їх екологію та особливості взаємодії з макроорганізмом (організмом людини, тварини), закономірності поширення інфекцій. Значення вивчення мікробіології в підготовці медичних сестер важко переоцінити. Вони повинні вміти проводити профілактичне обстеження людей, а також збирати патологічний матеріал у пацієнтів з підозрою на захворювання, доставляти відібраний матеріал до лабораторії, реєструвати, проводити первинний посів цього матеріалу, оцінювати результати досліджень. Достовірність результатів досліджень залежить від того, наскільки грамотно виконані всі етапи роботи, пов'язані з обстеженням. Тому ця робота потребує глибоких теоретичних знань, досконалих практичних навичок та свідомого сумлінного ставлення до своїх обов'язків.

Історія розвитку мікробіології.

У розвитку мікробіології умовно виділяють 4 періоди: морфологічний, фізіологічний, імунологічний та молекулярно-генетичний. Тривалий час людина жила в оточенні невидимих істот, споживала продукти їх життєдіяльності (випечений хліб, молочнокислі продукти, вино, пиво). Ці істоти спричинювали захворювання, але людина навіть не підозрювала про їх існування, тому що вони мають надто малі розміри. Видатний лікар Древньої Греції Гіппократ вважав, що в повітрі під час епідемій містяться особливі хвороботворні випаровування — "міазми", які можуть поширюватись на великі відстані. Лише під час страшної епідемії чуми в XIVст. з'явилися перші уявлення про заразні хвороби. У 1374 році у Венеції було видано наказ про ізоляцію людей, товарів і кораблів на 40 днів (guarantina— звідси карантин) для запобігання поширенню чуми.

Л. Пастер довів неможливість самозародження життя, що дало змогу запровадити методи стерилізації (повного знищення мікроорганізмів). Він також встановив, що гниття, в тому числі нагноювання ран, спричинюють мікроорганізми, що дало змогу іншим вченим, зокрема Дж. Лістеру та М.І. Пирогову, розробити методи асептики й антисептики. Л. Пастер відкрив анаеробіоз (життя без доступу повітря), виявив збудника газової гангрени, який належить до анаеробів; обґрунтував явище атенуації(ослаблення патогенних властивостей збудника), завдяки чому отримав атенуйовані вакцини проти сибірки та сказу, чим заклав основи вакцинопрофілактики.

Р. Кох запровадив щільні поживні середовища, що дало йому змогу виділяти чисту культуру мікроорганізмів, вивчати фізіологічні, біохімічні властивості, перевіряти їх здатність спричинювати захворювання у лабораторних тварин.Він відкрив збудників туберкульозуі холери, виділив туберкулін (токсична речовина збудника туберкульозу), вивчивйого властивості. За відкриття збудника туберкульозу Р. Кох у 1905 році був відзначений Нобелівською премією.

І.І. Мечников (1845—1916), випускник Харківського університету, зоолог за фахом, вперше обґрунтував фагоцитарну теорію імунітету. Вчення про фагоцитоз

стало основою для розуміння сутності запалення — реакції макроорганізму на проник

нення патогенних агентів, тобто І.І. Мечников визначив роль клітинного захисту в

розвитку імунітету. Між ним і П. Ерліхом (1854—1915) — побічникомгуморальної

теорії імунітету, який вважав, що імунітет забезпечується тільки антитілами, тривалий час йшла дискусія. Основоположником вчення про віруси був мікробіолог Д.Й. Івановський (1864—1920), який у 1892 році відкрив вірус мозаїчної хвороби тютюну. Відкриття Д.Й. Івановського дало поштовх розвитку нового напряму в мікробіології — вірусології.

Вітчизняні мікробіологи, їх внесок у розвиток науки. Центром розвитку мікробіології в Україні була Одеса, де в 1885 році у Новоросійському (Одеському) університеті вперше почали викладати мікробіологію Мечников і Я.Ю. Бардах. У Московському університеті у 1892 році мікробіологію викладав учень Мечникова Г.Н. Габричевський. Після від'їзду Мечникова до Франції для роботи в Пастерівському інституті Одеську школу мікробіологів очолив М.Ф. Гамалія (1859—1949). Він у себе на квартирі разом з Меч-

никовим ще в 1886 році відкрив першу в Україні та другу в світі мікробіологічну лабораторію і Пастерівську станцію, де виготовляли вакцину та робили щеплення проти сказу.О.М. Безредка (1868-1940) вивчав проблеми місцевого імунітету та анафілаксії, запропонував методику введення сироватки, яку використовують і донині (вона носить його ім′я).Неоціненним є внесок у розвиток мікробіології й епідеміології академіка Д.К. Заболотного (1866—1929). У 1898 році він організував і очолив першу кафедру мікробіології в Петербургському жіночому медичному інституті, а в 1920 році організував першу в Україні кафедру епідеміології в Одесі. У 1928 році, перебуваючи на посаді президента Академії наук України, від заснував Інститут мікробіології і вірусології в Києві, який носить його ім'я.

За останнє десятиліття розроблено високочутливі молекулярно-генетичні методи виявлення патогенних мікроорганізмів; запропоновано ефективні вакцини для профілактики небезпечних інфекцій: проти гепатиту А, гепатиту В, жовтої гарячки, кору, епідемічного паротиту; розробляються вакцини проти малярії, ВІЛ-інфекції таін.; винайдені надійні препарати для лікування інфекційних хвороб: антибіотики, сульфаніламідні препарати, препаратинітрофуранового ряду, фторхінолони тощо; ведуться пошуки в напрямі вивчення імуномодулюючих властивостей лікувальних препаратів. Завдяки досягненням мікробіології та інших медичних наук в усьому світі ліквідована натуральна віспа, знижена захворюваність на чуму, поліомієліт, кір, висипний і поворотний тифи, значно знижена смертність від інфекційних хвороб. Але наприкінці XX ст. виникли нові проблеми: реєструються спалахи інфекцій, які ще недавно вважали переможеними, — туберкульозу, дифтерії, холери, кишкових хвороб та хвороб дихальних шляхів, лептоспірозу та ін.; виділені збудники раніше невідомих інфекцій, — легіонели, ВІЛ, вірус гарячки Ебола, пріони тощо; з'явилися патогени, стійкі до лікувальних препаратів; значного поширення набули внутріш-ньолікарняні інфекції; спостерігається зростання хвороб, спричинених умовно-патогенними мікроорганізмами.

Над вирішенням цих проблем працюють мікробіологи всього світу й України зокрема. За рішенням ВООЗ у 1974 році створено Розширену програму профілактики інфекційних хвороб. Її реалізація дасть змогу ліквідувати такі недуги, як поліомієліт, краснуху, кір, епідемічний паротит, а захворюваність на "туберкульоз, Дифтерію, правець, коклюш значно знизити. Основні заходи, що здійснюються органами та закладами охорони здоров'я України, спрямовані на своєчасне виявлення хворих, їх специфічне лікування, проведення

протиепідемічних заходів, здійснення належного рівня державного санітарно-епідеміологічного нагляду за об'єктами підвищеного епідемічного ризику.

Поняття про класифікацію мікроорганізмів

Мікроби — це найбільша за кількістю та дуже різноманітна за рівнем організації частина організмів, які населяють біосферу Землі. Об'єднують їх тільки малі розміри, тому систематизувати ці ор-ганізми складно.

Основною таксономічною одиницею є вид. Вид — це сукупність мікроорганізмів, які мають подібні морфологічні, фізіологічні та молекулярно-генетичні ознаки, подібний обмін речовин та спільне походження.

Морфологічні ознаки характеризують форму, рухливість, спороутворення, наявність капсули.

Тинкторіальні ознаки відображають відношення до барвників; воно залежить від спорідненості структур клітин до барвників, уна-слідок чого вони набувають певного забарвлення.

Фізіологічні ознаки — це культуральні та біохімічні властивості бактерій.

Культуральні ознаки — це характер росту бактерій на поживно-му середовищі.

Штам — культура бактерій, виділена з конкретного джерела (організму людини, тварини, навколишнього середовища).

Клон — потомство однієї бактеріальної клітини, тому ці мікроорганізми мають ідентичні (від лат. identicus— однаковий) властивості.

Згідно з Міжнародним кодексом номенклатури (від лат. nomenclatura— перелік, опис імен) бактерій їх називають за бінарною номенклатурою.

Бактерії — це переважно одноклітинні організми рослинного походження (звідси назва — мікрофлора).

Коки мають кулясту форму, але бувають бобоподібні та ланцетоподібні. За характером поділу та розміщенням розрізняють такі коки:

— мікрококи розміщуються поодиноко, безладно;

— диплококи розміщуються попарно, мають форму бобів

— пневмококи мають ланцетоподібну форму;

— тетракоки розміщуються по чотири — вони непатогенні;

— сарцинирозміщуються тюками — по 8, 16, 32, 64, вони непатогенні;

— стафілококи (від грец. staphyle— гроно винограду і kokkos— зерно) розміщуються у вигляді грона винограду, спричинюють гнійно-запальні процеси;

— стрептококи (від грец. streptos— ланцюг і kokkos— зерно) розміщуються ланцюжком, спричинюють здебільшого гнійно-запальні процеси.

Паличкоподібні бактерії мають видовжену форму. За здатністю до спороутворення їх поділяють на дві групи: аспорогенні і спорогенні. До аспорогенних належать бактерії, спорогенні поділяються на бацили і клостридії.

Будова бактеріальної клітини

Бактерії — прокаріоти (від лат. pro— замість, грец. karyon— ядро). Клітини бактерій здатні існувати автономно, як складний організм. Структура їх клітин відрізняється від структури клітин рослин і тварин — еукаріотів (від грец. еи— повністю, karyon— ядро).

Коротка морфологічна характеристика грибів, спірохет, найпростіших, рикетсій, хламідій, мікоплазм, вірусів,пріонів

Спірохети — це спірально-звивисті рухливі бактерії, що мають розміри 0,1—3 мкм х 5—25 мкм (до 500 мкм). Не утворюють спори і капсули.

Хламідії та рикетсії — прокаріоти, які за формою та будовою клітини подібні до бактерій, містять дві нуклеїнові кислоти, чутливі до антибіотиків.

Хламідії— дуже дрібні організми (до 0,3 мкм), енергетичні паразити (не синтезують АТФ).

Рикетсії Розрізняють 2 стадії розвитку рикетсій: вегетативну та спокою.

Актиноміцети займають проміжне місце між грибами та бактері-іі ми, легко культивуються на середовищах. За формою їх відносять ДО нитчастих бактерій

Мікоплазми не мають клітинної стінки. Це найдрібніші (0,5 мкм) організми, що здатні до автономного розмноження. Вони нерухливі, поліморфні (кокоподібні, овоїдні, ниткоподібні).

Коротка характеристика грибів та найпростіших Гриби і найпростіші належать до еукаріотів, тому за структурою клітини вони відрізняються від бактерій.

Гриби — організми рослинного походження. Вегетативне тіло грибів — міцелій (від грец. mykes— гриб, грибниця) складається з безбарвних одноклітинних або багато клітинних ниток — гіфів (від грец.hyphe— павутиння).

Найпростіші — це одноклітинні мікроорганізми тваринного походження. У несприятливих умовах деякі з них утворюють цисти (амеби, інфузорії).

Віруси — це внутрішньоклітинні паразити, що не мають клітинної будови і систем, які синтезують білок та іммобілізують енергію. Вони мають власний геном, який складається з однієї нуклеїнової кислоти (ДНК або РНК).

Поняття про хімічний склад мікроорганізмів

Для розуміння процесів метаболізму важливо знати хімічний склад мікробних клітин. Подібно до всіх живих організмів мікроби містять елементи-органогени: вуглець, водень, кисень, азот, фосфор і сірку, з яких утворюються складні органічні сполуки, а також іольні елементи: калій, натрій, кальцій, магній, залізо, кремній Та інші, які входять до складу органічних речовин або утворюють солі.

Мікробна клітина складається з води (70—85 %) і сухого залишку (15—ЗО %). До складу сухого залишку входять білки, нуклеїнові Кислоти, вуглеводи, ліпіди, низькомолекулярні органічні речовини

І СОЛІ.

Основні фізіологічні процеси у бактерій

Наука про життєдіяльність живого організму називається фізіологією (від грец. physis— природа, logos— вчення). В основі фізіологічних функцій лежить безперервний обмін речовин — метаболізм (від грец. metabole— перетворення). Метаболізм — це два нерозривно пов'язаних між собою процеси: анаболізм і катаболізм.

Живлення мікроорганізмів. Для росту і розмноження мікробів Необхідне надходження в клітину поживних речовин. Тип живленії н мікробів голофітний, тобто поживні речовини надходять у кліпі му через оболонку шляхом дифузії в молекулярній формі.

Автотрофи (від грец. autos— сам, trophe— живлення) — мікроорганізми, які самі перетворюють неорганічні сполуки на органічні, а діоксид вуглецю для них є єдиним джерелом вуглецю. До них належать мікроорганізми, що населяють ґрунт, водойми.

Гетеротрофи(від грец. heteros— інший і trophe— живлення) — мікроорганізми, які не здатні використовувати діоксид вуглецю як єдине джерело вуглецю. Для їх розвитку потрібні готові органічні сполуки.

Дихання мікробів. Для життєдіяльності мікробів потрібна енергія, яку вони акумулюють у молекулах АТФ. Залежно від джерела енергії мікроби поділяють на дві групи: фототрофи і хемотрофи.

Ріст і розмноження мікроорганізмів. Ріст — це збільшення розмірів і формування структур мікробної клітини. Розмноження — це збільшення кількості клітин в популяції (від лат. populus— населення). По пуляція — це сукупність особин одного виду, які тривалий час займають певний простір і відтворюють себе протягом багатьох поколінь.

Питання для самоконтролю

1. Що вивчає мікробіологія?

2. Що вивчає медична мікробіологія? Які розділи в ній виділяють?

3. За якою ознакою живі істоти об'єднують під загальною назвою "мікроорганізми"?

4. Що таке систематика, таксономія?

5. За яким принципом і на які категорії поділяють бактерій?

Лекція № 2 Тема:Мікроби і навколишнєсередовище. Мікроби і навколишнєсередовище. Бактеріофаги. Антибіотики.

План

1) Мікроби і навколишнєсередовище.

2) Мікроби і навколишнєсередовище.

3) Бактеріофаги.

4) Антибіотики.

Контроль минулої теми:

1.Відношення до барвників характеризують ознаки:

а) тинкторіальні;

б) морфологічні;

в) антигенні;

г) культуральні.

2. Кулясті мікроорганізми, розміщені у вигляді грона винограду:

а) диплококи;

б) отафілококи;

в) стрептококи;

г) сарцини.

3. Мікроорганізми, що містять одну нуклеїнову кислоту:

а) хламідії;

б) віруси;

в) мікоплазми;

г) рикетсії.

Зміст теми:

Поширення мікробів у природі

"Міріади мікробів населяють стихії і оточують нас всюди. Незримо вони є супутниками людини на всьому її життєвому шляху, владно втручаючись у її життя то як вороги, то як друзі. У величезній кількості вони зустрічаються у харчах, які ми споживаємо, у воді, яку п'ємо, в повітрі, яким ми дихаємо. Оточуючі нас предмети, наш одяг, поверхня нашого тіла — все це буквально кишить мікробами, серед яких зустрічаються і хвороботворні види", — так образно охарактеризував мікрофлору, що нас оточує, великий російський мікробіолог В.Л. Омелянський.

Активна діяльність цих мікробів підтримує динамічну рівновагу всієї біосфери, порушення якої призвело б до катастрофічних наслідків.

Мікрофлора організму людини, її значення

Мікрофлора організму людини (автофлора) — це сукупність мікроорганізмів, які постійно перебувають в організмі здорової людини.

Вона сформувалася в процесі еволюції і заселяє шкіру, слизові оболонки, а також порожнини тіла, що контактують з навколишнім середовищем. її маса становить 2,5—3 кг. До складу міітофлори входить близько 500 видів бактерій, 50 видів вірусів, 20 нидів найпростіших.

Дитина, що розвивається в утробі здорової матері, стерильна. Але вже під час пологів вона контамінується (від лат. contaminatio— доторкання) вагінальною мікрофлорою матері. Після народження організм дитини продовжує заселятися мікрофлорою від матері, ме-дичного персоналу, із оточуючого середовища. Формування мікрофлори дитини закінчується майже протягом першого тижня життя. З віком вона змінюється, але в загальних рисах залишається постійною. Залежно від умов існування в організмі людини формуються різні асоціації мікроорганізмів. Вони утворюють природну біоплів-ку в певних епітопах.

Визначення мікрофлори шкіри має практичне значення. Кількісний і якісний склад мікрофлори шкіри визначають перед операцією, у разі лікування антибіотиками, гормонами, під час променевої терапії. Мікрофлору шкіри рук обстежують у медичного персоналу, працівників дитячих закладів, їдалень, харчових закладів.

Мікрофлора порожнини рота — це складний природний динамічний біоценоз з резидентної та транзиторної мікрофлори.

Мікроорганізми порожнини рота беруть участь у розщепленні залишків їжі. При розщепленні вуглеводів виділяються органічні кислоти, які можуть сприяти розвитку карієсу зубів (патологічного процесу в твердих і м'яких тканинах зуба, що супроводжується запальними процесами і призводить до утворення дефекту у вигляді порожнини).

Стравохід у здорових людей зазвичай вільний від мікробів або містить їх дуже мало.

Мікрофлора шлунка містить порівняно мало мікробів (близько 30 видів, 103клітин в 1 см8 шлункового соку). Згубна дія кислого середовища шлункового соку (рН 0,9—2,0) є захисним бар'єром, що запобігає проникненню патогенних і умовно-патогенних мікробів в організм людини.

Мікрофлора дванадцятипалої і тонкої кишки нечисленна (103— 105клітин в 1 см3 кишкового соку) і досить однорідна: лактобактерії, ентерококи, біфідобактерії.

Мікрофлора товстої кишки найбільш численна і різноманітна (400—500 видів, 1012—1013 клітин в 1 г калу, що становить 35—50 % калу).

Травний тракт новонародженої дитини стерильний (у меконії, тобто первородному калі плоду, мікроби відсутні). Формування мікрофлори починається із вживанням їжі. Під впливом грудного молока формується специфічна мікрофлора, що складається з молочнокис-лих бактерій (біфідобактерії, лактобактерії).

Мікрофлора сечових органів нечисленна, але за видовим складом різноманітна. Нирки, сечовивідні канальці, сеча в сечовому міхуру стерильні.

Мікрофлора піхви у дівчаток формується в перші 4-5 діб після народження. Вона містить переважно стафілококи, стрептококи, ентерококи, коринебактерії і невелику кількість молочнокислих бактерій. Ця мікрофлора зумовлює слабо лужну реакцію у піхві, тому дівчатка можуть легко заражатися збудниками венеричних хвороб побутовим шляхом (через рушник, білизну, губку).

Після настання статевої зрілості під впливом гормонів мікрофлора змінюється. Переважно розвиваються лактобацили (їх 7 видів): 52,5 % із них припадає на палички Додерлейна, яка виробляє молочну кислоту, інші лактобацили крім кислоти продукують перекис водню. Кисле середовище піхви (рН 4,0-4,2) і наявність перекису водню у здорових жінокє бар′єром для патогенної мікрофлори. Порожнина матки, фолопієві труби мікробів не містять.

Відновленню нормальної мікрофлори сприяє вагітність, і навпаки, штучне переривання вагітності порушує мікрофлору. Цим пояснюється те, що після штучного переривання вагітності розвиваються запальні процеси статевих органів, що часто призводить до безпліддя.

Значення нормальної мікрофлори організму людини.

Нормальна мікрофлора- це симбіоз мікроорганізмів із макроорганізмом, який існує як єдина цілісна екологічна система. Видовий склад і стан мікрофлори залежить від макроорганізму; в свою чергу мікроорганізми суттєво впливають на стан здоров′я макроорганізму.

Унаслідок кількісного і видового порушення нормальної мікрофлори виникає дисбактеріоз.Дизбактеріоз – гостра медична проблема. Його виявляють у 30% дітей першого року життя і більше ніж у 50% дорослого населення. Найчастіше дисбактеріоз проявляється в кишечнику і на шкірі, але може проявитися і в інших біотопах.

Для лікування хвороб, що виникли в наслідок дисбактеріозу, у дітей і дорослих крім медикаментозного використовують немедикаментозне лікування: дієтичні добавки, пробіотики (еубіотики), пребіотики, донорські штами біфідобактерій, лактобактерій, продукти функціонального харчування.

Циркуляція патогенних мікроорганізмів у довкіллі.

Природним середовищем перебування мікроорганізмів є насамперед Ґрунт, вода, повітря, організми рослин і тварин. І всюди вони перебувають у вигляді мікробіоценозів.

Мікробіоценоз- це сукупність популяцій мікроорганізмів, які перебувають в одному біотопі. Біотоп – це ділянка обмеженої території з однорідними умовами існування.

Генетика і мінливість мікроорганізмів.

Спадковість- це відтворення у нащадків ознак предків, зкмовлене передачею генетичної інформації. Спадковість має дві властивості: консервативність – збереження нащадками спадкових особливостей протягом багатьох поколінь, і мінливість – здатність нащадків набувати ознак, які їх відрізняють від попередніх поколінь.

Виділяють такі особливості генетики бактерій:

1. Генибактерій організовані в одну молекулу ДНК,яку називають хромосомою.

2. Вміст ДНК у бактерій, за сприятливих умов може збільшуватися у декілька(4-8) разів.

3. Передача генетичної інформації відбувається не тільки по вертикалі (від материнської клітини до дочірньої) а й по горизонталі (від клітини до клітини).

4. Носіями спадковості у бактерій є не тільки ті гени, що містяться у хромосомі, а й ті, що містяться у поза хромосомних молекулах ДНК.

Бактеріофаги- це віруси, які паразитують на бактеріях і здатні спричинювати їх лізис (розчиняти).

Антибіотики- це речовини біологічного походження, а також і їх похідні синтетичні і напівсинтетичні аналоги, які вибірково пригнічують життєдіяльність мікроорганізмів.

Пріоритет у відкритті антибіотиків належить видатному англійському мікробіологу А. Флемінгу.

Принцип класифікації. Антибіотики класифікують за трьома основними принциповими ознаками: за спектром і спрямованістю біологічної дії, за хімічною структурою та за молекулярним механізмом дії на мікробну клітину.

За спрямованістю дії антибіотики поділяють на чотири основні групи: антибактеріальні, протигрибкові, противірусні, протипухлинні.

Питання для самоконтролю:

1. Де в навколишньому середовищі перебувають мікроорганізми?

2. Що таке нормальна мікрофлора?

3. Що вивчає генетика мікроорганізмів?

4. Що таке антибіотики?

Лекція № 2 Тема:Мікроби і навколишнєсередовище. Мікроби і навколишнєсередовище. Бактеріофаги. Антибіотики.

План

1) Мікроби і навколишнєсередовище.

2) Мікроби і навколишнєсередовище.

3) Бактеріофаги.

4) Антибіотики.

Контроль минулої теми:

1.Відношення до барвників характеризують ознаки:

а) тинкторіальні;

б) морфологічні;

в) антигенні;

г) культуральні.

2. Кулясті мікроорганізми, розміщені у вигляді грона винограду:

а) диплококи;

б) отафілококи;

в) стрептококи;

г) сарцини.

3. Мікроорганізми, що містять одну нуклеїнову кислоту:

а) хламідії;

б) віруси;

в) мікоплазми;

г) рикетсії.

Зміст теми:

Поширення мікробів у природі

"Міріади мікробів населяють стихії і оточують нас всюди. Незримо вони є супутниками людини на всьому її життєвому шляху, владно втручаючись у її життя то як вороги, то як друзі. У величезній кількості вони зустрічаються у харчах, які ми споживаємо, у воді, яку п'ємо, в повітрі, яким ми дихаємо. Оточуючі нас предмети, наш одяг, поверхня нашого тіла — все це буквально кишить мікробами, серед яких зустрічаються і хвороботворні види", — так образно охарактеризував мікрофлору, що нас оточує, великий російський мікробіолог В.Л. Омелянський.

Активна діяльність цих мікробів підтримує динамічну рівновагу всієї біосфери, порушення якої призвело б до катастрофічних наслідків.

Мікрофлора організму людини, її значення

Мікрофлора організму людини (автофлора) — це сукупність мікроорганізмів, які постійно перебувають в організмі здорової людини.

Вона сформувалася в процесі еволюції і заселяє шкіру, слизові оболонки, а також порожнини тіла, що контактують з навколишнім середовищем. її маса становить 2,5—3 кг. До складу міітофлори входить близько 500 видів бактерій, 50 видів вірусів, 20 нидів найпростіших.

Дитина, що розвивається в утробі здорової матері, стерильна. Але вже під час пологів вона контамінується (від лат. contaminatio— доторкання) вагінальною мікрофлорою матері. Після народження організм дитини продовжує заселятися мікрофлорою від матері, ме-дичного персоналу, із оточуючого середовища. Формування мікрофлори дитини закінчується майже протягом першого тижня життя. З віком вона змінюється, але в загальних рисах залишається постійною. Залежно від умов існування в організмі людини формуються різні асоціації мікроорганізмів. Вони утворюють природну біоплів-ку в певних епітопах.

Визначення мікрофлори шкіри має практичне значення. Кількісний і якісний склад мікрофлори шкіри визначають перед операцією, у разі лікування антибіотиками, гормонами, під час променевої терапії. Мікрофлору шкіри рук обстежують у медичного персоналу, працівників дитячих закладів, їдалень, харчових закладів.

Мікрофлора порожнини рота — це складний природний динамічний біоценоз з резидентної та транзиторної мікрофлори.

Мікроорганізми порожнини рота беруть участь у розщепленні залишків їжі. При розщепленні вуглеводів виділяються органічні кислоти, які можуть сприяти розвитку карієсу зубів (патологічного процесу в твердих і м'яких тканинах зуба, що супроводжується запальними процесами і призводить до утворення дефекту у вигляді порожнини).

Стравохід у здорових людей зазвичай вільний від мікробів або містить їх дуже мало.

Мікрофлора шлунка містить порівняно мало мікробів (близько 30 видів, 103клітин в 1 см8 шлункового соку). Згубна дія кислого середовища шлункового соку (рН 0,9—2,0) є захисним бар'єром, що запобігає проникненню патогенних і умовно-патогенних мікробів в організм людини.

Мікрофлора дванадцятипалої і тонкої кишки нечисленна (103— 105клітин в 1 см3 кишкового соку) і досить однорідна: лактобактерії, ентерококи, біфідобактерії.

Мікрофлора товстої кишки найбільш численна і різноманітна (400—500 видів, 1012—1013 клітин в 1 г калу, що становить 35—50 % калу).

Травний тракт новонародженої дитини стерильний (у меконії, тобто первородному калі плоду, мікроби відсутні). Формування мікрофлори починається із вживанням їжі. Під впливом грудного молока формується специфічна мікрофлора, що складається з молочнокис-лих бактерій (біфідобактерії, лактобактерії).

Мікрофлора сечових органів нечисленна, але за видовим складом різноманітна. Нирки, сечовивідні канальці, сеча в сечовому міхуру стерильні.

Мікрофлора піхви у дівчаток формується в перші 4-5 діб після народження. Вона містить переважно стафілококи, стрептококи, ентерококи, коринебактерії і невелику кількість молочнокислих бактерій. Ця мікрофлора зумовлює слабо лужну реакцію у піхві, тому дівчатка можуть легко заражатися збудниками венеричних хвороб побутовим шляхом (через рушник, білизну, губку).

Після настання статевої зрілості під впливом гормонів мікрофлора змінюється. Переважно розвиваються лактобацили (їх 7 видів): 52,5 % із них припадає на палички Додерлейна, яка виробляє молочну кислоту, інші лактобацили крім кислоти продукують перекис водню. Кисле середовище піхви (рН 4,0-4,2) і наявність перекису водню у здорових жінокє бар′єром для патогенної мікрофлори. Порожнина матки, фолопієві труби мікробів не містять.

Відновленню нормальної мікрофлори сприяє вагітність, і навпаки, штучне переривання вагітності порушує мікрофлору. Цим пояснюється те, що після штучного переривання вагітності розвиваються запальні процеси статевих органів, що часто призводить до безпліддя.

Значення нормальної мікрофлори організму людини.

Нормальна мікрофлора- це симбіоз мікроорганізмів із макроорганізмом, який існує як єдина цілісна екологічна система. Видовий склад і стан мікрофлори залежить від макроорганізму; в свою чергу мікроорганізми суттєво впливають на стан здоров′я макроорганізму.

Унаслідок кількісного і видового порушення нормальної мікрофлори виникає дисбактеріоз.Дизбактеріоз – гостра медична проблема. Його виявляють у 30% дітей першого року життя і більше ніж у 50% дорослого населення. Найчастіше дисбактеріоз проявляється в кишечнику і на шкірі, але може проявитися і в інших біотопах.

Для лікування хвороб, що виникли в наслідок дисбактеріозу, у дітей і дорослих крім медикаментозного використовують немедикаментозне лікування: дієтичні добавки, пробіотики (еубіотики), пребіотики, донорські штами біфідобактерій, лактобактерій, продукти функціонального харчування.

Циркуляція патогенних мікроорганізмів у довкіллі.

Природним середовищем перебування мікроорганізмів є насамперед Ґрунт, вода, повітря, організми рослин і тварин. І всюди вони перебувають у вигляді мікробіоценозів.

Мікробіоценоз- це сукупність популяцій мікроорганізмів, які перебувають в одному біотопі. Біотоп – це ділянка обмеженої території з однорідними умовами існування.

Генетика і мінливість мікроорганізмів.

Спадковість- це відтворення у нащадків ознак предків, зкмовлене передачею генетичної інформації. Спадковість має дві властивості: консервативність – збереження нащадками спадкових особливостей протягом багатьох поколінь, і мінливість – здатність нащадків набувати ознак, які їх відрізняють від попередніх поколінь.

Виділяють такі особливості генетики бактерій:

1. Генибактерій організовані в одну молекулу ДНК,яку називають хромосомою.

2. Вміст ДНК у бактерій, за сприятливих умов може збільшуватися у декілька(4-8) разів.

3. Передача генетичної інформації відбувається не тільки по вертикалі (від материнської клітини до дочірньої) а й по горизонталі (від клітини до клітини).

4. Носіями спадковості у бактерій є не тільки ті гени, що містяться у хромосомі, а й ті, що містяться у поза хромосомних молекулах ДНК.

Бактеріофаги- це віруси, які паразитують на бактеріях і здатні спричинювати їх лізис (розчиняти).

Антибіотики- це речовини біологічного походження, а також і їх похідні синтетичні і напівсинтетичні аналоги, які вибірково пригнічують життєдіяльність мікроорганізмів.

Пріоритет у відкритті антибіотиків належить видатному англійському мікробіологу А. Флемінгу.

Принцип класифікації. Антибіотики класифікують за трьома основними принциповими ознаками: за спектром і спрямованістю біологічної дії, за хімічною структурою та за молекулярним механізмом дії на мікробну клітину.

За спрямованістю дії антибіотики поділяють на чотири основні групи: антибактеріальні, протигрибкові, противірусні, протипухлинні.

Питання для самоконтролю:

1. Де в навколишньому середовищі перебувають мікроорганізми?

2. Що таке нормальна мікрофлора?

3. Що вивчає генетика мікроорганізмів?

4. Що таке антибіотики?

Лекція № 2 Тема:Мікроби і навколишнєсередовище. Мікроби і навколишнєсередовище. Бактеріофаги. Антибіотики.

План

1) Мікроби і навколишнєсередовище.

2) Мікроби і навколишнєсередовище.

3) Бактеріофаги.

4) Антибіотики.

Контроль минулої теми:

1.Відношення до барвників характеризують ознаки:

а) тинкторіальні;

б) морфологічні;

в) антигенні;

г) культуральні.

2. Кулясті мікроорганізми, розміщені у вигляді грона винограду:

а) диплококи;

б) отафілококи;

в) стрептококи;

г) сарцини.

3. Мікроорганізми, що містять одну нуклеїнову кислоту:

а) хламідії;

б) віруси;

в) мікоплазми;

г) рикетсії.

Зміст теми:

Поширення мікробів у природі

"Міріади мікробів населяють стихії і оточують нас всюди. Незримо вони є супутниками людини на всьому її життєвому шляху, владно втручаючись у її життя то як вороги, то як друзі. У величезній кількості вони зустрічаються у харчах, які ми споживаємо, у воді, яку п'ємо, в повітрі, яким ми дихаємо. Оточуючі нас предмети, наш одяг, поверхня нашого тіла — все це буквально кишить мікробами, серед яких зустрічаються і хвороботворні види", — так образно охарактеризував мікрофлору, що нас оточує, великий російський мікробіолог В.Л. Омелянський.

Активна діяльність цих мікробів підтримує динамічну рівновагу всієї біосфери, порушення якої призвело б до катастрофічних наслідків.

Мікрофлора організму людини, її значення

Мікрофлора організму людини (автофлора) — це сукупність мікроорганізмів, які постійно перебувають в організмі здорової людини.

Вона сформувалася в процесі еволюції і заселяє шкіру, слизові оболонки, а також порожнини тіла, що контактують з навколишнім середовищем. її маса становить 2,5—3 кг. До складу міітофлори входить близько 500 видів бактерій, 50 видів вірусів, 20 нидів найпростіших.

Дитина, що розвивається в утробі здорової матері, стерильна. Але вже під час пологів вона контамінується (від лат. contaminatio— доторкання) вагінальною мікрофлорою матері. Після народження організм дитини продовжує заселятися мікрофлорою від матері, ме-дичного персоналу, із оточуючого середовища. Формування мікрофлори дитини закінчується майже протягом першого тижня життя. З віком вона змінюється, але в загальних рисах залишається постійною. Залежно від умов існування в організмі людини формуються різні асоціації мікроорганізмів. Вони утворюють природну біоплів-ку в певних епітопах.

Визначення мікрофлори шкіри має практичне значення. Кількісний і якісний склад мікрофлори шкіри визначають перед операцією, у разі лікування антибіотиками, гормонами, під час променевої терапії. Мікрофлору шкіри рук обстежують у медичного персоналу, працівників дитячих закладів, їдалень, харчових закладів.

Мікрофлора порожнини рота — це складний природний динамічний біоценоз з резидентної та транзиторної мікрофлори.

Мікроорганізми порожнини рота беруть участь у розщепленні залишків їжі. При розщепленні вуглеводів виділяються органічні кислоти, які можуть сприяти розвитку карієсу зубів (патологічного процесу в твердих і м'яких тканинах зуба, що супроводжується запальними процесами і призводить до утворення дефекту у вигляді порожнини).

Стравохід у здорових людей зазвичай вільний від мікробів або містить їх дуже мало.

Мікрофлора шлунка містить порівняно мало мікробів (близько 30 видів, 103клітин в 1 см8 шлункового соку). Згубна дія кислого середовища шлункового соку (рН 0,9—2,0) є захисним бар'єром, що запобігає проникненню патогенних і умовно-патогенних мікробів в організм людини.

Мікрофлора дванадцятипалої і тонкої кишки нечисленна (103— 105клітин в 1 см3 кишкового соку) і досить однорідна: лактобактерії, ентерококи, біфідобактерії.

Мікрофлора товстої кишки найбільш численна і різноманітна (400—500 видів, 1012—1013 клітин в 1 г калу, що становить 35—50 % калу).

Травний тракт новонародженої дитини стерильний (у меконії, тобто первородному калі плоду, мікроби відсутні). Формування мікрофлори починається із вживанням їжі. Під впливом грудного молока формується специфічна мікрофлора, що складається з молочнокис-лих бактерій (біфідобактерії, лактобактерії).

Мікрофлора сечових органів нечисленна, але за видовим складом різноманітна. Нирки, сечовивідні канальці, сеча в сечовому міхуру стерильні.

Мікрофлора піхви у дівчаток формується в перші 4-5 діб після народження. Вона містить переважно стафілококи, стрептококи, ентерококи, коринебактерії і невелику кількість молочнокислих бактерій. Ця мікрофлора зумовлює слабо лужну реакцію у піхві, тому дівчатка можуть легко заражатися збудниками венеричних хвороб побутовим шляхом (через рушник, білизну, губку).

Після настання статевої зрілості під впливом гормонів мікрофлора змінюється. Переважно розвиваються лактобацили (їх 7 видів): 52,5 % із них припадає на палички Додерлейна, яка виробляє молочну кислоту, інші лактобацили крім кислоти продукують перекис водню. Кисле середовище піхви (рН 4,0-4,2) і наявність перекису водню у здорових жінокє бар′єром для патогенної мікрофлори. Порожнина матки, фолопієві труби мікробів не містять.

Відновленню нормальної мікрофлори сприяє вагітність, і навпаки, штучне переривання вагітності порушує мікрофлору. Цим пояснюється те, що після штучного переривання вагітності розвиваються запальні процеси статевих органів, що часто призводить до безпліддя.

Значення нормальної мікрофлори організму людини.

Нормальна мікрофлора- це симбіоз мікроорганізмів із макроорганізмом, який існує як єдина цілісна екологічна система. Видовий склад і стан мікрофлори залежить від макроорганізму; в свою чергу мікроорганізми суттєво впливають на стан здоров′я макроорганізму.

Унаслідок кількісного і видового порушення нормальної мікрофлори виникає дисбактеріоз.Дизбактеріоз – гостра медична проблема. Його виявляють у 30% дітей першого року життя і більше ніж у 50% дорослого населення. Найчастіше дисбактеріоз проявляється в кишечнику і на шкірі, але може проявитися і в інших біотопах.

Для лікування хвороб, що виникли в наслідок дисбактеріозу, у дітей і дорослих крім медикаментозного використовують немедикаментозне лікування: дієтичні добавки, пробіотики (еубіотики), пребіотики, донорські штами біфідобактерій, лактобактерій, продукти функціонального харчування.

Циркуляція патогенних мікроорганізмів у довкіллі.

Природним середовищем перебування мікроорганізмів є насамперед Ґрунт, вода, повітря, організми рослин і тварин. І всюди вони перебувають у вигляді мікробіоценозів.

Мікробіоценоз- це сукупність популяцій мікроорганізмів, які перебувають в одному біотопі. Біотоп – це ділянка обмеженої території з однорідними умовами існування.

Генетика і мінливість мікроорганізмів.

Спадковість- це відтворення у нащадків ознак предків, зкмовлене передачею генетичної інформації. Спадковість має дві властивості: консервативність – збереження нащадками спадкових особливостей протягом багатьох поколінь, і мінливість – здатність нащадків набувати ознак, які їх відрізняють від попередніх поколінь.

Виділяють такі особливості генетики бактерій:

1. Генибактерій організовані в одну молекулу ДНК,яку називають хромосомою.

2. Вміст ДНК у бактерій, за сприятливих умов може збільшуватися у декілька(4-8) разів.

3. Передача генетичної інформації відбувається не тільки по вертикалі (від материнської клітини до дочірньої) а й по горизонталі (від клітини до клітини).

4. Носіями спадковості у бактерій є не тільки ті гени, що містяться у хромосомі, а й ті, що містяться у поза хромосомних молекулах ДНК.

Бактеріофаги- це віруси, які паразитують на бактеріях і здатні спричинювати їх лізис (розчиняти).

Антибіотики- це речовини біологічного походження, а також і їх похідні синтетичні і напівсинтетичні аналоги, які вибірково пригнічують життєдіяльність мікроорганізмів.

Пріоритет у відкритті антибіотиків належить видатному англійському мікробіологу А. Флемінгу.

Принцип класифікації. Антибіотики класифікують за трьома основними принциповими ознаками: за спектром і спрямованістю біологічної дії, за хімічною структурою та за молекулярним механізмом дії на мікробну клітину.

За спрямованістю дії антибіотики поділяють на чотири основні групи: антибактеріальні, протигрибкові, противірусні, протипухлинні.

Питання для самоконтролю:

1. Де в навколишньому середовищі перебувають мікроорганізми?

2. Що таке нормальна мікрофлора?

3. Що вивчає генетика мікроорганізмів?

4. Що таке антибіотики?

Лекція № 2 Тема: Мікроби і навколишнєсередовище. Мікроби і навколишнєсередовище. Бактеріофаги. Антибіотики.

Дата добавления: 2015-05-10