Виробнича функція

Расчетная часть

Все оформляется так же, как и в основном тексте.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ (по центру), интервал 3

Здесь сосредоточены основные выводы по работе. По реферату, в основном. При этом выступления про погоду и природу выводами не считаются.

Требование: уместить на 1 странице!

Критерии оценки курсовых работ		Баллы, max
Оформление
	Поля
	Заголовки
	Абзацы: отступы
	Наличие «висячих» строк (нижнее поле более 2 см)
	Наличие ссылок на использованные источники
Содержание работы
	Введение
		Актуальность
		Цель
		Задачи
	Раскрытие темы реферата по существу
		Раскрытие основных понятий темы
		Раскрытие необходимых показателей
	Расчетная часть
		Выполнение задачи, расчетов
		Подробность комментариев к представленным расчетам
	Заключение
		Основные выводы по материалу работы
	Список использованных источников
		Количество – не менее 15
		Актуальность – не ранее 2009 года
Устное сопровождение – устная защита материала
		ИТОГО

Критерии оценок:

Отлично 175-200 баллов

Хорошо 150-174 балла

Удовлетворительно 120-149 баллов

Здатність виробництва продукувати товари при відповідних витратах факторів виробництва визначається передусім технологією, що використовується у ньому (зазначимо, що саме під впливом технології формуються насамперед організаційно-виробничі відносини).

Технологія – це практичне застосування знань про способи виробництва продуктів і послуг.

Вона матеріалізується: у нових зразках обладнання; у нових методах виробництва; у новій організації праці; у підвищенні загальноосвітнього та професійно­го рівня підготовки працівників.

У реальному житті технологія постійно вдосконалюється, що приводить до змін у виробничому процесі. Однак для спрощення моделі поведінки виробника на цьому етапі нашого аналізу припустимо, що технологічні зміни не відбуваються. Це припущення не змінить мотивів поведінки виробника, однак спрос­тить процес пізнання.

Якщо технологія залишається незмінною, то можна обгрунтовано припустити, що існує стійка залежність між певною кількістю ресурсів, що використовується у виробничому процесі, та тим максимальним обсягом товару, який може бути вироблений за даних умов. Таку залежність демонструє виробнича функція.

Виробнича функція – це відношення між будь-яким набором факторів виробництва та максимально можливим обсягом продукції, виробленим за допомогою цього набору факторів:

де Q – обсяг виробництва; L – затрати праці; К – затрати капіталу; М – матеріали.

При незмінній технології виробнича функція має ряд властивостей, що визначають співвідношення між обсягами випуску продукції та кількістю використовуваних ресурсів:

1. Існує межа для збільшення обсягів виробництва, яке може досягатися зростанням затрат одного ресурсу за інших незмінних умов: якщо, наприклад,

К та М – const, а зростає тільки

2. Існує певна взаємна доповнюваність факторів виробництва, тобто ефективне функціонування кожного з них вимагає наявності певної кількості іншого. Разом з тим, є можливість без скорочення обсягів виробництва замінити деяку кількість одного фактора на певну кількість іншого. Однак така заміна має свої межі.

3. Зміни у використанні факторів виробництва більш еластичні в довготерміновому періоді, ніж в короткотерміновому.

Короткотерміновий період – це період виробництва, протягом якого деякі фактори виробництва не можуть бути змінені (найчастіше – капітал).

Довготерміновий період – це період, протягом якого виробник має достатньо часу для зміни всіх факторів виробництва.

Якщо дещо спростити виробничу функцію, аналізуючи залежність обсягів виробництва лише від кількості праці та капіталу, то можна скласти виробничу сітку – таблицю, що описує виробничу функцію для певного максимального обсягу продукції, який може бути здійснений при кожній комбінації факторів виробництва (табл. 5.1).

Однакові обсяги продукції можуть бути отримані при різних співвідношеннях факторів виробництва: 150 шт. при К = 300; L = 200 та при К = 200; L = 300; 210 шт. при К = 400; L = 200 та при К = 300; L = 300 тощо.

Можна графічно показати ті комбінації факторів виробництва, що дають однаковий виробничий результат. Отримана таким чином крива називається ізоквантою.

Ізокванта – це крива, що відображає різні варіанти комбінацій ресурсів, які можуть бути використані для виробництва заданого обсягу продукції.

Ізокванти подібні до кривих байдужості. Так само, як криві байдужості відображають альтернативні варіанти споживацького вибору, що забезпечують певний рівень корисності, ізокванти відображають альтернативні варіанти комбінацій затрат ресурсів для виробництва певного обсягу продукції.

Ізокванта показує, що співвідношення факторів, які відповідають координатам точок М та N, забезпечать обсяг виробництва 200 шт. Однак при комбінації M1 обсяг виробництва перевищить заданий. Через цю точку, як і через будь-яку іншу, можна провести свою ізокванту. Так ми отримаємо карту ізоквант.

Карта ізоквант – це ряд ізоквант, що відображає максимальний випуск продукції за будь-якого набору факторів виробництва.

Як і криві байдужості, криві ізоквант на одній карті ніколи не перетинаються. Кожна ізокванта, розміщена на більшій відстані від початку координат, відповідає більшому обсягу продукції. Ізокванти мають вигляд увігнутих кривих. Це означає, що скорочення витрат капіталу потребує збільшення витрат праці для збереження незмінного обсягу виробництва.

Дата добавления: 2015-05-10