Глюкозо-лактатний (рі) та глюкозо-аланіновий цикли

Цикл Корі - сукупність біохімічних ферментативних процесів транспорту лактату з м'язів у печінку, і подальшого синтезу глюкози з лактату, каталізуються ферментами глюконеогенезу. При інтенсивній м'язовій роботі, а також в умовах відсутності або недостатньої кількості мітохондрій (наприклад, в еритроцитах або м'язах) глюкоза вступає на шлях анаеробного гліколізу з утворенням лактату. Лактат не може далі окислюватися, він накопичується (при його накопиченні в м'язах дратуються чутливі нервові закінчення, що викликає характерне поколювання в м'язах). З током крові лактат надходить в печінку. Печінка є основним місцем скупчення ферментів глюконеогенезу і лактат йде на синтез глюкози.

Глюкозо-аланіновій цикл

Метою глюкозо-аланіновогоцікла також є прибирання пірувату, але, крім цього, вирішується ще одна важлива задача – прибирання зайвого азоту з м'язів. При м'язовій роботі і в стані спокою в міоциті розпадаються білки і утворені амінокислоти рансамініруються з a- кетоглутаратом. Отриманий глутамат взаємодіє з піруватом. Утворений аланін є транспортною формою пірувату та азоту з м'яза в печінку. У гепатоциті йде зворотна реакція трансамінування, аміногрупа передається на синтез сечовини, піруват використовується длясинтезу глюкозиГлюкоза, утворена в печінці з лактату або аланіну, повертається назад в м'язи, відновлюючи під час відпочинку запаси глікогену.Крім

м'язової роботи, глюкозо-аланіновий цикл активується під час голодування, коли м'язові білки розпадаються і багато амінокислоти використовуються як джерело енергії, а їх азот необхідно доставити в печінку.

3. Ліпопротеїни плазми крові: ліпідний та білковий (апопротеїни) склад. Гіперліпопротеїнемії.

За своєю молекулярною будовою ліпопротеїни плазми крові — це кулеподібні структури — міцели, всередині яких міститься гідрофобна ліпідна серцевина (ядро), що складається переважно з триацигліцеролів та ефірів холестерину. Гідрофобне ядро вкрит шаром полярних амфіпатичних фосфолілідів, периферичних та інтегральних білків. Схема 16.4

Окремі класи ліпопротеїнів розрізняються також за складом білків, що входять до них. Білки, які входять до складу ліпопротеїнів плазми крові людини, отримали назву аполіпопротеїнів (апопротеїнів, апобілків). Існує п’ять основних сімейств таких білків (А, В, С, О, Е), до яких належать десять основних апопротеїнів: А-1, А-2, А-4, В-48, В-100, С-1, С-2, С-3, О та Е, що входять до складу певних ліпопротеїнів у різних кількісних співвідношеннях.

Гіперліпопротеїнемія — клініко-біохімічний синдром, при якому в плазмі крові людини спостеріідеться підвищення (порівняноз нормою для певної популяції) концентрації певних класів ліпопротеїнів, а також триацилгліцеролів та холестерину. За механізмом походження виділяють: - первинні (спадкові) гіперліпопротеїнемії, тобто такі, що спричинені генетичними дефектами в синтезі певних ферментів обміну

ліпідів крові (зокрема,ліпопротеїнліпази, холестерол-ацилтрансферази) або неферментних білків — порушеннями в синтезі певних апопротеїнів, рецепторів для анобілків та ліпопротеїнів (зокрема ЛПНЩ);

- вторинні (набуті) гіперліпопротеїнемії— гіперліпонротеїнемії, що розвиваються внаслідок певних хвороб внутрішніх органів (гепатит, цироз печінки, нефроз), ендокринопатій (порушення функції щитовидної залози, статевих залоз, цукровий діабет), дії пошкоджуючих факторів середовища (хронічний алкоголізм).

4. Реакція клітин-мішеней на дію гормонів. Мембранні (іонотропні, метаботропні) та цитозольні рецептори.

Реалізація фізіологічного ефекту гормонів та інших біорегуляторів здійснюється в клітинах (тканинах-, органах-)-мішенях. Мішені (клітина, тканини, органи) або гормонокомпетентні структури – чутливі до гормону біоструктури, які вибірково відповідають на взаємодію з гормоном специфічною фізіологічною та біохімічною реакцією; відповідно до ступеня впливу гормону на їх біологічні властивості, виділяють гормонозалежні та гормоночутливі клітини.

Прикладами гормонозалежних структур є тканини периферійних ендокринних залоз (щитовидної, кори евднирникових залоз) відносно дії тропних гормонів гіпофіза (ТТГ та АКТГ, відповідно) або клітини чоловічої та жіночої статевої сфери стосовно присутності та ефектів відповідних статевих гормонів. Гормоночутливими є клітини органів, що реагують на дію інсуліну, який контролює ві них обмін глюкози, ліпідів та амінокислот (клітини м*язів, жирової тканини, лімфоїдної системи). Здатність клітин-(тканин-)-мішеней специфічним чином реагувати на певний гормон визначається наявністю рецепторних молекул, що сполучаються з гормоном або хімічно близькими до нього сполуками. З іншого боку, взаємодія з рецептором відбувається за рахунок певного домену молекули гормону – «активного центру», що за молекулярною будовою, конформаціюю є комплементарним відповідному сайту рецептора.

Мембранні рецептори поділяють на 2 класи:

1)рецептори І класу – монотропні рецептори – такі, що в результаті взаємодії з ФАС спричиняють відкриття іонних каналів на плазматичній мембрані і генерують розвиток надзвичайно швидких іонних струмів (Ca2+, Na+, K+, Cl-)/

2)рецептори ІІ класу – метаботропні рецептори – такі, що після взаємодії з ФАС призводять до активації біохімічних ефекторних систем клітини через трансдукуючий G-білок.

Фізіологічними лігандами є гормони та інші біорегулятори білково-пептидної __________природи та біогенні аміни – похідні амінокислот (адреналін, серотонін).

Цитозольні рецептори всіх класів стероїдних гормонів у присутності стабілізуючого агента являють собою гетероолігомерний білковий комплекс.(холорецептор).

Дата добавления: 2015-05-07