План лекції

Агропромисловому комплексі.

Тема 5. Правове положення господарських товариств в

Характеристика материала АС14ХГН

Характеристика материала 40

Характеристика материала 03ХН28МДТ

Характеристика материала У8

Характеристика материала 10Г2Б

Марка:	10Г2Б
Классификация:	Сталь конструкционная низколегированная для сварных конструкций
Дополнение:	Сталь марганцово-ниобиевая
Применение:	Для сварных конструкций
Зарубежные аналоги:	Нет данных

Химический состав в % материала 10Г2Б

ГОСТ 19281 - 89

C	Si	Mn	Ni	S	P	Cr	N	Nb	Cu	As
до 0.12	0.17 - 0.37	1.2 - 1.6	до 0.3	до 0.04	до 0.035	до 0.3	до 0.012	0.02 - 0.05	до 0.3	до 0.08

Марка:	У8
Заменитель:	У7, У10
Классификация:	Сталь инструментальная углеродистая
Применение:	для инструмента, работающего в условиях, не вызывающих разогрева режущей кромки: фрез, зенковок, топоров, стамесок, долот, пил продольных и дисковых, накатных роликов, кернеров, отверток, комбинированных плоскогубцев, боковых кусачек.
Зарубежные аналоги:	Известны

Химический состав в % материала У8

ГОСТ 1435 - 99

C	Si	Mn	Ni	S	P	Cr	Cu
0.75 - 0.84	0.17 - 0.33	0.17 - 0.33	до 0.25	до 0.028	до 0.03	до 0.2	до 0.25

Марка:	03ХН28МДТ (другое обозначение 000Х23Н28М3Д3Т ЭП516)
Классификация:	Сплав коррозионно-стойкий
Применение:	сварные конструкции, работающие при температурах до 80 °С в серной кислоте различных концентраций, за исключением 55 %-ной уксусной и фосфорной кислот.
Зарубежные аналоги:	Известны

Химический состав в % материала 03ХН28МДТ

ГОСТ 5632 - 72

Fe	C	Si	Mn	Ni	S	P	Cr	Mo	Ti	Cu
36.915 - 46.5	до 0.03	до 0.8	до 0.8	26 - 29	до 0.02	до 0.035	22 - 25	2.5 - 3	0.5 - 0.9	2.5 - 3.5

Марка:
Заменитель:	35, 45, 40г
Классификация:	Сталь конструкционная углеродистая качественная
Применение:	трубы, поковки, крепежные детали, валы, диски, роторы, фланцы, зубчатые колеса, втулки для длительной и весьма длительной службы при температурах до 425 град.
Зарубежные аналоги:	Известны

Химический состав в % материала 40

ГОСТ 1050 - 88

C	Si	Mn	Ni	S	P	Cr	Cu	As
0.37 - 0.45	0.17 - 0.37	0.5 - 0.8	до 0.3	до 0.04	до 0.035	до 0.25	до 0.3	до 0.08

Марка:	АС14ХГН
Классификация:	Сталь конструкционная повышенной обрабатываемости резанием
Дополнение:	Легированная свинецсодержащая сталь
Применение:	В автомобилестроении - оси сателлитов дифференциала,скользящие муфты синхронизатора, ступицы
Зарубежные аналоги:	Нет данных

Химический состав в % материала АС14ХГН

ГОСТ 1414 - 75

C	Si	Mn	Ni	S	P	Cr	Mo	Cu	Pb	-
0.13 - 0.18	0.17 - 0.37	0.7 - 1	0.8 - 1.1	до 0.035	до 0.035	0.8 - 1.1	до 0.1	до 0.3	0.15 - 0.3	S+P <0.06

1. Поняття та загальна характеристика правового становища господарських товариств в агропромисловому комплексі.

2. Правовий статус сільськогосподарського акціонерного товариства.

3. Правовий статус сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю.

4. Правовий статус найманих працівників у сільськогосподарських акціонерних товариствах і товариствах з обмеженою відповідальністю.

5. Особливості реорганізації, ліквідації і банкрутства господарських товариств в агропромисловому комплексі.

Поняття та загальна характеристика правового становища господарських товариств в АПК

Господарські товариства в аграрному секторі економіки діють на підставі ЦК, ГК та Закону України від 19 вересня 1991 р. "Про гос­подарські товариства" з наступними змінами та доповненнями. Цими законодавчими актами визначають­ся поняття, види, правила створення і діяльності господарських товариств, а також права і обов'язки їхніх засновників і учасни­ків.

Відповідно до ст. 79 ГК господарськими товариствами є підпри­ємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їхнього майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержан­ня прибутку. У випадках, передбачених ГК, господарське товарис­тво може діяти у складі одного учасника.

Засновниками і учасниками товариства можуть бути суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи міс­цевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які є суб'єктами господарювання але виступають засновниками таких суб'єктів чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Традиційно класифікація господарських товариств здійснюєть­ся за наступними критеріями:

1. Спосіб формування, функціонування статутного капіталу.

- акціонерні та неакціонерні товариства;

2. Обсяг відповідальності учасників за зобов'язаннями товарис­тва.

- товариства з обмеженою відповідальністю, додатковою відповідаль­ністю, повні і командитні товариства.

2. Правовий статус сільськогосподарських акціонерних товариств

Сільськогосподарські акціонерні товариства Акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. Акціонери не відповідають за зо­бов'язаннями товариства, а лише несуть ризик збитків, пов'язаних із його діяльністю, в межах вартості належних їм акцій.

Більшість сільськогосподарських акціонерних товариств ство­рювалася шляхом реорганізації колгоспів, радгоспів і колективних сільськогос­подарських підприємств. Такі акціонерні сільськогосподарські то­вариства сформували свої статутні капітали за рахунок об'єднання майнових і земельних часток (паїв) своїх засновників — колишніх працівників і пенсіонерів реорганізованих господарств, які вони отримали внаслідок реорганізації останніх.

Засновниками може укладатися засновницький договір, у якому визначаються порядок провадження спільної діяльності щодо створення акціонерного товариства, кількість, тип і клас акцій, що підлягають придбанню кожним засновником, номінальна вартість і вартість придбання цих акцій, строк і форма оплати вартості акцій, строк дії договору.

За типами акціонерні товариства поділяються на публічні акціонерні товариства (можуть здійснювати як публічне так і приватне розміщення акцій) та приватні акціонерні товариства (тільки приватне розміщення акцій). Кількісний склад приватного акціонерного товариства не може перевищувати 100 акціонерів.

Акціонерне товариство може бути створене однією особою чи може складатися з однієї особа у випадку придбання акцій одним акціонером.

Установчим документом сільськогосподарського акціонерного товариства є статут. Засновники можуть укласти засновницький договір. Він повинен містити відомості про: повне та скорочене найменування товариства українською мовою; тип товариства; розмір статутного капіталу; розмір резервного капіталу; номінальну вартість і загальну кількість акцій, кількість кожного типу розміщених товариством акцій, у тому числі кількість кожного класу привілейованих акцій, а також наслідки невиконання зобов'язань з викупу акцій; умови та порядок конвертації привілейованих акцій певного класу у прості акції товариства чи у привілейовані акції іншого класу у випадках, якщо товариством передбачений випуск привілейованих акцій; права акціонерів - власників привілейованих акцій кожного класу; наявність переважного права акціонерів приватного товариства на придбання акцій цього товариства, які пропонуються їх власником до продажу третій особі, та порядок його реалізації; порядок повідомлення акціонерів про виплату дивідендів; порядок скликання та проведення загальних зборів; компетенцію загальних зборів; спосіб повідомлення акціонерів про зміни у порядку денному загальних зборів; склад органів товариства та їх компетенцію, порядок утворення, обрання і відкликання їх членів та прийняття ними рішень, а також порядок зміни складу органів товариства та їх компетенції; порядок внесення змін до статуту; порядок припинення товариства.

Державна реєстрація сільськогосподарських акціонерних това­риств провадиться у виконавчому комітеті міської, районної у міс­ті ради або в районній державній адміністрації за місцезнаходжен­ням даного то­вариства за правилами і в порядку, встановленому Законом Укра­їни від 15 травня 2003 р. "Про державну реєстрацію юридичних та осіб — підприємців ".

Акціонерне товариство є власником: майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески; продукції, виробле­ної або переробленої внаслідок господарської діяльності товариства; доходів, одержаних завдяки такій діяльності; іншого майна, придба­ного товариством на законних підставах. Вкладами учасників та зас­новників господарського товариства можуть бути: будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права корис­тування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинка­ми, спорудами, а також інші майнові права (в тому числі майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, зокрема в іно­земній валюті. Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасни­ка та засновника у статутному фонді товариства. Порядок оцінювання вкладів визначається в установчих документах акціонерного това­риства, якщо інше не передбачено чинним законодавством.

Господарські функції і права акціонерного товариства як суб'єк­та права у правовідносинах реалізують його органи управління.

Сільськогосподарське акціонерне товариство — підприємство з дуже складною управлінською структурою. Вищим його органом є загальні збори, в яких можуть брати участь всі акціонери, незалеж­но від кількості і класу акцій, власниками яких вони є. До компе­тенції загальних зборів належать головні, стратегічні питання ді­яльності товариства, передбачені ст. 41 Закону "Про господарські товариства".

В акціонерному товаристві може створюватися наглядова рада, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу і інколи відповідно до рішень загальних зборів або положень статуту, виконує окремі функції, віднесені до компетенції загальних зборів.

Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) або одноосібним (директор, генеральний директор). У всіх сільськогосподарських акціо­нерних товариствах загальні збори обирають ревізійну комісію, яка належить до системи органів управління.

Специфічні функції в аграрному секторі економіки України ви­конують державні акціонерні компанії. Головною метою створення таких компаній є сприяння здійсненню державної аграрної політи­ки шляхом створення економічних механізмів державного регулю­вання аграрного ринку. Такою компанією, зокрема, є Державна ак­ціонерна компанія "Хліб України"', яка діє у формі відкритого акці­онерного товариства. її утворено з метою задоволення потреб насе­лення, установ і підприємств будь-якої форми власності у продо­вольчому й фуражному зерні, продуктах його переробки, незерновій сировині, елітному й сортовому насінні, наданні послуг із зберіган­ня, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції і отри­мання прибутку шляхом провадження підприємницької діяльності.

Особливості правового статусу цього суб'єкта аграрного підпри­ємництва визначають спеціальні функції, якими наділена дана компанія. Вони полягають у тому, щоб: виконувати роль держав­ного агента із забезпечення державної заставної закупівлі зерна; формувати ресурси зерна та продуктів його первинної переробки на регіональному й загальнодержавному рівнях; надавати послуги зі зберігання зерна, його обробки та технологічної переробки; ви­робляти борошно, крупи, хлібобулочні і макаронні вироби, інші харчові продукти; виробляти однорідні корми та комбікорми, кор­мові добавки та інші кормові продукти; здійснювати товарне сіль­ськогосподарське виробництво; вирощувати, переробляти, зберіга­ти, закуповувати (в тому числі у населення), реалізовувати сіль­ськогосподарську продукцію; організовувати поставку мінеральних добрив, засобів захисту рослин і насіння, агрохімічних продуктів; брати участь у розробленні довготермінових прогнозів і цільових комплексних науково-технічних, економічних та екологічних прог­рам розвитку сільського господарства тощо.

3. Правовий статус сільськогосподарських товариств з обмеженою відповідальністю

Наслідком результаті аграрної реформи в Україні є створення значної кількості сільськогосподарських підприємств із правовим статусом товариства з обмеженою відповідальністю. Сільськогоспо­дарські товариства з обмеженою відповідальністю є суб'єктами гос­подарювання, які здійснюють виробництво, переробку та реаліза­цію сільськогосподарської продукції, виконання робіт і надання послуг. Статутний капітал таких товариств, поділений на частки, ут­ворюється шляхом об'єднання майнових і земельних внесків гро­мадян, що не відповідають за зобов'язаннями товариства й несуть ризик збитків, пов'язаних з його діяльністю в межах вартості своїх вкладів. Товариство відповідає за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном.

Установчим документом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю є статут. Він повинен містити відо­мості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад зас­новників та учасників, склад і компетенцію його органів та поря­док прийняття ними рішень, зокрема перелік питань, вирішення яких потребує одностайності або кваліфікованої більшості голосів, розмір часток кожного з учасників, розмір, склад і порядок внесен­ня ними вкладів, інші відомості, передбачені ст. 57 ГК.

Порядок і строки державної реєстрації сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю, встановлені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб — підприємців". З дня її здійснення сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю набуває статусу юридичної особи. Воно має право здійснювати всі види господарської діяльності, не заборонені законом, а також на повну господарську самостійність у зовнішньоекономічних і внутрішньогосподарських відносинах.

Учасник товариства має право вийти з нього незалежно від згоди інших його учасників. При цьому йому виплачується вартій частини майна, відповідно до його частки в статутному капіталі товариства. У зв'язку із специфікою сільськогосподарського виробництва й регулювання трудових відносин у цій галузі час виходу і інші умови вибуття із сільськогосподарського товариства з обмеже­ною відповідальністю можуть бути додатково враховані в статуті товариства.

Вищим органом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників. До їх складу входять учасники товариства або призначені ними представники. Збори обирають голову товариства.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний — дирекція або одноосібний — директор. Дирекцію очолює генеральний директор. Дирекція або директор вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тю що належать виключно до виняткової компетенції зборів учасників. Контроль за діяльністю дирекції або директора товариств здійснюється ревізійною комісією.

4. Особливості правового статусу найманих працівників у сільськогосподарських акціонерних товариствах і товариствах з обмеженою відповідальністю

Важливе значення для характеристики правового статусу найманих працівників господарських товариств має ст. 2 КЗпП, яка визначає основні трудові права найманих працівників. У ній, насамперед, конкретизується конституційне право громадян України на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці, не нижче встановленого державою мінімального розміру, в тому числі прав на вільний вибір професії, роду занять і роботи, що забезпечується державою.

Працівники мають право на відпочинок, відповідно до правил обмеження робочого дня та робочого тижня, на щорічні оплачувані відпустки, право на здорові та безпечні умови праці, на об'єднання у професійні спілки та на вирішення трудових конфлікті (спорів) у встановленому законом порядку. Стаття 2 КЗпП гаран­тує також працівникам право на матеріальне забезпечення в поряд­ку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, пов­ної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, право на звернення до суду за вирішенням трудо­вих спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займа­ної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

Ці трудові права становлять основу спеціального правового ста­тусу всіх найманих працівників. Однак особливості сільськогоспо­дарського виробництва, зумовлені об'єктивними факторами, дають підставу говорити про специфіку умов праці найманих працівників у сільському господарстві. На сільськогосподарське виробництво суттєво впливають природні чинники — сезонність, розбіжність робочого періоду (наприклад, оранка, сіяння) з періодом вироб­ництва (наприклад, достигання врожаю). У рослинництві й тварин­ництві діють біологічні фактори; рільництво має свої особливості, зумовлені якістю земель, родючістю фунтів тощо. Названа специ­фіка сільськогосподарського виробництва суттєво впливає на особ­ливості правового регулювання праці найманих сільськогосподар­ських працівників.

Стаття 7 КЗпП визначає, що законодавством можуть встанов­люватись особливості регулювання робочого часу й часу відпочин­ку на підприємствах і в організаціях сільського господарства.

Особливості правового статусу найманих працівників господар­ських товариств найбільш суттєво виявляються в регулюванні ро­бочого часу й часу відпочинку. Згідно зі ст. 50 КЗпП, нормальна тривалість робочого часу для працівників не може перевищувати 40 год. на тиждень. За умови збереження загальної тривалості робочо­го часу, встановленого чинним законодавством про працю для всіх працівників, режим роботи в сільськогосподарських підприємствах встановлюється з урахуванням сезонності сільськогосподарського виробництва, напруженості роботи в періоди року.

З метою раціонального використання робочого часу дирекція сільськогосподарських товариств з обмеженою відповідальністю та правління сільськогосподарських акціонерних товариств мають право за погодженням з виборним органом первинної профспілко­вої організації (профспілковим представником) у період напруже­них польових робіт (посів, догляд за посівами, заготівля кормів, збирання врожаю, оранка тощо), в разі виробничої потреби, збіль­шувати тривалість робочого дня для працівників, зайнятих у рос­линництві, але не більше, ніж на 10 год. У менш напружені періо­ди польових робіт робочий день відповідно скорочується до 5 год., а за бажанням працівників — не обмежувати цими годинами. Для обліку відпрацьованого працівниками часу, згідно зі ст. 61 КЗпП, запроваджується підсумований облік робочого часу з тим, щоб три­валість його за поточний період не перевищувала нормальної кіль­кості робочих годин.

Дирекція сільськогосподарського товариства з обмеженою відпо­відальністю та правління сільськогосподарського акціонерного това­риства за погодженням із виборним органом первинної профспілко­вої організації (профспілковим представником) господарства мають право у період напружених польових робіт, у разі виробничої потре­би, залучати працівників до роботи у встановлені дні відпочинку з наданням натомість інших днів відпочинку по закінченні кожного періоду напружених польових робіт. При цьому підрахунок днів від­починку може проводитись за період, що не перевищує 2 місяців.

У рамках локальної нормотворчості кожне господарське това­риство розробляє правила внутрішнього трудового розпорядку, по­ложення про оплату праці, про преміювання, матеріальне й мо­ральне заохочення працівників, соціальний захист працівників, ук­ладає колективний договір та інші локальні нормативні акти, яки­ми регулюються трудові відносини в господарському товаристві.

Зміст правового статусу сільськогосподарських працівників, які є співвласниками майна господарських товариств, становлять, ок­рім трудових прав і обов'язків, управлінські, майнові й земельні права та обов'язки. Незалежно від форми власності товариства, наймані працівники користуються правом на житло, комунально-побутові послуги, соціально-культурне обслуговування тощо.

5. Особливості ліквідації сільськогосподарських акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю

Діяльність сільськогосподарських акціонерних товариств і това­риств з обмеженою відповідальністю припиняється внаслідок їх ре­організації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Господарське товариство ліквідується:

- за ініціативою власника (власників) або уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб (засновників господарського товариства чи їх правонаступни­ків),

- за рішенням суду (у випадках, передбачених чинним законо­давством);

- у зв'язку із закінченням строку, на який воно створю­валося чи в разі досягнення мети, заради якої його було створено;

- у разі визнання його в установленому порядку банкрутом;

- у разі скасування його державної реєстрації.

Ліквідація господарського товариства здійснюється ліквідацій­ною комісією, яка створюється власником (власниками) майна то­вариства чи його (їх) представниками (органами), або за рішенням суду (в разі припинення діяльності товариства за рішенням суду). Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується. Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію, встановлює порядок та визначає строки її проведення, а також строк для заяви претензій кредито­рами (він може бути меншим, ніж 2 місяці з дня оголошення про ліквідацію).

З дня утворення ліквідаційної комісії до неї переходять повно­важення щодо управління справами господарського товариства. Ліквідаційна комісія насамперед вміщує в спеціальному виданні оголошення про ліквідацію товариства та про порядок і строки за­яви кредиторами претензій; явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально в письмовій формі у строки, встановлені чинним за­конодавством.

Претензії кредиторів задовольняються з майна суб'єкта, що лік­відується. Претензії, не задоволені через відсутність майна господарсько­го товариства, а також які не визнані ліквідаційною комісією (як­що їх заявники протягом місяця після одержання повідомлення про повне або часткове відхилення претензії не звернуться до суду з відповідним позовом), і ті претензії, в задоволенні яких за рішен­ням суду кредиторові відмовлено, вважаються погашеними. Май­но, що залишилося після задоволення претензій кредиторів, вико­ристовується за вказівкою власника.

Скасування державної реєстрації позбавляє сільськогосподарське акціонерне товариство (товариство з обмеженою відповідальністю) статусу юридичної особи, що є підставою для вилучення його з дер­жавного реєстру. Товариство вважається ліквідованим з дня внесен­ня до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу.

Відповідно до положень Закону України від 14 травня 1992 р. "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання йо­го банкрутом" (в редакції Закону від ЗО червня 1999 р.) процедури санації та ліквідації акціонерного товариства або товариства з об­меженою відповідальністю, які є сільськогосподарськими товаро­виробниками, мають ряд особливостей. За ст. 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" сільськогосподарськими товарови­робниками вважаються ті фізичні або юридичні особи незалежно від форми власності та господарювання, в яких валовий доход, от­риманий від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (виловлених вод­них біологічних ресурсів), за наявності сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень тощо) та/або поголів'я сільськогосподарських тварин у власності, користуванні, в тому числі й на умовах оренди за попередній звітний (податко­вий) рік, перевищує 50% загальної суми валового доходу.

Якщо акціонерне товариство або товариство з обмеженою від­повідальністю відповідає вимогам законодавства до сільськогоспо­дарських товаровиробників, його санація та/або ліквідація за про­цедурою банкрутства матимуть такі специфічні особливості.

По-перше, під час введення процедури розпорядження майном боржника аналіз фінансового становища сільськогосподарського товаровиробника повинен здійснюватися з урахуванням сезоннос­ті сільськогосподарського виробництва та його залежності від при­родно-кліматичних умов, а також можливості задоволення вимог кредиторів за рахунок доходів, які господарське товариство може одержати після закінчення відповідного періоду сільськогосподар­ських робіт.

Рішення про звернення з клопотанням до господарського суду про санацію сільськогосподарських товаровиробників приймає ко­мітет кредиторів за участю представника органу місцевого самов­рядування відповідної територіальної громади. Санація таких гос­подарських товариств вводиться на строк до закінчення відповід­ного періоду сільськогосподарських робіт з урахуванням часу, пот­рібного для реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та пере­робленої) сільськогосподарської продукції. Однак зазначений строк не може перевищувати 15 місяців. У разі, якщо протягом строку санації погіршилося фінансове становище сільськогоспо­дарського товаровиробника через стихійне лихо, з епізоотіями та іншими несприятливими умовами, вищенаведений строк санації можна продовжити на 1 рік.

По-друге, у разі продажу об'єктів нерухомості, які використову­ються для цілей сільськогосподарського виробництва та є у влас­ності господарського товариства, що визнано банкрутом, за інших рівних умов переважне право на придбання зазначених об'єктів на­лежить сільськогосподарським підприємствам і фермерським гос­подарствам, розташованим у цій місцевості.

По-третє, рішення щодо земельних ділянок, які є у власності такого господарського товариства і надані йому в постійне чи тим­часове (на умовах оренди) користування, приймається за ЗК.

Дата добавления: 2015-05-07