Общество и власть в период первой промышленной революции 5 страница

17.Тлумачення

Застосування цивільного законодавства також тісно пов'язане з його тлумаченням. Тлумачення цивільного законодавства С це усвідомлення змісту цивільно-правової норми. Більшість нормативно-правових актів виписані чітко, грамотно та з дотриманням правил юридичної техніки. Проте трапляються нормативно-правові акти, які допускають неоднозначність чи суперечливість у тлумаченні своїх положень. Тому в цьому випадку слід застосовувати низку способів тлумачення. Тут, окрім загально-філософських способів тлумачення (граматичний, логічний, систематичний, історичний тощо) слід застосовувати спеціально юридичні способи тлумачення. Останні поділяють на обов'язкові та необов'язкові для застосування. До обов'язкових для застосування спеціальних юридичних способів належить офіційне тлумачення (коли нормативно-правовий акт тлумачить орган, який його видав) та легальне тлумачення (коли нормативно-правовий акт тлумачить орган, який спеціально для цього вповноважений). До необов'язкових для застосування спеціальних юридичних способів тлумачення можна віднести, наприклад, доктринальне тлумачення, тобто думки вчених, щодо правильності застосування положень відповідного акту цивільного законодавства.

18. Наука цивільного права

Як ми вже зазначали, цивільне право С поняття багатозначне. І окрім того, що цивільне право виступає як галузь права та галузь законодавства, його також слід розглядати і як науку.

Цивільне право як науку ще називають цивілістикою, що означає систему знань, положень та висновків про цивільно-правові явища.Предметом цивільно-правової науки є чинне законодавство, практика його застосування, історія розвитку, досвід цивільно-правового розвитку в зарубіжних країнах. Окрім того, цивілістика вивчає також поняття цивільного права, його місце в правовій системі, його походження та закономірності розвитку, систему та зміст цивільно-правових норм, інститутів та підгалузей, їх роль у правовому оформленні життя суспільства та ефективність їх застосування.Зміст цивілістичної науки становить сукупність знань про цивільно-правові явища, що стосується, насамперед, розроблених основних наукових положень, правових категорій та конструкцій, які дозволяють пояснити та аналізувати цивільно-правові явища, а певною мірою і прогнозувати їх розвиток та отримувати обґрунтовані знання про нові явища в цій сфері. Цивілістичні знання самі по собі не наділені загальнообов'язковістю, проте є підґрунтям для правотворчої діяльності.

З огляду на це, наука цивільного права С це систематизована сукупність знань про цивільно-правове регулювання суспільних відносин, властивості та закономірності його функціонування та розвитку, способи досягнення його ефективності, засоби отримання нових знань, необхідних для подальшого вдосконалення цивільного права.

На відміну від галузі цивільного права, що регулює особисті та майнові відносини юридичне рівних суб'єктів, і цивільного законо­давства, яке є зовнішньою формою цивільно-правових норм, нау­ка цивільного права (цивілістика) є вченням про цивільне право як галузь права, об'єднане в систему понять, категорій, думок, кон­цепцій, теорій.

Предметом науки цивільного права (цивілістики) є концепція приватного та цивільного права; норми цивільного права (цивіль­ного законодавства); цивільні відносини; юридичні факти (обста­вини), завдяки яким ці відносини перетворюються на правовідно­сини; умови і порядок реалізації цивільних прав та обов'язків, практика застосування норм цивільного права (цивільного законо­давства).

Цивілістика вивчає поняття цивільного права як галузі права та його місце в загальній системі права, систему і зміст цивільно-пра­вових інститутів; джерела цивільного законодавства, їх види та зна­чення, прийоми і методи тлумачення цивільно-правових норм та ефективність їх вивчення.

При цьому цивілістика не може обмежуватися вивченням ци­вільного права лише однієї якоїсь країни, тим більше локалізова­ної на певному відтинку часу. Це пов'язано з тим, що в усіх краї­нах, де існують цивільні відносини, їх правове регулювання, а від­так наука цивільного права, мають за основу одні й ті самі законо­мірності, принципи, основоположні ідеї, які, однак, можуть варію­ватися залежно від типу культури (цивілізації), до якої належить певна держава, особливостей її історичного розвитку, рівня розвит­ку економіки тощо.

Тому предметом науки цивільного права є також цивілістичні доктрини, форми цивільного законодавства і практика їх застосу­вання в інших державах. У зв'язку з цим органічною частиною на­уки цивільного права є так звана порівняльна цивілістика (компа­ративістика) або ж порівняльне цивільне право, що має на меті визначення загального та особливого в різних системах приватно­го (цивільного) права, можливість рецепції, акультурації, імпле­ментації концепцій, засад цивільного права, окремих правових рі­шень або їх сукупності.

Крім того, важливою складовою цивілістики є історія станов­лення і розвитку приватного (цивільного) права взагалі і різних систем цивільного права (локальних, національних) зокрема. Вив­чення історії цивільного права дає можливість як запозичити пози­тивний досвід минулого, так і (хоч би деякою мірою) уникнути повторення помилок. До того ж вивчення історії та характеру роз­витку цивільного права дозволяє визначити його тенденції на су­часному етапі І з більшою або меншою мірою точності прогнозува­ти можливість виникнення єдиного цивільного права Європи, створювати єдині системи цивільно-правових норм (наприклад, УНІДРУА, Модельний Цивільний кодекс СНД) тощо.

Дата добавления: 2015-05-07