Общество и власть в период первой промышленной революции 27 страница

- Службова і комерційна таємниця як певне нематеріальне благо є обХєктом цивільного обороту.

1. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

2. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

3. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Односторонній правочин може створювати обов'язки як для особи, яка його вчинила, так і для інших осіб.

Правочин вважається одностороннім, коли до виникнення цивільних прав і обовХязків призводить волевиявлення одного субХєкта цивільного права.

До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

4. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Це є переважна більшість правочинів у цивільних правовідносинах. Найпоширенішою формою є договір.

Двосторонні чи багатосторонні правочини Р ті правочини, при укладенні яких взаємне волевиявлення проявляють дві і більше сторони.

Також можна виділити такі види правочинів:

1) оплатні та безоплатні;

2) консенсуальні (вважаються укладеними з моменту досягнення згоди щодо усіх істотних умов договору) та реальні (недостатньо досягнення згоди щодо істотних умов Р потрібно вчинити певну фактичну дію, спрямовану на виконання стороною свого договірного обовХязку);

3) казуальні (визначена підстава укладення, обумовлена наміром (метою) досягти конкретного юридичного результату) та абстрактні (зберігають юридичну силу тоді, коли підстава укладення відсутня, або коли вона є необовХязковою)

Юридичні особливості притаманні умовним правочинам, за якими виникнення прав і обовХязків перебуває в залежності від можливого настання чи ненастання тих чи інших обставин.

Стаття 203. Загальнівимоги, додержанняяких є необхідним для чинностіправочину

1. Зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актами цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. (Фізичні та юридичні особи, повиннівраховуватимежідозволеностіправочинів та призначенняїх у суспільстві, дотримуватисьвимогцивільногозаконодавства).

2. Особа, щовчиняєправочин, повинна матинеобхіднийобсягцивільноїдієздатності. (Укладатиїхмаютьлише особи, яківолодіютьу тому чиіншомуобсязідієздатністю, тобто воля якиххарактеризуєтьсядостатньоюпсихічноюзрілістю).

(вибирайтеваріант, якийімпонує (: вам більше)

А) Невідповідністьміждійснимбажанням (волею) та йогозовнішнімпроявом (волевиявленням) є підставою для визнання судом такого правочинунедійсним. Таканевідповідністьможе бути результатом помилки, обману, насильства, збігутяжкихобставин, зловмисноїдомовленостіпредставникаоднієїсторони з іншою.

Б) Наявністьправочинусвідчить про те, щообидваучасникибажалиукластиправочин і щозовнішнійвиразволівідповідаєвнутрішньому. Цеозначає,щонеобхіднаєдністьвнутрішньоїволі і волевиявлення, тому у випадку, коли в правочині воля відсутня, мало місценасильство, особа перебувалапідвпливом погрози, обману і т. ін.

В) Правочинмає бути реально спрямований на виникненняобумовлених ним правовихнаслідків, тобтонеобхідноюумовою є єдністьволі і волевиявлення. Волевиявлення, здійсненебез мети вчиненняправочину, а лише для виду або для прикриття собою іншогоправочинувпливає на дійсністьправочину.

4. Правочинмаєвчинятися у формі, встановленій законом. (При укладенніправочинуобов'язковедотриманняпередбаченої законом форми (усної, письмовоїчинотаріальної), інакшепорушенняцієїформитягне за собою визнанняправочинунедійсним).

5. Правочинмає бути спрямований на реальненастанняправовихнаслідків, щообумовлені ним. (Тобтонеобхідноюумовою є єдністьволі і волевиявлення.Волевиявлення, здійснене без мети вчиненняправочину, а лише для виду або для прикриття собою іншогоправочинувпливає на дійсністьправочину).

6. Правочин, щовчиняється батьками (усиновлювачами), не можутьсуперечити правам та інтересамїхніхмалолітніх, неповнолітніх та непрацездатнихдітей. (Захист прав і інтересівнеповнолітніх і непрацездатнихдітейлежить на їхніх батьках (усиновителях). Вонидіютьвідїхньогоімені в їхніхінтересах як законніпредставники, тим самим доповнюючинедостатнюдієздатністьдитини. Закон передбачає,щоправочини, вчинені батьками (усиновителями), не повинні бути спрямовані на обмеження як духовних, так і майнових прав дитини).

Для деякихправочинів закон встановлюєособливий порядок здійсненняабопередбаченареєстраціяїху відповіднихдержавних органах, цівимогитакожохоплюютьсяпоняттям умов дійсностіправочинів.

Стаття 204. Презумпціяправомірностіправочину

Цей принцип поширюється на всіправочини, якимпритаманнінаступніознаки: по-перше, вільневолевиявленняучасниківправочину, по-друге, діїсторін не повиннісуперечити чинному законодавству, по-третє, сторонами правочинуможутьвиступатитількисуб'єктицивільного права, по-четверте, діїсторінповинні бути спрямовані на встановлення, зміну, припиненняцивільних прав і обов'язків.

Дата добавления: 2015-05-07