Сформулюйте причини та умови формування злочинних груп. 3 страница

Скоєний злочин, постійна загроза викриття і покарання створюють злочинну домінанту в психіці злочинця. У деяких злочинців після скоєння злочину може посилитися конфлікт із суспільством, протиставлення своєї особи соціальним вимогам. Щоб відволікти свою свідомість від скоєного, такі злочинці у пошуку необхідних чи емоційних станів планують нові злочини.

Під впливом злочину людина може зрозуміти, що вона занижувала соціальну цінність об’єктів чи обставин в результаті скоєної нею злочинної дії, внаслідок чого у неї виникає почуття провини. Усвідомлення своєї вини, причетності до матеріальної чи моральної шкоди, заподіяної окремій особі, групі осіб чи суспільству, може викликати у злочинця реакцію щодо надання допомоги слідству і правосуддю.

Психічні стани, пов’язані з переживанням скоєного злочину, призводять до того, що в поведінці злочинця і його діях проявляється загальмування розумових процесів, утрачається автоматизм у вироблених раніше робочих навиках, змінюється звична манера спілкування з оточуючими (з’являється дратівливість, замкнутість). Однак може мати місце і підвищена активність людини після скоєння злочину, що найчастіше виражається у непродуманості дій, метушливості, неадекватності реакції на ситуацію.

Якщо після скоєння злочину не наступає юридична відповідальність — покарання, в особистості злочинця також відбуваються окремі психічні зміни: може з’явитися усвідомлення безкарності, зниження внутрішнього конфлікту як боротьби між “хочу” і “повинен” (у цій боротьбі перемогу отримує мотив “хочу”, що спонукає особистість на нові злочини).

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

55. Дайте психологічну характеристику потерпілому.

· Потерпілий - це одна з центральних фігур попереднього слідства і розгляду справи в суді, якщо мова йдеться про злочин проти особистості.

· Психологічна характеристика потерпілого охоплює соціально-психологічні, загально-психологічні та індивідуально-психологічні властивості його особистості, які доцільно розглядати цілісно, адже вони становлять єдиний ряд із додатковими складовими: спілкування, спрямованість, характер, самосвідомість, досвід, інтелектуальні або психічні процеси, психофізіологічні якості.

· Особистості потерпілого у кримінальному процесі притаманні такі психологічні характеристики:

- самооцінка - охоплює його оцінку щодо самого себе, своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей, внаслідок вчиненого злочину вона може бути і неадекватною, на відміну від адекватної до моменту його вчинення. Неадекватна самооцінка теж може бути завищеною або заниженою, що часто спричиняє до розвитку комплексу неповноцінності, стійкої невпевненості;

- самоповага - визначає відношення потерпілого до того, на що він претендує і є компонентом свідомості, в якому відображається бережливе і шанобливе ставлення до власного я, ступінь піклування про себе. Після вчинення злочину потерпілому необхідно для збереження самоповаги виявляти більшу активність для досягнення поставлених перед собою прагнень або знизити рівень домагань з метою недопущення внутрішнього психологічного конфлікту із власним я;

- характер, у якому знаходять вираз суспільно-історичні умови життя потерпілого, спрямованість його виховання, він є своєрідним виразом індивідуальних рис людини, що формуються в

процесі її розвитку, під впливом умов виховання та проявляється у поведінці. До структури характеру потерпілого входять: ставлення до суспільства, людей, соціально-етичних цінностей,

себе самого, праці, матеріальних речей;

- емоції виступають вираженням і регулятором активності потерпілого, свідчать про значення того чи іншого явища для нього і регулюють загальну спрямованість та динаміку його поведінки. Якщо контроль потерпілого над своїми емоціями у момент заподіяння злочину буде несвоєчасним, то рішення, прийняте в даній ситуації, буде запізнілим і не матиме необхідної ефективності та доцільності;

-суспільна установка потерпілого або його ціннісні орієнтації являють особою певний стержень свідомості, який охоплює помисли і почуття людини, з урахуванням яких вирішуються важливі життєві питання, це своєрідна система соціальної орієнтації, яку особа для себе прийняла. Вона може знаходити свій прояв у стандартизованих судженнях, некритично засвоєних людиною під час спілкування з іншими людьми, в упередженості, виокремленні того, що має для неї важливе життєве значення, саме тому потерпілий може бачити в об’єктах те, що він хоче бачити, а не те, що є на справді;

- переконання – система мотивів потерпілого, що спонукають його діяти відповідно до власних поглядів і принципів, його підґрунтя становлять знання, які для людини є істинними, незаперечними, в яких вона не має сумніву. Особливість переконань полягає в тому, що в них знання постають в єдності з моральними й естетичними почуттями, інтелектом особистості;

- переживання потерпілого є проявом його почуттів, співвідношення їх із предметом чи особою, які їх викликають. Ступінь усвідомлення переживань внаслідок учиненого злочину в потерпілого спочатку може бути досить високим,але це не означає, що крім держави, адекватно реагувати на вчинений злочин при визначенні його наслідків не може і сам потерпілий. При першому розумінні завданої шкоди у нього знаходять прояв симптоми людини, яка зіткнулася з неочікуваною і тяжкою в моральному плані втратою, розвивається апатія, дипресія, упадок духу, приступи гніву, знижується самооцінка, загострюється відчуття небезпеки, втрачається довіра до навколишніх людей. Часто він залишається сам на сам зі своїм нещастям, що призводить до трагедій.

·У психологічному портреті потерпілого вбачається тривога, лють, приниження, потреба у

розумінні, гостра реакція на стрес, депресія і посттравматичний стресовий розлад, змішаний розлад емоцій і поведінки, що у сукупності утворюють психологічний стан потерпілого. Додатковими його складовими є ретретистська поведінка потерпілого (заглиблення в себе, алкоголізм, наркоманія, суїцидальні нахили) та витіснення раціональної людської активності запереченням суспільного устрою.

Депресивні стани у потерпілих характеризуються подавленим, сумним настроєм, відсутністю апетиту і бажанням скоріше б це забути, відчуттям безнадії та розчарування - і все це поєднується із порушенням сну, підвищеною тривогою. Зовні дані прояви видно не завжди, потерпілі з важкістю, але справляються зі своїми обов’язками, відвідують роботу, але робоча активність у них знижена, поєднана із замкнутістю та відсутністю бажання спілкуватися. У клінічній картині мають прояв тривожно-фобічні розлади на фоні вираженого неспокою із внутрішнім переживанням, відчуттям небезпеки, боязні повторення психотравмуючої ситуації. Фабула страху чітко пов’язана з перенесеною психологічною травмою, симптоматика посилюється під впливом незначних подразників, а також при проведенні слідчих дій.

У психіці потерпілого подія злочину знову відтворюється у формі нав’язливих образів, думок, постійної присутності у снах, раптових дій чи відчуття начебто все відбувається знову, інтенсивне переживання при зіткненні з подіями, що символізують чи нагадують деталі злочину, фізіологічна активність в ситуаціях, які зовні чи внутрішньо символізують акти травматичної події. Потерпілі намагаються уникнути будь-чого, що асоціативно пов’язано із подією злочину, думок і почуттів, діяльності, людей чи ситуацій, що викликають травмуючі спогади. У них помітне зменшення інтересу до важливих видів діяльності, відокремлення від інших людей, почуття відсутності перспективи в майбутньому.

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

56. Визначте психологічні аспекти впливу злочину на формування свідчень потерпілого.

Дії злочинця, наслідки злочинних дій часто викликають у потерпілого стан сильного душевного потрясіння, збудження, страху, важкої депресії, гніву, розгубленості, відчаю, обурення. Без врахування цих особливостей, їх правильного психологічного аналізу, зняття стресового стану потерпілого, досить важко розраховувати на повноту і правильність його показів.

При фізіологічному афект і у потерпілого порушується самоконтроль, правильна оцінка своїх дій, погіршується сприйняття реальної обстановки. В таких станах потерпілий може помилитись, оцінюючи фізичні дані злочинця, кількість правопорушників, характер дій тих що нападали. Сильні переживання, які виникають у потерпілих під час скоєння злочину, часто роблять їх сприймання більш глибшим, яскравим, дають можливість надовго запам’ятати навіть незначні деталі, події.

Оскільки злочин наносить душевну травму потерпілому, він подумки багаторазово повертається до нього, потерпілому часто вдається згадати якісь суттєві обставини, про які він не повідомляв при першому допиті. Тому, якщо це потрібно, варто провести повторний допит і необхідно досить детально перевіряти їх покази. Бо вони не завжди є об’єктивними. Причин для цього багато. Потерпілий наприклад, прагне помститись злочинцеві за свої страждання, біль, образу, бажає одержати максимальну матеріальну компенсацію у випадку засудження правопорушника. При цьому потерпілий може переслідувати і корисливу ціль, перебільшуючи розміри нанесеної йому шкоди, має наміри пом’якшити участь звинувачуваного під впливом умовлянь родичів і друзів злочинця, жалістю до нього; хоче приховати свою власну поведінку.

Невідповідність показів потерпілого справжнім обставинам справи іноді є наслідком соромливості при необхідності розповісти про дії злочинця або про власні дії під час скоєння злочину. Такі ситуації виникають, зокрема, при допиті потерпілих у справах про статеві злочини. Покази потерпілого можуть не відповідати дійсності також тому, що він переживає за помсту з боку злочинця, його співучасників, родини чи друзів.

---------------------------------------------------------------------------------------------------------

57.Дайте характеристику дослідженню особистості потерпілого.

· Психологічне дослідження особистості потерпілого в стадії попереднього слідства і суду є досить актуальним, тому що сприяє вирішенню цілого ряду питань: більш правильної кваліфікації злочину, глибокому дослідженню причин і умов, більш всебічному і повному розслідуванню кримінальних справ, виявленню нових доказів.

Психологічне дослідження особистості потерпілого можна розглядати в 2-х аспектах:

1) „статична сфера” - це вік, стать, національність, службове становище; ряд цих ознак потрібно з’ясувати за безпосередньою вимогою закону, причому деякі з них можуть прямо впливати на кваліфікацію злочину (наприклад, вік при статевих злочинах);

2) „ динамічна сфера” - тобто поведінка потерпілого в період, який безпосередньо передував події злочину та під час злочину, і зв’язок цієї поведінки з поведінкою злочинця (наприклад, втеча від потерпілого).

До спеціальних методів дослідження особистості і поведінки потерпілого відноситься аналіз слідчої і судової статистики, вивчення матеріалів судово-психологічної та судово-психіатричної експертиз, соціально-психологічні та судово-психологічні дослідження конфліктних ситуацій.

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------

58.Визначте предмет та завдання психології юридичної праці.

· Юридична праця є спеціальним видом діяльності людини та об’єктом дослідження психології юридичної діяльності (психології юридичної праці).

· Психологія юридичної діяльності (визначення вчених Національної академії МВС України) є галуззю науково-практичного знання про психологічні закономірності діяльності у сфері правозастосовчих і правоохоронних відносин, відносин у зв’язку з судочинством, та заснованих на їх пізнанні вимогах до особистості фахівця-юриста.

· Психологія юридичної праці вивчає психологічні закономірності правозастосовної діяльності та вивчає психологічні основи: професіограм юридичних професій; індивідуального стилю та майстерства; виховання професійних навиків та вмінь; підбору та розстановки кадрів; стилю та керівництва правоохоронною діяльністю; професіональних орієнтації, професійного відбору, професійного виховання та формування особистості працівників юридичних органів, професійної деформації та її попередження; організації робочого місця, робочого часу тощо.

· Основне завдання психології юридичної праці - виявлення раціональних співвідношень між особистістю і вимогами, які їй пред'являються професією.

У пізнанні цих закономірностей психологія праці спирається на методи, теоретичні положення та експериментальні дані різних наук: загальної та диференціальної психології, психології праці, юридичної соціології, кримінального права, процесу, криміналістики та інших.

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------

59.Визначте особливості етики та психології правозастосовної діяльності.

В Україні у структурі професійної етики юриста доцільно виділити загальні етичні принципи і правила діяльності різноманітних представників цієї професії: суддівська етика, етика працівників органів внутрішніх справ, прокуратури, адвокатська етика.

· Етичні вимоги до суб’єктів правозастосування потрібно класифікувати:

1) за професійною юридичною силою і 2) предметом регулювання.

1) За юридичною силою - це правові та корпоративні етичні вимоги.

Правові вимоги – ті, що закріплені в Конституції і законах України.

Корпоративні вимоги - правила поведінки, що містяться в кодексах честі конкретного юридичного товариства, загальноприйняті норми моральності та правила, що діють у конкретному колективві.

2) За предметом регулювання етичні вимоги до суб’єктів правозастосування поділяємо на: загальні вимоги; правила здійснення професійної діяльності конкретного суб’єкта правозастосування (судді, прокурора, слідчого, нотаріуса); норми,що регулюють позаслужбову діяльність; правила,які встановлюють відповідальність за порушення норм професійної етики.

Загальні вимоги - норми, закріплені в Конституції і законодавстві України; охоплюють правила здійснення професійної діяльності суб’єктом правозастосовної діяльності і вимагають неухильного дотримання етичних норм у сфері професійної діяльності; представлені у вигляді етичних принципів правозастосовної діяльності: принципповаги і захисту прав та свобод людини, законність, гуманізм, справедливість.

Правила реалізації діяльності суб’єктів правозастосовної діяльності є вимогами, закріпленими в законодавстві України і кодексах професійної етики: вірність присязі, громадянському і службовому обов’язку, безсторонність, пошана, професійна таємниця,ввічливість, тактовність,підтримання кваліфікації на високому рівні,необхідному для належного виконання професійних обов’язків, добросовісне виконання професійних обов’язків, ужиття всіх необхідних заходів для своєчасного прийняття рішень у конкретній справі. Суб’єкт правозастосовної діяльності мусить виявляти терпіння, ввічливість, тактовність і пошану до учасників процесу та інших осіб, з якими він спілкується під час виконання службових обов’язків.

Правила поведінки, що регулюють позаслужбову діяльність – це етичні норми поведінки суб’єкта правозастосовної діяльності в особистому житті і побуті: особиста гідність, честь, скромність, порядність, ввічливість, уважність.

У правозастосовній діяльності умовою втілення в життя ідеї справедливості, законності є етична норма про професійний обов’язок суб’єкта правозастосовної діяльності. Справедливість трансформується у сферу правозастосовної діяльності через такі етичні поняття,як обов’язок, честь і совість конкретного суб’єкта правозастосовної діяльності. Особливу роль у втіленні законності у правозастосовний процес відіграє етична норма відповідальності і, відповідно, дисципліни. Дисципліна є нормами і правилами поведінки суб’єктів правозастосовної діяльності: суддів,прокурорів, працівників органів внутрішніх справ. Завершальною етичною нормою забезпечення законності правозастосовної діяльності є почуття відповідальності суб’єкта за прийняття рішення.

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

60. Загальна характеристика професіограм юридичних професій

Створення професіограм юридичних професій є частиною деонтологічної характеристики праці юриста. Кожна професія, крім загальних вимог, висуває до юриста (слідчого, прокурора, судді, нотарі уса, адвоката та ін.) специфічні вимоги. Підвищення якості праці юриста неможливе без врахування індивідуальних особливостей його особи і відповідності особистих якостей об'єктивним вимогам професії.

Професіограма -є орієнтиром для підготовки юриста-спеціаліста, а також зразком для практикуючого юриста в сфері правозастосовчої, правоохоронної і контрольно-наглядової діяльності держави. Розробка професіограм (опис професії) — це проведення детального опису найбільш поширених, основних юридичних професій із за значенням їх характерних функцій. Складовою частиною професіограм є психограма.

У професіограмах юридичних професій виділяють такі основні аспекти (сторони) професійної діяльності юриста.

1. Соціальний — виражається в необхідності приймати соціаль но значимі рішення в процесі тлумачення і реалізації правових норм, виступати як захисник прав і законних інтересів громадян, організатор боротьби з правопорушеннями на дорученій ділянці, включаючи їх профілактику, проведення правової пропаганди серед населення, а також перевиховання злочинця.

2. Пошуковий — полягає в застосуванні юристом професійних навичок щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення, у зборі інформації, необхідної для вирішення юридичних справ.

3. Реконструктивний — полягає в аналізі та узагальненні всієї зібраної юристом інформації з юридичної справи з метою відтво рення уявної моделі ситуації, що потребує правової оцінки.

4.Комунікативний — відбиває сторони професійної діяльності юриста, пов'язані з постійним спілкуванням з людьми — колегами, клієнтами, учасниками справи і всіма тими, хто має відношення до справи.

5. Організаційний — передбачає ефективну реалізацію юрис том посадових повноважень, що виражається у вольових діях щодо організації власної праці і ввіреного йому колективу.

6. Засвідчувальний — виражається в правильному документа льному оформленні правових актів: рішень, постанов, протоколів, вироків та ін.

Певним аспектом професійної діяльності юриста є технічний аспект, що виступає спочатку на рівні свідомості (у вигляді знань формально-юридичних «параметрів» права, його структури, проце дур і т. п.), потім у процесі цієї діяльності (як невід'ємний її «техніч ний» аспект) і, нарешті, в її результаті, що проступає в юридико-технічній якості акта, системі законодавства й ін.

Зазначені аспекти характеризують професійну діяльність будь-якого юриста, проте зміст і значимість їх повинні визначатися стосовно до конкретної юридичної професії. У кожній із професій ці аспекти діяльності юриста виявляються в різному «наборі», діють з неоднаковою інтенсивністю. В залежності від особистих якостей юриста вони набувають своєрідного, неповторного характеру.

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

61. Види судово-психологічної експертизи

Судова експертиза, або експертиза у кримінальному та цивільному процесі,-це науково-практичне дослідження, процес пізнання, що його проводить судовий експерт, обґрунтовуючи висновок відповідно до встановленого законом порядку.

Експертом називають особу, яка має спеціальні знання і залучається до експертної діяльності для пізнання І дослідження об'єкта, яким цікавиться суд або слідчі органи; для вирішення 1 висвітлення поставлених перед ним запитань; для обґрунтування стосовно цих запитань висновку, котрий має значення доказу у справі. Загальні положення цих норм стосуються і судово-психологічної експертизи.

Об'єктом дослідження судово-психологічної експертизи є психологічні виявлення особи, що не виходять за межі норми, не викликають сумніву у її психічній повноцінності (осудності).

Судово-психологічна експертиза спрямована на вивчення змісту і структури індивідуальної свідомості та поведінки людей у процесі вчинення ними тих чи інших діянь або відображення явищ навколишнього середовища. За допомогою судово-психологічної експертизи можна отримати дані, що дозволяють зрозуміти і правильно оцінити особливості психічних проявів людини та її поведінки, які мають значення для висновків правового характеру. Зокрема, висновки експертів-психологів сприяють правильному оцінюванню показань підозрюваних (звинувачуваних), свідків, потерпілих у випадках, коли вони викликають сумнів у своїй достовірності; неповнолітніх - коли ймовірно, що їх показання мають фантастичні нашарування; звинувачуваних -коли дії неадекватні їхньому стану і властивостям тощо.

Види судово-психологічної експертизи:

1) експертиза неповнолітніх:,

2) експертиза особистих властивостей, основних мотивів поведінки, закріплених у життєдіяльності суб'єкта, та рівня його Інтелектуального розвитку;

3) експертиза особливих емоційних станів, у тому числі фізіологічного афекту.

Інші види експертиз хоча й мають місце, але проводяться набагато рідше, що не дозволяє на сьогодні проводити узагальнення наявних результатів. Розглянемо характерні особливості кожного виду експертизи.

1. Експертиза неповнолітніх

Судово-психологічна експертиза призначається в даному випадку стосовно психічно здорових неповнолітніх підозрюваних, звинувачуваних, свідків, потерпілих. Виокремлення цього виду судово-психологічної експертизи зумовлене, насамперед, своєрідністю підліткового віку.

Підлітковий вік оцінюється не просто як перехідний, а як складний і критичний. Це зумовлене численними кількісними та якісними змінами, яких зазнає у цей час організм та особистість, що іноді мають характер докорінної зміни попередніх особливостей, інтересів і стосунків. Такі зміни часто супроводжуються появою у підлітка ускладнень у стосунках Із оточуючими; він не піддається впливу дорослих, виявляє різні форми неслухняності, опору (впертість, грубість, негативізм тощо).

Часто протиправні дії підлітка здаються незрозумілими, маломотивованими, навіть протиприродними. І лише після ретельного вивчення його внутрішнього світу стає зрозумілим, що вони зумовлені не тільки глибокими, прихованими суто особистісними причинами, але й чинниками соціально-психологічного характеру. Наприклад психічно здоровий підліток, вихований у несприятливих умовах, може мати недостатній ступінь соціальної зрілості особистості. Ознаки її виявляються, насамперед, у примітивній мотивації мети своїх дій. у наївно-дитячих спробах її досягнення, у недостатньо адекватній оцінці вчиненого злочину тощо.

2. Експертиза особистих властивостей, основних мотивів поведінки, закріплених у життєдіяльності суб'єкта, та рівня його інтелектуального розвитку

Вивчення злочину в кримінальному процесі передбачає аналіз як об'єктивної, так і суб'єктивної сторони злочинної поведінки. При цьому під суб'єктивною стороною мається на увазі визначення особою характеру ситуації і сутності своїх діянь. Часто у свідомості суб'єкта злочинної діяльності суб'єктивне значення ситуації злочину не збігається з ЇЇ змістом або ж значно різниться від нього, відіграючи при цьому роль вирішального чинника у виборі альтернатив поведінки.

У психології терміни "суб'єктивна оцінка", "суб'єктивне значення ситуації" та інші подібні об'єднуються узагальненим, досить широким поняттям "суб'єктивний світ особистості", що загалом характеризує особливості перебігу пізнавальних та емоційно-вольових процесів темпераментні та характерологічні властивості та якості, а також ставлення особи до себе, до інших людей, до суспільства загалом, її спрямованість (мотиви, цілі і цінності, установки та ін.).

Юридичні поняття "суб'єкт" і "суб'єктивна сторона злочину" у психологічній інтерпретації і означають експертизу особливостей суб'єктивного світу особистості.

Експертиза особистих властивостей, основних мотивів поведінки, закріплених у життєдіяльності суб'єкта, та рівня його інтелектуального розвитку тісно пов'язана з відповіддю на запитання щодо наявності у підозрюваного, звинувачуваного на момент вчинення протиправної дії особливого емоційного стану, зокрема, стану фізіологічного афекту: встановлення деяких індивідуально-психологічних дозволяє більш точно визначати специфіку емоційних станів у зв'язку з встановленням нездатності потерпілої особи чинити опір у момент вчинення з нею насильницьких дій.

3. Експертиза особливих емоційних станів

У чинному законодавстві серед обставин, що пом'якшують покарання, зазначається стан сильного душевного хвилювання. У юридичній практиці поняття "сильне душевне хвилювання" досить часто ототожнюється з психологічним поняттям "фізіологічний афект", але таке ототожнення неправомірне. Поняття "сильного душевного хвилювання" та "фізіологічного афекту" не просто належать до різних дисциплін - юриспруденції І психології, але перше є ширшим за обсягом. Питання щодо сильного душевного хвилювання, що його часто ставлять експертам-психологам, не входить до їх компетенції і як таке має відхилятися. Стан сильного душевного хвилювання може бути кваліфікований лише юридичними органами, але на основі експертно-психологічного висновку про те, що в момент вчинення злочину звинувачуваний перебував у стані емоційного збудження, яке досягло ступеню фізіологічного афекту.

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

62. Дайте загальну характеристику психологічних особливостей слідчої діяльності

Діяльність по розслідуванню злочинів (слідча діяльність) - цілеспрямований процес, метою якого є відтворення справжньої картини події злочину за її прямими та непрямими доказами, її психологічна структура може розглядатись як сукупність основних (пізнавальної, конструктивної, комунікативної, організаційної) та допоміжних (профілактичної та засвідчувальної) різновидів діяльності.

Пізнавальна діяльність -пошук, сприймання, аналіз та узагальнення інформації, за допомогою якої встановлюється Істинне знання щодо конкретної кримінальної справи; конструктивна діяльність складається з відібрання та композиції зібраного доказового матеріалу (відновлення події злочину за матеріальними та ідеальними слідами) і планування розслідування (планування змісту майбутньої діяльності, тобто визначення предмета та заходів розслідування; планування організації перевірки версій; планування системи та послідовності власних дій; планування системи та послідовності дій інших учасників процесу розслідування); комунікативна діяльність - процес встановлення та підтримання психологічного контакту з різними категоріями учасників процесу розслідування, а також здійснення на них психологічного впливу з метою одержання необхідної інформації про подію злочину; організаційна діяльність -реалізація системи слідчих дій для одержання доказової інформації; координація зусиль працівників правоохоронних органів, які беруть участь у процесі розслідування злочину; формування технічної та психологічної готовності до виїзду оперативно-слідчої групи при проведенні окремих слідчих дій. Профілактична діяльність полягає у виявленні причин та умов, що сприяють злочинності; здійсненні психологічного впливу на різні категорії учасників розслідування з метою корекції їх небажаної позиції чи поведінки; засвідчувальна - надання всій одержаній Інформації спеціальних, передбачених законом форм (протокол, постанова тощо).

Дата добавления: 2015-05-07