Ганс Крістіан Андерсон

Інсценівка

«Нове вбрання короля»

Практична робота

з навчальної практики

«сценарна майстерність»

Студента І курсу

Спеціалізації ВТЗ

Архипова Миколи Валерійовича

Викладач методист:

Ободовський Віктор Петрович

2012 рік

«Нове вбрання короля»

Дійові особи:

1. Автор

2. Король

3. Пройдисвіти

4. Міністр

5. Чиновник

6. Хлопчик

7. Батько хлопчика

Дія перша:

(В місто приїздять пройдисвіти, що стверджують, що вони зроблять королю настільки неймовірне вбрання, що недостойні своєї посади або ж дурні).

Автор:

Багато років тому жив король, який так любив красиво одягатися, що всі гроші витрачав на гарні вбрання. Він не турбувався про своїх солдатів, не цікавився театрами, а на прогулянки їздив тільки для того, щоб показати своє нове вбрання. На кожну годину дня він мав спеціальний одяг; і як про інших королів говорять: «Король у раді з міністрами», так про цього короля казали: «Король у гардеробній».У великому місті, де він жив, було дуже весело: щодня туди приїздило багато іноземців..Одного разу прийшли в те місто два пройдисвіти. Вони удавали з себе ткачівні казали, що вміють ткати найчудовішу тканину, яку тільки можна собі уявити. Не тільки кольори й малюнок надзвичайно гарні, але й убрання, пошиті з цієї тканини, мають дивну властивість — вони невидимі людям, непридатним для своїх посад або надмірно дурним.

Король:

«Та це ж чудові вбрання! Якби, я мав такі, то міг би дізнатися, які люди в моїй державі не придатні для своїх посад. Я б відрізнив розумних від дурнів. Треба відразу ж наткати для мене цієї тканини!»

Автор:

І він дав обом шахраям великий завдаток, щоб вони могли почати роботу.Справді, вони поставили два ткацькі верстати й удавали, ніби працюють. Але на верстатах у них нічогісінько не було… Одразу ж вони наказали дати собі найтоншого шовку і найкращого золота. Все це шахраї поховали в свої власні кишені, а самі до пізньої ночі працювали на порожніх верстатах.

Дія друга:

(Король з цікавості посилає до пройдисвітів свої найрозумніших радників).

Король:

«Хотілося б мені знати, чи багато вже вони наткали?»

Автор:

Але на серці в нього ставало дуже неспокійно, коли він згадував, що той, хто дурний або непридатний для своєї посади, не може побачити тканини. Звичайно, він думав, що цього йому самому нема чого боятися; але все-таки краще було б спочатку послати когось іншого, щоб подивитись, як іде справа.

В місті вже всі знали, яку чудесну силу має тканина, і всі хотіли швидше дізнатися, хто з їх сусідів нездібний або дурний.

Король:

«Пошлю я до ткачів мого старого чесного міністра. Він найкраще розпізнає, яка матерія, бо він людина розумна, і ніхто не підійде до його посади краще за нього».

Автор:

І от старий статечний міністр пішов до того залу, де сиділи обидва шахраї і працювали на порожніх верстатах.

Міністр:

«О, рятуйте!Я нічого не бачу!»

Автор:

Але він цього не сказав.

Обидва шахраї ласкаво запросили його підійти ближче, щоб роздивитися краще чудовий візерунок і прекрасні кольори.

При цьому вони вказали на порожній ткацький верстат, а бідолашний старий міністр з усієї сили тер собі очі і нічого не міг побачити, бо там нічого не було.

Міністр:

«Що таке? Невже я дурний? Я цього ніколи не помічав! Жодна людина не повинна про це знати. Невже я непридатний для своєї посади? Ні, ніяк не можна признаватися, що я не міг побачити тканини!»

Пройдисвіт:

- Ну, що ви скажете?

Міністр:

- О, чудово, дуже мило! Який візерунок! Які барви! Звичайно, я скажу королю, що мені подобається.

Пройдисвіти:

- Ну, це приємно чути.

Автор:

Старий міністр уважно слухав, щоб точно все передати королю. Так він і зробив.Після цього шахраї почали вимагати ще більше грошей, ще більше шовку й золота ніби для ткання. На верстат не потрапила жодна нитка, вони, як і раніше, працювали на порожніх верстатах.

Незабаром король послав другого поважного сановника подивитись, як просувається робота і чи швидко буде готова тканина.

З ним трапилося те саме, що й з міністром.

Він дивився, дивився, але нічого не міг побачити, бо, крім порожнього ткацького верстата, нічого й не було.

Пройдисвіти:

- Правда, чудова тканина?

Чиновник:

«Адже я не дурний, значить, я не придатний для моєї посади? Це дуже дивно! Але нехай про це хоч ніхто не дізнається!»

Автор:

І він хвалив тканину, якої не бачив, і захоплювався прекрасними фабрами й чудовим малюнком.

Чиновник:

- О! Прекрасна річ!

Автор:

У місті всі тільки й говорили про дивну тканину.

Нарешті король захотів сам її побачити, поки вона була ще на верстаті.

З цілим почтом найвизначніших царедворців, між якими були й обидва шановні урядовці, що побували тут раніше, пішов король до хитрих шахраїв. Вони ткали з усієї сили, але без жодної волокнини, без жодної нитки.

Пройдисвіти:

- Хіба ж не чудово? Подивіться, ваша величність, який візерунок, які фабри!

Король:

«Що таке? Я нічого не бачу! Це жахливо! Чи я дурний? Чи нездатний бути королем? Це найстрашніше, що могло трапитись зі мною».

- О, дуже гарно, це варто моєї найвищої похвали!

Автор

Він задоволено кивав головою і розглядав порожні верстати. Не міг же він признатися, що нічого не бачить!

Весь почет, що був з ним, дивився і дивився, і хоч ніхто нічого не бачив, як і решта, але всі казали, як і король: «О, це прекрасно!» — і радили королю одягти нове вбрання з чудової тканини під час урочистої процесії, що мала незабаром відбутися.

Придворні:

- Чудово! Прекрасно! Надзвичайно!

Дія третя:

(Нарешті вбрання готове, можна виходити в люди)

Автор:

Здавалося, всі були щиро захоплені. Король нагородив обох шахраїв орденом, наказавши носити його в петличці, і надав їм титул «королівських придворних ткачів».

Цілу ніч до ранку, перед тим як мала відбутися процесія, шахраї працювали. Всі могли бачити, як вони завзято працюють, поспішаючи закінчити нове вбрання короля.Шахраї удавали, ніби, знімають тканину з верстатів, різали величезними ножицями в порожнім повітрі, шили голками без ниток.

Пройдисвіти:

- От убрання й готове!

Автор:

Король сам прийшов до них з своїми знатними царедворцями одягнутися. Шахраї підвели руки вгору, ніби щось тримали, і сказали:

Пройдисвіти:

- Дивіться, ось штани, ось мундир, ось мантія! Все таке легке, як павутиння. Можна подумати, що нічого немає на тілі, але в цьому і є вся краса!

Придворні:

- О! Звичайно!

Пройдисвіти:

- Дозвольте, ваша королівська величність, зняти ваше вбрання. Ми хочемо одягти на вас нове перед великим дзеркалом.

Автор:

Король скинув весь свій одяг, і шахраї почали удавати, що надівають на нього один за одним усі вбрання, які приготували, а король повертався на всі боки перед дзеркалом.

Дата добавления: 2015-05-10