Поділ та класифікація понять

Прийоми, подібні до визначення понять

Неявні визначення

На відміну від явних визначень, у структурі неявних не можна виділити визначуване та визначаюче поняття як самостійні частини. У таких визначеннях дефінієнс замінюється певним контекстом. Видами неявних визначень є контекстуальні, аксіоматичні та операціональні визначення.

У контекстуальному визначенні зміст терміну з'ясовується через зв'язок його з іншими термінами в межах певного тексту. Так, при читанні тексту іноземною мовою зміст незнайомого нам слова можна встановити за допомогою контексту, не звертаючись до словника.

В аксіоматичних визначеннях контекстом виступає сукупність положень якої-небудь теорії. Такі визначення найчастіше застосовуються в математиці і подібних до неї, точних науках.

Операціональні визначення характеризуються тим, що в них вказується певна операція, за допомогою якої відображені у понятті пред­мети можуть бути виявлені і виділені серед інших.

У деяких випадках застосування визначення неможливо або недоцільно, оскільки, з одного боку, трапляються поняття, зміст яких розкрити на даному етапі пізнання дуже важко, а, з іншого боку, є речі, які відомі без будь-якого визначення. У зв'язку з цим і в науці, і в процесі навчання застосовуються прийоми, подібні до визначень. Такими, зокрема, є вказівка, опис, характеристика та порівняння.

Вказівка - це найпростіший прийом, який передбачає безпосереднє ознайомлення з предметом. Вказівку використовують при введенні в мову нових термінів - показують предмет і одночасно називають слово, яке його позначає.

Під час опису здійснюється перелік відмітних (як істотних, так і неістотних) ознак окремого предмета. Якщо опис, грунтуючись на чуттєвому сприйнятті, сприяє виникненню чуттєво-наочного образу предмета, то характеристика використовується для того, щоб розкрити внутрішні суттєві властивості предмета.

Характеристика - логічний прийом, при якому подається перелік істотних ознак, притаманних тому чи іншому предмету.

Порівняння - це ознайомлення з предметом через зіставлення його з іншим предметом. Порівняння передбачає наявність двох пред­метів думки, з яких один з них пояснюється за допомогою іншого.

Якщо визначення розкриває зміст поняття, то поділ розкриває йо­го обсяг.

Поділ - це логічна операція, яка полягає в мисленому розчленуванні обсягу родового поняття на видові за певною ознакою.

Поняття, яке підлягає поділу, називається діленим поняттям. Зрозуміло, що діленим може бути лише таке поняття, яке відображає певний клас, множину предметів, тобто, загальне поняття. Одиничні ж поняття поділити не можна.

Видові поняття, які утворились в результаті поділу, називаються членами поділу. Із діленим поняттям члени поділу перебувають у відношенні співпідпорядкування.

Ознака, за якою проводиться поділ, називається основою поділу. Основою поділу можуть виступати як окремі ознаки, так і сукупність ознак, варіанти яких є підставою для розрізнення предметів, відображених у понятті. Для прикладу поділимо поняття "темпера­мент" (див. Рис. 13):

Діленим поняттям у цьому прикладі виступає поняття "темперамент"; а, відповідно, членами поділу - поняття "сангвінік", "холерик", "меланхолік", "флегматик"; основою ж поділу - сукупність властивостей темпераменту, а саме - достатньо стійкі і постійні індивідуальні особливості емоційно-вольової сфери.

До поділу ми звертаємось чи не в кожному міркуванні, оскільки намагаємось здійснити огляд відображеного в понятті кола предметів. Розкриваючи зміст поняття ми пізнаємо його найсуттєвіші ознаки, а поділивши поняття, ми дізнаємося, які бувають його види. Завдання поділу полягає у тому, щоб вказати всі види, які в сукупності складають обсяг родового поняття.

Логічний поділ слід відрізняти від розчленування предмета на складові частини, який іноді теж називають поділом. У розчленуванні слово "ділиться" вживаєгься в іншому значенні. Так у результаті логічного поділу поняття "дерево" отримаємо два видових поняття - "листяні" і "хвойні", а в результаті розкладання - "крону", "стовбур" ї "корінь". Відмінність між поділом і розкладанням полягає в тому, що при поділі про кожен його член можна сказати все те, що говориться у змісті діленого поняття, чого не можна сказати про частини цілого.

Дата добавления: 2015-05-10