Роль князів Олега та Ігоря у становленні Київської держави

Варіант № 17

1.Роль князів Олега та Ігоря у становленні Київської держави

2.Петро Конашевич – Сагайдачний, його політика, військова та просвітницька діяльність.

3.Зародження дисидентського руху.

У 882 р. у Києві, за поширеною версією, відбувся переворот на користь новгородського (норманського) князя (конунга) Олега. Більшість сучасних істориків вважають цю особу легендарною, насправді не існуючою. В результаті перевороту місцеве населення, яке не було прихильне до князя-християнина Аскольда, підтримало новгородського князя-язичника. Він оволодів містом, вбивши Аскольда. Всі слов'янські землі (північні і південні) були об'єднані навколо Києва. Офіційною релігією знову стало язичництво. З іменем Олега пов'язують легендарні походи на Константинополь, коли руські кораблі на колесах штурмували столицю Візантії. За Олега було укладено дві угоди з Візантією. Вважають, що він помер 912 року.
За правління князя Ігоря (Інгвара, правив у 912-945 pp.), сина новгородського князя-нормана Рюрика, влада київського князя посилилася – було приборкане плем'я деревлян, яке не бажало визнати владу Києва, підкорені уличі, тиверці, здійснено походи на Закавказзя та проти Візантії. Йому вдалося відбивати наскоки азіатських кочівників – печенігів. Намагався Ігор закріпити стосунки з Візантією, але безрезультатно. Його флот був спалений «грецьким вогнем». Тому укладений договір 944 р. був невигідний для русів.
Однак у 940 р. хазарський цар Песах «поставив на коліна» Русь, примусивши руських князів здати переможцям зброю (хазари отримали від кожного «диму меч»). Ігор був змушений збільшити податки, декілька раз збирав їх з древлян. У 945 р. вони його і вбили, оскільки князь явно «перебрав» данину. Ігоря прив'язали за ноги до похилених дерев і відпустили – тіло було розірване. Після нього правила його дружина Ольга.

2.Лідером українського національно-визвольного руху в першій чверті XVII ст. був гетьман реєстрового козацтва Петро Конашевич-Сагайдачний. Він народився в селі Кульчиці на Самбірщині в сім’ї шляхтича, навчався в Острозькій школі, школі Львівського братства, служив домашнім учителем. Високо освічена людина (автор твору «Пояснення про унію» та ряду віршів), талановитий організатор козацьких походів проти турок і татар. Похід 1616 р. проходив саме під його керівництвом.
Борець за права православних, він 1615 р. разом з усім реєстровим Військом Запорізьким, вступив до Київського братства, що дало останньому матеріальну підтримку, а в 1620 р. за допомогою Сагайдачного відновлено Київську митрополію, що перестала існувати після прийняття унії. Він намагався, розуміючи недостатню силу козацтва, шляхом мирних угод і компромісів з Польщею відстояти права козаків і решти українського населення. Під його керівництвом козацтво остаточно перетворилося на окремий стан. Сагайдачний був змушений підписати Вільшанську угоду з польським урядом 1617 р., за якою реєстр скорочувався до 1 тис. козаків, однак невдовзі за Роставицькою угодою 1619 р. він добився дозволу розширити реєстр до 3 тисяч.
За видатні заслуги в боротьбі з турками він був обраний головою Європейської ліги християнської міліції, що мала на меті боротьбу з турками та недопущення їх у Європу. Довелося ходити йому з козаками й на Москву, визволяти з полону королевича Владислава під час його невдалого походу 1618 року. Під час Хотинської битви (1621 р.) в результаті якої було перекрито шлях туркам до Європи, гетьман був тяжко поранений і 1622 р. помер. Похований гетьман в Києві – на території Києво-Могилянської академії.

3.Чи не найважливішою подією українського суспільно-політичного життя періоду "відлиги" стала поява нового покоління талановитих літераторів та митців, які одержали назву "шістдесятників". Вони виступали за оновлення тодішнього суспільства, протестували своєю творчістю проти панівної задушливої атмосфери, вимагали припинити втручання партії в справи літератури й мистецтва, боролися за справжні культурні цінності, провідну роль української мови, національну свободу, людську гідність. Серед провідних постатей нової плеяди були поети Л. Костенко, В. Симоненко, І. Драч, М. Вінграновський, літературні критики І. Дзюба, Є. Сверстюк, І. Світличний, художники П. Заливаха, А. Горська, кінематографісти Ю. Ільєнко, Л. Осика, журналіст В. Чорновіл та ін.

Значну роль у пробудженні національної гідності української інтелігенції відіграли поетичні вечори" Велику популярність здобули твори В. Симоненка, Л. Костенко, М. Вінграновського, І. Драча та ін. їхні виступи збирали тисячні аудиторії.

Вбачаючи у пошуках творчої молоді зародки опозиційності, можновладці перейшли у наступ на шістдесятників. У 1963 р. за їх "перевиховання" взявся партійний ідеолог України А. Скаба. Було розгорнуто кампанію проти тих, хто приділяв "надмірну увагу" негативним явищам сталінської доби. До непокірних почали застосовувати адміністративні заходи: їм не дозволяли друкуватися у часописах, розганяли літературно-мистецькі вечори, закривали клуби творчої молоді.

Гоніння на шістдесятників свідчили про завершення відлиги. М. Хрущов був сином своєї епохи, причетним до багатьох її злочинів, тому не зміг відмовитися від використання старих методів. Так, поборюючи культ особи, він ревниво оберігав авторитарний стиль правління. Процес реабілітації жертв сталінських репресій супроводжувався новими політичними репресіями. Ще в 1958 р. було заборонено й знищено віддруковану збірку поезій Д. ІІавличка "Правда кличе", де автор викривав жахіття сталінської доби. У тому самому році в СРСР вийшов закон про реформу освіти, який відкрито надавав пріоритет у мовному питанні російській мові. Посилювалася антирелігійна кампанія, внаслідок якої в Україні було ліквідовано майже половину наявних парафій, монастирів, семінарій.

Стиль та методи керівництва М. Хрущова викликали роздратування значної частини партноменклатури, яка звикла до панівного становища і боялася його втратити у процесі численних хрущовських реорганізацій. У жовтні 1964 р. змовники досягли мети — на Пленумі ЦК КПРС Хрущова звільнили з посади першого секретаря ЦК КПРС і голови Ради Міністрів СРСР.

Дата добавления: 2015-05-07