КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Джерела житлового права
Термін “джерело права” розглядають у широкому і вузькому значенні. Під джерелом права розуміють джерело виникнення права, органи та їхні посадові особи, уповноважені приймати нормативно-правові акти. Безпосереднім джерелом права є правотворча діяльність, що полягає у встановленні юридичних норм або у визнанні юридичними інших соціальних норм. У широкому значенні джерело права — це пам’ятки історії, літописи, судові рішення та звичаї, що існували історично та мали значення чинного права й визначали основні напрями становлення права конкретної держави. Під джерелом права розуміють умови формування права, тобто фактори правотворчості та загальнолюдські цінності, що безпосередньо впливають на процес формування й функціонування права. Джерелом права може бути будь-який матеріал, покладений в основу законодавства. Це можуть бути як засоби пізнання, так і способи зовнішнього існування права, тобто правові документи, які вміщують правові норми й виступають джерелом знань, що формуються державою і визначають можливу чи необхідну поведінку суб’єктів права. Термін “джерело житлового права” містить у собі конкретні форми виразу правових приписів органів державної влади, які видають нормативні акти в межах своєї компетенції, на підставі та на виконання чинного законодавства, з допомогою яких тому чи іншому правилу поведінки надається обов’язкова сила. Під джерелом права розуміють зовнішню форму об’єктивізації його норм. Джерела права виявляються у різних формах, що поділяються на певні критерії. Розрізняють такі джерела житлового права: 1. Закони, нормативні акти, судова практика застосування чинного законодавства, рішення Конституційного суду — залежно від органу, що приймає рішення.
2. Нормативно-правові акти державних органів, рішення судів, договори, звичаї, нормативне закріплені принципи житлового права, інші джерела, що не суперечать нормам і принципам права — за змістом і формою правотворчості (комплексний критерій). 3. Джерела приватного та публічного права — за поділом права на приватне та публічне. 4. Економічні, соціально-культурні, юридичні — за сферою правового регулювання. 5. Нормативні та ненормативні — за юридичною силою. 6. Основні та допоміжні — за значенням. 7. Локальні та загальні — за сферою дії. Система юридичних джерел побудована на принципах ієрархії, тобто за порядком розміщення, джерел права і законодавства в системі залежно від їх юридичної сили, і зводиться до таких принципів: відмінність конституційного і законодавчого регулювання; пріоритет актів законодавчої влади перед актами виконавчої та судової влади; перевага актів вищих за підпорядкованістю органів у порівнянні з нижчими; наявність первинних і вторинних актів; можливість зупинення і скасування неправомірно прийнятих рішень. Форми, найменування та порядок прийняття актів державними чи іншими органами залежать від місця певного органу в системі відповідних органів та його компетенції, а регламентуються Конституцією України, відповідними законами України та положенням (статутом) цього органу. Конституція Найвищу юридичну силу серед нормативно-правових актів має Конституція України. Вона займає центральне місце в системі законодавства. Норми її є нормами прямої дії. Конституція закріплює напрями розвитку, розподіл влади в державі та організацію державної влади, її співвідношення з, демократичними інститутами суспільства, визначає права та свободи громадян і створює умови для їх реалізації.
Особливо важливим положенням Конституції України є закріплення пріоритету прав і свобод людини, що визначають правовий стан особи та основи правопорядку. Проголошення України незалежною демократичною державою, перебудова відносин власності зумовлюють необхідність створення гармонійної правової системи, яка працюватиме на задоволення потреб людини (особистості), а не держави. Україна — правова держава, в процесі розбудови якої мають бути створені однакові умови для охорони та захисту прав на житло всіх форм власності. Цікаво нагадати той факт, що першою у світі Конституцією була Конституція України, яка була прийнята 5 квітня 1710 р. у м. Бандери на козацькій Раді і мала назву “Пакти й конституція законів і вольностей Війська запорізького”. Саме так гетьман України Пилип Орлик відзначив свій вступ на гетьманство. Уже в тій Конституції йшлося про забезпечення прав людини, її економічних інтересів тощо. Житловий кодекс Житлові відносини в Україні регулюються системою законодавчих актів, серед яких визначальним є Житловий кодекс. Він регулює питання забезпечення громадян жилими приміщеннями, користування ними та інші, пов’язані з наймом приміщень державного та громадського житлового фонду, користуванням службовими жилими приміщеннями, гуртожитками, жилими приміщеннями у будинках житлово-будівельних кооперативів, приватному житловому фонді, забезпеченням схоронності житлового фонду, з його експлуатацією та ремонтом, відповідальністю за порушення житлового законодавства. Цей Кодекс був прийнятий Верховною Радою Української РСР 30 червня 1983 р. і визначає структуру житлового права й досі, хоча й не відповідає сучасній ситуації та потребам суспільства побудови ринкової економіки. Він лише частково враховує нові нормативні акти, майже не відтворює питань, пов’язаних з приватизацією житла та утриманням приватизованого житлового фонду, особливостей його експлуатації та ремонту. Кодекс врегульовує житлові відносини у випадках, коли наймодавцем є держава. Звичайно, цей Житловий кодекс зазнав і постійно зазнає “косметичних” виправлень шляхом внесення до нього змін і доповнень, що не можуть повною мірою відображати реалії нашого життя. Уже розроблений проект нового Житлового кодексу України, структура якого запропонована такою, що визначають гарантії житлових прав громадян, суб’єктів житлового права, їх права та обов’язки, поняття житлового фонду та компетенцію уповноважених державних органів:
І. Загальні положення. II. Реалізація прав громадян України на житло. 1. Порядок реалізації прав громадян України на житло. 2. Будівництво та придбання житла. III. Користування житлом. 1. Житловий фонд соціального призначення. 2. Порядок надання житла у фонді загального призначення. Найм, оренда та бронювання житла. 3. Порядок надання у користування житла у фонді колективної власності. 4. Володіння, розпорядження і користування житлом, що перебуває у приватній власності. 5. Порядок надання і користування житлом у фонді спеціального призначення. 6. Об’єднання співвласників багатоповерхових жилих будинків, товариства власників житла, товариства забудовників та їх асоціації. 7. Плата за найм, оренду житла і комунальні послуги. 8. Обмін житла. IV. Утримання та реконструкція житла. Державний нагляд, використання та утримання житлового фонду. V. Відповідальність за порушення житлового законодавства. VI. Вирішення житлових спорів. Для порівняння нагадаємо структуру чинного Житлового кодексу: І. Загальні положення, що визначають компетенцію державних органів в житловій сфері, поняття призначення та склад житлового фонду, права та обов’язки громадян. II. Управління житловим фондом. III. Забезпечення громадян жилими приміщеннями. Користування жилими приміщеннями. 1. Надання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду. 2. Користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду. 3. Користування службовими жилими приміщеннями. 4. Користування гуртожитками. 5. Забезпечення громадян жилими приміщеннями в будинках житлово-будівельних кооперативів і користування ними. 6. Користування жилими приміщеннями в будинках (квартирах) приватного житлового фонду.
IV. Забезпечення схоронності житлового фонду, його експлуатація та ремонт. V. Відповідальність за порушення житлового законодавства. VI. Вирішення житлових спорів. VII. Заключні положення. Житловий кодекс є комплексним законодавчим актом, що включає норми різних галузей права (адміністративного, державного, цивільного, фінансового та ін.). Одним з головних недоліків чинного Житлового Кодексу є те, що більшість його статей мають відсильний характер. Цієї проблеми не вдалося повністю вирішити й у проекті нового Житлового Кодексу. Наведемо кілька прикладів: а) Житловий Кодекс регулює забезпечення громадян жилими приміщеннями і користування ними. Але порядок надання жилих приміщень у будинках громадського, відомчого та державного житлового фонду регулюється Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень, затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР від 11 грудня 1984 р. за № 470; б) Житловий Кодекс регулює порядок користування жилими приміщеннями в будинках державного та громадського жилого фонду, але Правила користування жилими приміщеннями. Типовий договір найму жилого приміщення, розмір плати за комунальні послуги визначаються Кабінетом Міністрів України; в) Житловий Кодекс майже не регулює відносини щодо забезпечення громадян жилими приміщеннями в будинках житлово-будівельних кооперативів (ЖБК) і користування ними. В той же час Правила обліку громадян, які бажають вступити до ЖБК, Примірний статут ЖБК, що регулюють порядок обліку, створення та діяльності кооперативів, права та обов’язки членів кооперативу визначені постановами Ради Міністрів УРСР; г) Житловий Кодекс певною мірою регулює порядок користування жилими приміщеннями в будинках (квартирах) приватного житлового фонду, зокрема визначає права членів сім’ї власника квартири (будинку), регулює відносини, що виникають у разі користування жилими приміщеннями за умовами договору найму, а також забезпечення жилими приміщеннями громадян, будинки яких підлягають знесенню. Але це правове регулювання носить фрагментарний характер. Водночас є низка нормативно-правових документів (у тому числі Цивільний кодекс, Закон “Про власність” тощо), що регулюють відносини власності на житло; д) Житловий Кодекс повинен регулювати відносини щодо забезпечення схоронності житлового фонду, але забезпечення його схоронності та утримання здійснюються відповідно до Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинкової території, затверджених постановою Кабінету Міністрів України майже через десять років після прийняття Житлового кодексу (8 жовтня 1992 р. за № 572) та Закону України “Про об’єднання співвласників бакатоквартирного будинку” (опублікований 4 січня 2002 р.) майже через 20 років після прийняття Житлового Кодексу. Отже, все це підтверджує нагальну потребу в новому кодифікованому законодавчому акті, який регулюватиме всі відносини, що випливають з житлового права та регулюються різними розгалуженими нормативними актами, прийнятими у різний час — час стрімкої трансформації економіки та суспільства. Предметом його регулювання будуть житлові відносини, що виникають у всіх житлових фондах. Цей комплексний нормативний документ повинен бути актом прямої дії, а кількість статей, що мають відсильний характер, — мінімальною. До компетенції Кабінету Міністрів України може бути віднесено тільки визначення механізмів (процедурних та процесуальних норм) реалізації норм права, а не визначення додаткових матеріальних норм, як це прийнято нині. Закони України Житлові правовідносини регулюються також законами України, особливо ті правовідносини, що випливають з права власності (Цивільний кодекс, Закон України “Про власність” тощо). Серед основних законів України, прийнятих останнім часом, можна назвати такі: “Про приватизацію державного житлового фонду”, “Про наукову і науково-технічну діяльність”, “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”, “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, “Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про об’єднання співвласників бакатоквартирного будинку” та ін. Серед прийнятих постанов важливою є Постанова “Про оплату житлово-комунальних послуг населенням України” від 18 березня 1999 р. за № 512-ХІУ. Правовідносини у житловій сфері мають регулюватися насамперед законами, оскільки визначають права і обов’язки громадян, і в особливому порядку мають бути доведені до відома населення. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними. Нормативно-правові акти Нормативну базу, що визначає державне регулювання у сфері житлового права, становлять підзаконні нормативно-правові акти: укази Президента України; постанови Кабінету Міністрів України; інструкції, нормативні акти державних відомств, а також нормативно-правові акти колишнього СРСР з питань, що не врегульовані законодавством України, якщо вони не суперечать Конституції та законам нашої держави. Нині нормативно-правові акти приймаються стрімко і динамічно розвиваються, що зумовлено необхідністю переходу від старої системи найму державного житла до нової системи, яка грунтується в основному на відносинах власності, притаманних ринковій економіці. Тому систему нормативно-правових актів логічно розглядати через повноваження державних органів, що їх приймають, через рішення, які вони приймають, і через їх вплив на суспільні відносини в житловій сфері.
Дата добавления: 2015-05-10; Просмотров: 521; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |