Житлові права і обов’язки громадян

Конституційні засади забезпечення прав і законних інтересів громадян

Конституцією України кожній людині гарантовано право зверну­тися до суду для захисту своїх конституційних прав і свобод. Конституція має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. Це зобов’язує всі державні органи та їх посадових осіб при роз­гляді конкретних справ керуватися насамперед нормами Конститу­ції України.

Відповідно до ст. 8 Конституції, в Україні визнається та діє прин­цип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо чинними. Вони визначають цілі та зміст законів, інших нормативно-правових актів, зміст і спрямова­ність діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та забезпечуються правовим захистом.

Виходячи з принципу гарантування захисту конституційних прав і свобод, діяльність державних органів має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань. При цьому треба мати на увазі, що згідно зі ст. 22 Конституції, закріплені в ній права і свободи людини й громадянина не є вичерпними.

Оскільки Конституція України, як зазначено у ст. 8, має найви­щу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, державні орга­ни, розглядаючи конкретні справи, мають оцінювати зміст будь-яко­го закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції та в усіх необхідних випадках застосову­вати Конституцію як акт прямої дії. Прийняті рішення мають ґрунтуватись, перш за все, на Конституції та на тому законодавстві, що не суперечить їй.

Якщо суд, розглядаючи справу, не визначився щодо відповід­ності Конституції України застосованого ним закону чи закону, що підлягає застосуванню в

конкретній справі, він за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою має зупинити розгляд справи або звернутися з ухвалою чи постановою до Верховного Су­ду України, який, відповідно до ст. 150 Конституції, може порушу­вати перед Конституційним Судом України питання щодо відповід­ності Конституції законів та інших нормативно-правових актів. На жаль, у нас немає статистики таких звернень до Конституційного Суду, що не дозволяє прослідкувати динаміку кількості, але питання такого роду буде виникати при розгляді спорів у житловій сфері.

З метою правильного застосування норм Конституції при здій­сненні правосуддя Пленум Верховного Суду України Постановою “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” від 1 листопада 1996 р. за № 9 визначив, що суд повинен безпосе­редньо застосовувати Конституцію у таких випадках:

1) якщо зі змісту норм Конституції не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом;

2) якщо закон, що був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй;

3) якщо правовідносини, що розглядаються судом, законом Ук­раїни не врегульовано, а нормативно-правовий акт, прийнятий Вер­ховною Радою чи Радою міністрів Автономної Республіки Крим, су­перечить Конституції України;

4) якщо укази Президента України, які внаслідок їх нормативно-правового характеру підлягають застосуванню судами при вирішен­ні конкретних судових справ, суперечать Конституції України.

Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд, розглядаючи спра­ву, повинен застосувати тільки той закон, який ґрунтується на Кон­ституції та не суперечить їй.

Конституцією було визначено положення, відповідно до якого, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону та рішення суду (ст. 47 Конституції). Своєю чергою при вирішенні житлових спорів було скасовано положення про ви­селення в адміністративному порядку. Адміністративний порядок виселення не допускається навіть за санкцією прокурора і тих осіб, які самоуправне зайняли жиле приміщення чи проживають у будин­ках, що загрожують обвалом. В проекті ЖК це положення пропону­ється відновити, але застосовувати його слід лише для зазначеної категорії осіб.

Дата добавления: 2015-05-10