Проникаючі поранення черевної порожнини без перитоніту

Перфорація виразки шлунка або дванадцятипалої кишки без перитоніту

Дивертикуліт

У разі дивертикуліту, який вимагає оперативного втручання, доцільно призначення препаратів вибору:

• захищених пеніцилінів (ампіцилін/сульбактам, амоксицилін/клавуланат);

• фторхінолонів (ципрофлоксацин, офлоксацин, пефлоксацин) + метронідазол.

Альтернативний режим:

• а) аміноглікозид + ампіцилін + метронідазол;

• б) цефалоспорин III покоління + метронідазол.

У разі дивертикуліту парентеральне введення антибіотиків доцільно поєднувати з пероральною селективною деконтамінацією кишківника: фторхінолони перорально (якщо для парентерального введення використовують інші препарати) або комбінацію аміноглікозиду з поліміксином рег 05 (у разі парентерального застосування фторхінолонів).

У разі відсутності перитоніту застосування антибіотиків має профілактичний характер (запобігання інтра- і екстраабдоміналь-ним інфекційним ускладненням). Тривалість застосування антибактеріальних препаратів, як правило, не перевищує 48 годин (іноді до 72 годин), якщо відсутні додаткові фактори ризику ускладнень - тривала ШВЛ, супутні захворювання легень, значна крововтрата під час операції, імунодепресивні стани.

Введення антибіотиків необхідно розпочинати до операції. Для профілактики може бути використано цефалоспорини II покоління (цефамандол, цефуроксим), захищені пеніциліни (ампіцилін/сульбактам, амоксицилін/клавуланат). У разі тривалості захворювання не більш як 3 години (від моменту перфорації) ефективне застосування цефалоспоринів І покоління (цефазоліну). У разі наявності факторів ризику залежно від конкретної клінічної ситуації застосування антибіотиків необхідно продовжувати в альтернативному режимі у разі неефективності терапії, яку проводили.

Частота септичних ускладнень, пов'язаних з проникаючими пораненнями живота, становить 24% залежно від характеру ушкодження. Ці ускладнення включають: нагноєння рани, абдомінальні абсцеси, формування нориць, розвиток післяопераційної пневмонії. У разі ушкодження тонкої кишки ці ускладнення розвиваються у 4% випадків, у разі ножових поранень - 6%, у разі вогнепальних - 8,5%. Частота ускладнень різко зростає у разі ушкодження товстої кишки - до 24%, що вважається основним фактором ризику. Застосування антибіотиків відіграє важливу роль у зниженні частоти септичних ускладнень, у тому числі абдомінального сепсису.

Режим профілактики передбачає призначення антибіотиків:

• цефамандол 4 г/добу (або цефуроксим - 4,5 г/добу) – початок відразу після діагностики травми, тривалість 24 години; у разі ушкодження товстої кишки тривалість антибіотикотерапії не менш як 48 годин.

• цефтриаксон 1-2 г/добу одноразово; у разі ушкодження товстої кишки застосовувати цей препарат не менш як 48 годин у комбінації з метронідазолом. Цефтриаксон вважається ефективнішим, ніж застосування цефалоспоринів II покоління (цефамандолу або цефуроксиму). Профілактичне застосування антибіотиків (особливо цефтриаксону) дозволяє знизити ризик гнійно-септичних ускладнень до 4-5%.

• амоксицилін/клавуланат 1,2 г відразу після діагностики, а через 3 години здійснюється повторне введення (у разі поранення товстої кишки тривалість антибіотикотерапії має бути не менш як 48 годин).

6. Гострий апендицит (без перитоніту)

6.1. Катаральний апендицит

Режим застосування антибіотиків профілактичний - одноразове інтраопераційне введення цефуроскилу (цефамандолу) або 1 г цефтриаксону.

6.2. Деструктивні форми апендициту

Показане застосування антибіотиків упродовж не менш як 1 добу. Застосовують амоксицилін /клавуланат, цефалоспорини II та III поколінь в комбінації з метронідазолом. У разі збереження ознак системної запальної реакції (гіпертермія, лейкоцитоз) і парезу кишківника, антибактеріальну терапію необхідно продовжувати до повного регресу симптоматики.

Дата добавления: 2015-05-07