Принципи аграрного права

1. Поняття аграрного права охоплює його принципи. В загальній теорії права під принципами розуміють основопо­ложні засади, ідеї, наукові положення, що визначають за­гальну спрямованість і найбільш суттєві риси правового регулювання; принципи визначають характер права в ці­лому або окремих груп правових норм, інститутів галузей права. Аналіз принципів права дає відповідь на запитання:

на яких засадах, яким чином здійснюється правове ре­гулювання, які політичні та наукові ідеї лежать в його основі.

Як загальноправові, так і принципи аграрного права мають своєю основою положення Конституції України.

Політична, соціально-економічна і правова значущість визначення і послідовного додержання принципів права взагалі, принципів аграрного права України зокрема, набу­ває особливої ваги в умовах становлення і зміцнення рис правової держави. Повсюдна реалізація цього принципу і першорядної вимоги сучасного суспільства і державовладдя безпосередньо стосується всіх суб'єктів — учасників аграр­но-правових відносин.

2. Основними принципами права, закріпленими у чин­ному національному законодавстві, є: примат права влас­ності, захист прав власника, рівноправність, нерозривний зв'язок прав і обов'язків, захист соцїальнр незахищених верств населення, законність, відповідальність за вину, а також ^агальносіц^и^ри^ діяльності аграрних підприємств кооперативнбготюГу(чденство, демократичні ідеали, суспільна свідомість тощо). Ці правові" принципи визначаються і закріплюються правом власності на знаряд­дя і засоби виробництва, правом власності на нерухомість, державною підтримкою та захистом прав власників, державною владою (з додержанням вимоги "держава для людини"), необхідністю чіткої організованості і дисципліни праці.

Кожний з даних загальних принципів дістає своє вті­лення в аграрних відносинах, так би мовити, на двох рівнях — на рівні сукупності правових норм та на рівні їх ефективного правозастосування.

3. Приватна (її, по суті, різновид, прояв — колективна) і державна власність становлять економічну основу утво­рення та діяльності приватних, колективних і державних сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерсь­ких) господарств та господарювання орендарів землі як ви­робників товарної* сільськогосподарської продукції та учас­ників ринкових економічних відносин.

При визначенні принципів аграрного права має першо­рядне значення та правова обставина, що Земельний ко­декс України, прийнятий Верховною Радою України 13 бе­резня 1992 р., визнав право власності на землю не лише за державою, але й за громадянами, колективної (спільної) — за аграрними підприємствами кооперативного і корпоратив­ного типів. Згідно зі ст, 6 Земельного кодексу України, право приватної власності на землю стоїть на першому місці. За цим правом приватної власності громадяни України мають право отримати землю, зокрема для ведення селянського (фермерського) чи приватного підсобного господарства.

З викладеного належить зробити висновок: принципом аграрного права є право власності на землю, що належить виробникам сільськогосподарської продукції з усіма право­вими наслідками, які з цього права випливають.

4. Власність, будучи економічною основою будь-якого виробництва, і право власності визначають характер і зміст виробничо-господарської діяльності аграрних товаровироб­ників. Виробничо-господарська діяльність є неодмінною умовою і характерною засадою упевненості приватних, ко­оперативних (колективних), корпоративних і державних сільськогосподарських підприємств і селянських (фермерсь­ких) господарств у самостійному ефективному підприєм­ницькому господарюванні. Ці засади закріплені в Зако­нах від 27 березня 1991 р. "Про підприємства в Україні" (статті 13, 14), від 19 вересня 1991 р. "Про господарські товариства" (статті б, 7), "Про селянське (фермерське) господарство" (статті б, 7), "Про колективне сільськогос­подарське підприємство" (статті 7—9).

5. Закріплення в законодавстві права всіх суб'єктів аг­рарного підприємництва самостійно здійснювати свою ви­робничо-господарську діяльність дістає свій прояв при ви­значенні правового становища цих суб'єктів як юридичної особи, їх спеціальну правоздатність щодо всіх видів їх діяльності, і відображаються відповідно у конкретних пра­вових інститутах аграрного права.

Зваживши все викладене, є підстави визнати як прин­цип аграрного права принцип правового забезпечення гос­подарської самостійності й незалежності селянських госпо­дарств, агрогосподарських товариств, колективних сільсько­господарських підприємств, спілок селян, радгоспів та ін­ших суб'єктів аграрних ринкових правовідносин.

6. Всі суб'єкти аграрного підприємництва здійснюють свою виробничо-господарську діяльність у межах, визначе­них законодавством України, та відповідно до своєї статут­ної мети і правоздатності. Як зазначено в Законі "Про колективне сільськогосподарське підприємство", основними завданнями цього підприємства є виробництво товарної продукції рослинництва і тваринництва, а також її пере­робка та інші види діяльності, спрямовані на задоволення інтересів членів підприємства.

Неодмінною умовою зазначеної діяльності підприємства є її підприємницька результативність, тобто кожна з галу­зей господарювання повинна бути прибутковою, економічно вигідною.. Додержання цих умов випливає з вимог, викладених у Законі "Про підприємництво". Згідно зі ст. 1 цього Закону підприємництво становить собою самостійну ініціативу, систематичну, на власний ризик діяльність із виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку.

За умов повної господарської самостійності сільськогос­подарських підприємств як юридичних осіб набуває особли­вої значущості додержання принципу правового забезпе­чення раціонального поєднання високорентабельного вироб­ництва та оптимального підприємництва у процесі їхньої діяльності.

7. Діяльність приватних кооперативних, корпоративних і державних сільськогосподарських підприємств, селянських господарств здійснюється з неодмінним використанням договірної форми регулювання економічних та інших суспільних відносин. Ці підприємства та селянські (фермерські) господарства укладають на добровільних заса­дах з підприємствами і організаціями, які здійснюють за­готівлю і переробку сільськогосподарської продукції, дого­вори на її продаж. Окрім того, ці товаровиробники можуть реалізовувати таку продукцію за власним розсудом будь-яким іншим споживачам, у тому числі через біржу або на ринках.

У цьому зв'язку аграрному праву властиві принципи правового забезпечення оптимального використання аграр­но-договірних відносин, посилення частки майнових ас­пектів у системі аграрних правовідносин, зміцнення до­говірної дисципліни в АПК.

8. Притаманні суб'єктам аграрного підприємництва всіх форм власності і форм господарювання господарська са­мостійність і самофінансування, правомочності суб'єкта права власності або суб'єкта права повного господарського відання майном і коштами, піднесення самоврядування зу­мовили потребу в ширшому застосуванні локальної право-творчості. Тому цілком правомірно вважати поєднання правового регулювання діяльності всіх суб'єктів аграрного підприємництва за допомогою державно-правових і локаль­них внутрігосподарських правових актів як принцип аграр­ного права.

9. Право громадян організовувати господарства і стати членами агропідприємства кооперативного типу, зокрема спілок селян, сільгоспкооперативу тощо, передбачено ст. 5 Закону "Про колективне сільськогосподарське підприєм­ство", згідно з якою членство в підприємстві грунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу з його членів. Таким чином, ця правова норма визначає важливий принцип аграрного пра­ва — принцип добровільного вступу до членів суб'єктів підприємництва кооперативного типу і право безперешкод­ного виходу з його членів.

Дата добавления: 2015-05-10